Професійно-прикладні дидактики

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Т. О. Астапова, Л. І. Ізотова — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто поняття «штучний інтелект», визначено сфери його застосування та підкреслено особливу ефективність у сфері викладання та вивчення іноземних мов. Автор розглядає також стадії розвитку цього феномену серед новітніх технологій, філософські аспекти та його структурні компоненти. Штучний інтелект (ШІ) — це галузь інформатики, яка займається розробкою алгоритмів і систем, здатних виконувати завдання, які зазвичай потребують людського інтелекту. До таких завдань належать розпізнавання образів, мова та прийняття рішень, навчання, планування, обробка природної мови та багато інших. ШI може бути реалізований різними методами, включаючи машинне навчання, нейронні мережі, алгоритми оптимізації та інші. Системи ШІ використовуються для створення персоналізованих рекомендацій, що підвищує задоволення користувачів від використання продуктів та послуг. Наприклад, персоналізовані рекомендації на стрімінгових платформах або індивідуальні рекомендації для студентів у процесі вивчення іноземних мов, що допомагає значно підвищити їх стартовий рівень на подальшому етапі навчання. Науково-дослідницькі методи дозволяють також дійти висновку щодо доцільності використання цілого ряду освітніх платформ, зазначених у статті, з метою опанування численних навичок іноземної мови. В роботі також виділені базові принципи штучного інтелекту задля кращого розуміння його функціонування у сфері навчання. Стаття також торкається морально-етичних проблем застосування штучного інтелекту при вивченні іноземних мов. Зроблено узагальнений аналіз наукових ідей щодо ролі штучного інтелекту в історії розвитку сучасного суспільства. Штучний інтелект у вигляді суто технічних платформ використовується при відпрацюванні аудіювання, читання, письма та говоріння, але ефективність кожної з них визначається, звичайно, з досвідом використання студентами та викладачами. Зважаємо також на численні переваги цієї технології, зазначені в тексті статті.

СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ СИСТЕМИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕФЛЕКСІЇ У ПРОЦЕСІ ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Т. В. Кравчина — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається предмет педагогічної рефлексії в контексті іншомовної підготовки майбутніх спеціалістів соціономічного профілю, зосереджуючись на розробці єдиної структурно-функціональної моделі. Методом дослідження є запропонована модель, яка інтегрує педагогічну рефлексію в процес вивчення іноземної мови, дозволяючи студентам критично оцінювати свій прогрес у навчанні та професійному зростанні. Методологія дослідження передбачає розробку та поглиблений аналіз ключових структурних компонентів, включаючи навчальне середовище, зміст навчального плану, взаємодію викладача та студента та інтеграцію технологій. Особлива увага приділяється змісту навчальної програми, оскільки вона включає відповідні соціокультурні теми та комунікативні сценарії, які відображають реальні взаємодії, заохочуючи студентів критично запитувати та оцінювати свій досвід навчання. Модель також підтримується такими функціональними механізмами, як безперервні цикли зворотного зв’язку та адаптивні стратегії навчання, які відповідають індивідуальним потребам студентів. Дослідження представляє нові висновки, демонструючи вирішальну роль зміни педагогічної рефлексії у підвищенні рефлексивної компетентності, покращенні володіння мовою та підвищенні культурної обізнаності серед майбутніх спеціалістів із соціономії. Студенти, які займаються рефлексивними практиками, розвивають сильніші навички спілкування, стають більш адаптованими до різноманітних соціальних і культурних середовищ і краще підготовлені до професійних завдань. Ці результати свідчать про те, що інтеграція стратегій рефлексивного навчання у вивчення іноземної мови може значно покращити загальний досвід навчання. Згодом ці результати створюють основу для вдосконалення програми навчання іноземної мови шляхом акцентування уваги на рефлексивних методах, які розвиваються з професійним зростанням. На завершення статті стверджується, що впровадження цієї моделі може призвести до більш ефективного вивчення іноземної мови шляхом сприяння незалежності, критичному мисленню та саморегуляції серед студентів. Стаття також рекомендує подальші дослідження ширшого застосування цієї моделі в інших сферах освіти, а також розширення використання освітніх технологій для підтримки постійного зворотного зв’язку, персоналізованого навчання та рефлексивних практик мовами навчання.

ПЛАТФОРМИ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

О. В. Хромченко — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У сучасному глобалізованому світі оволодіння іноземними мовами є критично важливим для успіху в кар’єрі, міжкультурної комунікації та обміну знаннями. Технології революціонізували мовну освіту, і поява віртуальних навчальних платформ трансформувала традиційні методи у гнучкі, захоплюючі та персоналізовані формати. У статті досліджується вплив онлайн-платформ на викладання англійської мови, зосереджуючись на їхніх інноваційних функціях та застосуванні. Метою статті є здійснення комплексної оцінки ефективності мовних навчальних платформ із акцентом на аналізі трьох українських розробок: TalkEn.Cloud, KALYNA Education та Booyya. Ці платформи демонструють перехід до цифрового навчання, пропонуючи такі інструменти, як інтерактивні підручники, віртуальні класи та персоналізовані навчальні плани, які відповідають потребам здобувачів освіти. TalkEn.Cloud інтегрує такі передові функції, як централізоване управління студентами, планування розкладу викладачів, відстеження прогресу та автоматичне оцінювання. Вона сприяє створенню спільноти для викладачів через форуми та віртуальні заходи, підтримуючи професійний розвиток. KALYNA Education робить акцент на структурованому навчанні з використанням відеоінструкцій, уроків, узгоджених зі стандартами Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти, та персоналізованих інструментів для роботи зі словником, що допомагає викладачам адаптувати навчальні матеріали. Booyya зосереджується на курсах для самостійного навчання із ситуативною лексикою та поглибленими граматичними модулями, що збагачують досвід незалежного навчання. Зазначені платформи ілюструють широкий потенціал віртуального середовища для підвищення залученості, гнучкості та ефективності у мовній освіті. Виклики, такі як технічні проблеми, вартість та питання конфіденційності даних, визнаються, а також надаються рекомендації щодо їх подолання. Використовуючи свої сильні сторони, ці платформи пропонують динамічні рішення для сучасних освітніх викликів, стимулюючи інновації та покращуючи результати навчання англійської мови.

ВИКОРИСТАННЯ CLIL НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПЕРЕВАГИ ТА ВИКЛИКИ

Л. В. Кушмар, В. Г. Нікіфорова, Н. О. Кайда — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Content and Language Integrated Learning (CLIL), або інтегроване навчання змісту і мови, є інноваційним підходом у викладанні іноземної мови, який набуває популярності в освітніх системах по всьому світу. Його сутність полягає в тому, що студенти одночасно вивчають академічні дисципліни та англійську мову, що виступає засобом для передачі цих знань.Метою статті є аналіз використання методу Content and Language Integrated Learning (CLIL) у викладанні англійської мови в освітньому контексті, вплив CLIL на мовну ідентичність студента, а також виявлення переваг та викликів його впровадження у закладах вищої освіти. Предметoм дослідження є CLIL у навчанні англійської мови та предметних дисциплін, його вплив на розвиток мовних і предметних компетенцій студентів, а також фактори, що впливають на ефективність впровадження цього методу в українських університетах. Об’єкт дослідження – процес навчання англійської мови та предметних дисциплін із використанням методу CLIL у контексті української освітньої системи. Переваги використання інтегрованого навчання змісту і мови: розвиток мовних навичок, підвищення мотивації, покращення академічної успішності, формування міжкультурної компетентності, підготовка до глобалізованого світу. Виклики: рівень володіння іноземною мовою як студентами, так і викладачами, обмеженість навчальних ресурсів, необхідність інтеграції методик, які б розвивали мовні та когнітивні навички одночасно. Незважаючи на ці виклики, заклади вищої освіти, що успішно впроваджують CLIL, отримують значні переваги, оскільки з’являється можливість вивчати іноземну мову у контексті реальних, значущих тем, що підвищує як мотивацію студентів, так і ефективність навчання. Такий підхід також допомагає студентам розвивати мовні навички одночасно з предметними знаннями, які мають практичну цінність у реальному житті. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченнi довгострокових ефектів CLIL на кар’єрні перспективи студентів.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ АГРОІНЖЕНЕРІЇ

О. І. Мисів, С. М. Грушецький, М. П. Волинкін — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються основні завдання організаційно-педагогічних умов формування інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКК) майбутніх фахівців агроінженерії. В умовах сучасного етапу розвитку аграрного сектора, що характеризується інтенсивним впровадженням новітніх інформаційних технологій, інформаційно-комунікаційні навички стають важливою складовою професійної підготовки агроінженерів. Формування ІКК є необхідною умовою для підготовки фахівців, здатних ефективно використовувати сучасні інформаційні технології в процесах автоматизації, управління аграрними підприємствами, а також в аналізі та обробці даних.Метою дослідження є визначення основних завдань організаційно-педагогічних умов, які сприяють ефективному формуванню інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців агроінженерії. У рамках цього дослідження передбачається аналіз необхідних складових педагогічного процесу, що включають інтеграцію сучасних інформаційних технологій у навчальний процес, розвиток практичних навичок роботи з ІТ-інструментами, а також удосконалення підходів до організації навчання з урахуванням потреб цифрової трансформації аграрного сектора.Основними завданнями організаційно-педагогічних умов є: інтеграція ІКТ у навчальний процес через застосування сучасних методів і технологій навчання, розвиток практичних навичок роботи з ІТ-інструментами, створення умов для самостійної роботи здобувачів вищої освіти, а також підвищення кваліфікації викладачів у галузі ІКТ. Крім того, акцентується на важливості партнерства з аграрними підприємствами для організації практичної підготовки здобувачів вищої освіти, що дозволяє набувати досвіду роботи з реальними цифровими технологіями.Стаття висвітлює значення формування ІКК для майбутніх агроінженерів як важливої складової їхньої професійної діяльності в умовах цифрової трансформації аграрного сектору та визначає педагогічні стратегії для успішного впровадження цих умов у навчальний процес.

СУЧАСНІ КОРПУСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В НАВЧАННІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Т. О. Горохова — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена розкриттю особливостей застосування сучасних корпусних технологій у навчанні української мови як іноземної. У сучасних умовах цифровізації освіти та глобалізації, методики викладання мов для іноземців потребують інноваційних підходів, які забезпечують ефективне засвоєння мовного матеріалу. Одним із таких інструментів є корпус текстів, що дає змогу працювати з великими обсягами автентичних мовних даних, аналізувати реальні приклади мовленнєвої практики, частотність вживання слів, граматичних конструкцій, їх колокації, а також досліджувати лексичні й граматичні варіанти. Дослідження спрямоване на покращення методів і прийомів викладання української мови як іноземної та впровадження сучасних технологій корпусної лінгвістики для збагачення навчального процесу. Проаналізовано дослідження вітчизняних і зарубіжних учених, які підкреслюють ефективність реалізації корпусного підходу у вивченні мов. Визначено, що попри наявність різних корпусів української мови, наприклад, Генерального регіонально анотованого корпусу (ГРАК), корпусу «Mova.info» та інших, їхній потенціал недостатньо використовується в освітньому процесі. Анкетування педагогів виявило, що більшість із них знайомі з лінгвістичними корпусами, проте не використовують їх систематично через брак методичних рекомендацій, труднощі доступу до ресурсів, недостатню технічну обізнаність тощо. Стаття пропонує конкретні завдання, які можуть бути використані на заняттях, а також рекомендації для викладачів щодо інтеграції корпусних технологій у навчальний процес. Наведено приклади пошукових запитів, які студенти можуть використовувати для аналізу лексичних і граматичних особливостей української мови. Дослідження обґрунтовує доцільність і методичний потенціал використання корпусних технологій у викладанні української мови як іноземної. Наголошено, що корпусний підхід сприяє розвитку лексичної та граматичної компетенцій студентів, підвищує інтерактивність навчального процесу та забезпечує дослідження студентами сучасних мовних даних.

ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЛОГОПЕДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ ДЛЯ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ

Н. П. Лещій — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто теоретичні і практичні аспекти використання інтерактивних технологій у логопедичній роботі з дітьми, які мають розлади аутичного спектру (РАС). Узагальнено основні мовленнєві труднощі, властиві цій групі дітей, зокрема затримка мовленнєвого розвитку, ехолалія, просодичні порушення, граматичні помилки, обмеження вербальної і невербальної комунікації. Проаналізовано сучасні інноваційні підходи та інтерактивні технології, такі як застосування інтерактивних ігор і занять із залученням мультимедійних засобів і платформ, програм для артикуляційної гімнастики, музичних та аудіо занять з використанням музичних додатків, які сприяють розвитку мовлення, уваги, пам’яті, когнітивних і соціальних навичок дітей з РАС. Представлені матеріали щодо впровадження інноваційних методів та інтерактивних технологій в логопедичну роботу з дітьми з РАС, в якій брали участь діти молодшого шкільного віку. При розробці плану логопедичної роботи з дітьми з РАС, крім мовленнєвих порушень, враховували психолого-педагогічні особливості, які значно впливають на її зміст та результативність. Використання інтерактивних технологій дозволило адаптувати заняття під потреби учнів, стимулюючи розвиток мовленнєвих і когнітивних навичок через інтерактивну взаємодію з навчальним середовищем. У ході роботи були розроблені спеціальні вправи та завдання, спрямовані на тренування мовленнєвих і комунікативних навичок, покращення уваги та пам'яті, а також на навчання соціальної взаємодії, що важливо для адаптації дітей з РАС в суспільстві. Використовувалися сенсорні методи підтримки і завдання для покращення розуміння абстрактних понять.Застосовані інноваційні методи та інтерактивні технології виявилися ефективними, значно покращивши мовлення, когнітивні та соціальні навички учнів, а також сприяли їхній мотивації до навчання.

АПРОБАЦІЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ CASE-STUDY ПРИ ВИВЧЕННІ ПАТОЛОГІЧНОЇ ФІЗІОЛОГІЇ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ: ШЛЯХ ДО ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНОЇ ОСВІТИ

С. Г. Ліщук, Л. Б. Савчук, Т. В. Захарова — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається впровадження інтерактивних педагогічних технологій в освітню систему, аналізуються їх переваги та виклики, з якими стикаються викладачі і студенти.У цій роботі увага приділяється теоретичному обґрунтуванню, апробації та впровадженню в навчальний процес кейс-методу при вивченні дисципліни «Патологічна фізіологія» для здобувачів вищої освіти спеціальності спеціальності «Ветеринарна медицина» із практико-орієнтованою спрямованістю, як засіб формування професійних компетенцій у майбутніх лікарів ветеринарної медицини. Метод case-study (метод аналізу конкретних ситуацій) – це техніка навчання, заснована на описі завдань реальних ситуацій і рішення ситуаційних задач. Цей метод сприяє активізації розвитку критичного мислення, практичних навичок та командної роботи здобувачів вищої освіти, стимулюванню їх успіху, підтримці досягнень учасників освітнього процесу. В результаті дослідження було встановлено, що використання кейс-методів як інтерактивного підходу до навчання відповідає практико-орієнтованій концепції освітніх результатів, що дозволяє студенту уявити себе в ролі ветеринарного лікаря. Це, в свою чергу, підвищує рівень мотивації та сприяє розвитку професійного мислення.Основною метою інтерактивного підходу в навчанні майбутніх ветеринарів є здобуття і вдосконалення знань, навичок і вмінь, а також формування професійних компетенцій. Це стимулювало здобувачів вищої освіти до високих досягнень у вивченні предмета, розвитку необхідних компетенцій та підготовки до майбутньої професійної діяльності, що, в свою чергу, сприяє формуванню гармонійної особистості студента. Студенти мають можливість обговорювати реальні випадки, вчитися на своїх помилках і покращувати свої навички, що підвищує їхню зацікавленість у предметі та мотивацію до навчання, а також стимулює останніх до критичного аналізу та оцінки інформації, оскільки їм потрібно вивчати складні ситуації, ставити запитання та розробляти вірні висновки. Це розвиває їх здатність до самостійного мислення та прийняття рішень у стресових ситуаціях. Наведений підхід робить навчання більш інтерактивним та ефективним, що є важливим для підготовки висококваліфікованих фахівців у сфері ветеринарної медицини.

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРИ ФОРМУВАННІ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

О. М. Максимець — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сьогодні, в умовах глобалізації сучасного світу, відбувається і трансформація вищої освіти. Відповідно до цих змін маємо нову парадигму освіти, яка передбачає формування і розвиток у майбутніх фахівців не лише професійних, точних умінь, що пов’язані з діяльністю в галузі певних сфер, а й вироблення у нашої молоді м’яких навичок таких як креативність, ініціативність, стресостійкість, здатність до критичного мислення, уміння розуміти емоції, наміри інших людей та свої власні, самостійність під час отримання нових знань, спроможність до ефективних комунікацій, які можна застосовувати в різних професійних умовах. Серед згаданих умінь основними, базисними є такі якості, як здатність до ефективної міжособистісної та професійної комунікації. Культура спілкування особистості є основою якісних та продуктивних взаємовідносин у будь-якому професійному колективі та сприяє досягненню взаєморозуміння, є способом самовдосконалення і самореалізації.Покращення підготовки сучасного фахівця, що є сьогодні першочерговим завданням вищої школи, зумовлює пошук таких технологій організації навчального процесу, які б відповідали світовому стандарту освіти та забезпечували б підготовку майбутніх спеціалістів на високому професійному рівні. Адже саме вибір дієвих методів навчання допомагає заохочувати студентів до активної комунікативної діяльності та сприяє оволодінню навичками ефективних та результативних комунікацій.Статтю присвячено дослідженню найефективніших інноваційних технологій навчання, зокрема ігрових, діалогових, імітаційних, проєктних та їх впливу на формування комунікативної компетенції майбутніх фахівців.

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ДІЛОВІ КОМУНІКАЦІЇ» У ВИЩІЙ ШКОЛІ НА ПРИНЦИПАХ ФУНКЦІЙНО-ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ

І. О. Назаренко — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Високі вимоги до системних змін, які ставить сьогодення перед вищою школою до підготовки майбутніх фахівців зумовлені насамперед потребою сучасного суспільства у спеціалістах, компетентних не тільки у своїй професійній галузі.Адже практично будь-яка сфера потребує від рядового працівника або керівника універсальних комунікаційних навичок, зокрема навичок спікера, модератора або навіть медіатора в ділових взаєминах.Стаття присвячена проблемі викладання навчальної дисципліни «Ділові комунікації» здобувачам освітнього рівня «магістр» у Закладі вищої освіти «Подільський державний університет». Автор презентує власний досвід роботи над курсом із магістрантами різних спеціальностей, оскільки лінгвометодична проблема залишається невичерпною, адже зумовлена тим, що саме методи визначають технології навчання, які зазнають змін відповідно до вимог часу. Окрім того, актуальність теми ґрунтується на об’єктивній потребі ефективного формування належної комунікативної культури майбутніх фахівців; необхідності обґрунтування теоретичних і методичних засад становлення мовної особистості, у якій галузі вона б не працювала; розробках науково-методичного забезпечення, що відповідає чинним навчальним програмам та передбачає практичну реалізацію дидактичних принципів навчання.Практичне значення розвідки базується на тому, що запропоновано апробацію системи функційно-діяльнісного підходу, який чітко спрямований на формування комунікативної культури здобувачів другого рівня освіти; презентовані методичні прийоми, що ґрунтуються на активних методах навчання з використанням новітніх освітніх технологій. Теоретичні положення та практичні результати дослідження можуть бути використані для покращення академічної підготовки спеціалістів широкого профілю. Окремі положення можуть бути застосовані для укладання навчально-методичних посібників, підготовки різного роду засобів навчання, навчально-нормативної документації тощо.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ЮНИХ БАСКЕТБОЛІСТІВ 13–14 РОКІВ

Н. А. Нестеренко, В. В. Кондратенко, В. О. Кондратенко — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Розвиток фізичних якостей у юних баскетболістів віком 13–14 років є надзвичайно актуальною темою у сучасній спортивній науці та практиці. Цей віковий період є критичним для формування спортивної майстерності, оскільки саме в цьому віці відбувається активне фізичне, психологічне та функціональне дозрівання організму. Баскетбол, як вид спорту, вимагає високого рівня розвитку таких фізичних якостей, як швидкість, витривалість, сила, спритність та координація, які є основою для успішної гри. Актуальність дослідження полягає в тому, що ефективний розвиток фізичних якостей у юних баскетболістів 13–14 років безпосередньо впливає на їх подальший спортивний ріст і досягнення високих результатів.У сучасному спорті, де конкуренція постійно зростає, важливо забезпечити правильний підхід до тренувального процесу, враховуючи вікові, фізіологічні та індивідуальні особливості юних спортсменів.У статті розглядаються практичні аспекти розвитку фізичних якостей у юних баскетболістів 13–14 років. Особливу увагу приділено основним фізичним якостям, необхідним для успішної гри в баскетбол: швидкості, силі, спеціальної витривалості, координації та гнучкості. Проаналізовано вікові особливості фізіологічного та психологічного розвитку підлітків, які впливають на ефективність тренувань. Мета дослідження – розробити та експериментально обґрунтувати методику розвитку фізичних якостей юних баскетболістів 13–14 років на основі використання специфічних та не специфічних засобів у навчально-тренувальному процесі. Для вирішення поставлених завдань використовували такі методи дослідження: вивчення, аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, документальних даних, матеріалів мережі Інтернет; педfгогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.Представлена методика і вправи, які спрямовані на розвиток фізичних якостей з урахуванням специфіки баскетболу.Підкреслюється важливість індивідуального підходу до кожного юного гравця, а також необхідність поєднання фізичної підготовки з техніко-тактичними елементами гри. Стаття містить рекомендації для тренерів щодо планування тренувальних програм, організації навантажень. Результати цього дослідження будуть цікавими для фахівців і тренерів у галузі спортивного тренування.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ: АДАПТАЦІЯ МЕТОДИК ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

А. В. Поліщук — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Інклюзивна освіта є важливою складовою сучасної педагогічної практики, що передбачає забезпечення рівних можливостей для усіх здобувачів, незалежно від їхніх фізичних, когнітивних та емоційних особливостей. Вона сприяє розвитку освітнього середовища, яке враховує потреби кожного здобувача вищої освіти, створюючи умови для його успішного навчання та соціалізації. У контексті викладання іноземних мов інклюзивний підхід передбачає адаптацію методик, ресурсів та педагогічних стратегій для осіб з особливими потребами, що дозволяє їм ефективно засвоювати мовні навички.Стаття досліджує особливості адаптації традиційних методів викладання іноземних мов для здобувачів з різними типами особливих потреб, такими як порушення слуху, зору, аутизм, дислексія тощо. У статті розглядаються методи індивідуалізації навчання, а саме використання мультимедійних ресурсів, аудіовізуальних матеріалів, спеціалізованих програм і технологій для осіб з обмеженими можливостями. Особлива увага приділяється застосуванню таких педагогічних підходів, як використання візуальних та аудіо матеріалів, що сприяють кращому сприйняттю інформації, та індивідуалізованих завдань, що враховують різні рівні підготовленості здобувачів.Окрім того, стаття висвітлює роль інклюзивної освіти в розвитку соціальних навичок здобувачів, підвищенні їхньої мотивації до навчання та інтеграції в освітнє середовище. Також розглядаються методи корекції освітніх процесів для здобувачів з аутизмом, дислексією та іншими порушеннями, що дозволяють створити комфортне середовище для їхнього навчання та розвитку. У статті обговорюються педагогічні стратегії, які можуть використовуватися для створення позитивної та підтримуючої атмосфери в аудиторії, де кожен здобувач може розвивати мовні навички без бар’єрів.Завдяки впровадженню інклюзивних методик викладання іноземних мов, можливості для здобувачів з особливими потребами значно розширюються, що сприяє їхній соціалізації, підвищенню впевненості у своїх силах та формуванню рівних умов для розвитку мовних навичок.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

О. С. Резунова — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Дедалі більше вчених присвячують свої дослідження проблемі вивчення емоційного інтелекту та його значення у житті людей. Статтю присвячено проблемі розвитку емоційного інтелекту здобувачів вищої освіти засобами іноземної мови.Здійснено аналіз наукових підходів вітчизняних і зарубіжних вчених щодо трактування поняття «емоційний інтелект». Розглянуто емоційний інтелект як вміння людини розпізнавати власні та чужі емоції, наміри, і бажання, здатність керувати власними та чужими емоціями з метою розв’язання практичних задач.Визначено, що до основних факторів, які впливають на розвиток емоційного інтелекту дослідники відносять: біологічні (темперамент та когнітивні можливості), індивідуальні характеристики (відкритість досвіду, самоефективність, локус контролю, тип особистості), зовнішнє середовище (родина, природа, національні і культурні особливості).Стверджено, що запам’ятовування інформації, що є емоційно забарвленою, відбувається значно краще.Зазначено, що засоби іноземної мови дозволяють здобувачам вищої освіти не лише поглиблювати мовленнєві знання і навички, а й проживати певні емоції через розуміння себе та оточуючих.Обґрунтовано, що алгоритм розвитку емоційного інтелекту здобувачів вищої освіти передбачає застосування цілого комплексу завдань, які допомагають зняти психологічну і емоційну напругу, підвищують самооцінку та впевненості здобувачів у власних силах. Запропоновано завдання, які можуть бути використані на заняттях з іноземної мови: вправа «Мудрі думки», яке допоможе здобувачам розкрити власний потенціал, розвине вміння аналізувати свої дії та дії інших людей з метою покращення власного емоційного стану, вправа «Фантом» навчить здобувачів бачити зв’язок між емоціями та фізичним станом, покаже негативний вплив поганих емоцій, вправа «Емоційна підзарядка» допоможе здобувачам краще розуміти себе та прояви своїх емоцій, вправа «Подолання негативних емоцій» допоможе здобувачам зрозуміти, як краще управляти своїми емоціями.

ЕФЕКТИВНІ МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ ФОНЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

В. В. Резунова, О. В. Нашиванько — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Глобалізація зумовлює нові вимоги до професійної підготовки майбутніх лікарів, необхідною складовою якої стає іншомовна мовленнєва компетентність, важливим складником якої є фонетична компетентність. У статті авторки аналізують ефективні методи формування іншомовної фонетичної компетентності майбутніх лікарів на заняттях з іноземної мови за професійним спрямуванням. Авторками розтлумачено базові для здійсненого дослідження поняття «іншомовна фонетична компетентність», під якою слід розуміти здатність людини коректно оформлювати свої висловлювання на звуковому та інтонаційному рівні та вміння розуміти мовлення інших за рахунок взаємодії фонетичних навичок, знань й усвідомленості.Розкрито значення іншомовної фонетичної компетентності для майбутньої професійної діяльності лікарів. Охарактеризовано основні складники фонетичної компетентності (фонетичні рецептивні й репродуктивні навички; фонетичні декларативні й процедурні знання про фонетичну сторону мовлення; фонетична усвідомленість) та фонетичні вміння ( вміння правильно вимовляти звуки мови і мати чітку дикцію; вміння наголошувати слова відповідно до норм; вміння модулювати голос, змінюючи його інтонацію; вміння підлаштовувати темп мовлення відповідно до ситуації, аудиторії, мети висловлювання). Доведено, що одним з найрезультативніших методів формування іншомовної фонетичної компетентності майбутніх лікарів є система вправ. Визначено основні типи вправ для формування іншомовної фонетичної компетентності: робота зі словником щодо відтворення фонетичної транскрипції медичних термінів; вправи на звукові сполучення та артикуляцію; аудіювання та повторення медичних термінів; читання медичних діалогів та ролева гра. Таким чином, розвиток іншомовної фонетичної компетентності через систему вправ сприяє поліпшенню вимови, розвитку слухової уваги, покращенню інтонації та ритму мови, розширює словниковий запас.

ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИХ ТА ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ОСВІТНІХ КУРСІВ

О. В. Федорова, О. В. Гандабура — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена комплексному дослідженню формування міжкультурної толерантності та резильєнтності студентів з в умовах сучасних освітніх викликів, зумовлених військовою агресією в Україні. Автором статті розкрито сутність понять «толерантність» та «резильєнтність» в освітньому контексті, проаналізовано еволюцію наукових поглядів на міжкультурну комунікацію, обґрунтовано необхідність цілеспрямованого формування міжкультурної толерантності в умовах військового конфлікту. Особливу увагу приділено вивченню навчальних дисциплін «Лінгвокраїнознавство англомовних країн», «Історія літератури англомовних країн» та «Міжкультурна комунікація». Дослідницею визначено практичні напрямки формування міжкультурної толерантності та резильєнтності у курсі лінгвокраїнознавства (вивчення історичних подій крізь призму культурної спорідненості, аналіз боротьби за незалежність різних народів, порівняння демократичних процесів в англомовних країнах та в Україні, на заняттях з літературознавства (дослідження біографій письменників як прикладів життєстійкості, аналіз літературних творів, що демонструють подолання складних життєвих обставин, вивчення творів маргінальної літератури для розуміння культурного різноманіття) та в межах міжкультурної комунікації (вивчення культурного релятивізму та універсалізму, розгляд кейсів етноцентризму, проектна діяльність з порівняння міжкультурних практик). Значну увагу автором статті приділено обґрунтуванню форм та методів формування міжкультурної толерантності та резильєнтності, серед яких виділено групові дискусії, проектну діяльність, ситуативні інсценізації. Дослідження доводить ефективність впровадження інтерактивних методів навчання, спрямованих на розвиток здатності студентів до взаєморозуміння, емпатії та психологічної стійкості. Розроблені підходи можуть бути впроваджені в освітній процес підготовки майбутніх вчителів.

ПІДГОТОВКА ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ГАЛУЗІ ЗНАНЬ “СФЕРА ОБСЛУГОВУВАННЯ”: ВИКЛИКИ ТА ТЕНДЕНЦІЇ

О. В. Поздняков — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена питанню ефективної підготовки здобувачів наукового ступеня доктора філософії в галузі знань “Сфера обслуговування”, зокрема майбутніх дослідників у сфері гостинності. Сьогодні індустрія гостинності відіграє значну роль у вирішенні завдань виведення національної економіки з кризи, сприяючи її структурним перетворенням, що має виняткове значення для нашої держави. Воєнний стан та бойові дії негативно вплинули на індустрію гостинності в Україні, що призвело до низки проблем для її успішного подальшого розвитку. Основні виклики, з якими зараз стикається досліджувана галузь, це порушення ланцюгів постачання, зниження купівельної спроможності клієнтів, зміни споживчого попиту, дефіцит окремих видів продукції, дефіцит персоналу, збитковість бізнесу. Таким чином, забезпечення сталого розвитку належить до стратегічних цілей індустрії гостинності в Україні разом із підтриманням її економічної конкурентоспроможності шляхом впровадження сучасних технологій. У сфері послуг, яка швидко розвивається, ступінь доктора філософії може мати вирішальне значення для досягнення успіху на сучасному ринку праці. Однією з головних переваг здобуття ступеня доктора філософії в галузі послуг є можливість спеціалізуватися в певній галузі досліджень. Цей рівень спеціалізації дозволяє студентам отримати глибоке розуміння обраної ними сфери, що робить їх експертами у відповідних галузях. Проте на освітньо-науковий потенціал здобувачів освіти досліджуваного рівня можуть істотно впливати різноманітні соціальні, економічні, психологічні та політичні фактори. Водночас надання майбутнім дослідникам практичного досвіду є важливим аспектом їх професійної підготовки.Стажування або програми спостереження за роботою фахівців є ефективними способами досягнення цієї мети в індустрії гостинності. Крім того, компетентнісний підхід є необхідною складовою підготовки студентів освітньо-наукового рівня.Оскільки ступінь доктора філософії в галузі знань “Сфера обслуговування” виходить за рамки теоретичних знань, саме комплексна освітня програма є засобом, що надає молодим вченим необхідний набір спеціальних компетентностей, включаючи здатність здійснювати поглиблені дослідження у поєднанні з сучасним рівнем технічних і комунікативних навичок.

СПОРТИВНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ СПОРТИВНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ

М. Ю. Галатюк — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито зміст і структуру спортивної діяльності як засобу розвитку спортивної культури студентів. У процесі аналізу спортивної діяльності студентів автор дотримується думки, що її проєктування та організація є важливою складовою системи студентського спорту. Ця складова вимагає подальшої наукової розробки та вдосконалення, оскільки впливає на рівень розвитку спортивної культури студентів. Автором висвітлено важливі функції спортивної діяльності, реалізація яких підсилює рівень розвитку спортивної культури студентів. Схарактеризовано можливості студентського спорту щодо організації фізичної активності студентів. З’ясовано, що важливою особливістю студентського спорту є можливість обирати вид спорту та долучатися до спортивної діяльності, незалежно від рівня фізичних можливостей і спортивної підготовки студентів. Під час дослідження встановлено, що спортивна діяльність – це особливий вид діяльності, який охоплює процеси навчання, виховання та розвитку студентів. Окреслено важливі чинники, що впливають на результати спортивної діяльності студентів. Автором запропоновано визначення спортивної культури студентів як складного інтегративного утворення і невід’ємної частини загальної культури особистості. Констатовано, що спортивна культура – це засіб і продукт залучення студентів до спортивної діяльності. У статті відзначається, що спортивна діяльність є інтегративним поняттям, яке охоплює мотиви, цілі, задачі, методи і способи, форми, результати, а також ресурси організації цілісного процесу розвитку спортивної культури студентів. На основі аналізу літературних джерел встановлено, що спортивна діяльність виконує низку важливих функцій, які визначають розвиток спортивної культури студентів. До цих функцій належать: навчальна, виховна, розвивальна, оздоровча (здоров’язбережувальна), комунікативна, культурологічна та управлінська. У статті коротко розкрито зміст відзначених функцій спортивної діяльності студентів.

НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ПРОЄКТУВАННЯ У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К. В. Гораш, Р. В. Семенишена — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено результати дослідження проблеми застосування традиційних і сучасних теоретичних підходів в інноваційному проєктуванні в системі професійної підготовки фахівців, складниками якої є заклади фахової передвищої та вищої освіти. Авторами досліджено сутність інноваційного проєктування як складника інноваційної діяльності закладів фахової передвищої та вищої освіти. Визначено та охарактеризовано традиційні та сучасні підходи до інноваційного проєктування. Охарактеризовано та обґрунтовано застосування в інноваційному проєктуванні таких класичних наукових підходів як: системний, синергетичний та технологічний, які є взаємопов’язаними і доповнюють один одного в процесі розроблення та впровадження інноваційних проєктів в закладах фахової передвищої та вищої освіти. Обґрунтовано доцільність застосування разом із традиційними науковими підходами в інноваційному проєктуванні таких сучасних теоретичних підходів, як дизайн-мислення (Design Thinking), Agile та Scrum, Lean Startup. Описані сучасні теоретичні підходи до інноваційного проєктування ґрунтуються на методології проєктування стратегій і рішень з фокусом на потреби споживачів освітніх продуктів і послуг; націлені на зміну мислення учасників інноваційних проєктів, ефективність проєктної діяльності на основі нових принципів і новітніх технологій. З’ясовано та обґрунтовано актуальність досліджень проблем розроблення і впровадження інноваційних освітніх проєктів як чинника збереження і розвитку економіки України в умовах війни. Результати дослідження будуть корисними для керівників, науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів фахової передвищої та вищої освіти у вирішенні проблем здійснення інноваційної діяльності, зокрема розроблення та впровадження інноваційних освітніх проєктів, та організації інноваційного освітнього середовища з метою підготовки здобувачів освіти як майбутніх фахівців до застосування інновацій в професійній діяльності в різних умовах, зокрема – мінливих змін, невизначеності та воєнного стану.

НАВЧАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІД ЧАС МОВНОЇ ПІДГОТОВКИ В АГРАРНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. І. Сергієнко, Л. А. Семак — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто сучасні підходи до впровадження штучного інтелекту в освітній процес, зокрема під час мовної підготовки студентів аграрних закладів вищої освіти. Дослідження підкреслює важливість інтеграції інноваційних цифрових технологій для підвищення ефективності навчання, розвитку ключових мовних навичок і формування професійної компетентності у здобувачів освіти. Автори акцентують увагу на можливостях адаптивного навчання на основі штучного інтелекту, яке забезпечує персоналізований підхід до кожного студента залежно від його рівня підготовки. Проаналізовано освітні платформи та інструменти, що активно використовуються у процесі вивчення іноземних мов, такі як Duolingo, Grammarly, ChatGPT, DeepL, Speechling, LingQ та інші. Описано їх переваги у вдосконаленні навичок письма, аудіювання, говоріння та читання. Особливу увагу приділено платформам, які сприяють інтерактивній взаємодії зі студентами, покращують доступність знань і допомагають оптимізувати час самостійної роботи. Зазначено, що використання штучного інтелекту дозволяє компенсувати обмеження аудиторного часу. Наголошено на важливості формування цифрових компетенцій викладачів і студентів для забезпечення ефективного використання можливостей штучного інтелекту. Також підкреслено необхідність врахування етичних аспектів та ризиків, пов’язаних із впровадженням таких технологій. Запропоновано алгоритм організації заняття з мовної підготовки студентів аграрних спеціальностей з використанням технологій штучного інтелекту. Він охоплює вступну частину з мотиваційним обговоренням, основну частину з використанням інструментів штучного інтелекту, а також підсумкову частину із виконанням творчих завдань. Результати дослідження підтверджують, що застосування технологій штучного інтелекту у мовній підготовці студентів сприяє зростанню мотивації, ефективності засвоєння матеріалу та підготовці кваліфікованих фахівців для роботи у цифровій економіці.

КОРЕЙСЬКА МЕНШИНА (СПІЛЬНОТА ) В УКРАЇНІ. ВИКЛИКИ ТА РЕАЛІЇ ПОВСЯКДЕННЯ

Ю. М. Візітів, А. А. Сатієвський — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

Інтерес української громадськості до корейської національної меншини (спільноти) України зростає пропорційно зміцненню присутності Республіки Кореї в політичній, економічній та культурній сферах України, а також у зв’язку з загостренням політичної обстановки в Південній Кореї та участі північнокорейських солдатів у бойових діях на боці росії проти ЗСУ. За останні тридцять років, українські корейці продемонстрували та закріпили результати українського «халлю» – «корейської хвилі» в Україні. Це є наслідком як повноцінної інтеграції корейців у різноманітні сфери в Україні, від будівництва до індустрії краси, так і налагодження тісних контактів української корейської діаспори з історичною батьківщиною. Корейці України надійно інтегровані до складу українського суспільства, а історія корейського народу України нарівні з іншими меншинами (спільнотами) є унікальним прикладом мирного та безконфліктного співжиття. Мета та завдання даного дослідження – розкрити (не)легальні шляхи інтеграції корейців в українське суспільство, описати етапи розв’язання проблеми легалізації корейських емігрантів, проаналізувати проекти міжнародних партнерів та представництв в Україні, націлені на підвищення юридичної грамотності корейської національної меншини (спільноти), і програми-підтримки бізнес– та аграрного сектора.Новизна дослідження пов’язана з висвітленням та аналізом проблеми легалізації корейців в Україні та вкладу Посольства Республіки Кореї в економічну освіту корейців України, протягом останніх тридцяти років. Перспективними видаються подальші наукові пошуки, пов’язані з історією вивчення корейської національної меншини (спільноти) України.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ПОШИРЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ЗНАНЬ У СХІДНІЙ ГАЛИЧИНІ НА ЗАСАДАХ ГРОМАДСЬКОЇ АГРОНОМІЇ (1919–1939 РР.)

О. С. Каденюк — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано основні ідеї становлення громадської агрономії та її практичне застосування, як суспільно-економічного явища в організації сільськогосподарського виробництва в період розвитку ринкової економіки в українських землях у складі Річі Посполитої після закінчення Першої світової війни. Доведено, що засади діяльності громадської агрономії з впровадження сільськогосподарських знань у Галичині зазначеного періоду формувались основі теоретичних досліджень, господарського досвіду і традицій громадсько-агрономічної практики. Об’єктом дослідження є теоретична агрономічна думка в Східній Галичині у міжвоєнний період, предметом – шляхи пошуку оптимальних засобів розширення і наближення агрономічної діяльності до безпосередніх господарів. Зазначено, що важливе значення мала співпраця селянських господарств з громадськими діячами, подвижниками у справі поширення фахових сільськогосподарських знань на селі. Серед яких були Є. Храпливий, К. Мацієвич, В. Доманицький, який, зокрема, вважав своїм обов’язком знайомити галицьку українську громадськість із теорією та практикою громадської агрономії та допомагати реалізувати її завдання на західноукраїнських землях. Він співпрацював з сільськогосподарським товариством „Сільський господар” через листування, друкував статті в часописах, пересилав академічні доповіді на з’їзди, наради, конференції. Досліджено, що найважливішим фактором агрономічної допомоги селянству стало вироблення в умовах Речі Посполитої Польської теоретичних засад регіональної української національної економічної політики. Діячі, які успішно поєднували практичну і науково-пропагандиську діяльність, були західноукраїнські агрономи Ю. Павликовський, Є Храпливий, А. Романенко. Ними робився наголос на проблеми у формуванні аграрної політики, змісту і значення громадсько-агрономічної діяльності, напрямах, методах і засобах агрономічної допомоги. Іх праці мали прикладний характер, ґрунтувалися на аналізі, узагальненні, систематизації місцевого матеріалу та практичної роботи сільськогосподарських товариств Східної Галичини.

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ВАСИЛІЯНСЬКИЙ СВЯТО-ТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР В ДУХОВНО-КУЛЬТУРНОМУ ЖИТТІ ПОДІЛЛЯ (XVIII – ПЕРША ТРЕТИНА ХІХ СТ.).

М. П. Саламаха — Mon, 03 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується соціо-культурна та просвітницька діяльність монахів-василіян Свято-Троїцького монастиря в Кам’янці-Подільському. Проаналізовано становище василіанських монастирів в ході „приєднання” уніатів до Православної церкви у 1794–1796 рр. Встановлено, що після третього поділу Речі Посполитої 1795 р. ново приєднані Правобережжя потрапляють під тотальний вплив великоімперської політики Росії, а у релігійно-церковній царині під прискіпливою увагою царизму опинилася Греко-Уніатська Церква. Доведено, що протягом 1794–1796 рр. російським урядом були не тільки підірвані основи стабільного функціонування не православних єпархій в українському суспільстві, але й розпочато процес ліквідації цих релегійних інституцій. Зазначено, що Кам’янець-Подільський монастир на Поділлі був насамперед важливим духовним осередком просвітництва який здійснював освітню діяльність, започаткувавши богословську школу. Завдяки своїм школам василіани отримували міцні позиції у суспільстві. Політичні події початку 90-х років XVIII ст., а саме другий (1793 р.) та третій (1795 р.) поділи Польщі призвели до того, що Брацлавщина і Подільське воєводство увійшли до складу Російської імперії. Це вплинуло й на релігійне життя краю. Експансія Російської православної церкви за підтримки царського уряду та військ призвела до ліквідації уніатських церков, василіанських монастирів та їхніх шкіл на Поділлі. Тому 1793 році школа, яка діяла при монастирі була закрита. У статті зазначено, що дослідження змін у трансформації василіанських монастирів внаслідок поділів Речі Поспо- литої, дає можливість визначити їх місце та роль в духовно-культурному житті українського народу останньої третини ХVIII ст.початку ХІХ сторіччя.