Професійно-прикладні дидактики

ЕТНІЧНА ТА КОНФЕСІЙНА СПЕЦИФІКА ЕВОЛЮЦІЇ ПОДІЛЬСЬКОГО ШКІЛЬНИЦТВА НАПРИКІНЦІ ХVІІІ – В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

А. М. Боднар, Л. М. Белінська — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Кінець XVIII-початок XIX ст. був часом великих політичних змін і соціальних перетворень в Україні, спричинених насамперед новою геополітичною ситуацією у Центральній та Східній Європі. Поділля разом з усім Правобережжям наприкінці XVIII століття було анексоване Російською імперією внаслідок другого поділу Речі Посполитої. Ця територія стала для метрополії цінним поповненням, адже була багатою та густонаселеною. Після приєднання краю царська влада негайно розпочала масштабну перебудову суспільного життя відповідно до загальноімперських потреб та інтересів. Освітня сфера регіону зазнала істотних етнонаціональних змін, сприснених, з одного боку, русифікацією та знищенням Уніатської церкви й уніатського шкільництва як важливих засобів збереження культурно-духовної спадщини й національної єдності українців; з іншого боку, розширенням світських навчальних закладів за російськими стандартами та створенням шкіл для нових колоністів. Перед царизмом постало питання інкорпорації місцевого населення в «загальноросійське тіло». Він розумів, що для цього недостатньо розмістити на території краю значні військові сили, провести адміністративно-територіальну реформу, заповнити управлінські кабінети російськими. Потрібно було змінити світогляд місцевого населення, перетворити його на вірнопідданих імперії й на кінцевому етапі повністю його русифікувати. Особливо важко це було зробити з поляками, які до приходу на Правобережжя росіян були тут пануючим етносом і мали всі атрибути державної нації. Одним із них є національна, в даному випадку польська, система освіти, що працювала на потреби Речі Посполитої. У Речі Посполитій освіта була тісно пов’язана з релігійними установами, і насамперед з римо-католицькими та греко-католицькими орденами (францисканці, єзуїти, домініканці, кармеліти, василіани).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА У 20-Х РОКАХ ХХ СТОРІЧЧЯ

O. C. Каденюк — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджуються шляхи та методи застосування змін суспільно-економічних відносин в аграрній сфері економіки України, пов’язаних з нагальною необхідністю швидкого підвищення загальної продуктивності та тісно пов’язаної з ним товарності селянського господарства у 20-ті роки ХХ ст., в період впровадження нової економічної політики. Висвітлено кризовий стан українського села напередодні непу, і насамперед базової галузі сільського господарства України – рільництва. Проаналізовано ситуацію з посівними площами та врожайністю зернових культур, оскільки це була основна галузь господарських занять практично кожного селянського двору. Встановлено, що початок непу характеризувався значним загальним занепадом процесу виробництва, а отже, й економічним зубожінням селянських господарств. В умовах домінування в економіці країни саме сільськогосподарського сектору виробництва це вело до зниження тонусу народногосподарського життя. На підставі аналізу документів 20-х рр. ХХ ст. стверджується, що, хоча постійний тиск ідеологічних моделей побудови радянських відносин на селі залишався невід’ємним елементом суспільного життя, все ж таки в умовах непу в селян з’явились певні можливості для виробничо-економічного розвитку своїх господарств. Оцінюючи досліджуваний період, автор статті доводить, що українське селянство і в умовах непу змушене було відчувати як об’єктивні труднощі, спричинені військово-політичним лихоліттям, так і суб’єктивні, спричинені соціально-економічними чинниками, перешкоди, пов’язані з поступовим посиленням командно-адміністративної системи, що особливо яскраво проявлялось у постійному зростанні податкового тиску держави. Проте і в цих несприятливих умовах селянство поступово розбудовувало свої господарства, відчувши знову себе господарями й отримавши можливість працювати вільно на своїй землі. У тогочасних умовах продуктивність сільськогосподарського виробництва була не лише винятково важливим економічним чинником, але й наріжним каменем усього внутрішньополітичного життя.

ОСОБЛИВОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ОУН НА ТЕРИТОРІЇ ЖОВКІВСЬКОГО ПОВІТУ ДО 1939 РОКУ

С. В. Конюхов — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Досліджено особливості формування мережі ОУН на території окремого повіту. Проаналізовано діяльність окремих структурних елементів організації. З’ясовано причини, які спонукали до активізації національно-визвольного руху та до формування осередків ОУН саме на теренах Равської округи. Вказано, що саме у м. Жовкві, в с. Мацошині, в с. Зашкові та в інших селах повіту в 1930–1931 роках сформувалися перші осередки праворадикальної організації національно-визвольного руху – ОУН. Подано огляд соціально-політичної ситуації, яка склалася на початку Другої світової війни, охарактеризовано особливості гуртування українців на місцевому рівні та створення підрайонових груп. Основним напрямом діяльності підрайонових груп ОУН на початку було патріотичне та військово-організаційне виховання молоді, підбір та накопичення (магазинування) зброї та боєприпасів. Досліджуваний у цій статті Жовківський повіт входив до Равської округи. Округи поділялися на повіти, очолювані повітовими екзекутивами. Повіт ділився на райони, райони – на підрайони (3–5 сіл). Найнижчий осередок ОУН становили станиці. У статті викладено позицію ОУН та її членів стосовно дій польської влади. Адже громадська діяльність окремих українських діячів сприяла морально-політичному та патріотичному вихованню молоді. Мешканці Жовківщини гуртувалися, щоб протистояти полонізації у своїх рідних селах. У статті висвітлено активну діяльність членів товариства «Просвіта» в межах досліджуваного регіону. Діяльність членів ОУН залежала від зміни політичної ситуації. На західноукраїнських землях було сформовано мережу Юнацтва ОУН, якою керувала спеціальна підреферентура крайової екзекутиви. У 1934–1935 рр. організаційна схема ОУН зазнавала змін. У цей час було організовано повітову групу ОУН. Повітовим очільником її у цьому регіоні з 1934 року був Дмитро Маївський. Він організував військовий табір у лісі поблизу Волі Жовтанецької. До цього табору входили члени ОУН із навколишніх сіл: Зіболок, Желдця, Верини та ін. Мета табору була така: – діяти організовано; – «магазинувати зброю, що польська армія залишила в лісах»; – виховувати молодь політично й організаційно. У такий спосіб мережа ОУН проводила організаційну та військово-політичну діяльність напередодні Другої світової війни.

ФОРМУВАННЯ КЕРІВНОГО СКЛАДУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УСРР У 1920 – НА ПОЧАТКУ 1930- Х РР. (НА ПРИКЛАДІ ІНСТИТУТІВ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО)

В. А. Нестеренко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

В умовах реформування системи вищої освіти України та наближення її до стандартів країн Євросоюзу велика увага приділяється кадровим питанням, зокрема методам та принципам формування керівництва закладів вищої освіти. Вони змінювались залежно від зміни освітньої політики державних інституцій. Українські за характером заклади вищої освіти почали формуватися у період української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. Кам’янець-Подільський державний український університет, відкритий за часів Гетьманату Павла Скоропадського, став одним із центрів української вищої освіти. Незважаючи на поразку національно-визвольних змагань, після чого університет було реорганізовано в Інститут народної освіти (далі – ІНО) і сільськогосподарський інститут (далі – СГІ), Кам’янець-Подільський продовжив залишатись значним науково-освітнім центром радянської України. У цій статті на прикладі закладів вищої освіти Кам’янця-Подільського розглядається адміністративна діяльність ректорів міських інститутів у 1920-х – першій половині 1930-х рр., аналізуються мотиви та причини їх призначення та звільнення з боку НКО УСРР, простежується ставлення до них з боку органів місцевої влади. Значна увага приділяється аналізу тих вимог та мотивів, якими керувалось НКО УСРР, призначаючи керівників закладів вищої освіти. Під час написання роботи використовувались як опубліковані наукові і краєзнавчі праці, так і маловідомі для широкого загалу документи Державного архіву Хмельницької області, матеріали тогочасної періодичної преси.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ОСВОЄННЯ НАВИЧОК ЧИТАННЯ

І. І. Гуменюк — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Наявність різноманітних сучасних методів навчання іноземних мов, зокрема читання на уроках англійської мови, потребує певного узагальнення в сучасному освітньому просторі. Ця стаття має на меті надати всебічний огляд сучасних і традиційних методів навчання читання англійською мовою як іноземною (EFL). Вона спрямована на демонстрацію того, як викладачі можуть інтегрувати як усталені педагогічні підходи, так і сучасні інтерактивні стратегії для покращення процесу навчання читання, що є одним із базових навичок у вивченні іноземної мови. Стаття також націлена на надання практичних, перевірених у класах, рекомендацій, які педагоги можуть застосовувати в реальних освітніх умовах, з акцентом на балансування між інноваційними технологіями та традиційними методами викладання. У роботі робиться спроба поєднати традиційні методи (наприклад, фонетичний метод та метод цілих слів) із сучасними інтерактивними стратегіями. Такий гібридний підхід підкреслює необхідність поєднання перевірених часом педагогічних методів з інноваційними технологіями, хоча це не пропонує принципово нової концепції або теорії навчання. Це поширений підхід у сучасних дослідженнях у галузі освіти, де інтеграція кількох методів давно визнана ефективною. Акцент статті на практичних стратегіях, перевірених у класі, підвищує її актуальність і застосовність. Вона не є суто теоретичною, а заснована на реальних педагогічних сценаріях, що робить її науково цінною для практиків, які бажають впроваджувати або адаптувати ці методи в реальних навчальних умовах. Всебічний огляд сучасних та традиційних методів навчання читання англійською мовою детально представлено та проілюстровано в роботі, що робить її цінним практичним посібником для викладачів. Цч наукова праця демонструє певну новизну в інтеграції технологій та холістичних методів.

ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП ТА ЇХ ПЕРЕКЛАД УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

М. П. Колісник, В. В. Степаненко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються мовні особливості персонажів різних вікових груп у телевізійному серіалі «Parenthood» та специфіка їх відтворення в українськомовному перекладі. Адже мова виступає не просто засобом комунікації, а важливим елементом у формуванні цілісних і правдивих образів персонажів. Через мовні особливості розкриваються характерні риси героїв, їхній вік, соціальний статус, культурне середовище та емоційний стан. Різні вікові групи – діти, підлітки, дорослі та старше покоління – мають унікальні мовні відмінності, що відображають особливості їхнього світосприйняття та життєвого досвіду. Дослідження звертає увагу на варіативності мовлення залежно від вікової групи, виявляючи, як культурні та соціальні фактори впливають на мовлення героїв. Мовлення дітей характеризується простотою, безпосередністю та великою емоційністю, що допомагає передати їхню щирість та відкритість. Підлітки активно використовують сленг, абревіатури та сучасні мовні тенденції, що підкреслює їхню потребу у самовираженні та прагнення до незалежності. Мова дорослих відзначається більш складними синтаксичними конструкціями, багатством спеціалізованої лексики, що відображає їхній професійний та життєвий досвід. Мовлення представників старшого покоління часто містить архаїзми та багатий лексичний запас, що свідчить про багаторічний досвід та прихильність до традиційних цінностей. Переклад мовлення кожної вікової групи є складним і вимагає індивідуального підходу. Важливо не тільки передати зміст, а й зберегти стиль, темп і тональність, властиві кожному персонажу, щоб вони залишалися автентичними та впізнаваними. Перекладач має враховувати наявність сленгових виразів для підлітків або архаїчних слів для старшого покоління. Такий підхід допомагає зберегти природність у спілкуванні та правдиво відтворити характери персонажів, враховуючи культурні та соціальні контексти.

ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ТРЕНЕРА З ВЕСЛОВОГО СПОРТУ ЯК ЧИННИКА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСУ ПІДГОТОВКИ ВЕСЛУВАЛЬНИКІВ

О. І. Міщак, А. Ю. Сергеєв, С. В. Литвин, Д. Г. Підлісний — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Сучасний спорт вимагає неабияких здібностей від тренера. Він повинен володіти всім арсеналом сучасних знань, враховувати психологічні, соціальні, матеріально-технічні й усі інші аспекти підготовки спортсмена. Успіхи спортсменів багато в чому залежать від особистості тренера – його знань, педагогічного таланту, авторитету, волі, здатності до творчого мислення. Протягом останніх років інтенсивно проводяться дослідження, де основним об’єктом уваги є особистість тренера; особистості спортивного тренера присвячене чимало робіт. У процесі психолого-педагогічної діяльності під час виконання тренером своїх функцій і побудови взаємин з великою кількістю людей він спирається на відповідні принципи, враховує свої особисті якості, вибирає певні форми й методи, які використовує для вирішення поставлених завдань. У виховному процесі спортсменів від особистості тренера, його поведінки, життєвих принципів і установок багато в чому залежить майбутній розвиток дітей і як спортсменів, і як особистостей загалом. На високий спортивний результат впливають різні чинники. До них відносять вроджені задатки й здатності спортсмена; мотивацію спортсмена на досягнення високих результатів; гарне матеріально-технічне оснащення, екіпірування; медико-біологічний контроль; особистість тренера (його здатності, характер, установки, досвід). Актуальність дослідження зумовлена зростаючим інтересом до вивчення особистості тренера, важливо зрозуміти внесок особистості тренера у досягнення спортивного результату спортсмена, а також визначити особливості особистості й професійної діяльності тренера з веслового спорту. Мета роботи – вивчення особистості тренера з веслового спорту як чинника підвищення ефективності процесу підготовки веслувальників. Для вирішення поставлених завдань використовували такі методи дослідження: вивчення, аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, документальних даних, матеріалів мережі Інтернет; соціологічне опитування (анкетування); методи математичної статистики (метод відомості й групування даних, кореляційний аналіз). У результаті доведено, що для успішної тренерської діяльності тренер повинен володіти дидактичними, гностичними й академічними здібностями. Виявлено, що більшість здібностей у тренерів з веслового спорту розвинені на середньому й нижчому від середнього рівнях. Виявлені характерні риси особистості та професійної діяльності роботи тренера з веслового спорту.

ЗАСТОСУВАННЯ ДИТЯЧОГО ФІТНЕСУ У ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

О. В. Хуртенко, С. М. Дмитренко, М. М. Кужель — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті на основі аналізу та систематизації літературних джерел встановлено, що в Україні фізкультурно-спортивна активність дошкільнят рік у рік знижується. Застосування традиційних форм та методів фізичного виховання дошкільнят ще не орієнтоване на профілактику відхилень від норм і не сприяє активному запобіганню функціональним порушенням, хронічним захворюванням та досягненню повноцінного фізичного розвитку та фізичної підготовленості дітей. У зв’язку з цим виникає потреба у розробці змісту, організаційно-методичних засад та шляхів впровадження у практику дошкільного фізичного виховання сучасних фітнес-технологій. Для підтримки інтересу до фізичних вправ у дітей дошкільного віку необхідно враховувати їхні індивідуальні можливості, включаючи в заняття ті вправи, які виходитимуть в усіх дітей. Необхідно будувати заняття у цікавій формі, тоді й у дітей буде бажання досягати більшого. Нині проблема оздоровлення дітей дошкільного віку посідає центральне місце у суспільстві. Саме у цей період закладаються основи здоров’я, правильного фізичного розвитку, формуються рухові здібності, інтерес до занять улюбленою справою. У зв’язку з цим ставиться основне завдання – всіма наявними способами та засобами забезпечити високу активність дітей. Для цього треба намагатися формувати інтерес до занять фізичними вправами, викликати у дітей задоволення від цих занять. Нині традиційні заняття фізичною культурою значно знизили інтерес до рухової активності. Гостро постало питання пошуків нових форм реалізації завдань фізичного виховання. Останнім часом фітнес-центри країни пропонують батькам та їхнім дітям послуги дитячого фітнесу. Дитячий фітнес є сучасним напрямом оздоровчої гімнастики для дітей та підлітків, що поєднує музику, танцювальні рухи, елементи акробатики, ігрових видів спорту. Дослідники відзначають, що заняття дозволяють підвищити тонус дитячого організму, що росте, покращити фізичну та розумову працездатність, задовольнити потребу дитини у руховій активності.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ЧЕРЕЗ АКТИВНЕ НАВЧАННЯ: МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МОРФОЛОГІЇ ТА ФІЗІОЛОГІЇ ТВАРИН

Л. Б. Савчук, С. Г. Ліщук, Т. В. Захарова — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті висвітлено сучасні методичні підходи до викладання анатомії та фізіології тварин для студентів спеціальності 211 «Ветеринарна медицина». Формування навичок через активне навчання є ефективним підходом у викладанні складних дисциплін, таких як морфологія та фізіологія тварин. Основною метою цього курсу є забезпечення студентів глибокими знаннями про будову та функції живих організмів. Проаналізовано проблеми першокурсників, які, не встигнувши адаптуватися, опиняються в середовищі з іншими вимогами, установками і величезним обсягом матеріалу. Розроблені університетом критерії оцінювання примушують зважувати свій рейтинг на тлі інших, успішніших студентів. У цій методиці акцентується увага на залучення здобувачів до процесу навчання через інтерактивні методи, практичні заняття. Завдяки активному навчанню студенти можуть не лише запам’ятовувати матеріал, але й глибше його осмислювати, розвивати критичне мислення та практичні навички. Впровадження таких підходів сприяє формуванню у студентів здатності до самостійного аналізу та синтезу інформації, що є важливим для їхньої професійної підготовки. Таким чином, активне навчання не лише підвищує рівень знань, а й готує студентів до практичної діяльності у галузі ветеринарії. У роботі показано поєднання класичних методів навчання з активними, інтерактивними методами, що є актуальним і доцільним кроком, який здатен суттєво покращити якість освіти. ІКТ мають потенціал зробити навчання більш інклюзивним, інтерактивним та адаптованим до потреб сучасного суспільства, що дозволяє формувати у студентів стійкі компетенції. Продемонстровано, що у зв’язку із введенням кредитно-модульної системи з’явилась можливість не лише оцінити рівень знань студентів на етапі проміжного і завершального контролю, але й дати їм можливість реалізувати себе на всіх ланках навчального процесу.

РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Л. С. Шелудченко, С. П. Комарніцький, Ю. П. Фірман, В. А. Мельник — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Сучасні вимоги роботодавців передбачають наявність у фахівців не лише професійних компетентностей, а й певного комплексу неспеціалізованих навичок (soft skills). У цій статті розглядаються питання необхідності формування у майбутніх фахівців соціально-комунікативних навичок, таких як: вміння працювати в команді, комунікабельність, адаптивність, мовні навички, розуміння тайм-менеджменту, стресостійкість тощо, оскільки вони значно підвищують результативність робочої діяльності у професійному середовищі. Вважається, що ефективність соціально-комунікативних навичок насамперед визначається певною сукупністю індивідуальних здібностей особистості, до яких відносять: комунікативну якість, комунікативну здібність, комунікативну компетентність, комунікативний потенціал та особисту культуру. Саме тому пріоритетним напрямом освітнього процесу під час підготовки майбутніх фахівців є формування певної системи внутрішніх ресурсів, які необхідні для ефективної комунікації в професійному колі та в міжособистісній взаємодії. Загалом, професійні компетентності фахівців, такі як професіоналізм, системність мислення, міждисциплінарний підхід, професійна етика тощо, будуть значно підсилюватися завдяки розвитку соціально-комунікативних навичок, а саме вміння працювати як самостійно, так і в команді, здатності враховувати роль людського фактору, налагодження комунікації, виявлення громадянської свідомості, соціальної активності та активної життєвої позиції тощо. Таким чином визначено, що соціально-комунікативні навички здійснюють значний вплив на результативність професійної діяльності, оскільки сприяють більш ефективній взаємодії в робочому колективі, обміну інформацією та підвищують рівень довіри та злагодженості роботи в команді. Тому розвиток soft skills у здобувачів вищої освіти є важливим фактором, який дозволить їм у майбутньому успішно здійснювати свою професійну діяльність, особливо з огляду на умови динамічних змін, що вимагають здатності швидко адаптуватися до них.

ПІДВИЩЕННЯ ДОСТУПНОСТІ ОСВІТИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ З ДИСЛЕКСІЄЮ В УКРАЇНІ ТА ЗА ЇЇ МЕЖАМИ

О. В. Чайковська — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Дислексія – це неврологічний розлад, що характеризується постійними труднощами в читанні та письмі. За останніми даними, від 50 до 100 мільйонів людей мають дислексію лише в Європейському Союзі. У Сполучених Штатах від 15 до 20 відсотків школярів мають симптоми дислексії. Цей стан насамперед проявляється як проблеми з розпізнаванням порядку літер у словах, що може перешкоджати розумінню прочитаного. Якщо звичайні учні можуть подолати ці труднощі до кінця першого класу, то люди з дислексією часто стикаються з такими проблемами протягом усього свого освітнього процесу. У цій статті досліджується досвід різних країн у розв’язанні проблем дислексії та аналізуються конкретні заходи, які впроваджуються в Україні для створення доступного освітнього середовища для всіх здобувачів освіти. Історично розуміння дислексії еволюціонувало від ранніх медичних гіпотез, які пояснювали труднощі читання пошкодженням мозку або порушеннями зору, до сучасних інтерпретацій, зосереджених на фонологічній обробці та лінгвістичних факторах. Дослідження підкреслюють, що низькі здібності до читання виникають через дефіцит фонологічної обробки слів, а не через візуальні проблеми, наголошуючи на необхідності фонетичних навичок і морфологічних знань у розвитку читання. З появою таких фахівців, як логопеди та патологоанатоми, було досягнуто значних успіхів у підтримці людей з дислексією. Ефективні стратегії подолання труднощів та відповідні освітні ресурси мають велике значення для формування високих академічних прагнень та самооцінки у цих студентів. Вивчаючи найкращі міжнародні практики та зосереджуючись на інклюзивних освітніх рамках, Україна може вдосконалити системи підтримки учнів з дислексією, забезпечуючи рівний доступ до якісної освіти та сприяючи культурі розуміння і прийняття в академічній спільноті.

ВІРТУАЛЬНІ ЛАБОРАТОРІЇ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У СФЕРІ ЕНЕРГЕТИКИ

О. А. Оленюк, Р. В. Семенишена, В. І. Дуганець — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню ролі та переваг віртуальних лабораторій у підготовці майбутніх фахівців у сфері енергетики. Віртуальні лабораторії, які використовують сучасні технології, такі як віртуальна реальність (VR), доповнена реальність (AR) та 3D-моделювання, стали ефективним інструментом для створення безпечного та інтерактивного навчального середовища. Основною метою дослідження є обґрунтування того, як ці цифрові середовища сприяють розвитку професійних навичок, дозволяючи студентам набувати досвід роботи з моделями енергетичних систем без потреби в дорогому обладнанні та спеціальних приміщеннях. Використання інтерактивних лабораторій дає змогу студентам досліджувати, експериментувати й тестувати свої гіпотези в реалістичних умовах, що допомагає ефективно засвоювати матеріал. Це також сприяє розвитку критичного мислення, адже студенти можуть випробовувати різні сценарії та методи вирішення проблем без ризику для власної безпеки чи обладнання. Інтерактивні середовища, такі як Labster, PhET та NI Multisim, пропонують широкий вибір експериментів і завдань, які дозволяють студентам глибше зануритися у процес навчання та вдосконалювати практичні навички у різних аспектах енергетики. Крім того, віртуальні лабораторії підвищують доступність освіти, оскільки студенти можуть навчатися в зручний для них час і з будь-якої локації. Це особливо корисно для навчальних закладів, які стикаються з обмеженими ресурсами для обладнання фізичних лабораторій. Дослідження підкреслює економічні переваги віртуальних лабораторій, зокрема зменшення витрат на оновлення обладнання та зниження використання витратних матеріалів. Окрім економії ресурсів, цифрові симуляції відповідають сучасним вимогам ринку праці. Завдяки інтерактивним лабораторіям студенти можуть працювати з найновішими розробками в галузі енергетики, що підвищує їхню конкурентоспроможність на ринку праці. Впровадження віртуальних лабораторій у навчальні програми сприяє формуванню у випускників аналітичних і практичних навичок, що є надзвичайно важливими у сучасному швидкозмінному енергетичному середовищі.

СУЧАСНІ МОТИВАЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Н. І. Фрасинюк, І. А. Свідер — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджується значення мотивації у процесі вивчення англійської мови як другої іноземної, підкреслюється її важлива роль у підвищенні зацікавленості та успішності студентів. Описуються різні теорії мотивації, включаючи внутрішню та зовнішню мотивацію, а також способи їх застосування в контексті вивчення мови. Також висвітлюються ефективні мотиваційні стратегії, які можуть застосовувати викладачі, серед них – постановка цілей, створення сприятливого навчального середовища та багатозадачність. За допомогою аналізу останніх досліджень та їх застосування на практиці автори ставлять за мету пояснити те, як викладачі можуть надихати і підтримувати мотивацію серед студентів, які вивчають англійську мову, що зрештою сприятиме покращенню рівня володіння мовою і самостійності учнів. Розглядаються різні умови впливу на мотивацію до вивчення іноземних мов. Мотивація для тих, хто вивчає англійську, вже стала особистим питанням. Ми можемо спостерігати активну та свідому участь студентів у підвищенні ефективності самонавчання. Варто також звернути особливу увагу на високоефективні стратегії навчального процесу, зокрема на деякі способи підвищення рівня навчальної мотивації студентів. Запропоновані варіанти формування мотивації є корисним досвідом, який може бути використаний для підвищення навчальної мотивації студентів у процесі вивчення іноземної мови. Позитивна мотивація сприятиме особистісному розвитку та ефективній професійній підготовці кваліфікованих фахівців, для яких володіння англійською мовою є однією з найважливіших умов професійного спілкування та успішної роботи. Визначено роль, значення та взаємозв’язок мотиваційного компонента у вивченні іноземної мови. В освітньому процесі особлива увага повинна приділятися створенню умов для зовнішньої мотивації за допомогою мотиваційних стратегій навчання: створення базових мотиваційних умов, формування початкової мотивації, підтримки та забезпечення мотивації, розвитку позитивного навчального клімату.

ПРОГНОЗУВАННЯ В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ЯК ВИМОГА СУЧАСНОСТІ

К. В. Гораш, В. І. Дуганець — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Рушійною силою розвитку економіки країни є людський капітал, формування якого забезпечує освітня галузь, зокрема система професійної освіти, метою якої є підготовка кадрового потенціалу для задоволення потреб суспільства, ринку праці і держави. Це зумовлює актуальність наукових розвідок щодо пошуку, розроблення та впровадження нових напрямів, методів і технологій у навчанні студентів та створення умов для підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності в умовах змін і викликів 21 століття. У науковій статті висвітлено результати констатувального етапу дослідження проблеми підготовки здобувачів фахової передвищої та вищої освіти до прогностичної діяльності; визначено роль прогнозування в системі професійної освіти та обґрунтовано потребу розроблення методик навчання студентів прогнозування в процесі викладання навчальних дисциплін загального і фахового компонентів освітніх програм. Авторами статті описано можливості навчання основ прогностичної діяльності студентів у процесі організації освітнього середовища, роботи наукових студентських гуртків та наведено приклади творчих завдань для формування у студентів знань з основ прогностичної діяльності та розуміння методів і засобів прогнозування; охарактеризовано основні умови навчання студентів прогнозування (формування у них практичних навичок і вмінь з прогностичної діяльності) в освітньому середовищі закладів фахової передвищої та вищої освіти; серед яких 1) активність студентів у навчанні та застосування ними навичок і вмінь прогностичної діяльності в реальному світі; 2) поєднання теорії та практики прогнозування; 3) застосування цифрових засобів навчання в освітньому процесі; 4) Soft Skills у прогностичній діяльності студентів. Результати дослідження будуть корисними для подальших досліджень, зокрема проблем підготовки педагогічних і науково-педагогічних працівників закладів фахової передвищої та вищої освіти до застосування в освітньому процесі методик навчання студентів прогнозування в системі професійної освіти.

РОЛЬ «SOFT SKILLS» У РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

О. М. Василенко, І. С. Мартинюк, С. І. Кузьмінський — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена вивченню ролі «soft skills» у розвитку професійної спрямованості та компетентності здобувачів вищої освіти. З’ясовано, що підготовка кваліфікованого та конкурентоспроможного фахівця в закладі вищої освіти потребує не лише засвоєння ним необхідного обсягу навчальної інформації, але й розвитку його здатності ефективно діяти в складних життєвих і майбутніх професійних ситуаціях. Визначено, що існують такі типи навичок фахівців у професійному середовищі, як «hard skills», або «тверді навички» (професійні знання та вміння), та «soft skills», або «м’які навички» (організаційні, комунікативні, управлінські, лідерські тощо). Проаналізовано думки науковців стосовно необхідності розвитку «soft skills» здобувачів вищої освіти як об’єктивної вимоги сучасного ринку праці. З’ясовано, що наявність високо розвинених «soft skills» формує професійну спрямованість та компетентність майбутнього фахівця, що не лише відображає ступінь його кваліфікації, але й свідчить про актуалізацію його особистісних ресурсів у професійній діяльності. У статті розглянуто роль «soft skills» у розвитку компетентності здобувачів вищої освіти як їхньої здатності успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, що виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей. За результатами проведеного опитування здобувачів вищої освіти авторами статті виявлено низький рівень поінформованості студентської молоді про «soft skills» та їхню роль у формуванні компетентності майбутніх фахівців. З’ясовано, що більшість здобувачів мають фрагментарні знання про такі поняття, як «компетентність», «компетенція», «модель компетенцій», а свій рівень сформованості компетентності визначають як достатній або задовільний.

ТРОПЕЇЧНО-ФІГУРАЛЬНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ КОНЦЕПТУ «ВІЙНА» В УКРАЇНСЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ МАС-МЕДІА ТА ЙОГО ВІДТВОРЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ

А. А. Голець, Ю. В. Баклаженко — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті досліджено тропеїчно-фігуральне відображення концепту «війна» в українськомовному дискурсі мас-медіа та особливості його відтворення англійською мовою. Результати дослідження свідчать про широке використання різноманітних лінгвістичних засобів для втілення цього концепту в медійному середовищі. Особлива увага приділяється вивченню лексичних одиниць, які використовуються для позначення аспектів війни, таких як зброя, військові звання, назви військових підрозділів, тактика бойових дій та військове спорядження. Відзначено, що лексема «війна» як засіб вербалізації однойменного концепту має широкі комбінаційні можливості, або потенції. Зазначені когнітивні ознаки концепту об’єктивуються лексичними одиницями, що вживаються як у прямому, ядерному, так і в переносному, периферійному, значенні, що виражається шляхом метонімічних переносів. Зауважено, що тропеїчно-фігуральне відображення концепту «війна» в українськомовному дискурсі мас-медіа відбувається через використання різних стилістичних засобів, таких як метафори, алегорії, метонімії та ідіоми. Це дозволяє збагатити мовний образ війни та підкреслити її складність та багатогранність. У ході дослідження відзначено, що як український, так і англійський мас-медійні дискурси використовують схожі терміни та вирази для опису воєнних подій та дій військових сил. Однак вони можуть мати свої відмінності в деталях та емоційному забарвленні, що відображає різні культурні та історичні контексти. Найчастотнішою стратегією відтворення концепту «війна» англійською мовою постає еквівалентний переклад, дещо рідше трапляються випадки використання модуляції, декомпресії, конкретизації, генералізації, компенсації. Домінування використання еквівалентного перекладу серед стратегій відтворення концепту «війна», розкритого в українських медіа, англійською мовою, на нашу думку, свідчить про те, що в англійській концептосфері переважно наявні повні еквіваленти провідних складників цього концепту в українській мові, завдяки чому виникає можливість використання повних варіантних відповідників.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ АГРОІНЖЕНЕРІЇ

С. М. Грушецький, М. П. Волинкін, О. І. Мисів — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті розглядаються організаційно-педагогічні умови формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх фахівців агроінженерії. Визначені ключові аспекти, що впливають на розвиток цієї компетентності, зокрема: інтеграція сучасних інформаційних технологій у навчальний процес, створення сприятливого освітнього середовища, розвиток критичного мислення та навичок роботи в команді. Метою цього дослідження є вивчення та аналіз організаційно-педагогічних умов, які сприяють формуванню інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКК) майбутніх фахівців агроінженерії. Основні завдання, що випливають із цієї мети, включають: визначення ключових компонентів ІКК, оцінку існуючих навчальних програм, виявлення ефективних методів навчання, розробку рекомендацій, оцінку впливу на готовність до професії. Акцентується увага на важливості практичного використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні агроінженерії, що сприяє підвищенню якості освіти та конкурентоспроможності випускників на ринку праці. У статті наведено рекомендації щодо впровадження інтерактивних методів навчання, використання електронних ресурсів і платформ для дистанційного навчання, а також зазначено важливість професійної підготовки викладачів. Результати дослідження можуть бути корисними для освітніх установ, що готують спеціалістів у сфері агроінженерії, а також для розроблення нових програм навчання, орієнтованих на сучасні вимоги ринку праці.

ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ДЛЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Л. Ю. Збаравська — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Статтю присвячено особливостям викладання фізики в закладі вищої освіти аграрно-технічного спрямування. Фундаментальна підготовка та спеціалізація як напрями перебудови вищої аграрно-технічної освіти зумовлена тим, що більшість програм інженерної освіти мають досить загальний характер і не забезпечують досить глибокої бази для набуття професійної компетенції. Отже, для покращення якості підготовки майбутніх фахівців виникла необхідність посилення фундаментальної та професійної спрямованості навчання з урахуванням спеціалізації. Метою статті є опис методичних прийомів для реалізації професійної спрямованості вивчення конкретних питань фізики для подальшого засвоєння інженерами дисциплін спеціалізованого та прикладного характеру, а також для застосування у їхній майбутній професійній діяльності. Для досягнення поставлених цілей використано такі методи дослідження: теоретичні (порівняльний аналіз науко- во-методичної та педагогічної літератури) та емпіричні (спостереження, аналіз, опитування респондентів, узагальнення та моделювання результатів дослідження, узагальнення педагогічного досвіду навчання). Для відбору та осмислення результатів експерименту проведено анкетування викладачів та здобувачів вищої освіти з метою виявлення розуміння значення вивчення фізики для майбутньої професійної діяльності. Продемонстровано, що професійна спрямованість навчання фізики є провідним фактором у фундаментальній та професійній підготовці майбутніх спеціалістів інженерних спеціальностей. Професійна спрямованість навчання сприяє мотивованому вивченню студентами фізики, а надалі й спеціалізованих дисциплін, наслідком чого є підготовка висококваліфікованих спеціалістів відповідно до вимог та запитів сучасної аграрної галузі. Описано апробовану методику здійснення професійної спрямованості навчання з фізики. Доведено, що ефективність вивчення фізики у закладі вищої освіти аграрно-технічного спрямування пов’язана з дотриманням принципу наступності у вивченні фізики та майбутньої професійної діяльності. На основі проведеного експерименту встановлено, що запровадження методики реалізації професійної спрямованості теоретичного курсу фізики підвищує успішність на достатньому рівні на 6,8%, високому – на 6,35%.

ЕВОЛЮЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ: ВІД ТРАДИЦІЙНИХ ДО ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ

О. В. Марунчак, Л. О. Валіцька — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню еволюції методів навчання у вищій школі, що є відображенням багатогранного процесу змін, які відбуваються в суспільстві, науці, економіці та технологіях. Зміни, що супроводжують сучасний світ, у тому числі розвиток цифрових технологій, вимагають від системи вищої освіти нових підходів до навчання та підготовки фахівців. У роботі розглядаються ключові етапи розвитку педагогічних методів: від традиційних лекцій та семінарів до сучасних інноваційних технологій, які надають нові можливості для підвищення ефективності освітнього процесу та розвитку особистісних і професійних компетентностей студентів. Аналізуються методи навчання, що виникли під впливом історичних подій, як-от індустріальної революції, яка стимулювала впровадження лабораторних та практичних занять. Також розглядається вплив проблемно орієнтованого навчання (Problem-Based Learning, PBL) у середині XX століття, яке сприяло активному залученню студентів та розвитку навичок критичного мислення і вирішення реальних проблем. Поява Інтернету у 1990-х роках дала поштовх до цифрової трансформації освіти, відкривши нові горизонти для дистанційного та онлайн-навчання. Сучасні платформи навчання, такі як Coursera та Moodle, забезпечують гнучкість та персоналізацію навчального процесу, що дає змогу адаптувати освітні програми до потреб студентів. У статті також розглядаються інноваційні підходи, які з’явилися в останні десятиліття: змішане навчання, використання штучного інтелекту для створення індивідуальних освітніх траєкторій, віртуальні лабораторії та симуляції. Ці методи дозволяють студентам більш глибоко взаємодіяти з навчальним матеріалом, моделювати складні ситуації та набувати практичних навичок. Особлива увага приділяється важливості розвитку soft skills, таких як креативність, комунікація та здатність до роботи в команді, що є затребуваними на сучасному ринку праці. Таким чином, еволюція методів навчання у вищій школі демонструє поступову адаптацію освітнього процесу до сучасних умов, сприяючи підготовці фахівців, здатних до постійного самовдосконалення та навчання впродовж життя. Перспективи розвитку методів навчання передбачають подальше впровадження технологій штучного інтелекту, машинного навчання та глобальної мережевої взаємодії, що розширює доступ до знань і створює нові можливості для індивідуалізації освіти. Це дослідження може бути корисним для викладачів, науковців та освітніх установ, що прагнуть забезпечити ефективну підготовку студентів для задоволення потреб сучасного інформаційного суспільства та динамічного ринку праці.

ЦИФРОВІ ІНСТРУМЕНТИ В ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Н. А. Марчук — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

Цифрова трансформація суспільства вимагає від сучасної педагогічної науки постійного розвитку й еволюції та наголошує на інноваціях як на ключовому факторі економічного розвитку країни та відповідній підготовці конкурентоспроможних на міжнародному ринку праці кадрів. Політика України у сфері освіти спрямована на модернізацію освіти, що потребує інформатизації навчального процесу та всебічного застосування цифрових технологій як педагогами, так і здобувачами. Групи цифрових інструментів, що використовуються в освітньому процесі, включають: системи управління навчанням (LMS, Moodle, Canvas, Класна дошка); пошукові системи (Google, Search.com.ua, Google Academy); інструменти для проведення онлайн-сесій (Zoom, Microsoft Teams, Google Meet); інструменти для створення та розповсюдження навчальних матеріалів (Microsoft PowerPoint, Prezi, Google Slides, Camtasia); засоби взаємодії та спілкування зі студентами (Email, WhatsApp, Viber, Telegram, Skype, Slack); засоби оцінювання знань студентів (Google Forms, Kahoot!, Unicheck); інструменти для організації та зберігання даних (Google Drive, Dropbox, OneDrive); засоби аналізу та візуалізації даних (Microsoft Excel, Google Sheets, Tableau); дошки для співпраці (Miro, Jamboard, Padlet); інструменти для інтерактивних вправ (Learning Apps, wizer.me, ClassTools.NET); засоби для створення дидактичних матеріалів (Stud Stack, Wordwall); штучний інтелект (ChatGPT, Gimini) тощо. Останні роки та події – пандемія COVID-19 та незаконне повномасштабне вторгнення російських військ на територію України – поряд із всесвітньою глобалізацією та науково-технічним прогресом впливають на викладачів та вчителів, які, враховуючи потреби студентів, учнів у дистанційному навчанні та у щоденному використанні електронних ресурсів, змінюють свою роль на більш посередницьку, допомагаючи майбутнім спеціалістам у доступі до продуктів цифрових технологій та сприяючи у вдосконаленні потрібних умінь, навичок, набутті практичного досвіду. Саме тому професійна освіта вимагає відповідної підготовки, постійного навчання педагогів, щоб підвищити якість освіти та набути нових рис і вмінь для створення нових інтерактивних матеріалів та індивідуальних планів навчання, максимально пристосованих до сучасних реалій та повсякденного використання інноваційних цифрових технологій, які б сприяли підвищенню мотивації, забезпечували зацікавленість та всебічну участь здобувачів у навчальному процесі.

ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН, ВИБІР ТА ІМІДЖЕВЕ СПРИЙНЯТТЯ ПРОФЕСІЇ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ 1-ГО РОКУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН

О. О. Уварова, В. В. Нігрецкул — Mon, 30 Dec 2024 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження психоемоційного стану, обставин та усвідомлення вибору професії у здобувачів вищої медичної освіти 1-го року навчання Одеського національного медичного університету. Актуальність роботи зумовлена умовами життя населення України, які вплинули на фізичне і ментальне здоров’я людей та якість життя. Мета дослідження – з’ясувати психоемоційний стан здобувачів-першокурсників (рік вступу – 2022), які зробили свій професійний вибір в умовах соціально-політичних зрушень, і проаналізувати вплив останніх на вибір професії, її імідж та бажання продовжувати навчання. Для досягнення поставленої мети було проведено опитування здобувачів спеціальності «Медицина» за допомогою авторської анкети та опитувальників PSS-10 (Cohen S. et al., 1983) та PHQ-4 (Kroenke K. et al., 2009). Авторська анкета щодо вибору та іміджу професії лікаря дозволила отримати відомості щодо усвідомленості вибору професії; змін у сприйнятті іміджу професії, бажанні стати лікарем та мотивації; чинників, що спонукали до вибору медичної спеціальності; задоволеності професією; труднощів, з якими стикалися здобувачі протягом першого року навчання. Результати дослідження за опитувальниками PSS-10 та PHQ-4 виявили переважання середнього рівня стресу та наявність помірних і високих рівнів депресії та тривоги. Встановлено, що, незважаючи на негативні зміни психоемоційного стану, здобувачі вищої медичної освіти 1-го року навчання у своєму загалі залишаються задоволеними обраною спеціальністю й іміджем професії. Було помічено високий відсоток усвідомленого вибору здобувачами професії, а також те, що, незважаючи на різні проблеми в навчанні, у більшості респондентів бажання стати лікарями зросло. Виявлення групи здобувачів, які втратили мотивацію навчатися та розчарувалися у своєму рішенні, є підставою для активізації роботи психологічних служб у закладі вищої освіти та популяризаторської діяльності на тему іміджу лікаря. Зроблено висновок, що моніторинг професійних орієнтирів здобувачів є важливим у налагодженні педагогічного процесу у закладі вищої медичної освіти.