Професійно-прикладні дидактики

СУЧАСНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ В РОЗРІЗІ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

С. Г. Ліщук, Л. Б. Савчук, О. М. Ковальова, В. А. Добровольський — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті наведено аналіз сучасних інноваційних підходів системи педагогічної освіти в розрізі інформаційно-освітнього середовища, які покращують її якість і, відповідно, сам процес підготовки майбутніх спеціалістів ветеринарної медицини, серед яких чільне місце посідає інтеграційний підхід, що забезпечує повноту, цілісність, мобільність і варіативність змісту педагогічної освіти. Саме інтеграція змісту природничо-наукової й професійнопрактичної підготовки майбутніх спеціалістів, яка обумовлена специфікою його діяльності, надасть можливість підвищити рівень готовності випускників університетів до майбутньої діяльності. Набуття життєво важливих компетентностей здобувачами вищої освіти за напрямом підготовки «Ветеринарна медицина» надає їм можливості орієнтуватися у сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти. Використання проблемних, інтерактивних методів навчання є першою сходинкою до формування інтересу до самостійного пізнання нового, якщо цей інтерес постійно підкріплюється відповідними завданнями та діяльністю. Компетентнісно орієнтований підхід до формування змісту освіти став новим концептуальним орієнтиром шкіл зарубіжжя і породжує безліч дискусій як на міжнародному, так і на національному рівнях різних країн. Так зване, електронне ІТ-навчання, на перший погляд, здається ефективним та економічним, але легко може призвести і до зворотних результатів, якщо в процесі навчання не будуть враховано місцеві особливості менталітету та культури. Найбільш перспективним способом застосування ІТ у підготовці ветеринарів – створення змішаного середовища навчання, де керівник курсу має достатні дидактичні навички та необхідний рівень ІТ компетентності. Досліджено, що сучасні технології та телекомунікації змінюють характер освітнього процесу, дозволяючи студентам повністю зануритисяв в інформаційно-освітнє середовище, підвищуючи якість освіти та мотивуючи процес усвідомлення інформації та набуття знань.

ГРОМАДСЬКА АГРОНОМІЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХХ СТ.

О. С. Каденюк — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються основні ідеї становлення громадської агрономії, як суспільно-економічного явища в організації сільськогосподарського виробництва, в українських землях напередодні та після закінчення першої світової війни. Автором на основі результатів ретроспективного аналізу описано громадсько-агрономічну діяльність в Україні (у першій чверті ХХ ст.) та визначено й охарактеризовано принципи приватної власності, самоорганізації, самодопомоги, ініціативи та самодіяльності агровиробників, об’єднаних у господарських і громадських організаціях; розкрито види та зміст допомоги виробникам з боку урядових і представницьких органів влади, забезпечення колегіальності й узгодженості у роботі агроно- мічних організацій, відповідності програми їх діяльності економічній політиці держави, планам реконструкції сільського господарства країни і конкретного району; підтримки масового сільського господарства, усіх суб’єктів господарювання і збереженні пріоритету за дрібними господарствами. Охарактеризовано систему заходів допомоги агровиробникам з боку урядової та представницької влади, громадських сільськогосподарських асоціацій для організації сільськогосподарського виробництва і вдосконалення аграрної культури; створення ефективного агропідприємницького господарювання, сервісної, збутової та переробної інфраструктури аграрного ринку; забезпечення активної участі сільськогосподарських товаровиробників у поліпшенні власного господарства і розвиткові громадсько-організованих форм господарського життя; формування стосунків учасників агроринкової економіки і державно-громадського регулювання аграрного виробництва. Організаційною формою громадської агрономії стала агрономічна служба, що від окремих заходів з метою організації та раціоналізації господарств і галузей на початку XX ст. перейшла до комплексної реконструкції сільського господарства у 20–30-х роках XX ст.

ВПЛИВ ТРАДИЦІЙ НА ПРОЯВИ ГЕНДЕРНО-ОБУМОВЛЕНОГО НАСИЛЬСТВА ПРОТИ ЖІНОК: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

А. О. Гавловська — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті здійснено дослідження історичної обумовленості та сучасного стану впливу традицій на прояви гендерно-обумовленого насильства проти жінок. Зауважено, що вплив традицій на врегулювання суспільних відносин часто зумовлює розвиток такого негативного соціального явища, як гендерно-обумовлене насильство, яке пояснюється гендерними відмінностями між чоловіками та жінками та вчиняється проти волі жінки і завдає їй фізичної, сексуальної або моральної шкоди в публічному чи приватному порядку. Визначено, що такий вид насильства глибоко вкорінений у культурних та соціальних структурах, нормах та цінностях, посилюється культурою заперечення і замовчування та сформованими стереотипами щодо гендерних ролей. Узагальнено, що до окремих видів гендерно-зумовленого насильства відносяться «убивство честі», селективні аборти, жіноче обрізання, лапідування, нетрадиційні практики пологів, обливання кислотою та ін. Визначено, що наслідками застосування таких традицій є порушення прав жінок, поглиблення циклу насильства, гендерний дисбаланс, демографічні проблеми, зміни соціокультурного ландшафту, тяжкі наслідки для репродуктивного здоров’я жінок, летальні випадки, соціальна стигматизація жінок та ін. Установлено, що наприклад, адати (звичаєве право), яке широко використовується в патріархальному суспільстві етнічних мусульманських народів, поряд із нормами шаріату допускає існування такого виду гендерно-зумовленого насильства, як «убивство честі». Розкрито, що поняття «убивство честі» розуміється, як вбивство жінки представниками її сім’ї та/або громади за дії, які табуйовані в традиціях, культурі і релігійних нормах, зокрема, за подружню зраду, намір вступити в шлюб всупереч волі сім’ї або відмову від шлюбу за домовленістю, дошлюбні сексуальні зв’язки, зґвалтування, поклеп, неприйнятний одяг, яскравий макіяж, поведінку, яка сприймається як вираз непокори, прагнення жінки до розлучення. Зауважено, що історична практика застосування традиції «убивства честі» порушує не тільки право на життя жінки, але й право на особисту недоторканість, свободу, самовираження, сексуальну поведінку.

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ СУЧАСНОГО ВИКЛАДАЧА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

В. І. Дуганець, В. Л. Пукас, М. П. Волинкін, С. Л. Олексійко — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

Нині формування позитивного іміджу стає актуальною проблемою не лише у політичній і діловій сферах, а й у діяльності викладачів вищої школи, завдання яких готувати висококваліфікованих, конкурентоспроможних фахівців. Вивчення практики педагогічної діяльності дозволило виділити низку протиріч, головні з яких полягають у тому, що в сучасному суспільстві, що втратило багато колишніх орієнтирів, професія викладача вищої школи втратила колишні висоти і потреба її відновлення не викликає сумніву, водночас до діяльності та особистості вузівського педагога , як і раніше, висуваються найвищі вимоги. Імідж викладача вищої школи – це така інтегральна характеристика, яка включає сукупність зовнішніх і внутрішніх індивідуальних, особистісних, індивідуальних та професійних якостей педагога, яка сприяє ефективності педагогічної діяльності. Досягнення такої гармонійної сукупності якостей вимагає від викладача усвідомленості дій, що в свою чергу неможливо без рефлексії. З іншого боку, щоб відрефлексувати свої характеристики, педагогу необхідно знати, які вимоги пред’являє йому студентська аудиторія та колеги. У статті розглянуто умови формування позитивного іміджу сучасного викладача вишу як важливий аспект його професіоналізму та засіб педагогічного впливу на студентів. Виявлено організаційні, психологічні, педагогічні, професійні та особистісні складові у формуванні позитивного іміджу. Проаналізовано вплив даних умов на імідж викладача як на особистість, так і на професіонала. Представлено визначення поняття імідж, імідж викладача, що дозволяє говорити про важливості викладацького іміджу як складової іміджу освітньої організації. Поняття педагогічний імідж є актуальним та вимагає подальших досліджень у сучасній педагогічній науці.

ТЕСТУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Ю. І. Панцир, Р. В. Семенишена — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

У даній науковій роботі детально аналізується роль тестування в формуванні та оцінюванні навчальних досягнень студентів, а також вплив технологій на підвищення об’єктивності та надійності цього процесу. У роботі розглядаються сучасні методи створення тестових завдань, їхня роль у формуванні ключових компетентностей, а також використання тестів у різних формах навчання, значення тестування як ефективного інструменту для визначення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу. В рамках аналізу тестування та оцінювання навчальних досягнень у вищій освіті детально розглядається процес конструювання тестових завдань з урахуванням вимог сучасних педагогічних технологій у процесі викладання загальнотехнічних дисциплін Обговорюються питання ефективного використання тестів для вимірювання рівня засвоєння знань, навичок і навичок. Здійснюється аналіз викликів та переваг використання тестів та розглядаються можливості їх вдосконалення для кращого визначення навчальних досягнень здобувачів вищої освіти. Дослідження також враховує перспективи застосування новітніх технологій у сфері тестування та їх вплив на підвищення об’єктивності та релевантності оцінювання. Висновки та рекомендації можуть бути корисними для педагогів та викладачів, які цікавляться вдосконаленням систем оцінювання та використанням тестових технологій у вищій освіті. У статті проаналізовано питання тестування, насамперед педагогічного, як способу вимірювання, оцінювання успішності навчання. Особлива увага приділяється розвитку об’єктивних методів оцінювання, які враховують не лише теоретичні знання, але й практичні навички та критичне мислення. У статті аналізуються виклики, з якими стикаються вищі навчальні заклади при впровадженні сучасних методів тестування, а також пропонуються рекомендації щодо вдосконалення цього процесу з метою забезпечення якісної освіти та відповідності навчальних програм потребам сучасного ринку праці. У статті акцентується на важливості забезпечення справедливого та різноманітного оцінювання, яке враховує індивідуальні особливості студентів та сприяє їхньому розвитку. Висвітлюється роль викладачів у процесі оцінювання та наголошується на необхідності неперервного вдосконалення методів оцінювання для відповідності вимогам сучасної освітньої парадигми.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНОГО КУРСУ З ФІЗИКИ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ АГРОІНЖЕНЕРІВ

Л. Ю. Збаравська, М. В. Торчук — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

Основною метою системи вищої освіти аграрно-технічних навчальних закладів є підготовка кваліфікованих спеціалістів відповідно до соціального замовлення. Тому саме професійна діяльність фахівців ставить та визначає мету навчання всіх навчальних дисциплін, у тому числі й курсу фізики як основи фундаментальної наукової підготовки інженерів. В статті проаналізовані теоретичні положення, які складають основу концепції навчання з фізики здобувачів вищої освіти аграрно-технічних навчальних закладів під час проведення лекційних занять. Встановлені інтегративні зв’язки фундаментальності і професійної спрямованості навчання фізики здобувачів вищої освіти аграрно-технічного навчального закладу під час проведення лекційних занять та описана апробована методика їх проведення. Розкрито основні прийоми здійснення професійної спрямованості навчання фізики на лекційних формах заняття здобувачів вищої освіти аграрно-технічних навчальних закладів. Визначено основні способи підвищення професійних знань здобувачів вищої освіти при вивченні курсу фізики. Основою дослідження є теоретичні (порівняльний аналіз науково-методичної та педагогічної літератури) та емпіричні (спостереження, аналіз та узагальнення педагогічного досвіду навчання) методи. Доведено, що використання професійно спрямованого матеріалу сприяє формуванню системи фізичних знань здобувачів вищої освіти, а також набуття різних практичних навичок та умінь. Впровадження у навчальний процес професійної компетентності стимулюють пізнавальний інтерес до вивчення фізики як науки, дозволяють краще засвоювати матеріал інших дисциплін природничого циклу, розвивають їх пізнавальні та творчі здібності, впливають на формування стійких мотивів до отримання знань зі спеціальних дисциплін.

КУЛЬТУРНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ КОЛІРНОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ

I. I. Гуменюк — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

Особливу увагу дослідники сьогодні приділяють одній із важливих «складових» мовного образу світу – фразеології. Фразеологічний рівень є досить складним мовним утворенням. Його місце в системі мовних рівнів (між лексичним і синтаксичним) свідчить про цю складність і специфіку. Якщо розглядати мову як семіотичну систему, що включає систему символів і синтаксис, то необхідно враховувати як символічність, так і ускладненість у фразеології. Поділ мовної картини світу, а відповідно й концептуальної, на компоненти (лексичний, фразеологічний тощо) є умовним. Колір є невід’ємною частиною світогляду людини, яка відображена в народній мові. У статті досліджено проблему порівняльного використання назв кольорів у ідіомах англійської та української мов. У складі фразеологізмів назви кольорів у деяких випадках втрачають своє початкове значення й набувають зовсім інших семантичних відтінків. В одних ідіомах можна виділити значення компонента, в інших неможливо, оскільки взаємодія всіх компонентів фрази породжує її значення. У різних типах ідіом семантика кожного з компонентів проявляється по-різному. Сприйняття кольору різними народами і його трактування неоднакове. Тому багатство фарб світу, відображене в різних мовах. У статті висвітлено результати дослідження компонентів фразеологізмів та характеристика саме тих лексем, денотативним значенням для яких є ознака кольору. Такі лексеми ми будемо називати колоронімами (від лат.color – колір, гр.onima – ім’я). Отже, ставлення до кольорів повністю визначається культурно-історичними традиціями та звичаями народу, тобто його історією, культурою, побутом тощо. За результатами порівняльного аналізу вживання колоронімів в українській і англійській мовах зясовано, що колороніми у складі фразеологічних одиниць мають різний ступінь деактуалізації. Певний відсоток становлять фразеологізми, до складу яких лексеми на позначення кольору увійшли в прямому значенні. У деяких інших випадках психологічне тлумачення кольору було основним при утворенні значення фразеологізму. Незважаючи на деякі розбіжності у вживанні колоронімів в досліджуваних мовах, переважна більшість фразеологічних одиниць англійської мови, що містять назви кольорів, при перекладі на українську зберігають свою структуру. Колір є невід’ємною частиною світосприйняття людини, що також відбивається в мові народу. Незважаючи на те, що колірна лексика стала постійним об’єктом для експериментів у різних лінгвістичних теоріях, її використання у складі фразеологізмів є маловивченою темою.

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ (СПЕЦІАЛЬНОСТІ «АГРОІНЖЕНЕРІЯ») В КОНТЕКСТІ ЇХ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

С. М. Грушецький, А. В. Рудь, М. М. Корчак, С. М. Замойський, О. І. Мисів — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

Одним з ключових елементів професійної компетентності є інформаційно-комунікаційна готовність, яка визначає здатність майбутніх спеціалістів з агротехніки ефективно спілкуватися та співпрацювати в аграрному середовищі з колегами та керівниками. Це особливо важливо для обов’язкових складових професійної підготовки, таких як дисципліни: «Інноваційні технології виробництва сільськогосподарської продукції», «Аграрний сервіс та інформаційне забезпечення», «Методи наукових досліджень», «Аналіз технологічних систем», «Моделювання технологічних процесів і систем» та інші, які є найбільш універсальними базовими дисциплінами. Метою є забезпечення фундаментальної теоретичної та практичної підготовки висококваліфікованих кадрів, які отримають глибокі фахові знання для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького й інноваційного характеру у сфері агроінженерії. Отримання необхідних теоретичних та практичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, які потрібні для вирішення проблем та розвитку нових ідей у галузі агроінженерії, експлуатації та обслуговування сільськогосподарської техніки, є важливою метою професійної підготовки. Підготовка фахівців, які мають здатність розробляти та використовувати сучасні технології у створенні, експлуатації та ремонті об’єктів сільськогосподарської техніки, також важлива. Крім того, проведення теоретичних та практичних наукових досліджень сприяє можливості отримання вищого (освітньо-наукового) рівня, а також здобуттю початкових навичок у педагогічній діяльності тощо. Метою даного дослідження є розробка моделі впровадження інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх спеціалістів агроінженерії у навчальний процес аграрних вищих навчальних закладів з метою формування та розвитку їх професійної підготовки. Проведений педагогічний експеримент підтвердив, що реалізація педагогічних умов та впровадження експериментальної методики формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх фахівців агроінженерії у процесі професійної підготовки дозволили досягти значних змін у рівнях сформованості досліджуваного феномену в експериментальній групі порівняно з контрольною.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ТРАНСПОРТНІ ТЕХНОЛОГІЇ (НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ)» В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Л. С. Шелудченко, С. П. Комарніцький, Ю. П. Фірман, В. А. Мельник — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

Сучасний розвиток людства дуже часто характеризується споживацьким ставленням до природних ресурсів, не зважаючи на те, що прогресивні світові підходи орієнтовані на основні вимоги сталого розвитку суспільства. Зокрема, основна ідея, яку передбачає Стратегії сталого розвитку Європейського Союзу, полягає в узгоджені таких складових розвитку суспільства як: економічна стабільність, збереження навколишнього середовища та його охорона, якісні умови проживання населення усіх регіонів. Підхід сталого розвитку в суспільстві визначає основні пріоритети, де важливий акцент здійснюється безпосередньо в напрямку збереження навколишнього середовища при провадженні будь-якої господарської діяльності та знайшов своє відображення і в освіті. Зокрема в Законі України «Про освіту» зазначено, що «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей необхідних для успішної самореалізації, компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору». Окрім того, важливими засадами державної політики у сфері освіти передбачається формування у її здобувачів культури здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля, враховуючи її науковий характер та різноманітність, що дасть змогу майбутнім фахівцям здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог сучасного світу. Тому, безумовно, пріоритетним напрямком освітнього процесу при підготовці фахівців технічного спрямування, а зокрема спеціальності «Транспортні технології (на автомобільному транспорті), є застосування систем наукових, методичних, міждисциплінарних та організаційних заходів, які спрямовані на розвиток екологічно свідомої особистості, орієнтованої на принципи сталого розвитку суспільства.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИКЛАДАННІ БІОХІМІЇ ТА ХІМІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

Т. В. Коваль, Т. М. Крачан, Р. С. Ямборак — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

В організації навчального процесу чільне місце сьогодні займають інформаційно-комунікативні технології, оскільки саме вони дають змогу технологічно організувати навчальний процес на сучасному рівні, в комп’ютерному середовищі, при цьому враховуючи специфіку конкретної навчальної дисципліни, її навчальних та практичних цілей. При викладанні природничих дисциплін, зокрема хімічних, використання інформаційних технологій дозволяє інтенсифікувати освітній процес, прискорити передачу знань і досвіду, а також підвищити якість навчання й освіти. Пошук та реалізація нових підходів до навчального процесу, нові методи, форми подання навчальної інформації у викладанні біологічної хімії та хімічних дисциплін зумовили використання інформаційно-комунікативних технологій, що покликані істотно посилити мотивацію до вивчення хімічних та інших природничих дисциплін, підвищують рівень індивідуалізації навчання, інтенсифікують процес навчання, підвищують зацікавленість та рівень знань студентів у вивченні предмету. Вивчення і аналіз проблем в освітньому процесі дозволяє створити умови для змістовної передачі знань і умінь на підвищити рівень навчального процесу в цілому. Шляхом співставлення публікацій методичних видань з умовами, що склались в навчальній роботі конкретних спеціальностей, враховуючи практичний досвід з удосконалення навчального процесу, визначені особливості хімічної підготовки здобувачів вищої освіти у нашому закладі. Особливого значення інформаційні технології набувають у період дистанційної організації навчального процесу. У даному випадку у нагоді стають нові розробки науково-педагогічних працівників при викладанні лекційного матеріалу і особливо проведенні лабораторно-практичних занять, оскільки за відсутності можливостей проведення аудиторного експерименту завжди можна візуалізувати його за допомогою комп’ютерних технологій і надати повну інформацію про взаємодію речовин із заздалегідь заготовленого відео.

ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА МОТИВАЦІЮ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ

М. М. Кужель — Tue, 26 Mar 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено шляхи оновлення підходів до занять фізичною культурою у вищих закладах освіти. Зокрема, автором доведено, що успішна самореалізація в навчанні та подальшому житті багато в чому залежить від сили мотивації, від тих мотиваційних факторів, що підтримують інтерес діяти цілеспрямовано в конкретно обраному напрямку. Визначено та обґрунтовано появу нових інтелектуальних та психоемоційних факторів, які впливають на студентське життя, серед яких: 1) високий рівень інформаційного навантаження; 2) психоемоційне напруження; 3) соціальне оточення; 4) відсутність уявлень про раціональне використання часу; 5) поява та збільшення матеріальних труднощів; 6) формування нової системи життєдіяльності. З’ясовано, що домінантний середній рівень свідчить про те, що в половини хлопців і майже в усіх дівчат нормальний рівень емпатійності, який інформує про схильність таких студентів сприймати та засуджувати інших за результатами їх учинків, а не довіряти особистим враженням.