Професійно-прикладні дидактики

ОСВІТНЯ ПОЛІТИКА РУСИФІКАЦІЇ У ЛІВОБЕРЕЖНІЙ ТА ПРАВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ У ХІХ СТОЛІТТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

А. М. Боднар — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний порівняльний аналіз освітньої політики русифікації, яку реалізовувала Російська імперія в Лівобережній та Правобережній Україні у ХІХ ст. Освіта розглядається як один із ключових інструментів імперської національної політики, спрямованої на інтеграцію українських земель до загальноімперського культурного та мовного простору. На основі аналізу нормативно-правових актів, матеріалів Міністерства народної освіти, документів навчальних округів та наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників визначено основні напрями, форми та механізми впровадження русифікаційних заходів у системі початкової, середньої та вищої освіти. Обґрунтовано, що за спільної ідеологічної мети – формування лояльного імперського підданого – освітня політика в досліджуваних регіонах мала суттєві відмінності. У Лівобережній Україні русифікація здійснювалася переважно через інституційне закріплення російської мови навчання, централізацію управління освітою та ідеологізацію навчальних програм. Натомість у Правобережній Україні освітня політика була зумовлена протидією польському впливу й супроводжувалася посиленим адміністративним та конфесійним контролем. Зроблено висновок, що регіональна специфіка імперської освітньої політики зумовила різні соціокультурні наслідки русифікації та вплинула на процес формування національної свідомості українського населення

ТРАНСФОРМАЦІЯ АГРАРНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 90-Х РОКІВ ХХ СТ

О. С. Каденюк — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості та механізми реорганізації і трансформації освітніх установ аграрного профілю в умовах переходу до ринкової економіки, визначено основні причини, що призвели до корінних змін у системі закладів освіти аграрного спрямування. Досліджено, що саме призвело до відсутності фахівців у галузях агропромислового комплексу в умовах ринкової економіки. Агропромисловий комплекс пов`язаний з інтересами кожного громадянина. Високий рівень його розвитку є не лише основною умовою продовольчого забезпечення населення, а й важливим чинником політичної стабільності, успішного вирішення проблем державотворення, утвердження нових форм власності та господарювання на принципах ринкової економіки, відродження і соціального розвитку села, формування реального господаря землі, активного учасника суспільного життя, управління державними справами. Вирішення цих завдань значною мірою залежить від рівня, шляхів та форм наукового і кадрового забезпечення агропромислового виробництва. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що в умовах утвердження багатоукладності в економіці по-новому вирішуються питання кадрового, наукового та інформаційного забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Кадрове забезпечення провадиться у трьох напрямах. Перший напрям передбачає суттєве підвищення рівня підготовки спеціалістів, що опанували комплекс знань для роботи в умовах ринкової економіки. Другий – пов`язаний з удосконаленням системи перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів із вищою та середньою спеціальною освітою, які закінчили до початку соціально-економічних перетворень в Україні. Третій напрям – це заходи щодо підготовки і підвищення кваліфікації працівників масових професій для всіх типів господарств аграрного сектору. Розмаїття підходів і пропозицій щодо підвищення якості підготовки фахівців дає змогу визначити стратегію для створення сучасної конкурентоспроможної системи вищої освіти, яка має, насамперед, максимально відповідати інтересам українського суспільства та вітчизняної економіки. Доведено, що наукове забезпечення передбачає створення сприятливих умов для: а) розроблення й упровадження у сільськогосподарське виробництво дійових науково-технічних розробок і технологій; б) утілення в життя нормативно-методичних рекомендацій щодо реформування форм господарювання в аграрному секторі; в) надання консультаційних послуг, розповсюдження та використання результатів проведених досліджень. Лише історичні зміни, які відбулися на початку 90-х років, відкрили шлях для реалізації сучасних підходів розвитку вітчизняної системи вищої освіти. Заклади вищої освіти отримали реальну самостійність у вирішенні дійсно творчих проблем навчання, виховання та підготовки кадрів. Був узаконений та почав динамічно розвиватися недержавний сектор освіти, відійшов у минуле політичний нагляд за діяльністю учбових закладів. Не викликає сумнівів: культура, держава та суспільство у межах діяльності вищих учбових закладів переживають радикальні зміни. Перш за все це глобалізація, демократизація, масовість, технологізація, гуманізація. Ці корінні зміни вочевидь вплинуть на сферу вищої освіти.

ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС МІЖ ТУРЕЧЧИНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ: ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ТА ВИКЛИКИ (1989 Р. – СЬОГОДЕННЯ)

О. М. Махиня — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено комплексному аналізу переговорного процесу між Туреччиною та Європейським Союзом у період із 1989 р. до сьогодення. Увагу зосереджено на ключових векторах розвитку, основних викликах і чинниках, що впливали на динаміку та перспективи інтеграції Туреччини до ЄС. Висвітлено еволюцію євроінтеграційного переговорного процесу, визначено ключові моменти на сучасні виклики. Проаналізовано основні етапи, механізми та стратегії, які визначали розвиток взаємин між сторонами. Указано, що дослідження векторів розвитку та викликів переговорного процесу між Туреччиною та ЄС у період із 1989 р. до сьогодення є актуальним для виявлення основних тенденцій, проблемних зон та потенційних шляхів їх вирішення. Виявлено чинники, які сприяли переговорному прогресу, а також обставини, що стримували інтеграційний процес. Підкреслено взаємозалежність Туреччини та ЄС, яка проявляється у стратегічних, економічних та міграційних питаннях. Розглянуто трансформацію внутрішньої та зовнішньої політики Туреччини в контексті зміни її амбіцій щодо членства в ЄС. Аргументовано думку відносно того, що в період 1989–1999 рр. зближення Туреччини та ЄС ускладнювали політичні й економічні ризики, зокрема побоювання щодо впливу сил безпеки та мусульманського чинника в Анкарі, невирішені питання зовнішньої політики Туреччини та конкуренція за членство з іншими країнами. Доведено, що на сучасному етапі розвитку взаємовідносин Туреччини та Європейського Союзу як зміни в міжнародній геополітиці, так і внутрішні трансформації Туреччини значно вплинули на переговорний процес. Таким чином, протягом 1989–1999 рр. існували політичні та економічні ризики, що ускладнювали зближення Туреччини та ЄС. Однак у 1999 р. Туреччині надано статус країни-кандидата, що активізувало політичний діалог і сприяло демократизації під керівництвом проєвропейської Партії справедливості та розвитку. Туреччина продовжувала демонструвати прогрес у галузі економіки, розвиток політичної системи та соціальний прогрес. Нині ж, незважаючи на те що Туреччина є стратегічно важливою країною та довгостроковим євроатлантичним альянсом, ЄС не прагне змінити свою політику щодо неї.

ВИКЛАДАЧІ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ІНСТИТУТУ НАРОДНОЇ ОСВІТИ: ЇХНЄ ЖИТТЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ

В. А. Нестеренко В. А. — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У період утвердження у світі інформаційного суспільства гостро постало питання про сутність та функції сучасної освіти, пошуку інноваційних методів навчання, удосконалення та модернізацію традиційних форм педагогічного процесу. Це ж питання вперше виникло ще в період Української національно-демократичної революції 1917–1921 рр., коли почала формуватись українська національна освіта. Її фундатори відкидали ті методи викладання, що були характерні для імперських закладів освіти, творчо намагались використовувати педагогічні теорії та ідеї, створені провідними європейськими педагогами. Радянська влада на перших порах не заперечувала проти існування українського шкільництва, але надала йому класового характеру. «Боротьбисти», які у 1920-ті роки посідали керівні посади в Наркоматі освіти УСРР, намагались поєднати класові та національні чинники у процесі розбудови комуністичної системи освіти. Це був період творчих експериментів та пошуку найбільш оптимальних методів навчання у закладах освіти республіки. У цьому контексті важливо дослідити та проаналізувати життєвий шлях та діяльність викладачів вищих закладів освіти, які займались педагогічними дослідженнями, що потім запроваджувались на практиці. При цьому слід врахувати, що українська педагогічна наука у цей час лише почала формуватись, тому педагогічні дисципліни часто викладали особи, які мали історичну, філософську чи психологічну освіту. До того ж майже всі вони практиками в площині розбудови українського шкільництва, тому їхні та погляди часто були відображенням суспільно-політичної ситуації. Вони часто поширювали свої педагогічні ідеї у тогочасних періодичних виданнях У даній статті висвітлюється життєвий шлях та діяльність співробітників вищих закладів Поділля, котрі викладали педагогічні дисципліни, писали наукові та науково-популярні праці. Передовсім це були працівники Кам’янця-Подільського Інституту народної освіти (ІНО) – єдиного після закриття у 1924 р. Вінницького ІНО закладу вищої освіти Поділля, який готував вчителів. Хронологічні рамки роботи охоплюють 1920 – початок 1930-х рр. При написанні праці використовувались як опубліковані наукові і краєзнавчі праці, так і маловідомі для широкого загалу документи Державного архіву Хмельницької області

ЕКОНОМІЧНИЙ ВИМІР ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСІВ У ЧЕСЬКІЙ ТА СЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІКАХ У ПЕРШУ П’ЯТИРІЧКУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ

А. В. Хомич — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено порівняльний історичний аналіз економічного виміру державотворчих процесів у Чеській та Словацькій Республіках у першу п’ятирічку незалежності після мирного розпаду Чехословаччини 1 січня 1993 р. Проаналізовано економічну спадщину федеративного періоду, яка сформувала нерівномірні стартові умови для розвитку обох держав. Показано, що Чехія увійшла в період незалежності з більш диверсифікованою промисловою структурою, розвиненим сектором послуг і стабільнішою фінансовою інфраструктурою, тоді як Словаччина характеризувалася значною часткою важкої промисловості, вищою залежністю від міжреспубліканських виробничих зв’язків і потребою глибших структурних трансформацій. Особливу увагу приділено державній економічній політиці урядів обох республік у 1993–1998 рр. Висвітлено інституційне оформлення економічної державності Чехії, що базувалося на прискореній приватизації, макроекономічній стабілізації, незалежності центрального банку та лібералізації зовнішньої торгівлі, що сприяло швидшій адаптації до ринкових умов і інтеграції у європейський економічний простір. Натомість у Словаччині держава зберігала значний контроль над стратегічними секторами, здійснювала поступову приватизацію та активно регулювала фінансову й соціально-економічну сферу, що дозволило забезпечити стабільність і сформувати інституційні основи економічної незалежності. Окремо наголошено на значенні економічного чинника як одного з ключових інструментів консолідації нових держав у постсоціалістичний період. Показано, що характер і темпи економічних реформ безпосередньо впливали на формування адміністративної спроможності держави, легітимність владних інститутів та здатність урядів здійснювати самостійну внутрішню й зовнішню політику. Зроблено висновок, що відмінності у стартових економічних умовах і моделях трансформації зумовили різні траєкторії економічного забезпечення державотворення в Чехії та Словаччині, визначивши особливості їх подальшого політичного й соціально-економічного розвитку.

ДОСЛІДНИЦЬКО-ОРІЄНТОВАНЕ НАВЧАННЯ У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: НАВЧАЛЬНА МОДЕЛЬ 5E ЯК ПЕДАГОГІЧНА РАМКА

В. А. Жук — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Сучасне викладання англійської мови (English Language Teaching, ELT) дедалі більше зосереджується на студентоцентрованому навчанні, розвитку комунікативної компетентності та формуванні навичок мислення вищого порядку. У відповідь на ці пріоритети дослідницько-орієнтовані навчальні підходи пропонують ефективну педагогічну альтернативу традиційним учитель-центрованим моделям. У статті розглядається адаптація навчальної моделі 5E, спочатку розробленої для STEM-освіти, до контексту викладання англійської мови як іноземної (EFL). Спираючись на конструктивістську теорію навчання, модель 5E структурує освітній процес через п’ять взаємопов’язаних етапів: залучення (Engage), дослідження (Explore), пояснення (Explain), поглиблення (Elaborate) та оцінювання (Evaluate). У дослідженні аналізується потенціал цієї моделі щодо підтримки залученості учнів та розвитку критичного мислення в умовах ELT-аудиторії. Навчальна модель 5E пропонує теоретично обґрунтовану та емпірично підтверджену рамку для формування змістовного навчання, критичного мислення та стійкої навчальної залученості. Структуруючи навчання навколо дослідження, співпраці та рефлексії, модель сприяє глибокому концептуальному розумінню та розвитку когнітивних, соціальних і емоційних компетентностей, необхідних для навчання впродовж життя. За умови цілеспрямованого педагогічного впровадження та опори на доказові освітні практики модель 5E постає як потужний інструмент сучасної іншомовної освіти. Її структура є особливо ефективною для формування високих рівнів залученості, оскільки поєднує дослідницьку діяльність, співпрацю та рефлексію протягом усього навчального циклу. Залучені учні не лише демонструють кращі академічні результати, а й розвивають перенесені навички, зокрема комунікацію, командну взаємодію та саморегуляцію, що сприяє їхньому довготривалому освітньому та професійному успіху. У статті обґрунтовується, що модель 5E тісно узгоджується з принципами комунікативного підходу у викладанні мов і забезпечує цілісну педагогічну рамку для розвитку змістовної взаємодії, автономії здобувачів освіти та глибокої мовної обробки.

ВПРАВИ ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПРАВОПИСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

Р. С. Зінчук , Т. М. Бурковська — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено аналізу системи вправ під час вивчення правописних норм п’ятикласниками. У сучасному освітньому процесі вправа – важливий засіб практичного засвоєння правил орфографії та пунктуації. Його застосування, як засвідчує педагогічна практика, дає змогу ефективно закріпити набуті навички, що є вагомою умовою формування мовної особистості. У модельних навчальних програмах широкий спектр орфографічних і пунктуаційних тем зосереджено в 5-му класі, що актуалізує необхідність створення системи вправ, ураховуючи вікові та індивідуальні потреби здобувачів освіти. Мета публікації – охарактеризувати особливості методу вправ у процесі формування правописної компетентності у 5-му класі; представити власні методичні розробки відповідно до укладеної науковцями поетапної системи роботи з орфографії та пунктуації. Джерельною базою матеріалів для створення вправ слугували твори волинських письменників, речення, дібрані з видань Дубенщини. Представлено зміст основних теоретичних понять «вправа», «вправа орфографічна», «вправа пунктуаційна». Розроблено систему вправ, спрямованих на формування правописної компетентності здобувачів освіти 5-го класу з урахуванням чотирьох етапів роботи. Узято до уваги вікові особливості школярів, специфіку компетентнісного підходу Нової української школи. На підготовчому етапі подано вправи на визначення орфограми в текстах письменників Волині. Діяльнісний етап репрезентовано конструктивними й продуктивними вправами. Закцентовано на дидактичному потенціалі вправ «Редакторська майстерня», пов’язаних із редагуванням правописних анормативів у мові медіа. Комунікативно‑творчий етап увиразнено написанням творчих робіт на основі поданих ситуацій із урахуванням орфографічних та пунктуаційних умов. Окреслено роль контрольно‑корекційного етапу в оцінюванні рівня правописних знань школярів. Наголошено на можливості вчителя урізноманітнити традиційний метод вправ інтерактивними прийомами й формами роботи

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ДИДАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ В УМОВАХ НЕЛІНІЙНОГО МИСЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСВІТНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ

О. А. Ільченко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено психолінгвістичне обґрунтування інтеграції штучного інтелекту в освітній простір вищої школи як відповідь на виклики трансформації когнітивної сфери сучасних здобувачів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації дидактичних підходів до нелінійного (ризоматичного) мислення молоді, що характеризується фрагментарністю сприйняття, асоціативністю та високою швидкістю перемикання між різними модальностями інформації. Доведено, що використання генеративних моделей штучного інтелекту дає змогу перетворити «кліповість» сприйняття на дидактичну перевагу, забезпечуючи індивідуалізацію освітніх траєкторій та активізацію смислопородження. У межах дослідження проаналізовано трансформацію мовленнєвої взаємодії у системі «викладач – штучний інтелект – студент», де штучний інтелект виконує роль «когнітивного навігатора» та медіатора. Висвітлено психолінгвістичні аспекти комунікації «людина – машина», зокрема значення промпт-інжинірингу як інструменту структурування нелінійного мислення. Окрему увагу приділено практичному досвіду впровадження інтерактивних методів навчання в Національній академії Національної гвардії України. У роботі деталізовано систему вправ для різних рівнів підготовки та спеціальностей – від курсантів-психологів, які використовують штучний інтелект для первинної психодіагностики й аналізу вербальних маркерів, до ад’юнктів, які відпрацьовують стратегії протидії контрпропаганді та психологічного впливу. Для магістрів педагогічного профілю запропоновано методику рефлексивного аналізу етичних меж використання штучного інтелекту, що сприяє формуванню професійної відповідальності. Результати апробації підтверджують підвищення рівня когнітивної залученості здобувачів на 35–40% та суттєве зниження комунікативної тривожності. Доведено, що інтеграція штучного інтелекту в освітні компоненти комунікативного спрямування сприяє розвитку критичної медіаграмотності та «цифрової резильєнтності» майбутніх офіцерів і психологів, що є критично важливим в умовах сучасної гібридної агресії. Стаття підсумовує, що стратегічне поєднання технологічних можливостей штучного інтелекту з психолінгвістичним розумінням природи нелінійного мислення відкриває нові перспективи для підвищення якості фахової підготовки у секторі безпеки й оборони.

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТИ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ (НА МАТЕРІАЛІ ОЦІНЮВАЛЬНИХ МОВЛЕННЄВИХ ЖАНРІВ)

О. М. Костів , О. Р. Сколоздра-Шепітко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано актуальність дослідження оцінювальних мовленнєвих жанрів у контексті впровадження концепції Нової української школи (НУШ), що ґрунтується на компетентнісній парадигмі. Розкрито роль цих жанрів як фундаментального інструменту для ефективної взаємодії учнів у реальних комунікативних ситуаціях, підтримки гідности особистости та створення позитивної атмосфери спілкування. Автори зазначають, що в сучасному освітньому просторі особливого значення набуває здатність не лише правильно формулювати позитивну оцінку, а й розпізнавати маніпулятивні впливи та уникати деструктивних форм комунікації. Проаналізовано лінгводидактичний напрям дослідження мовленнєвих жанрів, представлений у працях провідних науковців, та висвітлено необхідність модернізації навчальних програм через посилення їх прагматичного спрямування й орієнтацію на комунікативну майстерність. Метою статті є комплексний аналіз теоретичних і практичних аспектів функціонування оцінювальних жанрів у модельних програмах з української мови для 5–9-х класів, а також визначення методичних підходів до формування етичних навичок спілкування. У роботі детально схарактеризовано позитивні оцінювальні жанри –комплімент і похвалу, акцентовано увагу на їхніх визначальних ознаках, зокрема щирості, доречності та влучності. Окрему увагу приділено розкриттю маніпулятивної природи лестощів, виокремленню їхніх словесних маркерів, таких як надмірність, самоприниження мовця та вживання перебільшених епітетів. Досліджено природу деструктивних жанрів (осуд, дорікання, висміювання) як інструментів психологічного тиску та визначено методичні шляхи їх трансформації у конструктивні зауваження або нейтральні поради. На основі аналізу сучасних підручників висвітлено методичний інструментарій для засвоєння цих жанрів: вправи на диференціацію понять, соціальну адаптацію через добір компліментів за статусною ознакою та аналіз комунікативних намірів у художніх чи медіатекстах. Доведено, що зміщення акценту з теорії на практичне застосування сприяє розвитку навичок тактовности та етикету спілкування в учнів. У висновках окреслено перспективи подальших розвідок, пов’язаних із вивченням інформаційних, фатичних та етикетних жанрів у шкільній мовній освіті

МУЛЬТИМОДАЛЬНА ТРАНСФОРМАЦІЯ МОВНИХ КОМПЕТЕНЦІЙ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: ВІД ЛІНІЙНОГО ТЕКСТУ ДО «ДИЗАЙНУ ЗНАЧЕНЬ»

І. О. Назаренко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано необхідність інтеграції концепцій мультимодальності та цифрової риторики в освітній процес нефілологічних спеціальностей (зокрема, аграрного, економічного та ветеринарного профілів). В умовах цифрової детермінованості та «економіки уваги» традиційна лінгвістична компетенція трансформується у здатність проєктувати складні семіотичні простори. Автор розглядає мультимодальність як «нову грамотність», де мова виступає лише одним із багатьох ресурсів у межах цілісного «дизайну значень». У статті подано тлумачення поняття «мультимодальність» у мовному, соціальному та педагогічному аспектах, а також презентовано дидактичний інструментарій, що ґрунтується на активних методах навчання з інтеграцією мультимодальних платформ та технологічно опосередкованих форматів професійної взаємодії. Особливу увагу приділено функційно-діяльнісному підходу до викладання дисциплін «Українська мова за професійним спрямуванням», «Ділові комунікації», «Академічне письмо та доброчесність» та «Академічне письмо та риторика» на прикладі роботи з таким мовно-візуальним явищем, як графодеривати. Доведено, що створення здобувачами освіти креолізованих текстів стимулює критичне мислення, розвиває навички риторичної гнучкості та стратегічного планування комунікації. Проаналізовано перехід від рафінованої науковості академічного письма до стратегій наукової популяризації, де мультимодальність стає ключовим інструментом взаємодії в умовах трансформації класичної комунікативної культури. Автор доходить висновку, що формування мультимодальної грамотності перетворює мовну підготовку на стратегічний актив майбутнього фахівця, здатного конструювати знаки соціальної дії в інноваційному цифровому середовищі.

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРЕНІНГУ» У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

С. В. Потюк — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті зосереджено увагу на теоретичних та методичних засадах навчальної дисципліни «Основи психологічного тренінгу» у підготовці здобувачів освіти за психологічним спрямуванням. Окреслено мету, завдання, обсяг навчального навантаження та структуру курсу, представлено тематику лекційного матеріалу та навчальні види діяльності, передбачені під час практичних занять («Створюємо мапу часу», «Дух групи», «Колесо життєвого балансу», «Групова скульптура», «Принципи на практиці») і для самостійної роботи здобувачів освіти. Акцент зроблено на аналізі сучасних підходів до викладання дисципліни, зокрема діяльнісного, компетентнісного та аксіологічного, які забезпечують інтеграцію теоретичної підготовки й практичного досвіду студентів. Розкрито принципи проведення психологічних тренінгів з опорою на наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників. Наведено результати анонімного опитування 40 здобувачів вищої освіти, проведеного після звершення курсу «Основи психологічного тренінгу». Опитування охоплювало питання, спрямовані на виявлення труднощів засвоєння тренерських умінь, розуміння ключових етапів тренінгової роботи, особливостей формування професійної ідентичності та оцінки практичної цінності різних форм навчальної діяльності. Отримані результати засвідчили, що найбільш складним аспектом тренерської діяльності для студентів є керування груповою динамікою, водночас шерінг усвідомлюється ними як важливий інструмент рефлексії власного досвіду. Відстежено перевагу у визначенні професійної ідентичності тренера серед студентської молоді таких якостей, як автентичність і екологічність. Доведено, що застосування діяльнісного, компетентнісного та аксіологічного підходів до викладання дисципліни забезпечує орієнтацію навчального процесу на активну позицію студента, розвиток професійно значущих умінь і навичок, а також формування ціннісного ставлення до особистості учасників тренінгу та етичних засад роботи тренера. Визначено перспективний напрям дослідження ‒ вивчення механізмів формування навичок тренера щодо керування груповою динамікою

ГЕЙМІФІКАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ХІМІЇ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПЕДАГОГІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І ПРАКТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ

Ю. О. Придеткевич — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено теоретичні засади та практичні аспекти впровадження гейміфікації в освітній процес із хімії у закладах вищої освіти. Акцентовано увагу на дидактичному потенціалі ігрових методик, як засобу активізації пізнавальної діяльності студентів, підвищення мотивації та розвитку ключових компетентностей. Розкрито поняття гейміфікації в контексті сучасної дидактики, проаналізовано її основні функції, принципи реалізації, дидактичний потенціал та психолого-педагогічні умови ефективного застосування. Проаналізовано основні види, моделі, методи і прийоми її реалізації у навчальному курсі з хімії, зокрема через впровадження цифрових платформ, використання балів, рейтингів, сюжетних завдань, квестів, кейсів. Обґрунтовано педагогічну доцільність диференційованого підходу до добору інструментів гейміфікації з урахуванням змісту навчального модуля, рівня підготовки студентів і технічних можливостей ЗВО. Наведено опис методики інтеграції елементів гейміфікації у традиційну модель викладання хімії. Представлено результати педагогічного експерименту, що свідчать про покращення академічної успішності, зростання частки студентів із високим рівнем знань, розвиток навичок командної взаємодії, самостійності, критичного мислення та рефлексії. Зазначено, що гейміфікація сприяє створенню позитивного навчального середовища, у якому студенти стають більш залученими, відповідальними та відкритими до знань. Визначено напрями подальших досліджень, пов’язані з удосконаленням методичних підходів до використання гейміфікації у професійній підготовці майбутніх фахівців. Підкреслено ефективність гейміфікації як засобу інтенсифікації освітнього процесу та сформульовано перспективи подальших наукових досліджень у напрямі адаптації ігрових технологій до умов цифрової трансформації вищої освіти

МИСТЕЦЬКІ ТВОРИ ПРО ВІЙНУ В СУЧАСНІЙ ОСВІТНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Н. Л. Сеньовська , Т. М. Скуратко , І. М. Нестайко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У науковій розвідці схарактеризовано особливості й перспективи використання в освітній діяльності (роботі закладів різного типу та рівня) сучасного мистецтва війни. Структуровано науково-методичну літературу, що має стосунок до національно-патріотичного виховання сучасних українців в умовах воєнного стану. Описано класифікацію художніх напрямів мистецтва війни (зображальне мистецтво, музичне (аудіовізуальне) мистецтво, хореографічне мистецтво, кіномистецтво, театральне мистецтво, фотомистецтво, архітектурно-меморіальне мистецтво, декоративно-прикладне мистецтво, «межові» жанри, «цифрове» мистецтво, словесне мистецтво). Окреслено загальні перспективи використання мистецьких творів і проєктів в освітній діяльності. Виокремлено конкретні приклади застосування феноменів сучасного мистецтва війни як засобів навчання та виховання; як окремих інноваційних методів, методик та освітніх технологій (залежно від специфікації певного мистецького проєкту). Узагальнено, що всі варіації сучасного мистецтва війни є дієвими в освітньому процесі. Узято до уваги напрацювання освітніх і волонтерських проєктів («Патріотичні й небайдужі» (м. Тернопіль), «Діалоги про війну» (м. Київ), «Україні потрібен кожен» (м. Тернопіль) тощо). Наголошено, що сьогодні є нагальна потреба у спеціалізованих методичних посібниках, які розкривали б різноаспектне використання творів мистецтва війни в освітньому процесі, адже якісна реалізація пізнавальних, розвивальних та виховних можливостей культурних феноменів і продуктів (зокрема, це стосується творчості регіональних митців) сприятиме підвищенню якості виховання майбутніх громадян нашої держави та рівня їхньої освіти. Запропоновано рекомендації щодо особливостей використання творів сучасного мистецтва війни в освітньому процесі (брати до уваги вікові особливості та індивідуальний досвід здобувачів освіти; ураховувати різноманітні контексти; застосовувати як традиційні, так й інноваційні методи і форми роботи; залучати здобувачів освіти до дослідницької та проєктної діяльності; сприяти творчим та волонтерським виявам дітей та молоді).

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ ГЕНЕРАТИВНОГО ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ РОЗВИТКУ АКАДЕМІЧНОГО ПИСЬМА У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. І. Сергієнко , Л. А. Семак — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено актуальній проблемі трансформації освітнього процесу в умовах стрімкого розвитку технологій генеративного штучного інтелекту. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю переходу від стратегії заборони використання штучного інтелекту до розроблення науково обґрунтованої методики його етичної та критичної інтеграції у вищу освіту. Метою роботи є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка модель використання генеративного штучного інтелекту як адаптивного тьютора для формування навичок академічного письма у здобувачів вищої освіти. У дослідженні використано комплекс методів: теоретичний аналіз наукової літератури, класифікація цифрових інструментів, метод моделювання та педагогічний експеримент. У викладі основного матеріалу запропоновано класифікацію сервісів штучного інтелекту за їхнім функціональним призначенням: генеративні моделі, спеціалізовані лінгвістичні інструменти та пошуково-аналітичні системи. Автори запропонували модель взаємодії «студент – штучний інтелект – викладач», що охоплює такі етапи, як підготовчий, структурування, редагування та рефлексія. Особливу увагу приділено стратегії Socratic Prompting, яка стимулює критичне мислення студента через запити-запитання замість отримання готових текстів. Результати експериментального дослідження продемонстрували, що впровадження авторської методики дало змогу підвищити якість логічної побудови текстів та покращити володіння академічним стилем. Доведено, що за дотримання принципів прозорості запитів та декларування використання штучного інтелекту, оригінальність робіт залишається високою, а процес написання стає більш усвідомленим. Запропонована методика дає змогу перетворити штучний інтелект на ефективний інструмент, що сприяє професійному розвитку дослідницьких навичок здобувачів вищої освіти

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. А. Стукало — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розкрито зміст поняття «комунікація», показано ефективність професійної комунікації та комунікаційного простору фахівців сільськогосподарських спеціальностей у закладах вищої освіти. Розглянуто питання сутності професійної комунікації, її роль у формуванні професійної та загальної культури майбутніх фахівців сільськогосподарських спеціальностей, вплив педагогічно-професійного спілкування на студентську аудиторію у процесі навчання. З’ясовано, що професійне спілкування фахівців аграрної галузі полягає у формуванні умінь та навичок професійного спілкування, грамотності письмової мови, яка є важливою у діловому листуванні; в обміні інформацією між викладачем та студентом у навчальному процесі; у змісті самої інформації, яка є головним чинником отримання і формування знань та вмінь здобувачів вищої освіти. У ході дослідження було встановлено, що професійна комунікація – це міжособистісна, рівноправна взаємодія, заснована на співпраці та діалозі, спрямована на об’єднання спільних зусиль суб’єктів та їх координацію з метою індивідуального задоволення кожного здобувача вищої освіти та підвищення рівня його активності у спільній колективній діяльності у закладі вищої освіти. Виявлено, що формування професійно значущих комунікативних навичок та вмінь у майбутніх спеціалістів є однією з основних тенденцій удосконалення освітнього процесу. З’ясовано, що сучасний випускник закладу вищої аграрної освіти є людиною, яка, крім спеціальної підготовки, володіє на високому рівні комунікативними уміннями. Це не лише фахівець у своїй галузі з обмеженим колом інтересів і знань, а й високоосвічена людина, яка здатна спілкуватися у будь-якій ситуації і на вузькопрофесійні, і на більш загальні теми. Професіоналізм спеціаліста залежить, перш за все, від його стилю спілкування, комунікативних якостей, цілісної чутливості до об’єкта спілкування, сили впливу на поведінку інших людей, процесу та результату професійної діяльності

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТЕСТУВАННЯ ЯК ЗАСОБУ КОНТРОЛЮ У ВИКЛАДАННІ ДИСЦИПЛІНИ «ОСНОВИ АКАДЕМІЧНОГО ПИСЬМА»

І. І. Судук — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

В умовах розвитку інструментів штучного інтелекту постає питання про ефективність традиційних засобів контролю знань під час викладання багатьох дисциплін у закладах вищої освіти. У нашій роботі аналізуємо доцільність проведення онлайн-тестувань як засобу поточного контролю та діагностики знань із дисципліни «Основи академічного письма». Зокрема, обґрунтовуємо можливість застосування тестового контролю для перевірки ступеня засвоєння пройденої теми та виявлення питань, які потребують повторної актуалізації на практичних заняттях. Описано переваги онлайн-платформи Classtime для проведення таких тестувань: простота опанування специфіки роботи з указаним сервісом, можливість створення різних типів завдань як відкритого, так і закритого типу, можливість перевіряння завдань відкритого типу як вручну викладачем, так і автоматично, запобігання проявам академічної нечесності за допомогою низки налаштувань, таких як перемішування питань та варіантів відповіді на питання, обмеження на один вхід з одного акаунту, установлення жорстких часових меж проходження сесії тестування тощо. Зауважено, що останній із указаних способів запобігання проявам академічної нечесності може суперечити положенню про врахування індивідуальних психологічних особливостей здобувачів освіти під час навчання, адже кожен тестований може сприймати й обробляти інформацію з різною швидкістю. Відповідно, студенти, яким потрібно більше часу, щоб зрозуміти питання та обдумати правильну відповідь, можуть не встигнути виконати тестові завдання і через це отримати меншу кількість балів, що спричиняє порушення об’єктивності оцінювання. У зв’язку із цим висловлено думку, що тестування сьогодні найдоцільніше використовувати як засіб індивідуального контролю знань здобувачів освіти під час відпрацювання пропущених занять

СВІДОМІ Й ІНТУЇТИВНІ ПРОЦЕСИ В ІНШОМОВНОМУ НАВЧАННІ ТА ЧИННИКИ ЇХ ЕФЕКТИВНОСТІ

К. Й. Фодор ; К. Б. Гнатик , Є. Р. Молнар — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджуються свідомі та інтуїтивні процеси, які в літературі також відомі як експліцитні та імпліцитні й мають ключове значення для ефективного засвоєння іноземної мови, та обговорюється важливість взаємодії цих двох когнітивних процесів у навчанні. Свідомі процеси пов’язані з активним вивченням мовних правил та граматичних структур, а інтуїтивні – із природним засвоєнням мови через мовленнєвий досвід та контекстуальні ситуації. Під час аналізу цих двох важливих процесів підкреслюється, що для досягнення високої мовної компетенції необхідно поєднувати ці два елементи, оскільки вони доповнюють один одного та однозначно сприяють глибшому розумінню та автоматизації мовних навичок. Одним із центральних аспектів статті є визначення чинників, які впливають чи можуть впливати на ефективність цих процесів у різних груп учнів. Розглядаються основні чинники, які впливають на ефективність свідомого і інтуїтивного навчання мовам. Автори аналізують, як психологічні та когнітивні характеристики учнів, такі як мотивація, вік та здібності, визначають тип навчання. Наприклад, деякі учні краще реагують на свідомі, структуровані методи навчання, тоді як інші схильні до спонтанного, інтуїтивного засвоєння мови через природне її використання. Освітнє середовище також відіграє важливу роль. Формальні навчальні контексти сприяють використанню свідомих методів навчання, орієнтуючись на граматичні правила та їх роз’яснення, тоді як неформальні середовища зазвичай стимулюють саме імпліцитне навчання. Зазначається, що методи навчання є важливим елементом, що може забезпечити ефективне поєднання свідомих і інтуїтивних процесів. Використання поєднання експліцитних інструкцій та імпліцитних методів допомагає учням краще засвоювати мовні конструкції. Нарешті, важливу роль відіграє час: із часом експліцитне знання може перетворюватися на імпліцитне через активне використання мови в повсякденному житті. У підсумку підкреслено, що ефективність мовного навчання залежить від множини чинників, які включають як внутрішні характеристики учнів, так і зовнішні умови, у яких відбувається навчання

МЕДІАДИСКУРС ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ ДИСКУРСИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

О. В. Язловицька , В. П. Власова — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексне теоретичне обґрунтування та розкрито методичний потенціал медіадискурсу як ефективного засобу формування іншомовної дискурсивної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Актуальність дослідження зумовлена нагальною методичною потребою у підготовці фахівців, здатних до глибокого критичного аналізу, інтерпретації та продукування складних повідомлень у сучасному глобалізованому інформаційному просторі відповідно до оновлених дескрипторів CEFR (2020). У межах дослідження авторами уточнено концептуальне розмежування понять «мовленнєва активність» та «мовленнєва діяльність» у контексті лінгводидактики. Доведено, що перехід від репродуктивного використання мовних засобів до свідомого, цілеспрямованого конструювання власних висловлювань реалізується за умови залучення студентів до активної дискурсивної діяльності на базі автентичних матеріалів. Обґрунтовано, що жанрова варіативність медіадискурсу створює автентичне та динамічне середовище для моделювання різноманітних комунікативних ситуацій. Особливу увагу приділено лінгводидактичному аналізу дискурс-маркерів об’єктивності та суб’єктивності, а також розвитку мультимодальної грамотності як здатності інтерпретувати синтез вербальних і візуальних компонентів медіаповідомлення. Запропоновано та апробовано авторську поетапну модель роботи з медіатекстом, що включає підготовчий, аналітико-інтерпретаційний, продуктивний та рефлексивний етапи. Результати аналізу навчальної діяльності засвідчують, що такий підхід сприяє розвитку аналітичного мислення, навичок аргументації та здатності адаптувати мовленнєву поведінку до соціокультурних і жанрових вимог контексту. Доведено, що медіадискурс є інтегративним інструментом, який поєднує мовну підготовку з формуванням медіаграмотності та стратегічної гнучкості майбутніх фахівців

ІНТЕГРАЦІЯ STEM-ПІДХОДУ У МАТЕМАТИЧНУ ПІДГОТОВКУ СТУДЕНТІВ: ДОСВІД УНІВЕРСИТЕТІВ США ТА УКРАЇНИ

Л. В. Батюк — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У роботі розглянуто теоретичні засади STEM-освіти, визначено роль математики як компонента STEM-освіти та окреслено особливості реалізації STEM-підходу у вищій школі США та України з урахуванням національних освітніх традицій. Порівняльний аналіз здійснено за такими критеріями: рівень інтеграції STEM-підходу у математичну підготовку студентів, комплексність освітніх програм та курсів, практична орієнтованість, використання проєктної та дослідницької діяльності, застосування цифрових технологій і сучасних методів навчання. Особливу увагу приділено складу базових і прикладних математичних дисциплін, рівню міждисциплінарної інтеграції, гнучкості освітніх програм та формам організації навчального процесу. Встановлено, що американські програми характеризуються високим рівнем академічної мобільності, практичною орієнтацією та широким використанням проєктної діяльності, тоді як українські освітні програми забезпечують ґрунтовну фундаментальну математичну підготовку. Встановлено, що в американських університетах значну роль відіграють курси, орієнтовані на застосування математичних методів у конкретних галузях, зокрема чисельні методи, математичне моделювання, аналіз даних, статистика, оптимізація та комп’ютерна математика. Такі курси часто інтегруються з програмуванням, інженерними задачами та дослідницькими проєктами, що сприяє формуванню практичних компетентностей студентів. Проведено порівняльний аналіз навчання бакалаврів в університетах США та України на прикладі програм зі спеціальності «Прикладна математика» та «Математика в закладах освіти». Такий вибір зумовлений тим, що «Прикладна математика» є одним із ключових напрямів STEM-освіти в США, оскільки поєднує глибоку теоретичну підготовку з практичним застосуванням математичних методів у природничих науках, інженерії, економіці, інформаційних технологіях та педагогіці. Аналіз освітніх програм у межах цих спеціальностей дає змогу комплексно оцінити рівень інтеграції STEM-підходу, ефективність міждисциплінарних зв’язків та спрямованість підготовки фахівців на розв’язання реальних професійних завдань. На основі проведеного аналізу визначено спільні та відмінні риси підготовки фахівців з математики в контексті STEM-освіти, а також окреслено можливі напрями адаптації зарубіжного досвіду до умов української системи вищої освіти з метою підвищення її якості та конкурентоспроможності

АКАДЕМІЧНІ ВІЗІЇ ТА АНАЛІТИЧНІ СТРАТЕГІЇ У ФОРМУВАННІ СУЧАСНОГО МЕДІЙНИКА

Г. В. Адамова , А. Л. Фрумкіна , Т. В. Громко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено проблему формування професійної компетентності сучасного медійника в умовах трансформації медіапростору, цифровізації комунікацій, зростання інформаційних потоків та підвищення соціальної відповідальності медіа. Обґрунтовано, що за сучасних умов підготовка фахівців медіасфери не може обмежуватися виключно розвитком практико-орієнтованих навичок продукування контенту, а має передбачати формування аналітичного мислення, методологічної культури, дослідницьких умінь і здатності до критичного осмислення медіареальності. Увагу зосереджено на ролі академічних візій як концептуальних орієнтирів розвитку сучасної медіаосвіти, спрямованих на інтеграцію теоретичних знань, прикладних умінь і науково-дослідницької складової у структурі професійної підготовки майбутніх медійників. Показано, що академічні візії виступають не лише декларативними моделями розвитку освітніх програм, а дієвими механізмами проєктування компетентнісно орієнтованого навчального середовища, у якому поєднуються освітні, дослідницькі та професійні практики. Акцентується на аналітичних стратегіях як важливому чиннику формування професійної та дослідницької компетентності здобувачів вищої освіти. Розкрито потенціал контент-аналізу, дискурс-аналізу, порівняльних і лонгітюдних досліджень як інструментів розвитку доказового мислення та культури роботи з інформацією. Узагальнено можливості використання кількісних і якісних методів аналізу в навчальному процесі й окреслено їх роль у формуванні професійної ідентичності медійника як аналітика й дослідника. Проаналізовано співвідношення між практичною спрямованістю сучасної медіаосвіти та потребою в системному розвитку дослідницьких і аналітичних компетентностей майбутніх фахівців. Обґрунтовано доцільність інтеграції аналітичних стратегій і контент-аналізу в освітні програми як інструментів реалізації академічних візій підготовки медійників, здатних до відповідальної професійної діяльності в умовах інформаційних ризиків і цифрових трансформацій. Доведено, що поєднання педагогічних, журналістських і філологічних підходів у структурі підготовки сприяє формуванню цілісної професійної ідентичності, розвитку критичного мислення, етичної відповідальності та науково-аналітичної культури майбутніх фахівців медіасфери. Визначено перспективи вдосконалення програм медіаосвіти в напрямі посилення дослідницької складової, використання цифрових аналітичних інструментів і впровадження міждисциплінарних освітніх моделей.

ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ЦИВІЛІЗАЦІЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО СХОДУ» ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТНЬОГО СТУПЕНЯ БАКАЛАВРА СПЕЦІАЛЬНОСТІ 032 «ІСТОРІЯ ТА АРХЕОЛОГІЯ»

С. О. Козловський — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз особливостей методики викладання навчальної дисципліни «Цивілізації Середньовічного Сходу» для здобувачів освітнього ступеня бакалавра спеціальності 032 «Історія та археологія». Особливу увагу приділено розвитку середньовічних східних цивілізацій, періодизації, спірними питаннями пов’язаними із методикою викладання дисципліни, адже східні цивілізації хоча й мали багато схожих рис із тогочасними європейськими державами, в той же час сформували свої, притаманні лише їм особливості устрою, суспільної ієрархії, господарства, культури, субкультури тощо. У статті простежено основні відмінні риси східних цивілізацій від європейських держав; доведено, що держави Сходу у добу Середньовіччя не лише не поступались за рівнем розвитку європейським державам, а й значно випереджали їх, маючи більше людських та матеріальних ресурсів. Безумовно, була низка факторів (кліматичні катаклізми, перенаселення, вторгнення завойовників, інше) які суттєво гальмували технологічний та виробничий розвиток Сходу. Підчас викладання історії Середньовічного Сходу, слід розуміти особливості феодалізму у цих державах чи цивілізаціях – далекосхідного, кочового, арабського, японського тощо. Значну увагу приділено періодизації східних цивілізацій. Варто зазначити, що у процесі викладання дисципліни, викладачу слід наголошувати, що кожна цивілізація мала свої рамки розвитку, періоди, в яких відбувались ті чи інші значущі події, і тому – загальна періодизація історії держав та цивілізацій Сходу доволі умовна, а спроба застосувати традиційну історіографічну періодизацію – типову для ряду європейських держав, не витримує жодної критики. Зауважимо, шо підчас викладання дисципліни, слід акцентувати увагу на особливостях розвитку освіти та науки в державах середньовічного Сходу – медресе арабського світу, система шкіл та палацових іспитів у Китаї, буддійські школи у Японії; власне, ці освітні та суспільні інституції безпосередньо впливали на формування особливостей культурного, господарського та політичного розвитку цих цивілізацій. Доведено, що міста середньовічного Сходу не мали такого самоврядування як європейські міста, тому не відігравали помітної політичної ролі, проте разом з тим були важливими економічними та науковими центрами. У процесі викладання, слід акцентувати увагу здобувачів на особливостях суспільного устрою та організації влади у цивілізаціях середньовічного Сходу, на великих владних повноваженнях правителів східних цивілізацій – багатьох випадках монархи мали необмежену владу, тривалий час правили представники певних династій, не поодинокими були випадки, коли правляча династія була чужорідною для населення держави. Зроблено висновок, що навчальна дисципліна «Цивілізації Середньовічного Сходу» має багато специфічних складових, які потрібно враховувати під час викладання студентам. Одними з найбільших проблем курсу є його неінтегрованість у всесвітню історію (події та епізоди з історії держав середньовічного Сходу, загалом не викладаються у рамках академічних курсів з історії середніх віків) та періодизація, яка не збігається із європейською, а також відсутність ряду типових ознак притаманним державам середньовічної Зх. Європи – феодалізм, особливий статус міст та міщан, ремісничі цехи та купецькі гільдії, парламентаризм тощо

ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНТЕГРАЦІЇ CRM-СИСТЕМ У ПІДГОТОВКУ БАКАЛАВРІВ ІЗ МЕНЕДЖМЕНТУ В УКРАЇНІ ТА ЗА КОРДОНОМ

Н. В. Петренко , М. А. Абдулаєв — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено порівняльному аналізу інтеграції цифрових та CRM-компетентностей у бакалаврські освітні програми зі спеціальності «Менеджмент» у закладах вищої освіти України, країн Європейського Союзу та США. Актуальність дослідження зумовлена глобальною цифровізацією економіки, трансформацією управлінської діяльності та зростанням вимог ринку праці до професійної підготовки майбутніх менеджерів, зокрема щодо володіння сучасними цифровими інструментами управління взаємовідносинами з клієнтами. Метою статті є виявлення особливостей, проблем і перспектив інтеграції CRM-компетентностей у зміст бакалаврських освітніх програм із менеджменту та обґрунтування необхідності системного формування практичних умінь використання CRM-систем у процесі професійної підготовки. У межах дослідження проаналізовано концептуальні засади програм, їхню структуру, рівень гнучкості, міждисциплінарність, методи навчання, організацію практичної підготовки, взаємодію з бізнес-середовищем, систему оцінювання результатів навчання та ступінь інтеграції цифрових управлінських технологій. Установлено, що українські освітні програми з менеджменту переважно орієнтовані на академічно-теоретичну модель підготовки з обмеженою гнучкістю навчальних планів і фрагментарною інтеграцією цифрових та CRM-інструментів. Натомість програми провідних університетів Європи та США мають практикоорієнтований, компетентнісний і міждисциплінарний характер, передбачають активне використання кейс-методу, проєктного навчання, стажувань, бізнес-симуляцій та реальних CRM-платформ у навчальному процесі. З’ясовано, що недостатній рівень системного впровадження CRM-компетентностей у вітчизняних програмах обмежує формування практичних навичок роботи з клієнтськими даними, аналітичними інструментами та цифровими управлінськими рішеннями. Обґрунтовано необхідність модернізації змісту професійної підготовки менеджерів шляхом посилення цифрового складника , інтеграції CRM-систем у навчальні дисципліни, розвитку практикоорієнтованих методів навчання та адаптації освітніх програм до міжнародних стандартів і вимог сучасного ринку праці.

СУПЕРВІЗІЯ РЕСУРСАМИ МОБІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ВДОСКОНАЛЕННЯ МОВНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

О. В. Холодняк — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розкрито авторське бачення ресурсів мобільного навчання в реалізації програм супервізії під час підвищення кваліфікації вчителів загальної середньої освіти. Наголошено на цілі супервізії – удосконалення мовно-комунікативної компетентності володіння іноземною мовою. Супервізію як форму підвищення кваліфікації розглянуто в контексті трансформацій професійної освіти і неперервного підвищення кваліфікації педагогічних працівників, реалізації положень Концепції Нової української школи. Міркування і висновки авторки підкріплено результатами емпіричного вивчення ставлення здобувачів вищої педагогічної освіти та роботи у фокус-групах учителів закладів загальної середньої освіти Харківського регіону. Відповідно до сучасної методології організації підвищення кваліфікації педагогічних працівників, визначено переваги і виклики мобіль- ного навчання: 1) організаційний аспект: перевага гнучкості подачі навчального і методичного контенту, можливості його опрацювання в індивідуальному темпі, а виклик полягає у фактичній відмові розподілу роботи і відпочинку, посиленні психологічного тиску понаднормової професійної діяльності; 2) змістовний аспект: перевага ціннісної спрямованості дозованого потоку інформаційно-дорадчого і методичного контенту для попередження перевантаження вчителів і виклик щодо якості пропонованого контенту; 3) методичний аспект: перевага персоналізації у взаємодії із супервізором, ефект навчання «тут і зараз» оптимізує педагогічну супервізію, а виклик полягає у неминучих когнітивних змінах і негативних наслідках унаслідок неперервного сповіщення, багатозадачності, що також розпорошує увагу і знижує загальну якість підвищення кваліфікації; 4) моніторинговий аспект: перевага в продуктивному зворотному зв’язку, виклик цифрової нерівності, адже педагогічні працівники мають різний рівень цифрової грамотності, різні налаштування і варіації додатків на своїх мобільних пристроях.

РОЛЬ АВТЕНТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ У РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ СТУДЕНТІВ

Н. А. Латигіна , А. Г. Латигіна , О. Г. Сошко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується роль автентичних матеріалів у розвитку комунікативної компетентності студентів у вивченні іноземної мови. Автентичні матеріали визначаються як мовні ресурси, що були створені для носіїв мови в реальних контекстах, включаючи газети, бізнес-звіти, подкасти, інтерв’ю, фільми, телевізійні програми, контент соціальних мереж та професійні документи. На відміну від підручників автентичні ресурси забезпечують можливість використовувати природну мову, ідіоматичні вирази, культурно вбудований дискурс та ситуативно доречне спілкування. У дослідженні наголошується, що інтеграція автентичних матеріалів у практику викладання не лише підвищує лінгвістичну точність, а й розвиває соціолінгвістичну, дискурсивну та стратегічну компетенції, які є важливими компонентами комунікативної компетентності Представлено комплексний аналіз теоретичних основ, а також результати емпіричного дослідження, що демонструють ефективність автентичних матеріалів. Наведено практичні приклади для ділової англійської мови, які показують, як письмові, аудіо, аудіовізуальні та цифрові ресурси можна застосовувати для навчання на основі завдань, сприяючи активній участі, критичному мисленню та професійним мовним навичкам. Окрім того, у дослідженні розглядаються проблеми, пов’язані з автентичними матеріалами (труднощі з розумінням та необхідність ретельної адаптації й підтримки). Автентичні матеріали служать мостом між навчанням у приміщенні та реальним спілкуванням, підвищуючи мотивацію студентів, міжкультурну обізнаність та готовність до професійних контекстів. Результати підтверджують інтеграцію автентичних текстів, записів, фільмів та онлайн-контенту як важливих компонентів сучасної мовної практики, підкреслюючи їх незмінну актуальність у розвитку компетентних, упевнених та культурно свідомих комунікаторів.

РОЛЬ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ ІЗ ТУРИЗМУ ТА ГОСТИННОСТІ

О. В. Поздняков — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Актуальність удосконалення методів та прийомів викладання іноземних мов для майбутніх фахівців у сфері туризму та гостинності визначається зростанням кількості міжнародних контактів, які стали невід’ємною частиною професійної діяльності у сучасній сфері обслуговування. Ефективний розвиток іншомовної компетентності студентів сприяє підвищенню їхньої конкурентоспроможності на ринку праці та наданню високоякісних послуг. Інтеграція цифрових інструментів навчання у викладання іноземних мов стає необхідною передумовою модернізації підготовки фахівців у сфері туризму, готельного та гостинності. Результати дослідження показують, що застосування сучасних технологій створює нові можливості для професійної іншомовної підготовки, забезпечує її відповідність міжнародним стандартам комунікації у сфері обслуговування. Наприклад, мобільні навчальні додатки дають студентам змогу опрацьовувати широкий спектр професійних ситуацій у зручний для них час та у власному темпі, тоді як технології віртуальної та доповненої реальності забезпечують занурення у професійне середовище. Своєю чергою, засоби відеокомунікації та платформи мовного обміну сприяють розвитку професійно орієнтованих навичок усного мовлення й міжкультурної компетентності, а використання онлайн-сервісів на основі штучного інтелекту допомагає виправляти помилки у вимові, орфографії та граматиці. Сучасні технології забезпечують реалізацію принципу студентоцентрованого навчання, оскільки дають змогу адаптувати темп і зміст навчання до індивідуальних потреб студентів. Інтерактивні цифрові інструменти сприяють активізації навчального процесу та підвищують мотивацію. Окрім того, інтеграція технологій сприяє розвитку цифрової компетентності, яка є необхідним компонентом професійної підготовки конкурентоспроможних фахівців у сфері обслуговування. Теоретично обґрунтовано, що ефективність використання цифрових інструменів навчання значною мірою залежить від методичних навичок викладача та доцільності їх інтеграції в освітній процес, яка повинна враховувати принципи професійної автентичності, інтерактивності й моделювання, персоналізації та мультимодальності.

ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ СУЧАСНОЇ ПРАВНИЧОЇ ОСВІТИ

А. О. Гавловська , М. А. Циганюк , К. В. Гораш — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено інноваційний інструментарій сучасної правничої освіти в умовах цифрової трансформації суспільства та оновлення підходів до професійної підготовки юристів. Проаналізовано концептуальні засади модернізації юридичної освіти на засадах впровадження цифрових технологій, інтерактивних методик навчання та посилення практикоорієнтованого складника освітнього процесу. Визначено основні напрями трансформації освітнього середовища, зокрема перехід до віртуальних форматів взаємодії між учасниками освітнього процесу, інтеграцію інструментів АІ в освітню діяльність, розвиток цифрових компетентностей у сфері Legal Tech та Legal Design, а також розширення використання електронних ресурсів і платформ дистанційного навчання. Визначено зміст професійних умінь, що формуються у здобувачів у процесі опанування цифрових сервісів, автоматизованих систем аналізу інформації, електронного документообігу та засобів візуалізації юридичних матеріалів. Проаналізовано інтерактивні методики навчання як базові елементи інноваційної моделі підготовки фахівців-юристів. Розкрито освітній потенціал моделювання судових процесів, імітаційних сценаріїв процесуальних дій, гейміфікованих форматів та кейс-методу на основі судової практики. Зауважено їх значення для розвитку навичок правової аргументації, підготовки процесуальних документів, роботи з доказами, критичного аналізу фактичних обставин справи та прийняття обґрунтованих рішень у змодельованих професійних ситуаціях. Визначено роль клінічної правової освіти, менторських програм і професійного нетворкінгу у формуванні практичного досвіду, етичної відповідальності та стійкої професійної ідентичності здобувачів. Узагальнено, що впровадження цифрових та інтерактивних інструментів забезпечує інтеграцію теоретичної підготовки з реальними потребами правозастосовної діяльності, сприяє розвитку аналітичного мислення, комунікативних компетентностей і готовності до безперервного професійного вдосконалення. Сформульовано висновок про доцільність подальшої системної інтеграції інноваційних освітніх технологій із метою підвищення якості юридичної освіти та її відповідності сучасним викликам.

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ПЕДАГОГІВ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Є. В. Герасименко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті запропоновано підхід до розвитку інформаційно-комунікаційної (ІК) компетентності педагогів професійного навчання в умовах цифровізації освіти на основі функціонального аналізу діяльності. Обґрунтовано доцільність
застосування моделі SAMR (Substitution, Augmentation, Modification, Redefinition) для визначення рівнів цифрової трансформації кожної з ключових трудових функцій педагога. Розглянуто такі функції, як планування й здійснення освітнього
процесу, методична та самоосвітня діяльність, участь в експериментальних і проєктних формах роботи, проведення
профорієнтаційного консультування та консультування з питань кар’єрного розвитку здобувачів освіти. Для кожної
трудової функції визначено цифрові інструменти та відповідні дії, які відображають чотири рівні інтеграції цифрових
технологій – від елементарного заміщення традиційних форм (S) до переосмислення професійної ролі педагога у цифровому середовищі (R). На основі узагальнення отриманих результатів побудовано функціонально-рівневу модель розвитку
ІК-компетентності (як систему окремих рівнів SAMR за трудовими функціями), що відображає її динаміку та дає змогу
гнучко адаптувати педагогічну діяльність до умов цифровізації. Зазначена модель не лише структурує можливості
цифрових інструментів у виконанні професійних завдань, а й забезпечує підґрунтя для діагностики рівня сформованості
ІК-компетентності, вибору індивідуальних траєкторій підвищення цифрової грамотності педагогів, створення умов для
персоналізованого освітнього середовища. Матеріали статті можуть бути використані керівниками й методистами
закладів професійної освіти під час розроблення внутрішніх програм цифрового розвитку, а також у системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників, зорієнтованій на розвиток здатності ефективно діяти в умовах цифрової
трансформації освітньої галузі

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ПЕРЕКЛАДУ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО ТА ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ: ВИКЛИКИ ТА ПЕДАГОГІЧНІ РІШЕННЯ

Т. В. Голі-Оглу — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено комплексному аналізу методики викладання перекладу в умовах дистанційного та змішаного навчання в контексті цифровізації сучасної вищої освіти та трансформації професійної діяльності перекладача. Актуальність дослідження зумовлена зростаючими вимогами ринку перекладацьких послуг до рівня сформованості професійної, інформаційної та цифрової компетентностей майбутніх фахівців, а також необхідністю переорієнтації традиційних дидактичних підходів до навчання перекладу. Доведено, що ключовими викликами є необхідність адаптації традиційної системи вправ до цифрового середовища, переосмислення ролі викладача як фасилітатора і модератора навчальної діяльності. Узагальнено зарубіжний і вітчизняний науковий досвід вирішення проблем дистанційного та змішаного навчання, окреслено їхні дидактичні можливості й обмеження у підготовці перекладачів. Особливу увагу приділено ролі інформаційної компетентності як базової умови ефективної організації навчального процесу в цифровому освітньому середовищі. Обґрунтовано доцільність адаптації традиційної системи перекладацьких вправ до умов онлайн-навчання шляхом методично виваженої трансформації репродуктивних, аналітичних і продуктивних завдань, а також інтеграції проєктно-орієнтованих форм роботи, портфоліо перекладача та вправ із постредагування машинного перекладу. Проаналізовано специфіку навчання письмового й усного перекладу в синхронному та асинхронному режимах і визначено педагогічні умови підвищення його ефективності. Окремо розглянуто проблему академічної доброчесності в дистанційному та змішаному навчанні перекладу й запропоновано підходи до її забезпечення через переорієнтацію оцінювання з результату на процес перекладацької діяльності. Результати студіювання проблеми засвідчили, що дистанційний і змішаний формати за умови належного методичного забезпечення сприяють формуванню професійної автономності, критичного мислення та відповідальності майбутніх перекладачів

ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВИХ ТА МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТЕЙ У ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ТА ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ STEAM-ОРІЄНТОВАНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

М. П. Деренюк — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті проаналізовано проблеми формування цифрових і медіакомпетентностей здобувачів професійної та вищої освіти в умовах STEAM-орієнтованого освітнього середовища. Актуальність дослідження зумовлена процесами цифрової трансформації освіти, зростанням ролі медіасередовища та необхідністю підготовки фахівців, здатних до критичного, відповідального й продуктивного використання цифрових і медіаінструментів у професійній діяльності. У роботі проаналізовано сучасні наукові підходи до трактування понять «цифрова компетентність» і «медіакомпетентність», обґрунтовано їх інтегрований характер у контексті компетентнісної парадигми освіти. STEAM-орієнтоване освітнє середовище розглянуто як цілісну систему організаційних, дидактичних і технологічних умов, що забезпечує міждисциплінарну інтеграцію змісту навчання, активізацію проєктної та дослідницької діяльності, а також цілеспрямоване використання цифрових і медіатехнологій. Представлено результати анкетування здобувачів професійної та вищої освіти, які засвідчують позитивний вплив STEAM-орієнтованого освітнього середовища на розвиток цифрових і медіакомпетентностей, критичного мислення, міждисциплінарних умінь і навичок роботи з інформацією, водночас виявляючи потребу в подальшому вдосконаленні практичної складової освітнього процесу. Обґрунтовано педагогічні умови формування цифрових і медіакомпетентностей, серед яких: змістова інтеграція цифрових і медіаосвітніх компонентів, активізація проєктно-дослідницької діяльності, розвиток критичного ставлення до інформації, педагогічна фасилітація та орієнтація навчальних завдань на професійно значущий результат. Доведено, що реалізація зазначених умов забезпечує перехід від фрагментарного опанування цифрових навичок до цілісного й усвідомленого розвитку компетентностей, релевантних вимогам сучасного цифрового суспільства.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ

Є. В. Король , М. В. Зубаль — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми створення фізкультурно-оздоровчого середовища в закладах загальної середньої освіти як важливого чинника збереження та зміцнення здоров’я учнів. Актуальність дослідження зумовлена тенденціями до зниження рівня рухової активності школярів, погіршення їхнього фізичного стану та зростання психоемоційних навантажень, що потребує оновлення підходів до організації освітнього процесу на засадах здоров’язбереження. Розкрито сутність базових дефініцій дослідження та уточнено зміст поняття «фізкультурно-оздоровче середовище», яке трактується як інтегративна педагогічна система, що поєднує організаційні, методичні, соціальні й матеріально-технічні умови та спрямована на забезпечення оптимальної рухової активності учнів, розвиток їхніх фізичних якостей і формування ціннісного ставлення до власного здоров’я. Обґрунтовано доцільність застосування системного, компетентнісного, особистісно орієнтованого та середовищного підходів, які забезпечують цілісність освітніх впливів і підвищують ефективність фізичного виховання. Визначено структурні компоненти фізкультурно-оздоровчого середовища, зокрема просторово-предметний, організаційно-методичний, соціально-комунікативний і мотиваційно-ціннісний, та охарактеризовано педагогічні умови його ефектив- ного функціонування. Акцентовано увагу на необхідності впровадження здоров’язбережувальних технологій, індивідуалізації фізичних навантажень і формування позитивної мотивації до занять фізичною культурою. Доведено, що уроки фізичної культури виступають ключовим механізмом формування здоров’язбережувальної компетентності та відповідального ставлення учнів до власного здоров’я. Установлено, що цілісна організація фізкультурно-оздоровчого середовища сприяє гармонійному розвитку особистості школяра, підвищенню рівня його фізичного й психічного здоров’я та формуванню культури здорового способу життя. Перспектива подальших досліджень пов’язана з розробленням моделей такого середовища та перевіркою їх ефективності в освітній практиці

ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНО-ПРАКТИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОГО БУДІВНИЦТВА

В. О. Купрієвич — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено актуальні аспекти застосування освітніх технологій у професійно-практичній підготовці майбутніх фахівців з енергоефективного будівництва в умовах трансформації системи професійної освіти та повоєнного відновлення України. Обґрунтовано необхідність оновлення змісту, форм і методів професійної підготовки з урахуванням сучасних вимог будівельної галузі, орієнтованої на принципи енергозбереження, сталого розвитку та екологічної безпеки. У дослідженні використано методи аналізу й узагальнення наукових джерел, порівняльний аналіз освітніх практик та прогнозування. Проаналізовано ключові виклики підготовки фахівців з енергоефективного будівництва, зумовлені цифровізацією виробничих процесів, упровадженням європейських стандартів енергоефективності та потребами відновлення зруйнованої інфраструктури. Особливу увагу приділено потенціалу інноваційних освітніх технологій як засобу формування професійних компетентностей, здатності до проєктної діяльності, критичного мислення та практичного застосування знань у реальних виробничих умовах. Охарактеризовано ефективні освітні технології, зокрема проєктне та проблемно-орієнтоване навчання, кейс-метод, використання цифрових симуляторів, елементів дуальної освіти та міждисциплінарної інтеграції. Обґрунтовано доцільність їх системного впровадження у професійно-практичну підготовку майбутніх фахівців з енергоефективного будівництва як умови підвищення якості освіти та відповідності підготовки запитам сучасного ринку праці. Практична значущість дослідження полягає у можливості використання отриманих результатів у діяльності закладів професійної освіти. Окреслено перспективи вдосконалення професійної освіти в контексті формування конкурентоспроможних фахівців, які будуть здатні забезпечувати стратегічно виважені та результативні рішення у процесі повоєнного відновлення та сталого розвитку будівельної галузі України.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ШКОЛЯРІВ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ: ОГЛЯД СВІТОВИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І. А. Лагоржевський , О. О. Алєксєєв — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті здійснено комплексний аналіз світових і національних наукових підходів до формування культури здоров’я школярів у загальноосвітній школі. Актуальність проблеми зумовлена зростанням психоемоційних навантажень на дітей і підлітків, зниженням рівня їхньої рухової активності, поширенням шкідливих звичок, а також загальними соціальними ризиками, що впливають на фізичне, психічне та соціальне благополуччя учнівської молоді. У сучасній освітній політиці збереження і зміцнення здоров’я дітей визначається одним із пріоритетних напрямів державної стратегії та міжнародних ініціатив, що передбачає оновлення змісту навчання, упровадження здоров’язбережувальних технологій і створення безпечного освітнього середовища. У статті розкрито сутність понять «здоров’я» та «культура здоров’я», яку трактовано як інтегральну характеристику особистості, що охоплює знання про здоров’я, систему ціннісних орієнтацій, мотиваційні установки та практичні вміння, спрямовані на збереження й зміцнення фізичного, психічного, соціального й духовного благополуччя. Наголошено, що формування культури здоров’я є цілеспрямованим педагогічним процесом, спрямованим на становлення відповідальної позиції школяра щодо власного здоров’я, розвиток здоров’язбережувальної компетентності та набуття особистого досвіду здорової поведінки. Визначено основні завдання цього процесу: формування системи знань про здоровий спосіб життя і безпечну поведінку, розвиток мотивації до фізичної активності та самовдосконалення, набуття здоров’язбережувального досвіду з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, а також застосування набутих знань і навичок у повсякденному житті. Особливу увагу приділено ролі фізичної культури як важливого чинника зміцнення здоров’я, підвищення фізичної працездатності й формування позитивної мотивації до активного способу життя. У межах дослідження охарактеризовано провідні методологічні підходи до формування культури здоров’я школярів, зокрема системний, особистісно-орієнтований, діяльнісний, компетентнісний, культурологічний, аксіологічний, антрополого-гуманістичний, історіографічний та історико-педагогічний. Підкреслено значення холістичного підходу, що передбачає інтеграцію здоров’язбережувальної діяльності в усі сфери функціонування школи та партнерську взаємодію з родиною і громадою. Також акцентовано на важливості розвитку здоров’язбережувальної грамотності як чинника усвідомленого прийняття рішень у сфері здоров’я. Узагальнення результатів аналізу засвідчило, що ефективність формування культури здоров’я школярів забезпечується системною інтеграцією педагогічних підходів, створенням сприятливого освітнього середовища, підготовкою вчителя до реалізації здоров’язбережувальних технологій та впровадженням інноваційних форм і методів навчання

АНГЛОМОВНІ ШАХОВІ ЗАСТОСУНКИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПЕРСОНАЛІЗОВАНОГО ВИВЧЕННЯ МОВИ СТУДЕНТАМИ НЕМОВНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Л. В. Мосієвич , М. О. Бистра — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено дослідженню ефективності вивчення англійської мови через хобі, зокрема через англомовні мобільні шахові застосунки, у позааудиторний час. Такий підхід базується на принципах гейміфікації та автономного навчання, де студенти самостійно застосовують англійську мову у своєму хобі. Окрім вивчення спеціалізованої шахової лексики, студенти опановують прикметники, прислівники та ідіоматичні вирази, що застосовуються в контексті гри. Окремо вдосконалюються граматичні конструкції, які є характерними у шахових застосунках. Систематичне засвоєння лексики та граматики через повторення у різних ситуаціях є перевагою використання шахових застосунків. Психологічний аспект, зокрема мотивація через гейміфікацію та змагальність, також визнається важливим чинником, що сприяє зацікавленості студентів. Стаття висвітлює переваги методу, такі як розширення словникового запасу та розвиток практичних мовних навичок, але також зазначає його обмеження: недостатнє охоплення граматики, неуніверсальність, гендерна обмеженість, автономність і складність оцінювання. Автори пропонують деякі завдання для підсумкового контролю. Дослідження підкреслює потенціал шахових застосунків як доступного й цікавого інструменту для вивчення англійської мови, поєднуючи інтелектуальну діяльність із мовною практикою. Автори пропонують використовувати їх як індивідуальні завдання в контексті неформальної освіти або як можливість набрати додаткові бали. Такий підхід також сприяє персоналізації навчання з урахуванням інтересів та потреб студентів. Інтеграція хобі у навчальний процес допомагає формувати позитивне ставлення до іноземної мови, покращує концентрацію та заохочує до самостійного пошуку інформації. Таким чином, використання шахових застосунків у вивченні англійської мови сприяє формуванню іншомовних компетентностей: лексичних, граматичних, комунікативних навичок, читанню та розумінню тексту (інструкцій, форумів), перекладу

ІННОВАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ: ОРГАНІЗАЦІЙНО-ДИДАКТИЧНИЙ АСПЕКТ

М. В. Натолочений — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто організаційно-дидактичні засади інноватизації освітнього середовища на уроках фізичної культури в закладах загальної середньої освіти. Підкреслено, що сучасні трансформації в освіті зумовлюють необхідність оновлення підходів до фізичного виховання, яке має відповідати компетентнісній парадигмі та орієнтуватися на формування в учнів умінь самостійно організовувати рухову активність, аналізувати власний фізичний стан і приймати відповідальні рішення щодо здоров’язбереження. Визначено ключові напрями інноватизації змісту фізкультурної освіти, зокрема інтеграцію сучасних видів рухової активності, упровадження теоретичних знань про здоров’я та міжпредметних зв’язків, що сприяють формуванню цілісного уявлення про здоровий спосіб життя. Особливу увагу приділено інноваційним методам і технологіям навчання, серед яких – інтерактивні, ігрові, проєктні та коучингові підходи, а також цифрові інструменти: фітнес-трекери, мобільні додатки, відеоаналіз техніки рухів. Показано, що використання цифрових технологій забезпечує індивідуалізацію навчання, підвищує мотивацію учнів і дає змогу здійснювати систематичний моніторинг їхнього фізичного розвитку. Розкрито організаційні аспекти створення інноваційного освітнього середовища, зокрема модернізацію матеріально-технічної бази, гнучке планування уроків, забезпечення безпечних умов та підвищення професійної компетентності педагогів. Окреслено дидактичні умови ефективного впровадження інновацій: поєднання традиційних і сучасних методів, орієнтація на індивідуальні особливості учнів, застосування мотиваційних стратегій та організація рефлексії. Зазначено, що успішність інноватизації значною мірою залежить від готовності вчителя до змін, його здатності адаптувати інноваційні технології до конкретних умов навчального закладу та створювати сприятливий психологічний клімат на уроці. Результати дослідження підкреслюють важливість комплексного підходу до модернізації уроків фізичної культури, що сприятиме підвищенню якості фізкультурної освіти та формуванню в учнів стійкої мотивації до здорового способу життя

АВТОМАТИЗОВАНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ ОБЛАСТЕЙ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ВЕЛИКИХ МОВНИХ МОДЕЛЕЙ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

В. В. Пасічник , М. М. Лучкевич , М. В. Яромич , М. В. Орлов — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Статтю присвячено розробленню та дослідженню інформаційної технології автоматизованої концептуалізації предметних областей із використанням великих мовних моделей та обґрунтуванню можливостей її застосування в педагогічному процесі. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю мовних моделей у роботі з великими масивами текстових даних і потребою у формалізованих підходах до структурування знань, здатних забезпечити логічну узгодженість, відтворюваність і наукову коректність результатів, особливо в освітніх і гуманітарних контекстах. У роботі запропоновано поетапну інформаційну технологію концептуалізації, що охоплює формування первинної множини понять, встановлення семантичних зв’язків, побудову структурованої моделі знань, інтерпретацію прикладних артефактів і експертну валідацію результатів. Показано, що великі мовні моделі доцільно розглядати не як автономні генератори знань, а як інструменти підтримки концептуального аналізу, інтегровані у формалізований методологічний цикл із механізмами контролю якості та експертної оцінки. Практичну апробацію технології здійснено на прикладі концептуалізації предметної області DevOps як складного, динамічного та багатокомпонентного домену. Проведений експеримент дав змогу порівняти результати роботи кількох мовних моделей на різних етапах концептуалізації та показав, що поєднання автоматизованих і експертних процедур суттєво підвищує стійкість та узгодженість сформованих моделей знань. Окрему увагу приділено впровадженню результатів дослідження в освітній процес. Обґрунтовано, що запропонована технологія може використовуватись як методичний інструмент для розвитку навичок аналізу текстів, семантичного моделювання, критичної оцінки результатів роботи мовних моделей і формування цифрової гуманітарної компетентності. Отримані результати підтверджують універсальність технології та її перспективність для міждисциплінарних досліджень і педагогічної практики у сфері цифрової освіти.

ДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Т. В. Паска — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті актуалізується проблема формування цифрової компетентності здобувачів професійної освіти в умовах стрімкої цифровізації освітнього процесу та зростання ризиків порушення принципів академічної доброчесності. Розширення цифрового освітнього середовища, активне використання електронних ресурсів, дистанційних технологій і цифрових платформ зумовлюють необхідність переосмислення дидактичних підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців з урахуванням етичних і ціннісних орієнтирів освітньої діяльності. Метою статті є теоретичне обґрунтування дидактичних засад формування цифрової компетентності здобувачів професійної освіти в контексті академічної доброчесності та аналіз педагогічних умов, принципів, методів і форм організації освітнього процесу, що забезпечують інтеграцію цифрових, професійних і ціннісно-етичних компонентів підготовки. У ході дослідження уточнено сутність поняття «дидактичні засади» як цілісної системи принципів, педагогічних умов, методів, форм і засобів навчання, спрямованих на досягнення визначених освітніх результатів. Обґрунтовано дидактичні принципи формування цифрової компетентності, зокрема інтегративності, науковості, практикоорієнтованості, суб’єктності здобувача освіти, рефлексивності та критичного мислення. Визначено педагогічні умови, що забезпечують ефективне поєднання цифрових освітніх практик із дотриманням академічної доброчесності, а також окреслено доцільні методи й форми організації освітнього процесу. Узагальнено практичний досвід Вищого професійного училища № 21 м. Івано-Франківська щодо реалізації дидактичних засад формування цифрової компетентності через впровадження інституційних політик академічної доброчесності, використання цифрових та симуляційних технологій, конкурсну й кар’єрно-орієнтаційну діяльність. Зроблено висновок, що інтеграція цифрових технологій із ціннісними засадами академічної доброчесності сприяє підвищенню якості професійної підготовки та формуванню відповідальної цифрової поведінки здобувачів освіти

ІНКЛЮЗИВНА Р2Р-МОДЕЛЬ МІЖПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ АКТІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

І. О. Янченко — Fri, 17 Apr 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування моделі peer-to-peer (P2P) як інструменту міждисциплінарної підготовки перекладачів актів ЄС в інклюзивному освітньому середовищі. Актуальність проблеми зумовлена двома чинниками: системною міжкафедральною роз’єднаністю у підготовці юристів та філологів для потреб євроінтеграції та прихованими ризиками тьюторського перевантаження академічно сильних здобувачів освіти в інклюзивних групах, які емпірично підтверджені в сучасних європейських дослідженнях. Методологічну основу складають компаративний аналіз освітніх програм університетів ЄС, структурнфункціональне моделювання міждисциплінарних груп та критичний аналіз ризиків вигорання; емпіричну базу – програмні документи альянсів Una Europa, Arqus Alliance та EMT Competence Framework 2024–2029. Обґрунтовано структуру групи (команди), де парність забезпечує внутрішньопрофесійну дискусію, а непарна кількість унеможливлює патову ситуацію при голосуванні. Здобувач освіти з ООП займає одну з базових позицій без додаткового маркування, що забезпечує рівноправність. Розроблено систему багатокомпонентного оцінювання, де колективний компонент коригується коефіцієнтом групової взаємодії, захищеним від маніпуляцій через калібраційне оцінювання, алгоритм виявлення аномалій, правило мінімальної дисперсії та вимогу письмового пояснення крайніх оцінок. Запропоновано адаптивний триетапний протокол роботи зі штучним інтелектом, узгоджений із вимогами AI Act, та систему раннього виявлення вигорання через триступеневу шкалу маркерів у рефлексивних звітах із диференційованими діями викладача. Наукова новизна полягає у розробці цілісної системи, що вперше інтегрує професійний, інклюзивний та превентивний виміри підготовки фахівців-євроінтеграторів на засадах реципрокної експертності. Практична значущість визначається потребою Урядового офісу координації євроінтеграції у фахівцях, здатних не лише перекладати норми acquis, а й прогнозувати наслідки їхньої імплементації в українське право.