Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ВИКЛИКИ КОРПОРАТИВНИХ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РИЗИКІВ

2025-12-17T14:18:07+02:00

Корпоративне інвестиційне прийняття рішень зазнає фундаментальної трансформації, оскільки традиційні моделі ризику не враховують складних глобальних викликів сьогодення. У статті досліджується, як фактори ESG (екологічні, соціальні та управлінські) стали критично важливими детермінантами успіху інвестицій в епоху геополітичної нестабільності, технологічних змін та кліматичного переходу. На основі детального аналізу масштабних інвестиційних невдач, включаючи крах WeWork через проблеми корпоративного управління та енергетичні компанії, що стикнулися із замороженими активами, ми демонструємо, як ризики ESG безпосередньо руйнують акціонерну вартість. Наше дослідження визначає специфічні для галузей ризики: енергетичні компанії стикаються з перехідними ризиками, виробники – з уразливостями ланцюгів поставок, а технологічні компанії – з проблемами управління даними. Результати показують, що інтеграція ESG забезпечує не лише пом'якшення ризиків, а й конкурентну перевагу, даючи компаніям змогу адаптуватися до регуляторних змін, підвищувати операційну стійкість та отримувати доступ до сталого фінансування. Ми пропонуємо комплексну рамку для впровадження факторів ESG у всі інвестиційні процеси, поєднуючи кількісне моделювання з якісною оцінкою. Цей підхід дає змогу інвесторам краще оцінювати раніше зовнішні ризики та виявляти нові можливості в умовах зеленого переходу. Зроблено висновок, що комплексна інтеграція ESG більше не є опціональною, а essentіальною для довгострокового створення вартості, вимагаючи оновлення систем управління ризиками, спеціалізованої експертизи та культурної трансформації усередині організацій. У міру посилення глобальних регуляцій у сфері сталого розвитку та еволюції очікувань стейкхолдерів компанії, які проактивно впроваджують інвестиційні стратегії, ураховують ESG, отримають стійкі конкурентні переваги на дедалі більш прозорих ринках.

ВИКЛИКИ У ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНИХ ГАЛУЗЕЙ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-12-17T14:22:57+02:00

У статті проведено комплексний аналіз викликів, що постають перед системою вищої економічної освіти в умовах стрімкого поширення технологій штучного інтелекту (ШІ). Актуальність дослідження зумовлена фундаментальною трансформацією ринку праці та зміною вимог до компетенцій економістів, що створює значний розрив між традиційними освітніми програмами та реальними потребами бізнесу. Інтеграція ШІ в економічні процеси, від автоматизації до побудови складних прогнозних моделей, вимагає від фахівців нових навичок. Метою статті є ідентифікація, систематизація та аналіз ключових проблем у підготовці економістів, а також розробка рекомендацій щодо модернізації освітнього процесу. Наукова новизна полягає у розробці авторської систематизації пріоритетних компетенцій економіста в епоху ШІ та обґрунтуванні комплексу заходів для подолання кадрового дефіциту викладачів у цій сфері. У ході дослідження використано системний підхід, методи аналізу наукової літератури та узагальнення результатів експертних консультацій з представниками академічної спільноти та ІТ-бізнесу. Виявлено, що основними викликами є: інертність навчальних планів, дефіцит викладачів-практиків, недостатня матеріально-технічна база та домінування теоретичного підходу. Особливу увагу приділено аналізу зміни парадигми необхідних компетенцій: від здатності виконувати розрахунки до вміння формулювати задачі для систем ШІ, критично оцінювати результати їх роботи та враховувати етичні аспекти. Запропоновано напрями модернізації освітнього процесу, що включають впровадження міждисциплінарних курсів, інтеграцію практичних кейсів, розвиток проєктного навчання та інноваційні моделі співпраці університетів з ІТ-компаніями для вирішення проблеми кадрового голоду. Зроблено висновок, що успішна адаптація системи освіти вимагає глибокої структурної перебудови, спрямованої на формування у майбутніх економістів нового типу мислення – аналітичного, системного та інноваційного, що є критично важливим для економічного зростання країни.

ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ЗМІН

2025-12-17T14:26:23+02:00

У статті обґрунтовано, що під земельними ресурсами необхідно розуміти сукупність запасів землі, розташованих на певних територіях держави, регіону, територіальної громади, які володіють природно-економічними властивостями і є джерелом задоволення різних потреб та інтересів як окремих людей (землекористувачів), так і суспільства (держави) в цілому, відносини щодо управління і розпорядження якими через наявність унікальної економічної, екологічної та соціальної значущості підлягають прямому чи опосередкованому впливу держави щодо землевпорядкування. Також визначено, що земельні ресурси – це найширше і узагальнююче поняття стосовно земель, землекористування, земельних ділянок та їх частин. З’ясовано, що площа сільськогосподарських угідь у Хмельницькій області зменшилась. Разом з тим, площа ріллі зросла за рахунок розорювання природних кормових угідь. Збільшилася площа лісів. Також зросла площа забудованих земель. – – – – – Визначено, що найбільш масштабними деградаційними процесами є водна та вітрова ерозія земель. Оскільки область має значну протяжність з півночі на південь, спостерігається відмінності в структурі та якості земельних ресурсів. Таким чином, на сучасному етапі проблеми управління земельними ресурсами не втрачають своєї гостроти та актуальності. На рівні регіону загострюються існуючі проблеми у організації використання земельних ресурсів у реалізованій державній земельній політиці та в управлінні земельними ресурсами. До таких проблем можна віднести непрозорість процедур управління земельними ресурсами, диспропорції на площах земель різних категорій, особливості економічного розвитку регіону тощо. Вони вимагають створення дієвого механізму цілеспрямованого регулювання організації використання земельних ресурсів та управління ними у необхідному економічному руслі. Питання вдосконалення ефективності управління земельними ресурсами продовжують залишатися найважливішим і пріоритетним завданням земельної політики.

ЗЕМЕЛЬНІ СЕРВІТУТИ У ДЕРЖАВНОМУ ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ: СУТНІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ

2025-12-17T14:30:58+02:00

У статті розглянуто місце та роль земельних сервітутів у системі Державного земельного кадастру України як одного з ключових правових механізмів регулювання земельних відносин. Показано, що інститут сервітутів має давнє історичне коріння та нині виступає важливим інструментом забезпечення балансу приватних і суспільних інтересів у сфері землекористування. Наголошено на необхідності їх належного правового врегулювання й відображення у кадастрових даних, що дає змогу уникати конфліктних ситуацій між власниками та користувачами земельних ділянок і забезпечує передбачуваність управлінських рішень. Особливу увагу приділено інформаційним аспектам ведення даних про земельні сервітути у систему Державного земельного кадастру. Деталізовано, що такі обмеження мають не лише правове, а й просторове відображення, оскільки супроводжуються внесенням відповідних записів у текстову та графічну частини кадастру. Підкреслено значення цифрових інструментів і сервісів, які сприяють відкритості кадастрових відомостей, забезпечують оперативний доступ до них та формують підґрунтя для подальшої інтеграції України у європейський просторовий простір. Практичний аспект дослідження продемонстровано на прикладі села Малехів Львівського району Львівської області, де пропонується встановити земельний сервітут для забезпечення права проїзду на транспортному засобі. Проаналізовано особливості відображення меж сервітуту у кадастрових даних та його значення для забезпечення доступності земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності. Такий приклад підтверджує необхідність комплексного підходу до планування встановлення сервітутів, де поєднуються правові та інформаційні аспекти. Удосконалення кадастрового обліку сервітутів у сучасних умовах розглядається як складова частина цифрової трансформації земельних відносин, що сприятиме прозорості управління, підвищенню інвестиційної привабливості територіальних громад та ефективному просторовому розвитку у післявоєнний період.

ЕКОНОМІЧНІ ВИКЛИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

2025-12-17T14:48:20+02:00

У статті досліджено економічні виклики сталого розвитку України в умовах війни та повоєнного відновлення. Розкрито сутність економічного складника сталого розвитку як ключового чинника забезпечення макрофінансової стабільності, соціальної рівноваги та екологічної безпеки. На основі статистичних даних Національного банку України, Світового банку, Київської школи економіки та Організації економічного співробітництва і розвитку (OECР) здійснено аналіз основних макроекономічних показників за 2021–2024 рр. Виявлено суттєве скорочення ВВП у 2022 р. на 28,8%, зростання інфляції, боргове навантаження та високий дефіцит державного бюджету, що зумовлені руйнуванням інфраструктури, падінням експорту та воєнними видатками. Показано, що попри глибоку кризу в 2023 р. економіка України продемонструвала часткове відновлення, а в 2024 р. – стабілізацію темпів зростання на рівні 2,9%. Значну увагу приділена оцінкам потреб у відновленні (Rapid Damage and Needs Assessment, RDNA), які свідчать, що загальний обсяг необхідного фінансування реконструкції перевищує 486 млрд дол. США. Найбільших ресурсів потребують енергетика, житловий фонд та соціальна інфраструктура. У статті висвітлено роль міжнародної фінансової підтримки, зокрема програм МВФ, Світового банку, ЄС, ЄБРР та ЄІБ, які забезпечують понад 270 млрд дол. зовнішньої допомоги Україні у формі грантів, кредитів та технічної підтримки. Узагальнено принципи сталого повоєнного розвитку: інноваційність, енергоефективність, соціальна справедливість, міжнародне партнерство та екологічна безпека. Запропоновано концепцію build back better як основу для створення нової архітектури економічної стійкості. Зроблено висновок, що сталий розвиток у воєнних умовах потребує переходу від стратегії виживання до моделі відновлення на основі інновацій, ефективного використання ресурсів та посилення інституційної спроможності. Синергія внутрішніх реформ та міжнародної допомоги створює передумови для побудови конкурентоспроможної, соціально орієнтованої та екологічно збалансованої економіки.

АНАЛІЗ ПАТЕНТНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО ІННОВАЦІЙНИХ РІШЕНЬ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ СТРІЧКОВИХ ТРАНСПОРТЕРІВ

2025-12-17T14:54:44+02:00

У статті розглянуто актуальні проблеми розвитку та вдосконалення стрічкових транспортерів, що широко застосовуються у сільському господарстві. Традиційні конструкції характеризуються низкою суттєвих недоліків, серед яких – швидкий знос транспортерних стрічок, значні енерговитрати, підвищені експлуатаційні витрати та складність обслуговування. Ці чинники призводять до зниження надійності, збільшення простоїв та передчасного виходу обладнання з ладу. Метою дослідження є проведення патентного аналізу, спрямованого на ідентифікацію сучасних інженерних рішень та визначення перспективних напрямів удосконалення стрічкових транспортерів. Для цього було застосовано розширений пошук у Спеціальній інформаційній системі УКРНОІВІ з урахуванням ключових класів Міжнародної патентної класифікації. Аналіз показав, що патентну активність зосереджено навколо трьох основних напрямів: удосконалення механічних компонентів (привідні вузли, барабани, роликоопори, натяжні пристрої), що сприяє підвищенню довговічності та зниженню витрат на обслуговування; інтеграції інтелектуальних систем контролю, моніторингу та діагностики, які забезпечують прогнозне технічне обслуговування та оптимізацію роботи у режимі реального часу; розробленні нових матеріалів для транспортерних стрічок із підвищеною зносостійкістю, у тому числі композитних та самовідновлюваних, а також удосконалення конструкцій із метою підвищення енергоефективності й екологічної безпеки. Отримані результати мають практичне значення для створення конкурентоспроможних конвеєрних систем, які відповідають сучасним вимогам надійності, енергоефективності та сталого розвитку.

АГРОМІСТ З АВТОНОМНИМ ЕНЕРГОЖИВЛЕННЯМ ДЛЯ МОСТОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ТОЧНОМУ ЗЕМЛЕРОБСТВІ

2025-12-17T15:10:14+02:00

У статті розглянуто сучасні підходи до реалізації мостових технологій у землеробстві, проведено аналіз теоретичних основ і практичної реалізації мостових технологій у сільському господарстві, спрямованих на зменшення ущільнення ґрунту, підвищення енергоефективності та забезпечення сталості польових операцій. Дослідження підкреслює актуальність використання агромостів у сучасному точному землеробстві та пропонує структуровану класифікацію таких машин відповідно до ключових функціональних критеріїв. Необхідність мінімізації негативного впливу традиційних колісних систем на родючість і структуру ґрунту зумовила зростання інтересу інженерів, науковців та агровиробників до мостових систем. Представлено всебічний огляд розвитку мостового землеробства – від історичних моделей, зокрема парового мостового трактора Александра Халкетта XIX ст., до сучасних рішень, таких як модульний французький трактор EOLE, універсальна платформа NEXAT, розроблена у Німеччині, та кругова система Agrokruh зі Словенії. Розглянуто технічні, екологічні та економічні параметри цих машин, зокрема переваги технології контрольованого руху (CTF), значення модульності конструкції, різні типи енергопостачання (дизельні, електричні та сонячні установки), а також рівні автоматизації (механізовані, автоматизовані та роботизовані рішення). Додатково запропоновано оригінальну конструкцію агромоста, що працює на сонячних панелях і пересувається по рейковій системі. Такий підхід дає змогу повністю виключити переміщення рушіїв у зоні розташування рослин, що сприяє зменшенню ущільнення ґрунту та економії енергії. Проведений аналіз підтверджує, що мостові системи забезпечують суттєві переваги у зменшенні деградації ґрунтів, збереженні їхньої структури та підвищенні врожайності, особливо в умовах органічного та дрібномасштабного виробництва. Використання автономних джерел енергії та модульної архітектури надає цим машинам високої гнучкості та екологічної сумісності. Упровадження подібних систем може стати стратегічним рішенням для сталого та точного землеробства, що дає змогу поєднати продуктивність і збереження довкілля.

ІНТЕГРАЦІЯ ПРИКЛАДНОГО КОМП’ЮТЕРНОГО МОДЕЛЮВАННЯ ТА ПРОЄКТУВАННЯ СИСТЕМ ІНТЕРНЕТ-РЕЧЕЙ У ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

2025-12-17T15:15:37+02:00

Стаття присвячена критичній проблемі історичного розриву між теоретичною підготовкою здобувачів інженерних спеціальностей (що часто обмежується прикладним комп’ютерним моделюванням) та практичною реалізацією (зокрема, проєктуванням повноцінних систем Інтернету речей – ІоТ). Цей значний диспаритет у навчальному процесі безпосередньо суперечить актуальним вимогам Індустрії 4.0 та необхідності підготовки фахівців, здатних ефективно працювати з кіберфізичними системами (КФС). Автори обґрунтовують нагальну необхідність парадигмального переходу до КФС-Освіти, орієнтованої на формування наскрізних компетенцій сучасного інженера. Центральним і ключовим елементом цієї нової освітньої концепції виступає ідея цифрового двійника (Digital Twin). Саме цей інструментарій забезпечує безшовну, двосторонню конвергенцію та інтеграцію віртуального і фізичного середовищ, дозволяючи моделювати, контролювати та оптимізувати реальні фізичні процеси в режимі реального часу. З метою подолання виявленого розриву та забезпечення цілісності інженерної підготовки у статті запропоновано та детально описано оригінальну п’ятифазну модель життєвого циклу інтегрованого проєкту. Ця модель являє собою структурований та послідовний алгоритм роботи, що охоплює всі ключові етапи – від початкової ідеалізації та створення детермінованої математичної або комп’ютерної моделі через симуляційні та валідаційні процеси аж до емпіричної апробації (тестування в реальних умовах) та фізичного впровадження повномасштабної кіберфізичної системи. Окрему увагу приділено визначенню організаційно-педагогічних умов, необхідних для ефективного впровадження запропонованої п’ятифазної моделі у навчальний процес. Ключовою умовою виступає створення інтегрованого лабораторного комплексу, який має бути оснащений сучасними засобами для роботи з ІоТ, віртуальною/доповненою реальністю та інструментами для створення та використання цифрових двійників. Результати проведеного дослідження мають високу методологічну цінність і можуть слугувати теоретичною та практичною основою для реформування інженерних освітніх програм, зокрема для формування необхідних наскрізних професійних компетенцій КФС-інженера, здатного проєктувати, розробляти та експлуатувати складні кіберфізичні системи в умовах глобалізованого цифрового виробництва.

РАЦІОНАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ ДЛЯ ВИВЕЗЕННЯ ПОРУБКОВИХ ЗАЛИШКІВ У ПАРКОВИХ НАСАДЖЕННЯХ МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

2025-12-17T15:26:08+02:00

У статті представлено результати досліджень ефективності використання мінісамоскида Cedrus TR300G для вивезення порубкових залишків у паркових та лісопаркових насадженнях міста Хмельницького. Установлено, що фактична вантажопідйомність частково реалізується через нерівномірну форму та щільність матеріалу. Під час перевезення свіжозрубаних колод клена гостролистого середньою довжиною 0,8–1,0 м та діаметром 6–12 см середня маса вантажу становила 170–190 кг (55–60% вантажопідйомності), а об’ємне заповнення кузова – 0,25–0,28 м³. Легкі залишки: гілля, хмиз та дрібні чагарники використовували лише 7–8% вантажопідйомності, що значно збільшувало кількість рейсів і витрати пального та часу. Застосування швидкознімних надставних бортів, що підвищують висоту кузова з 0,23 до 0,9 м, збільшило об’єм вантажу майже в чотири рази (до 1,0 м³), підвищило коефіцієнт використання вантажопідйомності до 75–80% під час перевезення колод і до 40–45% для легких залишків, а також скоротило кількість рейсів майже вдвічі, забезпечивши економію пального на 30–35% і зменшення трудовитрат. Сумарний обсяг заготовленої деревини становив 4,9 щільних м³, із них 3,4 щільних м³ – дрова. Технологічна питома витрата палива на 1 м³ деревини становила 1,48 кг, а питомі трудовитрати – 5,33 люд.-год. Оцінка прохідності на ділянках із перешкодами показала зниження швидкості за навантаження 200–250 кг до 1,0–1,4 км/год, тоді як на рівній поверхні швидкість досягала 3,0–3,5 км/год. Перевантаження понад 300 кг викликало часткове буксування, проте гусеничний хід забезпечував рівномірний розподіл тиску на ґрунт (0,22–0,24 МПа), мінімізуючи пошкодження рослинного покриву. Результати підтверджують доцільність застосування малої механізації у паркових господарствах та ефективність конструктивних удосконалень. Отримані дані можуть бути використані для оптимізації технологій вивезення порубкових залишків у міських парках і лісопарках, підвищення екологічної безпечності та економічної ефективності робіт з утримання зелених насаджень рекреаційного призначення.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ ГІДРОМЕХАНІЧНОЇ МІШАЛКИ БІОГАЗОВОЇ УСТАНОВКИ

2025-12-17T15:40:07+02:00

Серед комплексу актуальних інженерних завдань під час розроблення малогабаритних біогазових установок, доступних для впровадження в умовах фермерських господарств і малих аграрних підприємств, важливе місце посідає створення надійних і порівняно дешевих систем перемішування маси, оскільки від цієї операції значною мірою залежить ефективність роботи установки у цілому. Мета даного дослідження – обґрунтувати принципову схему гідромеханічної мішалки комбінованої дії, сформулювати теоретичні положення та методику розрахунку її основних параметрів і визначити подальші етапи розроблення системи перемішування. Під час проєктування системи перемішування субстрату ключовими етапами є такі: визначення типу мішалки з урахуванням в'язкості, густини фракційного складу субстрату; розрахунок розмірів елементів, необхідної швидкості обертання, потужності приводу з урахуванням геометрії метантенка; вибір матеріалів, стандартних деталей та серійних виробів, що відповідають хімічним властивостям субстрату та умовам експлуатації (наприклад, корозійностійкість). При цьому на всіх етапах слід ураховувати вимоги забезпечення належної якості перемішування, надійності та доступності технічного обслуговування, дотримання ергономічних, екологічних і безпекових умов. Для перемішування субстрату переважно застосовуються механічні мішалки різних типів, кожна з яких досить ефективно працює у певних діапазонах в’язкості субстрату, але спільною особливістю їх є те, що вони створюють локальні зони надмірної швидкості перемішування. Через це спільним недоліком механічних мішалок є недостатньо якісне перемішування маси по всьому об’єму реактора, а також проблематичність надійного і безпечного приводу. У Подільському державному університеті розроблено схему багатосекційної біогазової установки, у якій для перекачування маси між секціями передбачено застосування одного фекального насоса, який слугує також для приводу гідрореактивної мішалки. Установлено, що для забезпечення належної якості роботи мішалки потрібно доповнити її вертикальними змішувальними елементами (щитками), а розрахунок проводити виходячи з технологічно припустимої швидкості перемішування Для цього розроблено методику послідовного розрахунку необхідної колової швидкості лопаті (залежно від розмірів її дії та в’язкості субстрату), частоти обертання мішалки, зусилля та крутний момент для її приводу. На підставі цих даних далі проводяться гідравлічні розрахунки системи подачі субстрату: потрібної швидкості витікання струменю через сопла, розхід субстрату, діаметри каналів, загальну подачу, напір і потужність приводу фекального насоса. Таким чином, особливістю цієї методики є те, що вона поєднує механічні та гідравлічні розрахунки і може слугувати основою для розроблення алгоритму автоматизованого проєктування біогазових установок.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ҐРУНТООБРОБКИ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ВРОЖАЙНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

2025-12-17T15:46:09+02:00

Сучасне землеробство перебуває в умовах, коли необхідно поєднувати високу продуктивність із раціональним використанням природних ресурсів. Одним із ключових чинників, що визначає рівень урожайності та стабільність аграрного виробництва, є технологія обробітку ґрунту. Вибір системи обробітку – традиційної, мінімальної чи нульової (no-till) – безпосередньо впливає на структуру ґрунту, його вологозабезпечення, повітряний режим і біологічну активність. Саме тому питання оцінки ефективності різних технологій ґрунтообробки в забезпеченні врожайності сільськогосподарських культур набуває особливої актуальності. Метою даної роботи є дослідження впливу різних систем обробітку ґрунту на врожайність основних сільськогосподарських культур та визначення найбільш раціонального підходу до ведення землеробства в сучасних умовах. Для досягнення мети були поставлені такі завдання: проаналізувати агротехнічні особливості різних технологій обробітку ґрунту; визначити їх вплив на фізико-хімічні властивості ґрунту; дослідити залежність урожайності від рівня обробітку; оцінити економічну ефективність та екологічні наслідки кожного з підходів. У роботі використано методи порівняльного аналізу, узагальнення та системного підходу. Розглянуто три основні технології: традиційну (плужну), мінімальну та нульову (no-till). Для кожної системи наведено її переваги, недоліки та вплив на стан агроекосистем. Традиційна технологія передбачає інтенсивне механічне розпушення ґрунту з оборотом пласта, що забезпечує боротьбу з бур’янами та швидке нагрівання поверхні навесні. Проте надмірне механічне втручання спричинює руйнування структури ґрунту, зменшення вмісту гумусу, активізацію ерозійних процесів і значні енергетичні витрати. Мінімальний обробіток ґрунту полягає у зменшенні кількості обробних операцій і глибини розпушення. Це сприяє збереженню структури ґрунту, економії пального та робочого часу. За умови дотримання технологічних вимог урожайність сільськогосподарських культур залишається стабільною, а у посушливих регіонах навіть підвищується завдяки кращому збереженню вологи. Система no-till, або нульового обробітку, передбачає повну відмову від механічного розпушення. Посів здійснюється безпосередньо у стерню, що забезпечує максимальне збереження вологи, зменшує ерозію, сприяє накопиченню органічної речовини і покращує біологічну активність ґрунту. Водночас no-till вимагає ретельного підбору сівозмін, спеціалізованої техніки та ефективного контролю бур’янів, що потребує певних фінансових витрат на початкових етапах впровадження. Результати аналізу показали, що при тривалому застосуванні мінімального та нульового обробітку спостерігається тенденція до покращення фізичних властивостей ґрунту, зростання вмісту гумусу та мікробіологічної активності. Урожайність сільськогосподарських культур у таких системах, хоча спочатку може бути дещо нижчою, з часом стабілізується та навіть перевищує показники традиційного землеробства завдяки покращенню екологічної рівноваги ґрунтового середовища. Таким чином, оптимальною стратегією є поєднання елементів різних систем з урахуванням конкретних умов виробництва. Раціональне використання технологій обробітку ґрунту сприяє підвищенню урожайності, економії ресурсів, збереженню родючості земель та забезпеченню сталого розвитку аграрного сектору.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ МОДЕЛЮВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І СИСТЕМ

2025-12-17T15:51:10+02:00

У статті розглядаються теоретико-методологічні аспекти застосування методу моделювання як одного із ключових інструментів дослідження, проєктування та оптимізації технологічних процесів і систем у сучасній інженерії. Зокрема, авторами визначено, що теоретичним обґрунтуванням та методологічним аналізом застосування методу моделювання технологічних процесів і систем забезпечується формування науково обґрунтованої методології досліджень, підвищується ефективність наукових експериментів, а результати модельного дослідження формують потужну основу для подальшого розроблення та впровадження ефективних моделей в інженерну практику. Проаналізовано гносеологічні функції моделей та визначено специфіку їх застосування. Розглянуто методологію моделювання як ітераційний процес, який включає основні етапи процесу: від постановки задачі, формулювання гіпотези, розроблення концептуальної моделі, формалізації, розроблення алгоритму та програмної реалізації, проведення експериментів, аналізу та інтерпретації результатів. Акцентовано, що кожен етап потребує перевірки відповідності моделі реальному об’єкту, що забезпечується аналізом її адекватності і є визначальним фактором для отримання достовірних результатів. Обґрунтовано, що використання моделювання відкриває нові можливості для проведення модельних експериментів для оптимізації параметрів технічних систем, аналізу їх поведінки за різних умов та перевірки гіпотез. Це сприяє підвищенню достовірності отриманих результатів, інтеграції теоретичних знань у практичний досвід, а також розвитку інноваційних технологій і міждисциплінарних підходів у сучасній інженерії.

ОЦІНКА ЯКОСТІ ОРНИХ ЗЕМЕЛЬ У РЕГІОНІ ДЕЛЬТИ РІЧКИ ЧЖУЦЗЯН

2025-12-17T08:35:19+02:00

Орні землі мають вирішальне значення для продовольчої безпеки Китаю. Їх захист є фундаментальною державною політикою, важливою для відродження сільських територій та стратегії «зберігання зерна в землі та технологіях». В умовах урбанізації збереження кількості та якості орних земель є складним завданням. Це особливо актуально для економічно розвиненого регіону дельти річки Чжуцзян (PRD), де системні оцінки родючості ґрунтів є нечисленними. Це дослідження оцінює якість ґрунтів рівнинних орних земель у Фошані та Шеньчжені, PRD, щоб сприяти розробленню регіональної рамки оцінки. Ця територія має вологий субтропічний клімат і переважно лучно-болотні ґрунти. Було відібрано чотири змішані зразки верхнього шару ґрунту (0–20 см) (SZA-SZD) та проаналізовано їх на pH, уміст органічної речовини, N, P, K, CEC та механічний склад. Використано класифікацію ґрунтових поживних речовин (на основі національних стандартів) та комплексний індекс родючості (Pc, згідно з NY/T 1749-2009). Індекс Pc класифікує родючість на I клас (Pc>1.7, високий), II клас (0.9≤Pc≤1.7, середній) або III клас (Pc<0.9, низький). Результати показали, що текстура ґрунту (середній суглинок) та pH (слабколужний) є прийнятними. Уміст органічної речовини, доступного P, загального K та доступного K був на високому рівні; загальний P та CEC – на середньому. Однак уміст загального та лужногідролізованого N був низьким, що ідентифікує азот як основний лімітуючий чинник. Значення Pc для всіх зразків (1.09, 1.08, 1.03, 0.94) потрапили в межі II класу, підтверджуючи загальний середній рівень родючості. На завершення, хоча орні землі PRD мають загалом середню родючість, значний дефіцит азоту є ключовим обмеженням. Цілеспрямоване внесення азотних добрив є необхідним для підвищення врожайності та забезпечення сталого землекористування. Це дослідження є основою для розроблення спеціалізованих стратегій управління ґрунтами в регіоні.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ ПІД ЧАС ВИРОЩУВАННЯ РОЖЕВОПЛІДНОГО ПОМІДОРА ДЛЯ ЗИМОВИХ ТЕПЛИЦЬ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

2025-12-17T08:42:37+02:00

Рожевоплідний помідор вирощували за сучасною технологією методом малооб’ємної гідропоніки. Мікроклімат у теплиці (зокрема, температура, вологість, провітрювання, подача вуглекислого газу) автоматизований і керується з комп’ютера (Priva Integro). Вирощування рослин помідора було здійснено за рекомендованою технологією для зимових теплиць, а саме виростили розсаду в розсадному відділенні за 32 доби. Висадили розсаду в теплицю на постійне місце вирощування і проводили догляд за рослинами згідно з технологією вирощування в теплиці. Збір урожаю помідора проводили всі місяці плодоношення (з березня по листопад) три рази на тиждень. Спосіб вирощування розсадний. Густота рослин – 25 тис. рослин на гектар з подальшим збільшенням густоти до 31 тис. рослин на гектар. Площа ділянок – 10 м2, повторність чотириразова. Експериментальні дослідження проводили у 2024 році на підприємстві ТОВ ТК «Дніпровський», що розташоване в Дніпровському районі Дніпропетровської області. Мета дослідження – оцінити вплив стимуляторів росту та без них на рослини рожевоплідного помідора. У статті розглянуто використання стимуляторів росту рожевоплідного гібриду для вирощування у скляних теплицях Степової зони України. Дослідження проводили за такими схемами: без стимуляторів (контроль), із внесенням Радіфарму 5 л на гектар один раз на місяць, із внесенням Кендалу 5 л на гектар один раз на місяць та із внесенням Мегафолу 5 л на гектар один раз на місяць. Дослідженнями визначена урожайність та товарність гібриду, зафіксований час укорінення після висадки, загальна довжина основного стебла рослини, кількість листків на рослині та середня вага плодів за весь період вегетації. Перспективні стимулятори росту були від італійського виробника – компанії Валагро: Радіфарм, Кендал та Мегафол. Отримані результати дадуть інформацію для тепличників щодо вибору продуктивних стимуляторів росту для вирощування гібридів рожевоплідного помідора в зимових теплицях Степової зони України, сприяючи підвищенню врожайності та якості продукції. У результаті проведених досліджень встановлено, що стимулятор росту Радіфарм за сумою показників перевищував контроль без стимуляторів, під час його використання отримали врожайність 41,3 кг/м2, тоді як без стимуляторів (контроль) отримали 39,0 кг/м2. Отже, використання Радіфарму є кращим для вирощування у зимових теплицях для продовженої культурозміни.

ОСОБЛИВОСТІ ПЛАНУВАННЯ СІЛЬСЬКИХ ПАРКОВИХ ЗОН

2025-12-17T08:47:16+02:00

У статті представлено результати комплексних досліджень, спрямованих на виявлення основних проблем та недоліків існуючих сільських парків у селах Слобідка-Кульчієвецька, Довжок і Зіньківці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області, а також розроблення проєктів їх реконструкції з метою підвищення естетичної привабливості, покращення фітоценотичної структури та функціональної організації території. Аналіз стану зелених насаджень показав значні відмінності між об’єктами. Так, у парку села Слобідка-Кульчієвецька деревний ярус представлений переважно Каштаном кінським (Aesculus hippocastanum), Липою дрібнолистою (Tilia cordata) та Акацією білою (Robinia pseudoacacia), чагарниковий – Бузком звичайним (Syringa vulgaris), Бірючиною (Ligustrum vulgare) та Спіреєю (Spiraea cinerea). Парк у селі Довжок активно використовується для громадських заходів, однак частка твердого покриття становить лише 11,2%, що суттєво нижче за рекомендовані нормативи. Найгірший стан виявлено у парку села Зіньківці, де частка зелених насаджень становить лише 3%, що у 20 разів менше від нормативної. На основі отриманих даних розроблено функціональне зонування з урахуванням рекреаційних, пішохідних, масових, спортивних, дитячих і декоративних зон. Для кожної з них підібрано асортимент рослин, стійких до кліматичних та ґрунтових умов регіону, з урахуванням декоративності, тривалості цвітіння та сезонної зміни забарвлення. У зонах тихого відпочинку пропонуються багатопородні ландшафтні групи з хвойних порід (Ялівець китайський (Juniperus chinensis) «Stricta», Туя західна (Thuja occidentalis) «Holmstrup» та «Golden Globe») і листяних декоративних дерев та кущів (Клен гінналу (Acer ginnala) «Flame», Дерен білий (Cornus alba) «Elegantissima», Чубушник вінцевий (Philadelphus coronarius) «Virginal», Калина звичайна (Viburnum opulus) «Roseum», Горобина звичайна (Sorbus aucuparia) «Flanrock», Спірея Вангутта (Spiraea vanhouttei) «Snow White»). Для зон масових заходів рекомендовано групи з Клена гостролистого (Acer platanoides) «Globosum», Бузку звичайного (Syringa vulgaris) «President Grevy», Дерену білого (Cornus alba) «Elegantissima» та Спіреї японської (Spiraea japonica). Озеленення спортивних майданчиків передбачає використання Клена гостролистого (Acer platanoides) «Globosum», Липи дрібнолистої (Tilia cordata) «June Bride» та Ясена звичайного (Fraxinus excelsior) «Autumn Blaze». Дитяча зона доповнюється рядовими посадками Бірючини звичайної (Ligustrum vulgare) «Atrovirens», Кизильника блискучого (Cotoneaster lucidus), Спіреї японської (Spiraea japonica) «Golden Princess», а також Катальпи (Catalpa bignonioides) «Nana», Каштана кінського (Aesculus hippocastanum) «Briotii» та Тополі чорної (Populus nigra) «Italica». Окремими акцентами виступають Липа серцелиста (Tilia cordata) «Rancho», Верба біла (Salix alba) «Vitellina» та Ясен звичайний (Fraxinus excelsior) «Autumn Blaze». Декоративне оформлення включає квіткові композиції з Петунії (Petunia grandiflora), Тагетесу (Tagetes erectus), Агератуму (Ageratum houstonianum), Сальвії (Salvia splendens), Цинерарії (Cineraria maritima), Портулаку (Portulaca grandiflora) та Целозії (Celosia argentea) з урахуванням поєднання кольорової гами та періодів цвітіння. Окрім рослинного оформлення, проєкти передбачають облаштування парків малими архітектурними формами: альтанками, лавками, дитячими майданчиками, вказівниками, декоративним освітленням. Реалізація проєктів сприятиме підвищенню комфортності, естетичної цінності та екологічної стійкості парків, збереженню біорізноманіття і поліпшенню умов відпочинку населення сільських громад.

ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ РИЖІЮ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ РОКУ, СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ ЖИВЛЕННЯ В ПІВДЕННОМУ СТЕПУ УКРАЇНИ

2025-12-17T08:52:46+02:00

У статті наведено результати досліджень із впливу на рівень урожайності насіння рижію ярого (Camelina sativa L.) в умовах Південного степу України залежно від сортових особливостей, погодних умов та оптимізації живлення. Досліди проводили у 2023–2025 рр. на чорноземі південному у Навчально-науково-практичному центрі Миколаївського НАУ. У 0–30-сантиметровому шарі ґрунту міститься 2,9–3,1% гумусу, 20–25 мг/кг рухомого азоту, 40–45 мг/кг P2O5 і 370–520 мг/кг К2О. До схеми досліду включено три фактори: сорт (фактор А) (Степовий-1, Міраж), передпосівна обробка насіння (фактор В) (обробка водою та біопрепаратом Азотофіт) і (фактор С) оптимізація живлення (без добрив; N30P30K30; N30P30K30 + позакореневе підживлення Мікро-Мінераліс Олійні та Бороплюс; N15P15K15; N15P15K15 + позакореневе підживлення). Повторність досліду – чотириразова, облікова площа ділянки – 50 м², загальна – 80 м². За результатами досліджень установлено істотний вплив усіх факторів та їх поєднання на продуктивність культури. У середньому за три роки вирощування найнижчою врожайність насіння сформована у контролі: 1,09–1,25 т/га – сортом Степовий-1 і 1,16–1,36 т/га – сортом Міраж. Внесення повної дози мінерального добрива (N30P30K30) забезпечило підвищення врожайності до 1,33–1,52 і 1,48–1,64 т/га відповідно. Максимальних значень урожайності досягли за оптимізації живлення (N30P30K30 + позакореневе підживлення): 1,51–1,72 т/га – по сорту Степовий-1 та 1,60–1,81 т/га – по сорту Міраж. Зменшення норми мінеральних добрив удвічі (N15P15K15) дало змогу отримати врожайність на рівні 1,27–1,46 т/га, проте поєднання їх із позакореневим підживленням підвищило цей показник до 1,40–1,63 т/га. Велике значення у підвищенні рівня врожаю має і передпосівна обробка насіння Азотофітом, яка в усіх варіантах досліду забезпечила приріст урожайності на 0,15–0,20 т/га, а в поєднанні з повним удобренням і позакореневими підживленнями – до 0,21 т/га. Зазначених результатів досягнуто за рахунок активізації діяльності азотфіксуючих бактерій, поліпшення азотного живлення та посилення стійкості рослин до стресових умов. Установлено також, що врожайність насіння рижію ярого істотно залежала від сорту, передпосівної обробки насіння та оптимізації живлення. Найвищих значень продуктивності сорти Степовий-1 і Міраж формували за поєднання комбінованого застосування мінеральних добрив та проведення позакореневих підживлень препаратами Мікро-Мінераліс Олійні та Бороплюс, що забезпечило максимальну врожайність насіння на рівні 1,51–1,81 т/га.

ОЦІНКА СЕЛЕКЦІЙНИХ НОМЕРІВ ГРЕЧКИ ДЛЯ ПРОМІЖНИХ ПОСІВІВ В УМОВАХ ПІВДЕННОЇ ЧАСТИНИ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2025-12-17T09:16:17+02:00

У статті показано результати оцінки селекційного матеріалу гречки звичайної (Fagopyrum esculentum) за строками сівби відповідно до умов проміжних посівів у зоні південної частини Лісостепу Західного України. За біологічною характеристикою селекційні номери, включені у дослідження, характеризуються різною структурою за тривалістю складників вегетаційного періоду. Особливо важливим показником у цьому відношенні є тривалість періоду «сходи – цвітіння», де вона становила у номерів: 115/86 – 16, 16, 17 днів, 125/86 – 20, 20, 21 день, 118/81 – 21, 21, 22 дні, 328/82 – 25, 24, 26 днів, 333/82 – 28, 27, 29 днів залежно умов року. Вегетаційний період селекційних номерів у порядку викладеної вище послідовності був таким: 45–47; 55 57; 58–62, 62–66; 69–72 дні залежно від умов року. Такі результати дають підстави стверджувати, що чим менша тривалість періоду від сходів до цвітіння, тим меншою є тривалість вегетаційного розвитку рослин гречки. У результаті досліджень встановлено продуктивність селекційних номерів 333/82; 328/82; 118/81; 125/86; 115/86 за формуванням урожайності зерна гречки за вирощування у проміжних посівах, яка характеризується закономірністю за даними показників відповідно до переліку, зазначеного вище: 1,233 > 1,127 > 0,834 > 0,606 > 0,455. Такий результат свідчить про те, що в умовах проміжних посівів селекційні номера 115/86, 125/86, 118/81 в процесі вирощування через обмежений біологічний потенціал продуктивності неповністю використовують енергетичний ресурс абіотичних умов середовища порівняно із селекційними номерами 328/82 та 333/82. Проведений статистичний аналіз на основі даних отриманих показників вегетаційного періоду та продуктивності популяцій гречки, включених у дослідження, показав кореляційний зв’язок залежності врожайності від тривалості вегетації рослин, який становить R – 0,77; 0,88; 0,89 залежно від року дослідження.

РЕАКЦІЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА ГОРОХУ НА ВИКОРИСТАННЯ ІНОКУЛЯНТІВ І ПРОТРУЙНИКІВ ЗА РІЗНИХ ПОПЕРЕДНИКІВ У СТЕПОВІЙ ЗОНІ УКРАЇНИ

2025-12-17T09:22:31+02:00

На фоні посилення кліматичної мінливості та фітосанітарних ризиків у степовій зоні України постає завдання оптимізувати передпосівну обробку насіння гороху шляхом поєднання інокулянтів і фунгіцидних протруйників залежно від попередника. Метою досліджень було оцінити реакцію врожайності гороху посівного сорту Мадонна на поєднання інокулянтів і фунгіцидних протруйників за різних попередників у степовій зоні України та визначити технологічні рішення, що забезпечують стабільність продуктивності в контрастні за зволоженням роки. Польові дослідження проводилися у 2023–2025 рр. на чорноземі звичайному малогумусовому середньосуглинковому. Двофакторний польовий дослід включав: фактор А – попередник (пшениця озима; соняшник), фактор В – передпосівна обробка насіння (без обробки; фунгіцидні протруйники Вайбранс РФС, Редіго, Сферіко, Авідо; інокулянтні системи Ризолайн + Ризосейв і Атува + Премакс; їх комбінації інокулянт + фунгіцидний протруйник). Отримані дані свідчать, що визначальною передумовою зростання і відтворюваності врожайності є наявність інокуляції, додавання фунгіцидного протруйника до інокулянта виконує стабілізуючу функцію, зменшуючи ймовірність втрат від насіннєвої та ґрунтової інфекції. Після попередника пшениці озимої найвищі показники врожайності формували комбінації застосування інокулянту + протруйника: зокрема поєднання Ризолайн + Ризосейв + Вайбранс РФС у 2023 р. забезпечили рівень врожайності 4,47 т/га порівняно з 3,77 т/га на контролі, у 2024 р. – 2,44 т/га порівняно з 2,16 т/га, у 2025 р. – 1,78 т/га порівняно з 1,67 т/га, відповідно. Середні показники врожайності за період 2023–2025 рр. після попередника пшениці озимої становили 2,90 т/га для цієї комбінації порівняно з контролем – 2,53 т/га; інокуляція препаратами Ризолайн + Ризосейв забезпечила – 2,82 т/га, в той час як фунгіцидна обробка препаратом Вайбранс РФС становила 2,68 т/га. Після соняшнику відносна перевага біологічних схем посилювалася: Ризолайн + Ризосейв + Вайбранс РФС у 2023 р. забезпечив врожайність 4,20 т/га порівняно з контролем – 3,47 т/га, у 2024 р. – 2,26 т/га порівняно з 1,94 т/га, у 2025 р. – 1,58 т/га порівняно з 1,42 т/га, відповідно. Середні показники врожайності за 2023–2025 рр. підтвердили домінування попередника як системного фактора: пшениця озима забезпечувала стабільно вищий рівень, ніж соняшник для всіх варіантів обробки насіння гороху. Практичне значення полягає у можливості гнучкого вибору: за стандартних ризиків і достатніх ресурсів доцільно застосовувати інтегровану схему інокулянт + протруйник як базову; за бюджетних або організаційних обмежень інокуляція забезпечує майже рівнозначний рівень і є пріоритетною мінімальною вимогою, особливо після соняшнику. Новизна роботи полягає у багаторічному порівнянні комбінацій інокулянтів і фунгіцидних протруйників одночасно за двох контрастних попередників у посушливих умовах Степу, включно з екстремально посушливим роком, що дозволило кількісно довести важливу роль інокуляції та встановити межі доцільності комбінування з фунгіцидним протруюванням насіння гороху.

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ ГІДРОТЕРМІЧНИМИ РЕСУРСАМИ ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ НУТУ ЗВИЧАЙНОГО В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

2025-12-17T09:28:48+02:00

Проаналізовано забезпеченість гідротермічними ресурсами та їхній вплив на тривалість міжфазних періодів і вегетаційного періоду нуту звичайного в умовах Лісостепу Правобережного. У 2023–2025 рр. вегетаційний період нуту звичайного тривав від 98 до 113 діб за суми активних температур >10оС від 2007,4оС до 2045,5оС та кількості опадів від 160,3 мм до 348,0 мм. Гідротермічний коефіцієнт у роки досліджень становив та характеризував вегетаційний період культури: 2023 та 2024 рр. – 0,8–0,9 як слабо посушливі; 2025 р. – 1,7 як надмірно зволожений. Слід відзначити, що впродовж вегетаційного періоду нуту звичайного спостерігалися контрастні зміни температури повітря та нерівномірність випадання опадів, що подовжували тривалість міжфазних періодів росту та розвитку, а також вегетаційного періоду. Такий вплив у період дозрівання нуту звичайного призводив до вимушеної дисекації посівів через технологічні перешкоди під час збирання врожаю. Установлено, що тривалість вегетаційного періоду та міжфазних періодів росту та розвитку нуту звичайного суттєво залежала від тепло– та вологозабезпечення. Збільшення кількості опадів призводило до подовження тривалості вегетаційного періоду (r = 0,98), окрім цього, така ж залежність відзначена і з періодом цвітіння (r = 0,99), періодом формування насіння (r = 0,91). Також виявлено, що збільшення кількості тепла призводило до подовження вище вказаних міжфазних періодів. Коефіцієнт кореляції між тривалістю цвітіння та сумою активних температур > 10 оС становив 0,98, між тривалістю «кінець цвітіння – повний налив насіння» та сумою активних температур > 10оС – 0,87. Слід відзначити, що зниження кількості тепла та перезволоження призводило до зменшення тривалості міжфазних періодів нуту звичайного.

ЗАПАСИ ВОЛОГИ В ҐРУНТІ В СОЄВО-КУКУРУДЗЯНИХ СІВОЗМІНАХ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

2025-12-17T09:51:01+02:00

Мета статті – дослідити вплив системи захисту від шкодочинних організмів на вологість та запаси продуктивної вологи в ґрунті в короткоротаційних сівозмінах із різним співвідношенням сої та кукурудзи в умовах Лісостепу Правобережного на сірих лісових ґрунтах. В умовах 2023–2024 рр. на сірих лісових ґрунтах у фазу повних сходів сої та кукурудзи вологість ґрунту в орному шарі (0–20 та 20–40 см) становила 18–20%, запаси продуктивної вологи – 31–34 мм. Упродовж вегетації як вологість ґрунту, так і запаси продуктивної вологи зменшувалися внаслідок потреби сої та кукурудзи на формування продуктивності. У фазу початку цвітіння сої вологість ґрунту становила 14–17%, у фазу 12 листків кукурудзи – 13–17%, запаси продуктивної вологи – відповідно 18–25 та 18,5–28 мм; на завершення вегетаційного періоду сої та кукурудзи ці показники були найменшими: у фазу повного наливу насіння сої вони становили: вологість ґрунту – 8–11%, запаси продуктивної вологи – 5,8–11 мм; у фазу молочно-воскової стиглості кукурудзи відповідно 9–10% та 5,5–9 мм. Аналогічну залежність щодо запасів продуктивної вологи відзначено й у шарах ґрунту 0–50 та 0–100 см. Відзначено вплив системи захисту від хвороб на вологість та запаси продуктивної вологи в ґрунті у посівах сої та кукурудзи. Застосування системи захисту від хвороб дещо зменшувало ці показники в шарі ґрунту 0–40 см у посівах сої у фазу цвітіння 0,2–1,0%, у фазу повного наливу насіння – 0,2–0,6%. Аналогічну залежність відзначено щодо впливу системи захисту від хвороб на вологість ґрунту й у посівах кукурудзи. Також відзначено вплив співвідношення сої та кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах на вологість та запаси продуктивної вологи в ґрунті. Найбільшу вологість ґрунту та запаси продуктивної вологи в орному шарі у фазу початку цвітіння сої відповідно 15,0–17,3% та 20,96–25,89 мм відзначено у беззмінному посіві, у сівозміні зі співвідношенням культур вони була меншою на 0,7–0,8% та 1,89–2,06 мм, у сівозміні зі співвідношенням 1:2 – на 0,8–1,4% та 2,07–3,29 мм, у сівозміні зі співвідношенням 1:3 – на 0,9–1,7% та 1,79–4,39 мм. Таку ж тенденцію відзначено й у посівах кукурудзи.

УРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТУ, ФОНУ ЖИВЛЕННЯ І НОРМИ ВИСІВУ НАСІННЯ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

2025-12-17T09:56:32+02:00

Соя – найбільш поширена і рентабельна культура серед зернобобових, яка має значний попит на українському та світових ринках, що викликає зацікавленість науковців та сільгосптоваровиробників в аспекті вдосконалення комплексу технологічних заходів, що сприятимуть підвищенню урожайності зерна, поліпшенню технологічних показників та хімічного складу, зокрема вмісту білка. У статті розглянуто питання оптимізації елементів технології вирощування сої за вирощування в умовах Правобережного Лісостепу. Схема досліду включала фактори: сорт (фактор А) – Аратта (середньоранній) і Софія (середньостиглий); фон живлення (фактор В) – без інокуляції, інокуляція, N30Р40+інокуляція, N60Р40+інокуляція; норма висіву насіння (фактор С) – 400, 500, 600, 700 та 800 тис шт/га. У результаті проведених обліків урожайності зерна сої встановлено, що для сорту сої Аратта оптимальною виявилася норма 600 тис шт/га, яка забезпечила врожайність у межах 2,68–3,12 т/га, а для сорту Софія – норма висіву 500 тис шт/га, де отримано врожайність 2,7–3,14 т/га. Щодо впливу фону живлення оптимальний варіант для обох досліджуваних сортів N30Р40+інокуляція препаратом Ризоактив+, прирости врожайності в розрізі сортів становили: Аратта – 0,44, Софія – 0,45 т/га. Експериментально доведено, що азот суттєво впливає на вміст білка в насінні сої: він є основною сировиною для синтезу білків, тому його достатнє забезпечення в контексті загальної врожайності корелює з підвищенням умісту білка в зерні. Однак надлишок мінерального азоту може пригнічувати азотфіксацію з повітря, що призводить до зниження якості та кількості білка в сої. Оптимальний уміст білка 39,8% був у сорту сої Софія на варіанті фону живлення N30Р40+інокуляція з нормою висіву насіння 600 тис шт/га. У сорту Аратта оптимальний вплив на показник мав аналогічний варіант, проте показник поступався на 1,6%. На варіантах без інокуляції та удобрення вміст білка був істотно менший, у сорту Аратта він знаходився в межах 37,8–38%, а у сорту Софія – 38,1–38,3%.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ПЛАТФОРМИ MOODLE У ФОРМУВАННІ ФАХОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ АГРОНОМІВ

2025-12-17T10:04:20+02:00

Суспільство вступило у важливий період – розвиток цифровізації. У сучасному освітньому середовищі під час переходу на змішане або дистанційне навчання виникає проблема створення новітніх цифрових технологій для ефективної роботи викладача. Це зумовило необхідність обов’язкового використання цифрових технологій в освіті, які спонукають до застосування нових е-інструментів викладання (проведення занять в online та offline-режимах) і робить освітній процес цікавим та ефективним. У контексті подальшої перспективи навчання попит на доступну якісну освіту дедалі зростає, що набуває особливої актуальності створення нових цифрових освітніх ресурсів, згідно із загальноєвропейськими стандартами викладання та формування цифрової компетентності. Стаття аналізує організацію навчання та використання дистанційного навчального курсу «Плодівництво» цифрової платформи Moodle для спеціальності Н1 «Агрономія» у Закладі вищої освіти «Подільський державний університет» (далі – заклад), яка проводиться відповідно до вимог економічного та соціального розвитку України, щодо розвитку галузі на основі інтенсифікації спеціалізованих господарств різних категорій, використання досягнень науки, провідного вітчизняного і світового досвіду, а також потреб промисловості і населення в продукції плодівництва. Нові технології, глобалізація та нові ідеї щодо навчання за допомогою електронних засобів навчання, навчальний матеріал яких зберігається, відтворюється і подається з використанням сучасних технічних засобів, поставили виклики традиційним підходам у практиці дистанційної освіти. Застосування дистанційних платформ і цифрових технологій навчання стає не просто актуальним, а й життєво необхідним та невіддільним складником як для української системи освіти, так і для світової освітньої спільноти.

РОЗРОБЛЕННЯ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КОНДИТЕРСЬКОЇ ФУД-ФЛОРИСТИКИ

2025-12-17T10:08:24+02:00

Статтю присвячено обґрунтуванню та розробленню моделі інноваційного розвитку кондитерської фуд-флористики, заснованої на інтеграції цифрових технологій у виробничі та бізнес-процеси. Методологічний базис дослідження сформовано на основі комплексного аналізу, що передбачає: аналіз впливу цифрових технологій на виробничі операції; оцінку механізмів управління ланцюгами поставок із дотриманням принципів збереження якості продукції; систематизацію практичного досвіду поширення інновацій у професійному середовищі. Доведено, що кондитерська фуд-флористика потребує інноваційних інструментів управління поставками та поширення практики в межах фахової спільноти, що посилює потенціал галузі, створюючи підґрунтя для її міжнародної інтеграції. Запропоновано дефініцію кондитерської фуд-флористики. Уперше представлено системну модель, яка спрямована на комплексну інтеграцію інновацій, підвищення конкурентоспроможності та формування стійкої платформи для подальшого розвитку кондитерської фуд-флористики. Установлено взаємозв’язки між технологічною трансформацією, управлінням ланцюгами поставок та інноваційною активністю професійної спільноти, що забезпечує формування стійких механізмів розвитку зазначеної галузі. У межах управління ланцюгами поставок окреслено інструменти оптимізації логістичних процесів, що забезпечують економію ресурсів і підвищують ефективність системи постачання. Обґрунтовано, що застосування цифрових технологій (зокрема, 3D-проєктування, автоматизації виробничих процесів, онлайн-сервісів) у розробленні та виготовленні продукції сприяє підвищенню конкурентоспроможності галузі завдяки оптимізації витрат, поліпшенню якості та розширенню доступу до внутрішнього й міжнародного ринків.

ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЧНИХ МЕТОДІВ У ВИРОЩУВАННІ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР ЗА УМОВИ ЗМІНИ КЛІМАТУ

2025-12-17T10:11:36+02:00

Посилення впливу кліматичних змін на світове сільське господарство визначає актуальність переходу до сталих виробничих систем, здатних підтримувати продуктивність та екологічну рівновагу. Органічне землеробство як альтернатива традиційним практикам має адаптивний потенціал завдяки відновленню родючості ґрунтів, підвищенню біорізноманіття та зменшенню залежності від синтетичних засобів виробництва. Актуальність оцінювання ефективності органічних методів у вирощуванні зернових культур (пшениці спельти, вівса, ячменю, сої) полягає у визначенні їхньої здатності гарантувати продовольчу безпеку, економічну доцільність та екологічну стабільність в умовах посилення температурних коливань, дефіциту води та деградації ґрунтів. Метою роботи є оцінювання агрономічних, економічних та екологічних результатів застосування органічних технологій у виробництві зернових культур в умовах глобальних кліматичних трансформацій. Результати дослідження показали, що органічні методи сприяють поступовій стабілізації врожайності, попри нижчу короткострокову продуктивність порівняно з інтенсивними хімічними методами. Покращення структури ґрунту, збагачення органічними речовинами та активізація біологічних процесів підвищують стійкість агроекосистем до посухи, нерегулярних опадів та перепадів температур. Аналіз показників якості врожаю свідчить про вищу поживну цінність та відсутність хімічних залишків, що посилює конкурентоспроможність органічного зерна на преміальних ринках. У контексті використання енергії та ресурсів, органічні системи є ефективнішими завдяки мінімізації використання викопного палива, переробленню біомаси та залученню природного кругообігу поживних речовин. Економічний аналіз показує, що попри те, що врожайність, як правило, на 15–30% нижча, прибутковість органічного землеробства залишається порівняною або навіть вищою завдяки нижчим витратам на фактори виробництва та ціновим надбавкам на сертифіковану продукцію. З огляду на екологічні показники органічні системи зменшують викиди парникових газів завдяки поглинанню вуглецю та зменшенню втрат азоту, а у соціальному вимірі – підтримують зайнятість у сільській місцевості, наукомістку працю та здорове харчування. Таким чином, ефективність органічних методів у виробництві зернових визначається не лише показниками врожайності, але і їхнім довгостроковим внеском в екологічну та кліматичну стійкість. Інтеграція органічних практик підвищує адаптаційний потенціал сільського господарства, забезпечуючи стабільну продуктивність в умовах екологічного стресу. Таким чином, органічне сільське господарство є ефективною та перспективною стратегією для досягнення сталого виробництва зернових в умовах прискорення кліматичних змін.

ДОСЛІДЖЕННЯ БІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РАННЬОСТИГЛИХ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ ТА АГРОКЛІМАТИЧНИХ РИЗИКІВ

2025-12-17T10:18:37+02:00

У статті висвітлено питання комплексної оцінки росту та розвитку рослин сучасних ранньостиглих гібридів кукурудзи залежно від агрокліматичних ризиків та різних фонів мінерального живлення. Результатом досліджень є аналіз біометричних показників гібридів кукурудзи залежно від норм внесення мінеральних добрив за екстремальних погодних умов 2024 та 2025 рр. Установлено, що за час проведення досліджень висота рослин кукурудзи у фазі повної стиглості за норми удобрення N90P60K60 була вищою по всіх гібридах за роками досліджень. Так, показник гібриду Амбадор (ФАО 230) перевищував показник по гібриду Інвіктус (ФАО 210) на 1,5 см, по гібриду Шикарі (ФАО 200) на 0,8 см. Порівнюючи кращий варіант удобрення з контролем, бачимо перевищення по гібриду Амбадор на 9,9 см, по гібриду Інвіктус – на 12 см, по гібриду Шикарі – на 11,6 см, що свідчить про ефективність повного мінерального живлення порівняно лише з припосівним внесенням добрив на контролі. Дещо нижчі показники отримали на варіанті із системою удобрення N60P60K60 порівняно з кращим варіантом, але і така система показала кращі результати порівняно з контролем. Дослідженнями встановлено, що висота кріплення качана на гібриді Амбадор на варіанті із удобренням N90P60K60 перевищила контроль на 14–24 см, на варіанті з удобренням N60P60K60 – на 9 см. Показники по гібриду Інвіктус на цих же варіантах удобрення перевищили контроль відповідно на 12–22 см і на 7–9 см. Показники по гібриду Шикарі на варіантах удобрення збільшилися порівняно з контролем на 14–20 см та 7–8 см. Реалізація генетичного потенціалу гібридів кукурудзи залежно від системи удобрення за екстремальних агрокліматичних умов показала кращі результати на варіанті із системою удобрення N90P60K60 по гібридам Амбадор та Інвіктус порівняно з контролем. Результати досліджень дають підстави рекомендувати застосовування збалансованих норм N90P60K60, що забезпечували повноцінне живлення впродовж вегетації. Екстремальні агрокліматичні умови значно впливають на ріст і розвиток рослин кукурудзи, проте гібриди з високим генетичним потенціалом Амбадор та Інвіктус здатні частково компенсувати негативний вплив стресових чинників за достатнього живлення. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні динаміки накопичення біомаси та елементів продуктивності гібридів кукурудзи протягом вегетації за різних рівнів забезпечення елементами живлення.

ФОРМУВАННЯ М’ЯСНИХ ОЗНАК СВИНЕЙ ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНОТИПУ ТА ПЕРЕДЗАБІЙНОЇ ЖИВОЇ МАСИ

2025-12-17T10:21:52+02:00

Продуктивні показники свиней, зокрема забійні та м’ясні характеристики, значною мірою визначаються передзабійною живою масою тварин, при цьому проявляються генотипові особливості їх розвитку. Метою дослідження було оцінити вплив генотипу та передзабійної живої маси (ПЗЖМ) на формування забійних і м’ясних ознак свиней. Експерименти проводилися в умовах СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Миколаївської області. Використано 60 голів молодняку свиней, який був розділений на три групи. І група: поєднання свиноматок (ВБ×Л) із кнурами породи дюрок (Д) канадської селекції (Genesus), ІІ група: поєднання свиноматок (ВБ×Л) із кнурами породи п’єтрен (П) французької селекції (Axiom) і ІІІ група: поєднання маток (ВБ×Л) із кнурами термінальної лінії Maxter (Мк) селекції компанії «France Hybrides». Експериментально встановлено, що продуктивні характеристики тварин значною мірою зумовлені їх ПЗЖМ, проте прояв окремих ознак залежить і від генотипу. Результати двофакторного дисперсійного аналізу свідчать про статистично значущий вплив ПЗЖМ на забійну масу, масу охолодженої туші, довжину туші, довжину беконної половинки та площу «м’язового вічка» (р < 0,001), тоді як генотип впливав на товщину шпику, втрати маси туші після охолодження, забійний вихід та вихід м’яса з туші. Для більшості ознак відзначалося лінійне зростання значень із підвищенням ПЗЖМ, однак окремі параметри, зокрема вихід м’яса, мали криволінійну залежність із максимумом при 100 кг ПЗЖМ. Коваріаційний аналіз виявив неоднорідність коефіцієнтів нахилу регресійних ліній забійної маси та маси охолодженої туші серед генотипових груп, що свідчить про специфічні темпи приросту для різних комбінацій порід. Кореляційний аналіз показав високий рівень взаємозв’язку більшості м’ясних ознак (r > 0,8), окрім утрат маси туші та виходу м’яса, які мали слабку або відсутню кореляцію з іншими показниками. Аналіз Головних Компонент дав змогу з 13 вихідних ознак виділити три комплексні, що описують понад 96% загальної мінливості: забійну масу, втрати маси туші після 24 год охолодження та вихід м’яса з туші. Ординаційний аналіз підтвердив диференціацію груп свиней за ПЗЖМ та генотипом, визначивши оптимальні кондиції для максимального прояву забійних і м’ясних характеристик. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення селекційно-генетичних і технологічних програм у свинарстві з метою підвищення ефективності виробництва м’яса та якості продукції.

УТРИМАННЯ ТА ГОДІВЛЯ КУРЕЙ ПОРОДИ ШАБО В УМОВАХ КИЇВСЬКОГО ЗООЛОГІЧНОГО ПАРКУ

2025-12-17T10:41:52+02:00

Кури є найпоширенішим видом свійської птиці, що вирощується у світі. Попит на яйця і м’ясо курей продовжує зростати, проте одним із негативних наслідків цієї тенденції стала перевага використання високопродуктивних гібридів, що призвело до скорочення вирощування чистопородної птиці. Водночас у загальному виробництві яєць птиці в України вагома частка належить присадибним господарствам, де вирощують як гібридних курей сучасних кросів, так і чистопородних.1 Зокрема, у 2024 р. у господарствах усіх категорій було вироблено 11597,9 млн яєць свійської птиці, із них 5531,4 млн шт. – у господарствах населення (47%). Курей, які відзначаються значним різноманіттям порід і вирізняються різною структурою оперення, його кольоровою гамою та забарвленням, утримують також із рекреаційною та естетичною метою. Аматорське та декоративне птахівництво, яке має давні традиції у світовій практиці, останніми роками демонструє тенденцію до зростання популярності. При цьому поширеними є й мініатюрні кури (бентамки). Здебільшого бентамка має розміри, що приблизно у два-три рази менші порівняно з її більшими аналогами. Проте існують породи курей, яких відносять до так званих «справжніх» бентамок, які не мають відповідників серед повнорозмірних порід. Такі різновиди формуються як самостійні породи, і до цієї групи належать, зокрема, японські бентамки (порода шабо, або чабо). Метою роботи було дослідити умови утримання та годівлі курей породи шабо в умовах Київського зоопарку. За результатами проведених досліджень установлено, що у Київському зоологічному парку утримують курей породи шабо, яких використовують не лише як декоративну птицю, а й для насиджування яєць фазанів і дрібних представників водоплавної орнітофауни. Їх утримання здійснюється у відкритих вольєрах, внутрішніх секціях і кліткових блоках. Оцінювання живої маси півнів і курок породи шабо свідчить, що самці характеризуються більш інтенсивним ростом. Середнє значення живої маси у півнів становило 1431±46,2 г, тоді як у самок – 1145,0±44,6 г. Отже, жива маса самців перевищувала аналогічний показник самок на 25%, що відповідало різниці у 286 г. Усі отримані від курей шабо яйця використовувалися для інкубації за винятком тих, що не відповідали встановленим вимогам якості. Середня маса яйця, відповідно до отриманих результатів, дорівнювала 32,6±1,03 г.

ТОВАРНА ЯКІСТЬ ТЕПЛИЧНИХ ОГІРКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД СПОСОБУ ЗБЕРІГАННЯ

2025-12-17T10:48:41+02:00

У статті наведено результати досліджень впливу різних способів післязбирального зберігання тепличних огірків (Cucumis sativus L.) на їхню товарну та споживчу якість. Установлено, що огірки є однією з найбільш чутливих овочевих культур до умов зберігання, оскільки вже у перші дні після збирання вони швидко втрачають тургор, інтенсивне зелене забарвлення, соковитість і значну частину поживних речовин, що безпосередньо впливає на їхню привабливість для споживача та комерційну цінність. У статті проаналізовано ефективність кількох варіантів зберігання огірків: у полімерних ящиках, у ящиках із поліетиленовими вставками, а також у герметичних і негерметичних поліетиленових пакетах 30–40 см із різною товщиною плівки (30–80 мкм). Результати досліджень свідчать, що тепличні огірки зберігають товарні та харчові якості протягом 10 днів за всіх випробуваних режимів. Тривалість зберігання може досягати 15 днів за температури від 8–10 до 18–20°С і до 20 днів – за умов 12–14 та 15–16°С. Найбільш оптимальним варіантом виявилося використання герметичної упаковки з плівки 30 мкм за температури 12–14°С, що забезпечувало збереженість плодів на рівні 93–96% після 20 днів із мінімальними втратами біологічно активних речовин. Натомість за зберігання в пакетах із плівки завтовшки 60–80 мкм відбувалася надмірна акумуляція CO₂, унаслідок чого плоди повністю втрачали товарний вигляд. Показано, що різні гібриди реагували на умови зберігання по-різному: найкраще зберігався гібрид Ленара F1 у герметичних пакетах, тоді як для гібридів Престиж F1 і Герман F1 доцільнішими були негерметичні пакети. За зберігання у ящиках із поліетиленовими вставками загальні втрати не перевищували 20%, хоча органолептичні показники значно погіршувалися. У відкритих ящиках плоди швидко набували нестандартного вигляду, що знижувало їхню ринкову привабливість. Таким чином, упровадження ефективних технологій зберігання тепличних огірків є ключовим чинником зменшення втрат урожаю, підвищення конкурентоспроможності тепличних огірків на ринку та забезпечення стабільного постачання якісної овочевої продукції споживачам.

МЕТАБОЛІЧНА АДАПТАЦІЯ КОРІВ ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ У НОВОТІЛЬНИЙ ПЕРІОД ЗА РІЗНИХ СХЕМ ДОЇННЯ

2025-12-17T11:20:32+02:00

Новотільний період у корів характеризується значними метаболічними змінами, що впливають на продуктивність і здоров’я тварин. Одним із ключових технологічних факторів, який визначає ефективність адаптації у цей час, є частота доїння, адже вона безпосередньо впливає на енергетичний баланс, кальцієвий обмін та ризик післяпологових порушень. Метою дослідження було оцінити вплив різних схем доїння на перебіг метаболічної адаптації корів голштинської породи у новотільний період, зокрема на показники кальцієвого та енергетичного обміну, вміст β-гідроксибутирату (BHB), глюкози, соматичних клітин і зміни в оцінці стану тіла (BCS). Дослідження проводилося на 30 коровах віком від 21 до 49 місяців протягом 305 днів лактації. Тварини були розподілені на три групи за принципом аналогів: дворазове доїння з переходом на триразове із кальцієвою підтримкою у формі болюсів; дворазове доїння з переходом на триразове із застосуванням кальцієвих капсул; постійне триразове доїння без перехідного періоду (контроль). Отримані результати свідчать, що поступовий перехід із 2× до 3× доїння забезпечував більш плавну адаптацію тварин до пікової лактації, стабільні рівні кальцію в крові (2,32 ± 0,07 ммоль/л) та нижчий рівень кетонових тіл (BHB – 0,73 ± 0,09 ммоль/л), що свідчить про кращий енергетичний баланс. У таких корів спостерігалася вища середня продуктивність протягом перших 100 днів (37,6 ± 11,9 кг/добу) і стабільніші показники складу молока порівняно з тими, які доїлися тричі з першого дня. Кореляційний аналіз показав помірний негативний зв’язок між кількістю соматичних клітин (SCC) і надоєм (r = –0,42, P < 0,05) та позитивний зв’язок між BCS і рівнем глюкози (r = 0,51, P < 0,05). Це підтверджує, що соматичні клітини можуть виступати індикатором стресового навантаження та метаболічного дисбалансу у ранній лактації. Найкращі результати були отримані у групи з поступовим переходом до триразового доїння та кальцієвою підтримкою у вигляді болюсів. Практичне значення роботи полягає у доведенні доцільності диференційованого підходу до організації доїння та мінеральної підтримки корів у період переходу до пікової лактації. Застосування поетапного режиму доїння дає змогу зменшити ризик метаболічних порушень, стабілізувати фізіологічні показники й покращити якість молока без підвищення навантаження на організм тварин.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ НА ЗМІНУ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ЗЕРНА

2025-12-17T11:42:06+02:00

Цінність квасолі, насамперед, визначається підвищеним умістом у насінні добре розчинного і засвоюваного організмом білка, який перетравлюється краще за інші зернобобові культури. Насіння квасолі має такий хімічний склад, %: білків 17–33 , жирів – 0,8–3,6, крохмалю – 50–60, клітковини – 5–8, цукру – 5–6, золи – близько 4. До складу білків квасолі входить велика кількість цінних амінокислот, необхідних для харчування, у тому числі, %: аргініну – 8,1–9,9, гістидину – 2,3–3,6, лізину – 3,4–5,7, метіоніну – 1,7–1,9, тирозину – 2,4–3, триптофану – 0,8–1,8, цистину – 1,2–1,6. Зміна якісного складу білків залежить від досліджуваних факторів. В умовах сухого клімату в період росту і розвитку рослин квасолі в насінні, особливо під час дозрівання, нагромаджується більше глобулінів і менше водорозчинних білків порівняно з більш сприятливими умовами. Результатами досліджень установлено, що строки сівби впливають на зміну нагромадження білка. Так, у сорту Буковинка з найвищим умістом білка в зерні квасолі відзначено від строку сівби 30.04 – 27,4%, за збирання 06.08. Також із високим умістом білка встановлено від строку сівби 21.05 з показником 27,0% із пониженим умістом від сівби 15.04 – 21,9% і 30.04 – 22,0%. Із найвищими показниками вмісту білка виділяється строк сівби 30.04 у сорту Буковинка – від 24,6% до 27,4%, у сорту Подоляночка – від строку сівби 15.04 і 30.04 із показниками білка 24,8% і 25,4%. Із найвищим умістом білка в зерні квасолі звичайної виділяється норма висіву насіння 450 тис сходів насіння на 1 га, серед сортів Буковинка – 19,4–28,2% Надія – 19,4–28,1% і Подоляночка – 19,7–28,0%. Від обробки інокулянтом Ризобофіт у сорту Подоляночка – 23,8–27,0% білка в зерні квасолі звичайної.

СПІВВІДНОШЕННЯ ПОКАЗНИКІВ УРОЖАЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ ШЛЯХОМ СЕЛЕКЦІЇ ТЕТРАПЛОЇДНИХ ФОРМ РОМАШКИ ЛІКАРСЬКОЇ З ВИСОКИМИ ПОКАЗНИКАМИ ПРОДУКТИВНОСТІ

2025-12-17T12:14:56+02:00

Ромашка лікарська (Matricaria chamomilla L.) – відома лікарська рослина, яка має велике економічне та лікувальне значення. Незважаючи на її значний потенціал, нині немає комерційно доступних сортів, спеціально адаптованих до низькоінтенсивних систем землеробства. Метою цього дослідження було використання генетично покращеної популяції у низькоінтенсивних умовах. Досліджено вирощування тетраплоїдних сортів ромашки лікарської Перлина Лісостепу та Zloty Lan в умовах Правобережного Лісостепу України в період досліджень (2018–2025 рр). У роки проведення експериментальних досліджень сортів ромашки лікарської вивчено селекційний процес, який спрямований на специфічні комерційні ознаки ромашки лікарської, що сприяв покращенню висоти рослин, кількості листків, пагонів та морфології суцвіть. Установлено, що досліджувані сорти ромашки лікарської мали досить високі показники, уміст етерної олії залишався стабільним в обох популяціях: вищий – 0,78% – у сорту Перлина Лісостепу і нижчий – 0,59% – у сорту Złoty Łan. Реалізовані значення з кожним роком перевищували 0,5 для всіх ознак, що підтверджує сильний генетичний контроль. Популяція, що розмножується, продемонструвала значні спостережувані порівняно з початковою популяцією. Суха маса 1 000 насінин збільшилася до 87,06%, уміст α-бісабололу – до 36,80%, а вміст хамазулену – до 22,03%. Загалом ці результати демонструють, що традиційна селекція за ефективного застосування місцевих ресурсів може покращити як агрономічну продуктивність, так і профіль етерної олії. Хоча загальний уміст етерної олії суттєво не відрізнявся, помітне збільшення, особливо α-бісабололу, залежало від сорту та умов середовища. Доведено, що застосування високоефективних селекційних прийомів напряму залежить від ефективності рівня врожайності та якості сировини.

ФОРМУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СТРУКТУРИ ВРОЖАЮ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ВАРІАНТІВ УДОБРЕННЯ

2025-12-17T12:18:35+02:00

У статті приведено результати вивчення впливу системи удобрення та обробки біологічними препаратами насіння пшениці озимої на формування елементів структури врожаю та врожайності. Метою дослідження було визначення впливу мінеральних добрив та обробки насіння біологічними препаратами на формування продуктивності й урожайності пшениці озимої сорту РЖТ Реформ у Лісостеповій зоні України. Польові дослідження проводили у 2023–2024 рр. на дослідному полі ТОВ «Органік-Д» (с. Сутиски, Вінницька область) на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах у триразовій повторності. У досліді вивчали два фактори: систему удобрення (без добрив та N90P60K60) і обробку насіння біопрепаратами (контроль, Biostim – 1,0 л/т, Polimix – 1,0 л/т, Microstim Гумат калію – 1,0 л/т). Результати досліджень свідчать, що висота рослин варіювала від 97,0 до 103,0 см залежно від варіанту досліду. Внесення добрив забезпечувало приріст висоти на 3,5 см, тоді як обробка насіння біопрепаратами сприяла збільшенню цього показника на 3,5–6,0 см порівняно з контролем. Довжина колоса під впливом добрив зросла з 8,0 до 8,5 см, а біопрепаратів – у середньому на 0,5 см. Кількість зерен у колосі становила 26,0–27,5 шт., при цьому Biostim та Polimix забезпечували приріст на 0,3–0,4 шт. Маса зерна з колоса коливалася у межах 1,1–1,2 г, що на 0,04–0,09 г вище контролю. Маса 1000 зерен залежала від агрозаходів у межах 41,9–44,3 г, зокрема біопрепарати підвищували її на 0,3–0,9 г. Уміст білка в зерні на контролі без добрив становив 11,8–11,9%, тоді як на варіанті N90P60K60 – 12,7%, а обробка насіння біопрепаратами сприяла підвищенню цього показника на 0,2–0,8%. Урожайність зерна сорту РЖТ Реформ коливалася від 4,88 до 7,76 т/га залежно від системи удобрення та обробки насіння. Внесення N90P60K60 забезпечило приріст урожайності на 1,53 т/га (28,0%), а застосування біопрепаратів – на 0,39–1,34 т/га (6,3–21,5%) порівняно з контролем. Найвищі показники врожайності одержано на варіантах Biostim (6,90 т/га) та внесення N90P60K60 (7,00 т/га).

СОРТОВА РЕАКЦІЯ ВАСИЛЬКІВ СПРАВЖНІХ НА СТРОК СІВБИ ТА ВИСАДКИ РОЗСАДИ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

2025-12-17T12:23:59+02:00

Пряні зеленні культури сьогодні все частіше використовуються людиною в раціоні. Попри це поряд із високою харчовою цінністю низку культур успішно використовує офіційна та народна медицина. Васильки справжні (Ocimum basilicum L.) – одна з відомих пряних та лікарських рослин, що характеризується широким спектром застосування, проте займає незначні площі. Причиною є маловивченість основних елементів технології вирощування в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Важливим чинником у підвищенні врожайності є сорт. Висока врожайність та якість продукції, стійкість до хвороб і шкідників є першими й основними технологічними характеристиками сорту, які він реалізує за оптимальних умов вирощування, коли існує пряма відповідність до потреб у факторах життєдіяльності у поєднанні з місцевими природно-кліматичними умовами та технологічними чинниками. Статтю присвячено вивченню впливу окремих технологічних чинників на ріст, розвиток та продуктивність васильків справжніх під час вирощування в умовах Правобережного Лісостепу. Нами підібрано для вивчення три сорти васильків справжніх: Маріан, Філософ та Кіра. Вивчалися різні строки висаджування розсади (ІІІ декада квітня, І, ІІ та ІІІ декади травня). Розсаду висаджували з кількістю рослин на один метр погонного рядка: 3, 4, 5 штук. Другий дослід включав висів насіння у відкритий ґрунт сортів Маріан та Філософ у три строки: ІІІ декада квітня, І та ІІ декади травня. У результаті спостережень і обліків визначено, що досліджувані сорти васильків справжніх по-різному реагували на строк висаджування розсади. Для сорту Маріан кращим виявився контрольний строк висаджування у першій декаді травня, отримавши 43,5% листків, а для сорту Кіра кращим строком була ІІІ декада квітня з показником 52,8% листків. Сівба насінням кращою була для обох сортів у першій декаді травня. Оптимальну врожайність забезпечив сорт Кіра за розсадного способу розмноження та висаджування рослин у третій декаді квітня: урожайність становила в середньому за три роки досліджень 15,4 т/га. Слід аргументувати, що вирощування розсадою дає можливість швидше отримати врожай листків, але врожай листків за сезон за розмноження насінням не поступається врожаю від розсадного способу вирощування.

ДИНАМІКА НАРОСТАННЯ НАДЗЕМНОЇ БІОМАСИ ОЗИМОГО РІПАКУ РІЗНИХ СТРОКІВ СІВБИ ПІД ВПЛИВОМ СТИМУЛЯТОРА РОСТУ «ХЕЛАФІТ»

2025-12-17T12:26:24+02:00

У статті наведено результати наукових досліджень, спрямованих на визначення впливу обробіток рослин озимого ріпаку різних строків сівби стимулятором росту біологічного походження «Хелафіт» на динаміку наростання надземної біомаси. Польовий двофакторний дослід було закладено впродовж 2022–2025 рр. у незрошуваних умовах землекористування ТОВ «Добробут» у Миколаївській області Миколаївського району с. Михайлівка на чорноземі звичайному малогумусному з умістом органічної речовини 3,1%. Факторами досліду були: внесення препарату у фазу 2–3 справжніх листків, у фазу бутонізації, внесення дворазово в зазначені фази та контрольний варіант, який не передбачав таких обробіток узагалі, а також різні строки сівби (ранній – 15.08; оптимальний – 05.09; пізній – 25.09). Посів озимого ріпаку проводили гібридом «ЛГ Конструктор» (оригінатор – французька компанія «Лімагрейн»), який належить до середньоранньої групи стиглості, нормою висіву 500 тис схожих насінин/га по попереднику чорний пар. Результатами польового досліду встановлено в усіх випадках (за винятком 2024 р.), перевага по цьому показнику відзначалася за раннім строком сівби: у середньому за три роки було сформовано 5,33 т/га сухої біомаси, тоді як за оптимального строку сівби – 4,93, а за пізнього – 3,92 т/га. «Хелафіт» за всіх випадків сприяв зростанню врожаю надземної біомаси. Ефективність застосування «Хелафіту» була найвищою у варіантах посіву пізнього строку (14,2% прибавки порівняно з варіантом без препарату, тоді як на тлі раннього строку ця прибавка становила лише 9,3%). Застосування рістрегулюючого препарату дає змогу не лише збільшити врожай надземної біомаси, а й змінити її структуру, тобто співвідношення у масі стебел, листя і квітконосів у бік зростання частки листя і квітконосів у загальній масі: без препарату на частку стебла припадало 41%, листя – 39%, квітконосів – 20%. За дворазового внесення «Хелафіту» ці показники становили відповідно 36%, 40% та 24%.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИДЕРАЦІЇ БІОФУМІГАЦІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ ЗА ВИКОРИСТАННЯ РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ У ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

2025-12-17T12:29:52+02:00

Розглянуто та проаналізовано актуальність та агротехнологічну доцільність біофумігації у складі єдиного комплексу сидерального удобрення сільськогосподарських культур. Сформульовано переваги технологій біофумігації з позиції позитивного впливу на комплекс властивостей ґрунту, оптимізації еколого-функціональних груп мікроорганізмів, формування засад біологічного контролю сегетальної рослинності агроценозів польових культур та результуючий вплив на реалізацію їх урожайного потенціалу. Виокремлено переваги біофумігації у складі систем сидерального удобрення для хрестоцвітих видів рослин сидератів як найбільш поширених у світовій практиці біофумігаційних технологій. За період досліджень 2023–2025 рр. у виробничому середовищі оцінено ефективність застосування редьки олійної у варіантах технології сидерації із супутнім біофумігаційним ефектом за вирощування сої у додаток до базової системи удобрення прийнятої у господарстві. Оцінено сидераційний та біофумігаційний потенціал редьки олійної з огляду на гідротермічні умови періоду сидерального вирощування та зроблено висновок щодо ефективності редьки олійної як сидерату для умов нестійкого зволоження на чорноземах опідзолених. Застосовано широке коло рекомендованих та апробованих методик з оцінки рівнів виходу листостеблової та кореневої маси рослин, а також для оцінки наявного у редьки олійної антисегетального та біофумігаційного потенціалу. На підставі оцінки експериментальних даних сформовано досяжні рівні зниження забур’яненості агроценозів сої у розрізі видових груп бур’янів за кількісними та ваговими параметрами, оцінено динаміку зміни структури мікробіологічного комплексу ґрунту з огляду на систематизовану корисну та некорисну, а також інертну мікробіоту, оцінено реалізацію урожайного потенціалу сої у співставленні застосованих варіантів досліду. За рахунок узагальнення результатів доведено доцільність застосування сидерації біофумігаційного спрямування з використанням редьки олійної за вирощування сої для поєднання позитивної дії, збільшення урожайності з позитивними чинниками ґрунтозбереження й оптимізації мікробіологічного потенціалу ґрунту та зниження рівня його сегетальної деградації.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУЛЬТУР КОРМОВОЇ СІВОЗМІНИ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

2025-12-17T12:42:36+02:00

У статті наведено результати досліджень щодо впливу різних систем основного обробітку ґрунту на запаси продуктивної вологи під культурами кормової сівозміни. Метою роботи було встановити закономірності формування водного режиму ґрунту та визначити оптимальні прийоми обробітку, які забезпечують найефективніше використання ґрунтової вологи і стабільну врожайність культур. Дослідження проводили в умовах Лісостепу Західного на типовому чорноземі середньосуглинковому. Вивчали традиційну оранку та плоскорізний обробіток. Установлено, що глибина і спосіб обробітку не мали значного впливу на накопичення та витрати продуктивної вологи протягом вегетаційного періоду кукурудзи на силос, ячменю з підсівом конюшини, конюшини. Найвищі запаси вологи в орному шарі спостерігалися за оранки, що забезпечувало зменшення випаровування, поліпшення водопроникності ґрунту; відзначено більш рівномірний розподіл вологи в ґрунтовому профілі, що позитивно впливало на розвиток кормових культур. У результаті проведених досліджень доведено доцільність диференційованого підходу до вибору системи основного обробітку залежно від культури, ґрунтово-кліматичних умов і рівня вологості в період вегетації. У зоні достатнього зволоження на чорноземах середньосуглинкових запаси продуктивної вологи під кукурудзою на силос не залежали від способів основного обробітку ґрунту. Дворічне застосування плоскорізного обробітку ґрунту під ячмінь із підсівом конюшини дещо сприяє збільшенню запасів продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту порівняно з оранкою. На конюшині кількість продуктивної вологи не залежить від способів основного обробітку ґрунту, оскільки безпосередньо під цю культуру основний обробіток не проводився. Оптимізація обробітку сприяє підвищенню ефективності використання природних ресурсів, збереженню родючості ґрунту та стабілізації продуктивності кормової сівозміни.

ФОРМУВАННЯ М’ЯСНИХ ОЗНАК СВИНЕЙ ЗА РІЗНИХ КЛАСІВ ЇХ АКТИВНОСТІ В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОЇ ТЕХНОЛОГІЇ

2025-12-17T14:07:58+02:00

Проблема забезпечення благополуччя у промислових умовах виробництва свинини набуває особливої актуальності, оскільки цей параметр безпосередньо визначає реалізацію генетичного потенціалу, динаміку росту і розвитку організму та формування основних м’ясних ознак. Метою дослідження є визначення впливу класу поведінкової активності на формування забійних і м’ясних ознак свиней різних поєднань у промислових умовах. Експериментальні дослідження проведено в СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Миколаївської області. Об’єктом дослідження був відгодівельний молодняк свиней поєднань ♀ (велика біла × ландрас) × ♂ дюрок та ♀ (велика біла × ландрас) × ♂ п’єтрен. Загалом у дослідах використано 120 голів. Класифікацію тварин здійснювали за індексом рухової активності, виділивши два класи – активні (ІРА 0,37–0,47) і пасивні (ІРА 0,27–0,36). Результати показали, що активні свині незалежно від генотипу мали вищі показники передзабійної та забійної маси, більший вихід м’яса і кращі комплексні індекси. Так, у поєднанні (ВБ×Л)×Д активні тварини перевищували пасивних за масою охолодженої туші на 3,63 кг, за виходом м’яса – на 1,90%, а за комплексним індексом – на 25,10 бала. У поєднанні (ВБ×Л)×П різниця була менш вираженою, проте зберігала аналогічні тенденції: активні свині мали більший вихід м’яса (+1,84%) і перевагу за комплексним індексом (+10,80 бала). Установлено, що пасивні свині обох поєднань характеризувалися підвищеною товщиною шпику (на 1,63–1,83 мм більше) та більшими втратами маси туші після охолодження (на 0,39–0,41 кг), що вказує на інтенсивніше відкладення жиру та нижчу стабільність тканин. Площа «м’язового вічка» та довжина туші, навпаки, свідчать про перевагу активних тварин. Таким чином, активність свиней є важливим чинником формування їхніх м’ясних ознак у промислових умовах. Виявлено, що ступінь впливу цього чинника залежить від генотипу: у поєднанні (ВБ×Л)×Д різниця між класами активності була більш вираженою, ніж у поєднанні (ВБ×Л)×П. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні якісних характеристик тканин, аналізі генетичних маркерів поведінкової активності та розробленні практичних рекомендацій для селекційної роботи й удосконалення промислових технологій свинарства.

МОЛОЧНА ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА СКЛАД МОЛОКА КОРІВ ІЗ РІЗНИМ ТОНУСОМ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ЗА ХРОНІЧНОГО ТЕПЛОВОГО СТРЕСУ

2025-12-17T16:00:22+02:00

Для визначення особливостей впливу хронічного теплового стресу на молочну продуктивність корів української чорно-рябої породи з різним тонусом автономної нервової системи було проведено дослід в умовах с. Калиня Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл. На фермі утримують велику рогату худобу, утримання безприв’язне на глибокій підстилці. Доступ до кормів та води – вільний. Середня продуктивність по фермі – 7–8 тис л молока за лактацію. В умовах господарства було відібрано три групи корів відповідно до тонусу автономної нервової системи (нормотоніки, симпатотоніки та ваготоніки), по 10 тварин у групі з продуктивністю 20–25 л молока за добу. Тонус автономної нервової системи визначали за методом Баєвського. Хронічний тепловий стрес лактуючих корів досліджували в липні після тривалого теплового навантаження на тварин (20 діб), визначення температурно-вологісного індексу (ТНІ) проводили щоденно. Матеріалом для досліджень слугували зразки молока, отримані від тварин дослідних груп. Фізико-хімічні показники молока-сировини визначали на приладі EKOMILK M MILK ANALYZER MILKANA KAM98-2A. Для визначення жирнокислотного складу з молока виділяли жир, використовуючи метод Фолча. Аналіз метилових ефірів ЖК проводили на газовому хроматографі Trace GC Ultra (США) з полум’яно-іонізаційним детектором згідно з ДСТУ ISO 5509-2002. Умови хроматографування: температура колонки – 140–240ºС, температура детектора – 260ºС. Молочна продуктивність корів та їхня адаптаційна здатність до надмірного теплового навантаження залежать від тонусу автономної нервової системи. Лактуючі корови з групи нормотоніків володіють найвищим рівнем молочної продуктивності, найнижчий – у ваготоніків, причому тварини даної дослідної групи були найчутливішими до хронічного теплового стресу. Симпатотоніки найлегше переносили тепловий стрес. Інтенсивність секреції молочною залозою загальних ліпідів та окремих жирних кислот у корів із хронічним тепловим стресом залежить від тонусу нервової системи, зокрема нормотоніки характеризуються максимальним відносним умістом ненасичених жирних кислот: С4:0, C18:2n6c та найнижчим – С11:0; ваготоніки мають максимальний відносний уміст ненасичених жирних кислот та мононенасичених жирних кислот: С18:3n3, найнижчий уміст у молоці С4:0, С8:0, C18:2n6c, С4:0–С10:0; симпатотоніки характеризувалися найвищим умістом С8:0, С11:0, С14:0, С6:0–С11:0 та найнижчими показниками С18:3n3.

ДЕЯКІ ЕПІЗООТОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПАТОГЕНЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗА ХЛАМІДІОЗУ КОТІВ У ПОДІЛЬСЬКОМУ РЕГІОНІ

2025-12-17T16:06:59+02:00

Хламідіоз котів, збудником якого є Chlamydia felis, належить до поширених бактеріальних інфекцій домашніх тварин, що має значення як у ветеринарній медицині, так і в аспекті зоонозної небезпеки. Епізоотологічні дослідження свідчать, що поширеність інфекції серед котів залежить від вікових, породних, сезонних та утримувальних чинників, а також від рівня ветеринарно-профілактичних заходів. Проведене дослідження мало на меті провести епізоотичне обстеження на наявність хламідійної інфекції у котів м. Кам’янця-Подільського, вивчити вікову, сезонну, породну динаміки та її вплив на гематологічні показники хворих тварин. За даними досліджень 2024–2025 рр. установлено, що в м. Кам’янець-Подільський відзначаються досить часті випадки захворювань котів на хламідіоз. У структурі інфекційних захворювань котів за дослідний період хламідійну моноінфекцію реєстрували у 36% котів. Пік хламідійної інфекції у тварин припадає на період від двох до шести місяців (48,50%). Щодо сезонної динаміки, то пік хламідіозу у котів у даному регіоні найчастіше припадає на весняно-літній період, найбільший відсоток інфікованих тварин спостерігали у червні (18,4%). Другий пік хламідійної інфекції спостерігався у вересні (13,3%). Зараженість кішок на хламідіоз була вищою на 7,5% на відміну від самців. Щодо породної динаміки більше випадків захворювання на хламідіоз реєстрували у безпородних та у котів британської короткошерстної породи і шотландської висловухої. У лейкоцитарній формулі у хворих на хламідіоз котів частіше реєструвалися лейкоцитоз, нейтрофільоз, у разі затяжного чи хронічного перебігу іноді відзначали лімфоцитоз. Інші показники здебільшого залишалися в межах норми. Отже, у зв’язку з частими проявами хламідійної інфекції у котів у даному регіоні необхідно уникати контактів із безпритульними тваринами, регулярно проводити профілактичне обстеження тварин, а також вчасні запобіжні щеплення.

МОДЕЛЮВАННЯ ЕФЕКТІВ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ У ВЕТЕРИНАРНІЙ МЕДИЦИНІ: КЛІНІЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ РАДІОМІМЕТИКІВ ПРИ ПЛОСКОКЛІТИННІЙ КАРЦИНОМІ У СОБАКИ

2025-12-17T16:10:03+02:00

Радіоміметики є класом протипухлинних препаратів, які за механізмом дії імітують вплив іонізуючого випромінювання, спричиняючи розриви ДНК у клітинах. Завдяки цьому вони здатні забезпечити ефект, подібний до променевої терапії, проте без застосування дорогого обладнання, що робить їх особливо перспективними для ветеринарної онкології в умовах обмеженого доступу до радіотерапевтичних методів. Одним із найефективніших представників цієї групи є блеоміцин, який широко використовується у схемах електрохіміотерапії. У статті наведено клінічний випадок плоскоклітинної карциноми високого ступеня диференціації (G1) у службової собаки віком 6 років, масою 30 кг. Новоутворення локалізувалося у міжлопатковій ділянці, характеризувалося щільною консистенцією, ділянками некрозу та серозно-гнійною ексудацією. Гістологічне дослідження показало наявність кератинових перлин і вогнищ ороговіння окремих клітин, що підтверджує діагноз плоскоклітинної карциноми високого ступеня диференціації (G1). Пацієнту проведено хірургічну резекцію новоутворення з подальшим застосуванням електрохіміотерапії з блеоміцином у дозі 15 000 IU/м² внутрішньовенно з локальною електропорацією. Уже після першого сеансу відзначалося зменшення болю, зниження ексудації та часткове зменшення пухлинного осередку на 25–30%. Після другого сеансу спостерігалися стабілізація процесу, відновлення апетиту та покращення гематологічних показників, що свідчило про зменшення інтоксикації. Таким чином, поєднання хірургічного втручання та електрохіміотерапії з блеоміцином довело свою ефективність у лікуванні плоскоклітинної карциноми у собак. Використання радіоміметиків забезпечує високу локальну результативність, добру переносимість пацієнтами та економічну доцільність, що підтверджує перспективність цього підходу для практичної ветеринарної онкології як альтернативи або доповнення до традиційної променевої терапії.

ЗМІНА ФАГОЦИТАРНОЇ АКТИВНОСТІ КЛІТИН КРОВІ СВИНЕЙ ЗА ВПЛИВУ МАЛОЇ ПОГЛИНУТОЇ ДОЗИ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

2025-12-17T16:15:11+02:00

Дослідження присвячене вивченню впливу малих поглинутих доз іонізуючого випромінювання на гематологічні та імунологічні показники свиней, які утримуються в агроекосистемі Полісся України. Проблема тривалої присутності у довкіллі радіонуклідів, зокрема 137Cs і 90Sr, зумовлює нагальну потребу в чутливих біомаркерах субклінічних зрушень у продуктивних тварин. У результаті дослідження встановлено, що хронічне опромінення на рівні приблизно 1,5 мГр/рік супроводжується помірними, але статистично значущими трансформаціями гематологічних показників: реєструється підвищення чисельності еритроцитів і лейкоцитів, що інтерпретується як компенсаторна стимуляція кровотворення. Водночас виявлено виражене зниження фагоцитарної активності нейтрофілів, у середньому на 35–40% порівняно з контрольними тваринами, що вказує на ослаблення клітинної ланки природного імунітету та ймовірне виснаження фагоцитарного резерву за тривалого низькодозового навантаження. Одночасність адаптаційних і дисфункціональних процесів підкреслює нелінійну природу відповіді на малі дози іонізуючої радіації, включаючи порушення редокс-балансу, активацію або виснаження антиоксидантних механізмів та субклітинні зміни, що передують клінічним проявам. Біохімічні показники плазми у більшості тварин залишалися в межах фізіологічних норм, що свідчить про адаптаційно-компенсаторний характер виявлених зрушень без розвитку явної системної патології. Практичне значення роботи полягає у тому, що фагоцитарну активність нейтрофілів можна рекомендувати як інформативний ранній біомаркер впливу малих доз радіації на тварин і як інструмент для включення в програми екологічного та ветеринарно-санітарного моніторингу, спрямовані на оцінку ризиків і забезпечення безпеки тваринництва та кінцевих продуктів харчування.

АНАТОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ГІСТОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ БУДОВИ ШЛУНКА РЯДУ LAGOMORPHA

2025-12-17T16:17:34+02:00

Дослідження спрямоване на з'ясування анатомо-гістологічних особливостей шлунка у деяких представників ряду зайцеподібних. Об'єктом дослідження були продуктивні та декоративні кролики. Актуальність роботи зумовлена необхідністю глибокого розуміння морфофункціональних змін, що відбуваються в організмі тварин під впливом різних умов утримання та типів харчування. Вивчення цих особливостей є важливим для оптимізації раціонів, профілактики захворювань травної системи та підвищення продуктивності. Науково-дослідна робота виконувалася на кафедрі нормальної та патологічної морфології і фізіології ЗВО «ПДУ» та на базі приватної ветеринарної клініки «Vet Generation», м. Київ. Матеріалом для дослідження служили біологічні зразки, що були оброблені за загальноприйнятими гістологічними методиками. У результаті проведеного дослідження виявлено, що гістологічна будова шлунку відрізняється між групами. Ці відмінності є наслідком адаптації до умов існування та харчування. У продуктивних кроликів, які отримують високоенергетичні гранульовані корми, виявлено, що слизова і м'язова оболонки шлунка мають практично однакову товщину. Це свідчить про збалансоване навантаження на секреторний та руховий апарат. Важливою знахідкою є велика кількість залоз дна шлунка (76,5±8,9 шт.), що вказує на інтенсивну секреторну активність. Окрім того, відзначено зменшення площі слизових клітин (11,9±0,8 мкм²), що, ймовірно, пов'язано з підвищеним обігом та виділенням муцину для захисту шлункової стінки. На противагу цьому у декоративних кроликів, раціон яких є менш калорійним і більш різноманітним, виявлено інші особливості. Їхній шлунок характеризується більш тонкими слизовою та м'язовою оболонками. Збільшення площі головних клітин шлунка (27,76±1,78 мкм²) може бути компенсаторним механізмом для посилення виробництва ферментів, необхідних для перетравлення волокнистої їжі.