Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРМОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ І РІВНЯ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ

2026-10-28T14:42:41+02:00

У статті наведено результати багаторічних польових досліджень (2020–2024 рр.), спрямованих на вивчення впливу різних норм і співвідношень мінеральних добрив на динаміку формування маси коренеплодів і гички кормових буряків різних сортів в умовах західного Лісостепу України. За результатами проведених досліджень встановлено, що застосування мінеральних добрив суттєво активізувало ріст і розвиток рослин, забезпечуючи інтенсивніше накопичення біомаси надземних і підземних органів упродовж вегетації. Найвищі показники маси коренеплодів і гички формувалися за внесення добрив у варіантах N₁₅₀P₇₅K₂₂₅ та N₂₂₅P₇₅K₁₅₀. На момент збирання врожаю середня маса коренеплодів за удобрення N₁₅₀P₇₅K₂₂₅ становила 1053,1 г у сорту Сонет, 1131,1 г – у сорту Ольжич та 1176,2 г – у сорту Стармон, що перевищувало контроль на 20,5–27,1 %. Найбільш інтенсивне формування листкового апарату відзначено у першій декаді серпня, після чого спостерігався активний перерозподіл пластичних речовин із гички до коренеплодів. Сортові особливості істотно впливали на інтенсивність накопичення біомаси. Найвищою продуктивністю характеризувався сорт Стармон, який упродовж усього періоду вегетації переважав сорти Сонет і Ольжич за масою як коренеплодів, так і гички. Встановлено, що збалансоване мінеральне живлення, особливо за підвищеного калійного внесення, сприяло пролонгації функціонування листкового апарату, покращенню транспорту асимілянтів та інтенсивнішому росту коренеплодів. Кореляційно-регресійний аналіз підтвердив наявність сильного прямого взаємозв’язку між масою гички та масою коренеплоду (r = 0,881; R² = 0,776). Збільшення маси гички на 1 г забезпечувало приріст маси коренеплоду в середньому на 1,24 г, що свідчить про визначальну роль розвитку асиміляційного апарату у формуванні продуктивності культури. Отримані результати підтверджують ефективність оптимізації мінерального живлення кормових буряків шляхом використання збалансованих норм добрив із підвищеним вмістом калію. Найбільш ефективними виявилися варіанти удобрення N₁₅₀P₇₅K₂₂₅ та N₂₂₅P₇₅K₁₅₀, які забезпечували найкращий ріст рослин, максимальне накопичення біомаси та реалізацію продуктивного потенціалу культури. Найбільш виражену реакцію на покращення умов мінерального живлення продемонстрував сорт Стармон, який сформував найвищі біометричні показники та масу коренеплодів.

ПРОЦЕС НАКОПИЧЕННЯ МАСИ ЗЕРНІВКИ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ЗАСТОСУВАННЯ ЛИСТКОВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ РОСЛИН МІКРОДОБРИВОМ

2026-10-28T14:54:16+02:00

Метою досліджень було встановити вплив листкового підживлення ячменю ярого мікродобривом GelyFLOW на процес формування урожаю за третім структурним компонентом урожайності. Дослідити процес динаміки накопичення маси зернівки ячменю при триразовому підживленні рослин. Методи – польовий, лабораторний, аналітичний, узагальнено-конкретизований. Об’єкт досліджень – процес динаміки накопичення маси зернівки ячменю ярого сорту Сєбастьян. Тип ґрунтів – темно-сірий опідзолений. Норма використання добрива GelyFLOW 1,5 л/га, у відповідності робочого розчину 200 л/га. За результатами досліджень доведено, що листкове підживлення рослин ячменю ярого є фактором ефективного впливу на параметр маси зернівки як інтегрального компонента структури урожайності, який належить до важливих агроприйомів технологічного характеру в забезпеченні посилення процесу реалізації потенціала продуктивності генеративних органів культури. Триразове листкове підживлення рослин ячменю ярого мікродобривом GelyFLOW два рази під час кущіння рослин та третій перед настанням фази цвітіння, істотно сприяє інтенсивності накопичення маси зернівки. Встановлені істотні розходження показників порівняно даних варіанта досліду, де застосування мікродобрива відбувалося два рази під час процесу кущіння. На початковому стартовому етапі розвитку зернівки показник її маси був вищим на 0,4 мг, через 7 днів істотна різниця даних становила на рівні 2,8 мг, за третього дослідження на 14 день результати за варіанта триразового застосування мікродобрива були більшими на 3,1 мг, за четвертого – на 2,8 мг і за п’ятого – на 2,4 мг. Реалізація потенціала репродуктивних органів ячменю ярого характеризується максимальною інтенсивністю накопичення маси зернівки на початку фази наливу зерна. При додатковому застосуванні мікродобрива перед настанням фази цвітіння за перші 7 днів від початку наливу зернівки приріст становив на рівні 21,8 мг. В подальшому за кожні наступні 7 днів відбувалося зниження інтенсивності накопичення маси зернівки, що стверджується відповідно показниками 11,0 мг, 7,8 мг та 6,6 мг за четвертого циклу розвитку. За дворазового застосування листкового підживлення ячменю під час фази кущіння рослин процес накопичення маси зернівки характеризується аналогічною закономірністю. Позакореневе підживлення за порівняння двох варіантів застосування мікродобрива GelyFLOW не змінює загальну динаміку формування урожаю за третім складовим компонентом урожайності, проте третє застосування листкового підживлення рослин перед початком цвітіння забезпечує стабільно вищі абсолютні показники маси зернівки на кожному аналітичному процесі дослідження.

ДИНАМІКА ЕТИЛЕН-АКТИВНОСТІ ТА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ЯБЛУК СОРТУ ГЛОСТЕР ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМУ ОХОЛОДЖЕННЯ, ОБРОБКИ ДЕРЕВ ЕТИЛЕНПРОДУЦЕНТОМ І ПЛОДІВ ІНГІБІТОРОМ ЕТИЛЕНУ

2026-10-28T15:02:05+02:00

Статтю присвячено дослідженню змін етилен-активності та вмісту основних компонентів хімічного складу плодів яблуні сорту Глостер під час тривалого холодильного зберігання залежно від режиму охолодження, передзбиральної обробки дерев етиленпродуцентом (Етефон) та післязбиральної обробки плодів інгібітором етилену (1-метилциклопропен, 1-МЦП). Дослідження проводили впродовж сезонів зберігання 2012–2013 і 2013–2014 років в Уманському національному університеті. За два тижні до очікуваного збирання врожаю насадження обробляли фізіологічно активним препаратом Етефон (етрел, 180 г·га⁻¹) у суміші з КАНО (калійна сіль α-нафтилоцтової кислоти, 20 г·га⁻¹); контрольні ділянки обприскували водою. Плоди заготовляли з настанням збиральної стиглості. У день збирання частину яблук охолоджували до температури 5±1 °С за відносної вологості 90–95 % і наступної доби обробляли 1-МЦП (СмартФреш, 0,068 г·м⁻³). Іншу частину плодів витримували три доби за температури 16±1 °С та відносної вологості повітря 90–95%, після чого охолоджували до 5±1 °С і так само обробляли 1-МЦП. У подальшому продукцію зберігали шість місяців у холодильній камері КХР-12М за температури 2±1 °С і відносної вологості 90–95 %. Етилен-активність, вміст сухих розчинних речовин, титрованих та аскорбінової кислот визначали під час збирання, а також після двох, чотирьох і шести місяців зберігання. Встановлено, що за передзбиральної обробки дерев Етефоном і триденної затримки охолодження етилен-активність плодів упродовж шести місяців зберігання зростає у 32 рази, тоді як без обробки Етефоном – у 18 разів. За негайного охолодження відповідні показники зростають у 26 і 16 разів. Водночас етилен-активність яблук, оброблених 1-МЦП, не перевищує 4,2 мкл·кг⁻¹·год⁻¹, за винятком плодів, оброблених Етефоном із затримкою охолодження, де цей показник сягає 7,6 мкл·кг⁻¹·год⁻¹. Упродовж перших чотирьох місяців зберігання вищий вміст сухих розчинних речовин відзначено за обробки дерев Етефоном, а протягом двох місяців – за триденної затримки охолодження. Післязбиральна обробка 1-МЦП уповільнює метаболічні процеси, що забезпечує на кінець зберігання на 1,25 % вищий рівень сухих розчинних речовин. Відсутність передзбиральної обробки етиленпродуцентом і негайне охолодження плодів після збирання сприяють вищому вмісту титрованих та аскорбінової кислот упродовж зберігання. Обробка яблук 1-МЦП забезпечує в 1,5 раза вищий вміст титрованих кислот і в 1,7 раза – аскорбінової. Залежність вмісту цих кислот від етилен-активності плодів під час зберігання має обернено лінійний характер.

ОБСЯГИ ВИРОЩУВАННЯ ТА УРОЖАЙНІСТЬ КУКУРУДЗИ, ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ БІОСТИМУЛЯТОРІВ-АНТИСТРЕСАНТІВ ЗА УМОВ ЗМІНИ КЛІМАТУ

2026-10-28T15:18:08+02:00

У статті здійснено комплексний аналіз сучасних обсягів виробництва та коливань продуктивності кукурудзи (Zea mays L.) в Україні та світі. Розглянуто вплив глобальних змін клімату, зокрема тривалих засух, зміщення агрокліматичних зон та температурних аномалій, на онтогенез і фізіологічний стан культури. Обґрунтовано статистичні дані по виробництву кукурудзи в світі та в Україні. Охарактеризовано площі посівів та валові збори даної культури впродовж останніх років. Кукурудза традиційно посідає стратегічне місце в агропромисловому комплексі України, демонструючи стабільне розширення географії вирощування в усіх природно-кліматичних зонах незалежно від масштабів господарювання. Інтенсифікація зерновиробництва є пріоритетним вектором розвитку сучасного аграрного сектора країни. Системне зростання внутрішнього та зовнішнього попиту на продовольче й фуражне зерно актуалізує дослідження цієї галузі в контексті зміцнення національної продовольчої безпеки. Завдяки вищій продуктивності порівняно з іншими зернофуражними культурами, кукурудза здатна забезпечувати стабільну врожайність на рівні 60–70 ц/га. Водночас емпіричні дані свідчать про суттєву просторову та часову варіативність цього показника в межах сільськогосподарських підприємств. Така диференціація врожайності, з одного боку, вказує на наявність значного невикористаного біоресурсового потенціалу культури, а з іншого — створює економічні ризики для товаровиробників і дестабілізує сировинну базу тваринництва та зернового ринку загалом. Максимальна реалізація потенціалу продуктивності кукурудзи можлива лише за умови синергетичного поєднання біологічних властивостей культури, генетичних особливостей гібридів, адаптивних агротехнологій та сприятливих гідротермічних умов. Кожен макрорегіон вирощування характеризується специфічним режимом зволоження, аерації та теплозабезпечення, що безпосередньо детермінує процеси онтогенезу та формування біомаси рослин. Попри регіональну специфіку, існує комплекс універсальних технологічних рішень, застосування яких гарантує високу продуктивність посівів. Для системного осмислення сучасного стану та проблем розвитку цієї галузі в роботі здійснено комплексний аналіз науково-методичної літератури та статистичних джерел. Проведене дослідження підтверджує, що виробництво зерна кукурудзи характеризується високим рівнем рентабельності. Саме цей економічний чинник зумовлює стійку тенденцію до збільшення посівних площ, зростання валових зборів та диверсифікації напрямів кінцевого використання продукції відповідно до сучасних потреб ринку.

КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА АГРОЕКОЛОГІЧНИХ ЗМІН ҐРУНТОВОГО СЕРЕДОВИЩА СІНОЖАТЕЙ ЖИТОМИРСЬКОГО ПОЛІССЯ ЗА ЇХ ТРИВАЛОГО ВИКОРИСТАННЯ

2026-10-28T15:30:32+02:00

У статті представлено результати комплексної агроекологічної оцінки змін основних показників родючості верхнього шару ґрунтів сіножатей Житомирського Полісся за матеріалами трьох циклів державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення (2014, 2019, 2024 рр.). Дослідження проведено на прикладі двох ділянок сіножатей Звягельської територіальної громади Житомирської області – с. Великий Молодьків (317,9 га) та с. Дідовичі (100,3 га), сформованих у межах однакових провідних агрогруп ґрунтів на дерново глейових осушених та лучно-чорноземних легкосуглинкових ґрунтах. Динаміку показників оцінено порівняльно-хронологічним методом за абсолютними й відносними змінами вмісту гумусу, легкогідролізованого азоту, рухомих форм фосфору і калію, а також розподілу площ за ступенями кислотності ґрунтового розчину. Встановлено зростання вмісту гумусу на обох масивах (на 3,3 % і 2,1 %), зумовлене особливостями лучного використання угідь. Динаміка поживного режиму була різноспрямованою: вміст обмінного калію стабільно зростав (+15,0 % і +7,5 %), тоді як вміст рухомого фосфору на одному масиві знизився (–5,6 %), а на іншому перевищив початковий рівень (+41,9 %). Забезпеченість ґрунтів легкогідролізованим азотом також змінювалася неоднаково: на сіножаті с. Великий Молодьків його вміст знизився (-16,4 %), тоді як на сіножаті с. Дідовичі до 2024 р. показник зріс, забезпечивши загальний приріст +12,3 %. Найбільш несприятливою тенденцією стало прогресуюче підкислення ґрунтів: середньозважений показник рН зменшився на 0,6 та 0,4 одиниці відповідно, що супроводжувалося збільшенням площ слабокислих ґрунтів. Виявлене підкислення за одночасного зростання гумусованості пояснюється відсутністю компенсаційного вапнування («парадокс луки»). Обґрунтовано доцільність першочергового проведення хімічної меліорації досліджуваних сіножатей для збереження й підвищення родючості ґрунтів.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ШТУЧНОГО ОСІМЕНІННЯ СВИНОМАТОК В УМОВАХ ПРОМИСЛОВОГО СВИНАРСТВА

2026-10-28T15:46:45+02:00

Інтенсифікація промислового свинарства і необхідність максимальної реалізації генетичного потенціалу сучасних високопродуктивних свиней зумовлюють потребу в удосконаленні технологій штучного осіменіння, спрямованих на підвищення репродуктивної ефективності свиноматок і водночас раціональне використання генетичного матеріалу кнурів-плідників. Метою дослідження було оптимізувати технологію штучного осіменіння свиноматок в умовах промислового свинарства шляхом порівняльного оцінювання цервікального і постцервікального способів введення сперми за технологічними, репродуктивними та ресурсно-економічними показниками. Дослідження проведено у 2024–2026 роках у виробничих умовах СВК Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» (Миколаївська область). За принципом груп-аналогів сформовано дві групи по 30 клінічно здорових основних свиноматок 3–5-го опоросів. Свиноматок контрольної групи осіменяли традиційним цервікальним способом за використанням спермодози об’ємом 80 мл, що містила 2,5 млрд сперміїв, тоді як у дослідній групі застосовували постцервікальне осіменіння спермодозою об’ємом 45 мл із вмістом 1,5 млрд сперміїв. Оцінювали тривалість процедури, інтенсивність витоку сперми, опір проходженню катетера, поведінкову реакцію свиноматок, появу крові, рівень підтвердженої поросності, частоту повторної охоти, взаємозв’язки між технологічними показниками та розрахункову ресурсно-економічну ефективність. Установлено, що постцервікальний спосіб забезпечив скорочення тривалості процедури осіменіння на 36,6 % (p < 0,001) та зменшення інтенсивності витоку сперми на 63,4 % (p < 0,001) порівняно з традиційним цервікальним способом. Статистично значущих відмінностей за опором проходженню катетера і частотою появи крові не виявлено, тоді як поведінкова реакція свиноматок характеризувалася тенденцією до меншої вираженості (p = 0,050). Рівень підтвердженої поросності у дослідній групі становив 86,7 % проти 83,3 % у контрольній, а частота повторної охоти знизилася з 16,7 до 13,3 %, однак зазначені відмінності не були статистично значущими. Кореляційний аналіз показав наявність помірного прямого зв’язку між тривалістю процедури та інтенсивністю витоку сперми (r = 0,545; p < 0,001), тоді як достовірного впливу окремих технологічних показників на заплідненість свиноматок не встановлено. Розрахункова ресурсно-економічна оцінка засвідчила, що використання постцервікального способу дозволяє скоротити витрати робочого часу на 3,15 людино-години на кожні 100 осіменінь і на 31,50 людино-години на 1000 осіменінь, зменшити використання розрідженої сперми на 43,75 %, потребу в сперміях на 40,0 % та підвищити вихід спермодоз зі 100 млрд придатних сперміїв із 40,0 до 66,7 доз. Отримані результати свідчать, що постцервікальний спосіб штучного осіменіння забезпечує істотні технологічні й ресурсозберігаючі переваги без зниження репродуктивної результативності виключно основних свиноматок, що підтверджує доцільність його широкого впровадження у промисловому свинарстві для підвищення ефективності використання генетичного потенціалу кнурів-плідників та оптимізації виробничих процесів.

ВПЛИВ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ZEA MAYS В УМОВАХ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

2026-10-28T16:03:06+02:00

У статті наведено результати досліджень впливу різних систем удобрення на формування врожайності та показників якості зерна кукурудзи в умовах західного регіону на дерново-підзолистому ґрунті. Встановлено, що природна родючість ґрунту є недостатньою для формування високої продуктивності культури, що підтверджується низькою врожайністю на контрольному варіанті без внесення добрив – 4,82 т/га. Застосування органічних і мінеральних добрив суттєво підвищує рівень урожайності кукурудзи. Зокрема, внесення гною у дозі 30 т/га забезпечило підвищення врожайності до 6,54 т/га, що на 35,7 % більше порівняно з контролем. Використання мінеральних добрив у нормі N₆₀P₆₀K₆₀ сприяло зростанню врожайності до 7,86 т/га (приріст 63,1 %), а підвищення дози до N₉₀P₉₀K₉₀ – 9,14 т/га (приріст 89,6 %). Найвищий рівень продуктивності отримано за органо-мінеральної системи удобрення (гній 30 т/га + N₆₀P₆₀K₆₀) – 9,48 т/га, що на 96,7 % перевищує контроль. Встановлено, що системи удобрення істотно впливають на елементи структури врожаю. За органо-мінерального удобрення довжина качана становила 20,1 см, кількість зерен у качані – 536 шт., а маса 1000 зерен – 301 г, тоді як на контролі ці показники складали відповідно 16,4 см, 428 шт. і 256 г. Досліджено вплив удобрення на якісні показники зерна кукурудзи. Встановлено, що вміст білка зростав від 8,6 % на контролі до 10,6 % за органо-мінерального удобрення, а вміст крохмалю – від 70,8 % до 73,4 %. Застосування мінеральних добрив у нормі N₉₀P₉₀K₉₀ забезпечило вміст білка 10,4 % та крохмалю 72,8 %. Отримані результати свідчать, що найбільш ефективним є поєднання органічних і мінеральних добрив, яке забезпечує не лише максимальну врожайність кукурудзи, але й покращення якісних показників зерна. Органо-мінеральної системи удобрення сприяє оптимізації живлення рослин та підвищенню ефективності використання ґрунтових ресурсів.

ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЖИТОМИРСЬКОГО РАЙОНУ ТА ЇХ ПРИДАТНОСТІ ДЛЯ ПОТРЕБ АКВАКУЛЬТУРИ

2026-10-28T16:28:33+02:00

Забезпечення належної якості поверхневих вод є однією з ключових передумов сталого розвитку аквакультури, збереження біорізноманіття водних екосистем та ефективного використання водних ресурсів. В умовах посилення антропогенного навантаження, інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, урбанізації та кліматичних змін особливого значення набуває систематичний екологічний моніторинг поверхневих вод, що дозволяє своєчасно виявляти негативні зміни їхнього екологічного стану та обґрунтовувати природоохоронні заходи. Метою дослідження було здійснення комплексної екологічної оцінки якості поверхневих вод Житомирського району за фізико-хімічними показниками та вмістом важких металів, визначення їх відповідності чинним екологічним нормативам і встановлення придатності досліджених водних об’єктів для використання у сфері аквакультури. Дослідження виконано у 2025 році на семи стаціонарних пунктах моніторингу, розташованих на річках Тетерів, Кам’янка, Гуйва та Гнилоп’ять. Відбір проб проводили у весняний, літній, осінній та передзимовий періоди. У лабораторних умовах визначали водневий показник (рН), загальну жорсткість, концентрацію хлоридів, а також вміст свинцю, кадмію, цинку, мангану, міді та заліза. Результати досліджень опрацьовано методами варіаційної статистики з визначенням середніх значень та похибки середнього (M ± m). Комплексну екологічну оцінку здійснювали відповідно до чинних нормативно-методичних документів України та міжнародних рекомендацій щодо оцінювання якості поверхневих вод. Установлено, що досліджені поверхневі води характеризуються відносно стабільним гідрохімічним режимом. Значення рН знаходилися в межах 7,65–8,28, загальна жорсткість становила 4,13–7,61 мг-екв./л, концентрація хлоридів – 29,63–43,55 мг/л. Концентрації важких металів характеризувалися просторовою мінливістю, однак у більшості випадків відповідали рівням, характерним для поверхневих вод Поліського регіону. Найбільшу варіабельність встановлено для заліза та мангану, що обумовлено природними геохімічними особливостями водозбірних територій та локальним антропогенним впливом. За результатами комплексної оцінки більшість досліджених водних об’єктів віднесено до водойм із добрим екологічним станом, придатних для використання у рибогосподарських цілях та ведення аквакультури за умови систематичного екологічного моніторингу. Наукова новизна роботи полягає у проведенні комплексної оцінки сучасного екологічного стану поверхневих вод Житомирського району за результатами сезонного моніторингу 2025 року із використанням комплексу фізико-хімічних показників та вмісту важких металів, що дозволило обґрунтувати їх придатність для потреб аквакультури. Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання під час здійснення державного та виробничого моніторингу поверхневих вод, планування природоохоронних заходів, управління водними ресурсами, оцінювання екологічних ризиків та розроблення рекомендацій щодо сталого розвитку аквакультури в умовах Житомирського Полісся.

ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ ПРИ РІЗНИХ СПОСОБАХ ПРОРОЩУВАННЯ КОРЕНЕВИЩ КАННИ ГІБРИДНОЇ

2026-10-28T16:49:39+02:00

У статті наведено результати дослідження щодо ефективності використання регуляторів росту Гетероауксину та Радіфарму при пророщуванні канни гібридної на базі Прилуцької дослідної станції ІС НААН. Актуальність роботи полягала в необхідності пошуку альтернативних способів обробки посадкового матеріалу при вирощуванні даної культури. Тому метою досліджень було вивчити ефективність застосування регуляторів росту при різних схемах пророщування кореневищ канни гібридної на продуктивні та декоративні показники. При проведені спостережень, аналізів та обліків впливу відмічено позитивний їх вплив при різних способах пророщення: контейнер, ящик і відкритий ґрунт, що сприяло додатковому використанню закладеного в них потенціалу продуктивності. Так застосовані у досліді препарати загалом сприяли підвищенню середніх показників висоти, кількості квіток, вегетативних та генеративних пагонів що в свою чергу вплинуло на показники коефіцієнту розмноження. Дослідженнями встановлено, що різниця між обробленими варіантами і контролем складала: у сорту Yellow King Humbert від 21,3 до 34,1 квіток, генеративних пагонів 0,7–1,4 шт. та вегетативних пагонів 0,6–1,2 шт., коефіцієнт вегетативного розмноження 0,8–1,4; у сорту Крон кількість квіток на рослині 26,0–41,1 шт., вегетативних пагонів 1,4–2,2 шт. та генеративних – 0,1–0,4 шт., коефіцієнт вегетативного розмноження 0,6–1,7. Аналізуючи дані між стимуляторами росту можна відмітити, що найбільш позитивний вплив на рослини мав препарат Радіфарм.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ РІЗНИХ ТИПІВ ВЕНТИЛЯЦІЇ НА ПОКАЗНИКИ БІОХІМІЧНОГО ПРОФІЛЮ КРОВІ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ВІКУ ТА СЕЗОНУ РОКУ

2026-10-28T17:01:30+02:00

Забезпечення стабільного метаболічного гомеостазу та високої репродуктивної здатності кнурів-плідників є однією з найважливіших проблем інтенсивного свинарства, яка суттєво загострюється внаслідок несприятливих сезонних коливань параметрів мікроклімату. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває пошук і фізіологічне обґрунтування новітніх технологічних рішень для оптимізації повітряного середовища, зокрема енергоефективних геотермальних систем вентиляції, та оцінка їхнього комплексного впливу на організм тварин у різні вікові періоди. У статті представлено результати дослідження ізольованого та сумісного впливу віку, сезону року й конструктивних особливостей вентиляції на біохімічні показники крові кнурів-плідників. Експеримент проведено протягом 2021–2022 рр. на базі ПрАТ «Племзавод «Степной» Запорізької області на кнурах великої білої породи, ландрас та дюрок у віці 6, 12 та 24 місяців (n = 18). Тварини контрольної групи утримувалися за класичної поперечної вентиляції, а дослідної – в умовах автоматизованої геотермальної системи з підземним повітропроводом. Біохімічний аналіз сироватки крові (загальний білок, альбуміни, глобуліни, сечовина, лужна фосфатаза) виконували на автоматичному аналізаторі ERBA XL-640. Статистичний аналіз здійснювали за допомогою трифакторного дисперсійного аналізу (ANOVA) у пакеті STATISTICA. Установлено, що метаболічний статус плідників формується під комплексним впливом ендогенних та екзогенних чинників. Рівні загального білка та альбумінів вірогідно залежали від усіх чинників (P < 0,01). Геотермальна вентиляція забезпечила підвищення загального білка у 24-місячних кнурів в усі сезони, тоді як у 6-місячних тварин цей показник залишався стабільним. Вміст глобулінів визначався вентиляцією та сезоном (P≤0,002), а потрійна інтерференція чинників (P≤0,001) підтвердила, що геотермальна система сприяє збереженню оптимального співвідношення білкових фракцій та покращенню адаптаційного статусу тварин у критичні періоди (взимку для 12-місячних та влітку для 24-місячних тварин). Рівень сечовини знижувався за умов геотермального повітрообміну у 6-місячних кнурів в усі сезони, що свідчить про краще засвоєння азоту корму та зниження технологічного стресу. Активність лужної фосфатази залежала від віку та вентиляції (P<0,001), виявляючи максимальні відмінності в період активного росту кнурів (6 міс.). Доведено, що геотермальна вентиляція є фізіологічно обґрунтованою технологією, яка стабілізує метаболічний гомеостаз та підвищує адаптаційну здатність кнурів-плідників за рахунок нівелювання температурно-вологісних коливань.

ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ТА СТРУКТУРИ РОСЛИН СОЇ ЗА ДІЇ СТРОКУ СІВБИ

2026-10-28T17:23:56+02:00

Дослідження проводились в Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААН на сірих лісових середньосуглинкових ґрунтах на лесі. Метою досліджень було вивчити вплив строку сівби від 20 квітня до 20 травня з інтервалом 5 діб на формування структури та індивідуальної продуктивності рослин різних сортів сої, зокрема Амбелла (ультраранньостиглий), Титан (середньоранньостиглий) та Палладор (середньостиглий). Оптимальним строком сівби сої сорту Амбелла за якого сформувалися найбільші показники індивідуальної структури рослин: кількість бобів (41,4±22,4–41,5±19,4 шт/рослину), насінин (84,2±42,8-84,9±36,8 шт/рослину) та маса насіння (12,8±5,7–12,9±4,9 г/рослину) був пізній строк, який припадав на 15–20 травня, тоді як найвищу масу 1000 насінин (172,0±3,4–171,6±7,1 г) цей сорт сформував за сівби 30 квітня та 05 травня. Оптимальним строком сівби сої сорту Титан за якого сформувалися найвищі показники індивідуальної продуктивності: кількість бобів (42,9±16,8 шт/рослину), насінин (85,5±24,2 шт/рослину), маса насіння (20,9±9,7 г/рослину) та маса 1000 насінин (198,1±2,6 г) був строк, який припадав на 10 травня. Оптимальним строком сівби сої сорту Палладор за якого сформувалися найвищі показники індивідуальної продуктивності: кількість бобів (49,9±13,8 шт/рослину), насінин (116,0±24,7 шт/рослину), маса насіння (21,9±6,1 г/рослину) та маса 1000 насінин (155,4±2,1 г) був строк, який припадав на 30 квітня. Сівба сої цих сортів у інші строки сівби, які були поставлені на вивчення призвели до зменшення показників індивідуальної продуктивності рослин. Крім цього, за цих строків сівби відмічено найвищий відсоток продуктивних вузлів на стеблі сої у сорту Амбелла (94,7 %), у сорту Титан (89,5 %, у сорту Палладор (91,4 %). Також відмічено деякий вплив строку сівби на висоту прикріплення нижнього бобу. У сорту Амбелла цей показник коливався від 8,3 до 10,1 см, у сорту Титан – від 10,2 до 11,2 см, у сорту Палладор – від 16,0 до 19,8 см.

ВПЛИВ АЗОТНО-МІКРОЕЛЕМЕНТНОГО ЖИВЛЕННЯ НА ФОРМУВАННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ РІЗНИХ ГРУП СТИГЛОСТІ

2026-10-28T17:33:52+02:00

Сучасні технології вирощування кукурудзи передбачають оптимізацію систем мінерального живлення, що забезпечує ефективну реалізацію генетичного потенціалу гібридів різних груп стиглості. Особливого значення набуває поєднання азотних добрив із мікроелементами, зокрема цинком, який відіграє важливу роль у фізіолого-біохімічних процесах рослин та сприяє формуванню високопродуктивних агроценозів. У статті наведено результати польових досліджень щодо впливу азотно-мікроелементного живлення на формування морфологічних ознак гібридів кукурудзи різних груп стиглості в умовах західного Лісостепу України. Дослідження проводили у 2022–2024 рр. на чорноземі опідзоленому за двофакторною схемою із використанням гібридів Фернандо (ФАО 260), Лауро (ФАО 300) та Акустика (ФАО 350). Вивчали ефективність застосування карбамідно-аміачної суміші (КАС-30), КАС-30 у поєднанні з хелатним цинковмісним мікродобривом та КАС-30 із комплексним мікродобривом «Авангард Кукурудза». Встановлено, що застосування азотно-мікроелементного живлення позитивно впливало на формування висоти рослин, висоти прикріплення качана, довжини ніжки качана та індексу співвідношення висоти прикріплення качана до висоти рослини. Найвищі показники морфологічного розвитку незалежно від групи стиглості забезпечило поєднання КАС-30 із цинковмісним мікродобривом. Найбільшу висоту рослин сформував гібрид Акустика (ФАО 350) – 305,3 см, висоту прикріплення качана – 138,1 см, довжину ніжки качана – 11,3 см. Для гібридів Лауро та Фернандо також встановлено достовірне покращення морфологічних показників за використання КАС-30 + Zn порівняно з іншими варіантами удобрення. Застосування комплексу КАС-30 + «Авангард Кукурудза» також забезпечувало підвищення морфометричних показників, однак його ефективність була дещо нижчою порівняно з використанням цинку. Отримані результати свідчать про доцільність комплексного застосування азотного та мікроелементного живлення для реалізації потенціалу сучасних гібридів кукурудзи різних груп стиглості та можуть бути використані при вдосконаленні технології вирощування культури в умовах західного Лісостепу України.

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКТИВНОСТІ СОРТІВ ОЗИМОГО ЧАСНИКУ ЛЮБАША ТА ІРЕН

2026-10-28T17:51:12+02:00

Збільшення продуктивності озимого часнику залишається одним із пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного овочівництва, адже ця культура відзначається високою продовольчою цінністю, а попит на якісну товарну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках щороку стабільно зростає. В умовах змін погодних факторів, в тому числі глобальних, особливої актуальності набуває науково обґрунтований добір сортів, здатних поєднувати високу потенційну врожайність із стабільністю формування якісної продукції за різних ґрунтово-кліматичних умов вирощування, зокрема за коливань температурного режиму та вологозабезпеченості в осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди. Водночас недостатня вивченість реакції окремих сортів озимого часнику на конкретні агроекологічні умови вирощування суттєво ускладнює обґрунтований вибір сорту для товарного виробництва, що зумовлює необхідність поглибленої порівняльної оцінки продуктивності та господарсько-цінних ознак найбільш поширених у виробництві сортів озимого часнику. Дослідження проведено впродовж 2025–2026 рр. методом польового порівняльного досліду, в межах якого за однакових агротехнічних умов вивчали два сорти озимого часнику, а саме: Любаша та Ірен. Дослід закладали за загальноприйнятими методиками овочівництва, з дотриманням принципів повторності та випадковості розміщення варіантів. Садіння зубків проводили наприкінці жовтня-початку листопада 2025 року. Упродовж вегетації фіксували ключові фенологічні фази, зокрема: укорінення, появу сходів, припинення осінньої вегетації, відновлення весняного росту, стрілкування, формування суцвіть та дозрівання. Також визначали біометричні показники рослин, ступінь перезимівлі й інтенсивність росту. Збирання врожаю завершено на початку липня 2026 року. Після збирання здійснювали структурний аналіз урожаю: врожайність, середню масу цибулини та її діаметр, кількість і масу зубків, а також частку товарної продукції для кожного сорту. Статистичну обробку результатів проведено методом дисперсійного аналізу з визначенням достовірності відмінностей між сортами. За результатами дослідження встановлено чіткі сортові відмінності за врожайністю та комплексом господарсько-цінних ознак. Сорт Любаша забезпечив вищу врожайність, що зумовлено, серед іншого, переважно більшою середньою масою цибулини та її діаметром. Сорт Любаша має перевагу за показниками крупноплідності. За часткою товарної продукції обидва сорти показали високий рівень, що свідчить про добру виповненість цибулин і придатність обох сортів до товарного виробництва. За результатами дослідження науково обґрунтовано доцільність вирощування сорту озимого часнику Любаша для товарного виробництва з орієнтацією на максимальну врожайність та крупноплідність продукції, тоді як сорт озимого часнику Ірен, попри дещо нижчу врожайність, доцільно рекомендувати виробникам, для яких пріоритетними є стабільність формування врожаю у відносно менші часові проміжки та висока товарність продукції. Отримані дані дозволяють диференційовано підходити до вибору сорту озимого часнику залежно від виробничих цілей господарства: сорт Любаша – для максимізації обсягів виробництва, сорт Ірен – для стабільного формування якісної товарної продукції у відносно менші часові проміжки.

ПРОДУКТИВНІСТЬ РОСЛИН ТА УРОЖАЙНІСТЬ СОРТІВ CОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ І НОРМ ЗАСТОСУВАННЯ БІОСТИМУЛЯТОРІВ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2026-10-28T18:02:51+02:00

У структурі сучасного виробництва зернобобових культур соя посідає домінантні позиції, виступаючи головним чинником формування фонду рослинного білка в Україні та світі. На нинішньому етапі розвитку агропромислового комплексу сою класифікують як стратегічну культуру з високим рівнем затребуваності для забезпечення людства білками рослинного походження та олією. У статті висвітлено результати досліджень, за якими було встановлено основні аспекти, що впливають на формування врожайності сортів сої залежно від застосування біостимуляторів антистресантів. За результатами польових досліджень, проведених впродовж 2023–2025 років, найвищі показники продуктивності сої сорту Ментор були за умов двократного застосування біостимуляторів Вуксал БІО Аскофол (WUXAL) та АЛЬГУМ ПЛЮС / ALHUM PLUS (Smart Grow). Зазначена схема обробки забезпечила оптимальний прояв адаптивного та продуктивного потенціалу культури порівняно з іншими варіантами досліду. Найвищі показники кількості зерен у бобі у сорту Ментор відмічені на варіанті Вуксал БІО Аскофол, застосованого в 2 міжвузля (ВВСН 14) та бутонізацію (ВВСН 55) в кількості 1,0 л/га, які складали 2,7 шт., переважаючи контрольний варіант – без застосування біостимуляторів на 0,9 шт., та 0,1–0,5 шт. – інші варіанти досліду. У сорту Сірелія кількість зерен в бобі від застосування біостимуляторів-антистресантів становила 2,2–2,4 шт., що преважало контроль на 0,2–0,4 шт, але в цілому поступалась сорту Ментор. Біологічна урожайність сої залежно від застосування біостимуляторів-антистресантів Вуксал БІО Аскофол та Альгум Плюс суттєво переважала контрольний варіант у сорту Ментор і знаходилась в межах 4,24–4,68 т/га, що на 0,41–0,85 т/га, порівняно з контролем – 3,83 т/га. У сорту Сірелія показники були меншими і знаходилися на рівні 3,43 т/га на контролі, від застосування Вуксал БІО Аскофол – 3,72–4,50 т/га, та Альгум плюс – 3,58–4,02 т/га, тощо. Застосування біостимулятора Вуксал БІО Аскофол в період ВВСН 14 та ВВСН 55 в кількості 1,0 л/га на варіанті сорту Ментор забезпечило найвищу врожайність 4,37 т/га. За роками досліджень відмічено, що найвищу урожайність отримали в 2025 році – від застосування Вуксал БІО Аскофол – 4,47–4,83 т/га, Альгум плюс – 4,25–4,51 т/га, на контролі – 4,08 т/га. У сорту Сірелія урожайність була меншою за сорт Ментор. В середньому за 2023–2025 рр. на варіанті без застосування біостимуляторів урожайність становила 3,27 т/га, що на 0,38 т/га менше. Показники за роками становили в 2025 р. – 3,71 т/га, в 2024 р. – 3,21, в 2023 р. – 2,89 т/га. Найвищу врожайність встановлено також від дворазового внесення Вуксал БІО Аскофол в період ВВСН 14 та ВВСН 55 в кількості 1,0 л/га з показником 4,21 т/га. Таким чином. застосування біостимуляторів-антистресантів сприяли підвищенню продуктивності рослин та врожайності зерна у сортів Ментор та Сірелія.

ДОЦІЛЬНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМИХ ЗЕРНОВИХ ТА ЯРИХ ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР В СУЧАСНИХ ГІДРОТЕРМІЧНИХ УМОВАХ ЗОНИ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ

2026-10-29T08:05:03+02:00

Мета роботи полягала в проведенні оцінки придатності сортів озимих зернових і ярих зернобобових культур, а також обґрунтуванні доцільності їхнього вирощування на різних типах ґрунтів зони Західного Полісся. Результати проведених експериментальних досліджень дають підставу стверджувати, що за умови підбору найбільш адаптованих сортів урожайність зерна озимої пшениці на дерново-підзолистих легкосуглинкових ґрунтах зони Західного Полісся за сприятливих погодних умов може становити близько 5,5–6,0 т/га. Найвищу урожайність за 3-річний цикл досліджень (2022–2024 рр.) забезпечили такі сорти озимої пшениці, як Богемія селекції Seglen (Чехія) – 5,96 т/га, Самурай селекції DSV (Німеччина) – 5,72 т/га та Турандот (Oseva) Чехія – 5,54 т/га. Дослідження з підбору видового та сортового складу озимих зернових культур на осушуваних торфових ґрунтах показали, що в середньому за 3-річний цикл досліджень урожайність озимого жита, залежно від сорту становила – 2,30–3,96 т/га, та озимого тритікале – 3,94–4,82 т/га. Найвищу урожайність озимого жита забезпечив сорт Естерно, а озимого тритікале – сорти Скарб Харківський та Ротондо. Проведені експериментальні дослідження показали, що для вирощування сої в зоні Західного Полісся найбільш придатними є дерново-підзолисті легкосуглинкові ґрунти. Для вирощування в умовах зони Західного Полісся слід обирати ультра ранні сорти сої, які забезпечують гарантоване одержання фізіологічно-стиглого зерна до настання перших осінніх заморозків. Встановлено перспективність вирощування сої сорту Юнка селекції Sevita Genetiks (Канада) в умовах зони Західного Полісся сої, його урожайність за належної агротехніки та якісної інокуляції може становити близько 4,0–4,5 т/га. За вирощування на дерново-підзолистих супіщаних та торфових ґрунтах урожайність сої є нестабільною і не перевищує 2,0–2,6 т/га. Встановлено, що урожайність гороху за вирощування на дерново-підзолистих легкосуглинкових ґрунтах за 3-річний цикл досліджень становила 3,16–3,24 т/га, та на дерново-підзолистих супіщаних та торфових ґрунтах відповідно – 1,62–2,04 т/га та 1,41–1,59 т/га.

АГРОЕКОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РОСТУ, РОЗВИТКУ, ПРОДУКТИВНОСТІ ОРГАНІЧНОЇ КУКУРУДЗИ ПРИ ВИКОРИСТАННІ МІКОРИЗОУТВОРЮЮЧОГО БІОПРЕПАРАТУ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2026-10-29T08:12:59+02:00

Концепція сталого розвитку в екологічному землеробстві ґрунтується на інтеграції економічних, природоохоронних та соціальних аспектів, що сприяють тривалому функціонуванню агроекосистем без деградації довкілля. Вона орієнтована на раціональне використання ґрунтових і водних ресурсів, збереження біологічного різноманіття та підтримання екологічної стабільності, що гарантує продовольчу безпеку нинішніх і прийдешніх поколінь. Стаття присвячена органічному вирощуванню продукції, що є ключовим напрямом екологізації агровиробництва, яке передбачає зниження хімічного навантаження на довкілля та збереження природних ресурсів. Перехід до сталих методів ведення сільського господарства сприяє підвищенню якості продукції, зменшенню забруднення і забезпеченню гармонії між економічними та екологічними чинниками. Вирощування кукурудзи як стратегічної культури потребує поглибленого аналізу процесів росту, розвитку та формування продуктивності залежно від застосування біологічних добрив і мікоризоутворюючих біопрепаратів. Проведене дослідження, що вперше здійснене у даному регіоні, відзначається високою науковою новизною, актуальністю та виробничою значущістю. Практичне значення результатів полягає у визначенні оптимальних параметрів росту та розвитку кукурудзи, встановленні закономірностей їх взаємозв’язку та окресленні шляхів регулювання продуктивності за допомогою агротехнічних прийомів. Охарактеризовано екологічну збалансованість технологічних прийомів вирощування органічної кукурудзи та збереження ґрунтових ресурсів. Для одержання високої і сталої урожайності (11 т/га) при застосуванні екологічно збалансованих прийомів вирощування гібриду кукурудзи ДС0479Б (Dow Seeds) ФАО 250 з високими економічними показниками в умовах фермерського господарства «Ясенівка-2005» Хмельницького району Хмельницької області на ґрунтах чорноземах типових необхідно застосовувати обробку насіння мікоризоутворюючим біопрепаратом Mycofriend на фоні добрив NPK 20:10:20.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ СИМБІОТИЧНОГО АПАРАТУ ТА АКТИВНІСТЬ ЦЕЛЮЛОЗОРУЙНІВНОЇ МІКРОБІОТИ СОРТІВ СОЇ ЗА ЕНДОФІТНО-РИЗОБІАЛЬНОЇ ІНОКУЛЯЦІЇ НАСІННЯ

2026-10-29T08:27:29+02:00

В Україні питання біологізації азотного живлення сої та скорочення витрат мінеральних добрив є предметом тривалих досліджень. Проте для умов Причорномор’я України недостатньо з’ясовано комплексний вплив поєднань РизобінуК із B. velezensis ІМВ В-8134, Pseudomonas sp. 6 і B. megaterium УКМ В-5724 на формування бульбочкового апарату сортів різної скоростиглості та сезонну динаміку целюлозоруйнівної мікробіоти в різних шарах ґрунту. Метою дослідження було встановити особливості формування симбіотичного апарату та зміни чисельності целюлозоруйнівної мікробіоти ризосфери сортів сої Софія і Монарх залежно від передпосівної інокуляції насіння ризобіальним препаратом та його композиціями з ендофітними бактеріями. Польові дослідження проведено в Херсонській області впродовж 2023–2025 рр. Досліджували контроль без обробки, РизобінК та його композиції з Bacillus velezensis ІМВ В-8134, Pseudomonas sp. 6 і Bacillus megaterium УКМ В-5724. Визначали кількість і масу бульбочок у фазах гілкування та утворення бобів сої, а також чисельність целюлозоруйнівних мікроорганізмів у шарах ґрунту 0–20 і 20–40 см упродовж трьох міжфазних періодів. Найвищу біологічну ефективність забезпечила композиція РизобінК + B. velezensis ІМВ В-8134. У фазу гілкування вона забезпечувала формування 26–27 бульбочок масою 0,34–0,39 г на рослину, а у фазу утворення бобів – 41–49 бульбочок масою 1,21–1,45 г. Середня чисельність целюлозоруйнівних мікроорганізмів за цього варіанта становила 2,93 млн КУО/г у сорту Софія та 2,94 млн КУО/г у сорту Монарх, що перевищувало контроль відповідно на 6,1 і 11,6 %. Композиція з B. megaterium була особливо ефективною у сорту Монарх і забезпечувала 47 бульбочок загальною масою 1,43 г. Коінокуляція ризобіальними та ендофітними бактеріями сприяє оптимізації симбіотичного апарату й біологічної активності ризосфери сої. Найбільш оптимальною для обох досліджуваних сортів сої визначено композицію РизобінК + B. velezensis ІМВ В-8134.

ВПЛИВ УМОВ УТРИМАННЯ КОРІВ АБЕРДИН-АНГУСЬКОЇ ПОРОДИ НА ПЕРЕБІГ ОТЕЛЕНЬ ТА ЕТОЛОГІЮ НОВОНАРОДЖЕНИХ ТЕЛЯТ

2026-10-29T08:37:48+02:00

Абердин-ангуська порода корів відзначається високим відсотком виходу м’яса (до 70%), при тому, що саме м'ясо відрізняється тонковолокнистістю, ніжністю та високою мармуровістю, а самі тварини є досить скоростиглими, через що перспективи використання їх в Україні є досить хорошими. Мета дослідження полягала у обґрунтуванні оптимальних параметрів утримання корів і їх приплоду в період проведення отелів. Дослідження проведено на чотирьох групах корів абердин-ангуської породи по 10 голів у кожній у зимовий та літній періоди. Результати етологічних досліджень при отеленні корів показали, що у зимовий період умови утримання корів зумовили різницю перебігу родового процесу і поведінку тварин. Так, тривалість самих родів у І дослідній групі були на 70 хвилин коротшими, ніж у І контрольній, і відділення посліду тривало практично на 4 години швидше. При цьому у тварин І контрольної групи затримка посліду спостерігалася у 20% корів. У ІІ контрольній групі корів значно зменшився час відділення посліду, хоча особливості поведінки корів суттєво не змінилися. Час настання першої охоти у корів ІІ контрольної групи склав 34 дні, у корів ІІ дослідної – 28 днів, сервіс-період відповідно 60 і 68 днів, тобто різниця між групами практично відсутня. Вивчення етології та фізіологічних показників телят у підсисний період показали, що у зимовий період у телят І контрольної групи відмічалося швидше вставання на ноги, приблизно на 23% , ніж у телят І дослідної, які народжені у денниках. Тривалість лежання телят першої дослідної групи була на 3,3 години більшою, а тривалість підсису – на 1,1 хвилини довшою. Кількість вставань у них була в 1,5 рази меншою та завершувалось підсисом, тоді, як у телят І контрольної групи результативність цього показника складала лише 70 відсотків. У телят, народжених у літній період, час від народження до першого вставання, першої годівлі і лежання були дещо довшими. Отримані результати дали змогу встановити, що зимовий період отелення корів абердин-ангуської породи доцільно проводити у приміщенні у спеціально обладнаних денниках, що позитивно впливає на перебіг родового процесу, відтворну здатність тварин, стан здоров’я та інтенсивність росту телят в підсисний період.

УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ РІЗНОСТИГЛИХ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД ПІДЖИВЛЕННЯ МІКРОДОБРИВАМИ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

2026-10-29T08:50:27+02:00

У статті розглянуто питання впливу агротехнічних чинників на урожайність соняшнику в ґрунтово-кліматичних умовах Лісостепу західного. Наведено аналіз досліджень наукової спільноти щодо актуальності досліджень, спрямованих на вплив окремих агротехнічних факторів на формування урожайності насіння соняшнику в різних зонах України. Також проведено розрахунки економічної ефективності вирощування різностиглих гібридів соняшнику за проведення фоліарних підживлено у різні фази росту і розвитку рослин. Мета досліджень полягала у встановленні впливу фоліарного застосування мікродобрив на урожайність різностиглих гібридів соняшнику за вирощування в умовах Лісостепу західного та обґрунтуванні економічної доцільності застосування цих агрозаходів. Дослід супроводжувався спостереженнями, обліками та аналізами відповідно до наявних методик закладання польового досліду та виконання аналізів. Досліджувались фактори: А – гібрид соняшнику (Феном (середньоранній), НК БРІО (середньоранній), Валенсія (середньостиглий), НК КОНДІ (середньостиглий)); В – мікродобриво (Мультикомплекс СтимОрганік, СтимОрганік АміноМакс, Авангард Комплекс Соняшник); С – строк внесення (фаза 2–4 листків, фаза 2–4 листків+фаза 6–8 листків), за контроль взято варіант без фоліарного внесення мікродобрива. Обґрунтовано вплив мікродобрив на урожайність різних гібридів соняшнику за одно- та дворазового застосування. Максимальний ефект забезпечило мікродобриво Мультикомплекс СтимОрганік, дворазове внесення якого сприяло отриманню урожайності соняшнику у розрізі гібридів: Валенсія – 2,82 т/га, НК КОНДІ – 2,79 т/га, Феном – 2,69 т/га та НК БРІО – 2,57 т/га. Оптимальну урожайність 2,82 т/га отримано у середньостиглого сорту Валенсія за дворазового фоліарного внесення вказаного мікродобрива (фаза 2–4 листків+фаза 6–8 листків). У результаті проведених досліджень встановлено тенденцію до підвищення урожайності усіх досліджуваних гібридів за дворазового застосування у фазу 2–4 листків та у фазу 6–8 листків. Обґрунтовано економічну доцільність застосування мікродобрив при вирощуванні соняшнику у вигляді одно- та дворазових фоліарних внесень у різні фази розвитку рослин. Розрахунки свідчать, що оптимальний умовно-чистий прибуток 46370 грн/га та рівень рентабельності 142% забезпечив варіант дворазового підживлення мікродобривом Мультикомплекс СтимОрганік гібриду Валенсія.

ОЦІНКА ГОСТРОЇ ТА ХРОНІЧНОЇ ТОКСИЧНОСТІ НАНОАКВАХЕЛАТІВ У МЕДОНОСНИХ БДЖІЛ (APIS MELLIFERA) В ЛАБОРАТОРНИХ УМОВАХ

2026-10-30T15:54:13+02:00

Корекція мікроелементного живлення медоносних бджіл (Apis mellifera L.) розглядається як перспективний напрям підтримки здоров’я бджолиних сімей, проте впровадження будь-якого нового препарату, потребує попередньої оцінки безпечності. Метою роботи було встановлення характеру впливу експериментального наноаквахелатного препарату на основі Zn, Cu, Mn і Co на життєздатність медоносних бджіл за умов гострого та хронічного перорального застосування. Гостру оральну токсичність оцінювали відповідно до настанови OECD Test Guideline No. 213 (6–8 листопада 2023 р.) бджоли одноразово отримували дози 0,01, 0,05 та 0,10 мл/л у 50 %-му розчині сахарози, а загибель реєстрували через 24 і 48 год. Хронічний дослід виконано згідно з OECD Test Guideline No. 245 (6–15 листопада 2023 р.): упродовж 10 діб бджоли безперервно споживали препарат у кормі різних концентрацій 0,01; 0,025; 0,10; 0,50 та 1,0 мл/л. У гострому досліді загибель залишалася низькою в усіх дослідних групах – 0,00; 6,06 та 8,12 % за доз 0,01; 0,05 і 0,10 мл/л відповідно проти 2,08 % у контролі; жодна з відмінностей не була статистично достовірною, а значення LD50 перевищило 0,10 мл/л, що відповідає категорії низького гострого ризику. Хронічний дослід дав показовий результат: в усіх п’яти дослідних групах загибель (6,3–31,6 %) виявилася нижчою, ніж у контрольній групі на чистому сахарозному раціоні (46,9 %). Захисний ефект препарату сягав 86,6 % за концентрації 0,50 мл/л і 78,9 % за 1,0 мл/л. Загалом дослідженням охоплено 299 бджіл, розподілених по 30 садках, а статистичну обробку проведено за критерієм Фішера та методом пробіт-регресії в середовищі R. Отже, препарат не лише не виявив гострої чи хронічної токсичності щодо медоносних бджіл, а й продемонстрував виражений позитивний вплив на їхню життєздатність за умов одноманітного раціону. Це підтверджує безпечність його застосування у бджільництві та вказує на потенціал використання як кормової добавки для підтримки здоров’я бджолиних сімей.

ШТУЧНЕ МЕМБРАННЕ ЖИВЛЕННЯ КЛІЩІВ ЯК МОДЕЛЬ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРЕДАЧІ BABESIA DIVERGENS

2026-10-29T09:50:01+02:00

Бабезіоз є одним із найважливіших трансмісивних протозойних захворювань тварин і людини, поширення якого тісно пов’язане з іксодовими кліщами. Вивчення взаємодії між кліщем і збудником потребує контрольованих лабораторних моделей, здатних відтворювати процес зараження без використання лабораторних тварин. Метою роботи було оцінити ефективність штучного мембранного живлення Ixodes ricinus для моделювання передачі Babesia divergens у контрольованих умовах in vitro. Кліщів I. ricinus збирали у природному середовищі та утримували в мембранних годівницях із силіконовою мембраною. Для живлення використовували дефібриновану кров великої рогатої худоби. У дослідженні сформували дві групи: контрольну, яка отримувала лише цільну кров та дослідну, до якої на 3-й і 7-й день живлення додавали кров, інвазовану культурою B. divergens із рівнем паразитемії 10 %. Після завершення живлення кліщів досліджували методом полімеразної ланцюгової реакції для виявлення ДНК Babesia spp. У процесі експерименту кліщі обох груп демонстрували успішне прикріплення до мембрани, стабільне живлення та повне насичення на 9–10-й день. Середня маса насичених самиць становила 237 ± 28 мг у контрольній групі та 221 ± 35 мг у дослідній групі. Рівень летальності залишався низьким і не мав статистично значущих відмінностей між групами. У контрольній групі ДНК Babesia spp. не виявлено, тоді як у групі, що отримувала інвазовану кров, позитивними були 35,8 % самиць. Отримані результати підтвердили ефективність мембранної системи для передачі інвазійного матеріалу та відтворення ранніх етапів взаємодії «кліщ–Babesia». Запропонована модель є перспективним інструментом для дослідження біології кліщів і механізмів передачі бабезій, а також може бути використана для оцінки впливу різних факторів на процес інвазії, тестування протипаразитарних препаратів і розробки нових підходів до профілактики трансмісивних захворювань.

КОНСТРУКТИВНІ ТА ІНЖЕНЕРНІ РІШЕННЯ ТВЕРДОПАЛИВНОГО КОТЛА З ВЕРХНІМ ГОРІННЯМ ДЛЯ ЛОКАЛЬНИХ СИСТЕМ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

2026-10-29T09:01:10+02:00

У статті розглянуто конструктивні та інженерні рішення твердопаливного котла з верхнім горінням, призначеного для використання в локальних системах теплопостачання. Проаналізовано принцип роботи котлів тривалого горіння свічкового типу та узагальнено їх основні конструктивні особливості. На основі проведеного аналізу запропоновано конструкцію твердопаливного котла, орієнтовану на спрощення виготовлення, використання доступних матеріалів та мінімізацію кількості конструктивних елементів і зварних з’єднань. Наведено схематичне представлення принципу роботи котла, описано основні конструктивні компоненти та окреслено основні етапи його виготовлення. Запропонована конструкція передбачає систему верхньої подачі повітря з рухомим розподільником, розташованим над шаром палива. Таке рішення призначене для забезпечення контрольованої подачі повітря до активної зони горіння в міру поступового вигоряння паливної закладки. Внутрішній екран відокремлює зону утворення газоподібних продуктів від основного теплообмінного об’єму та створює умови для спалювання газоподібних продуктів термічного розкладання. Трубчасті теплообмінні елементи розташовані на шляху руху гарячих продуктів згоряння для сприяння передачі теплоти теплоносію. Проведено попередню оцінку енергетичного потенціалу запропонованого котла на основі нижчої теплоти згоряння та маси завантажених дров. Отримані залежності пов’язують масу паливної закладки, її енергетичний потенціал та очікувану тривалість роботи котла на одній закладці палива. Розрахункові оцінки розглядаються як попередні, оскільки фактична корисна теплова потужність, коефіцієнт корисної дії, витрата палива, температура відхідних газів та інші параметри теплового балансу потребують експериментального визначення. Запропонована конструкція може розглядатися як технічно доцільна альтернатива серійним котлам тривалого горіння для локальних систем теплопостачання за умови подальшої експериментальної перевірки її теплотехнічних характеристик та експлуатаційних параметрів.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАШИН ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ВІДХОДІВ ТВАРИННИЦТВА НА БІОГАЗ ТА ОРГАНІЧНІ ДОБРИВА

2026-10-29T09:14:47+02:00

У роботі розглянуто актуальне науково-практичне завдання обґрунтування параметрів та оцінки ефективності використання машин для переробки відходів тваринництва на біогаз і органічні добрива. В умовах зростання енергетичних потреб аграрного сектору та посилення екологічних вимог особливого значення набуває впровадження ресурсозберігаючих технологій, що забезпечують утилізацію органічних відходів із одночасним отриманням енергії та цінних побічних продуктів. У дослідженні проаналізовано технологічні процеси анаеробного зброджування та визначено основні параметри, що впливають на ефективність роботи машин і обладнання, зокрема об’єм біореактора, температурний режим, тривалість перебування субстрату, ступінь його підготовки та інтенсивність перемішування. Встановлено, що найбільш раціональним є використання мезофільного режиму ферментації (30–38°C) із часом утримання 20–30 діб, що забезпечує стабільний вихід біогазу та оптимальні енергетичні витрати. Особливу увагу приділено техніко-технологічному обґрунтуванню машин для підготовки сировини, зокрема подрібнювачів, гомогенізаторів та шнекових сепараторів, які дозволяють підвищити однорідність субстрату та знизити навантаження на біореактор. Досліджено вплив конструкції мішалок на інтенсивність біохімічних процесів і доведено, що ефективне перемішування сприяє збільшенню виходу метану та стабілізації процесу зброджування. Отримані результати свідчать, що застосування сучасних машин і технологій дозволяє підвищити вихід біогазу на 15–25% та отримати високоякісний дигестат із покращеними агрохімічними властивостями порівняно з традиційним гноєм. Встановлено, що дигестат містить більшу кількість доступних форм азоту, фосфору і калію, що підвищує ефективність його використання як органічного добрива. Обґрунтовано економічну та екологічну доцільність впровадження біогазових установок у сільськогосподарських підприємствах. Використання таких систем сприяє зниженню витрат на енергоносії, мінімізації негативного впливу відходів на довкілля та формуванню замкненого циклу виробництва.

КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ТЕПЛОТЕХНІЧНИХ ТА ГІДРАВЛІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ ДИЗЕЛЬНИХ ДВИГУНІВ У ПРОЦЕСІ ЕКСПЛУАТАЦІЇ: СУЧАСНИЙ СТАН, ІНФОРМАТИВНІ ПОКАЗНИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

2026-10-29T09:28:02+02:00

У статті узагальнено сучасні наукові підходи до комплексної діагностики дизельних двигунів у процесі експлуатації на основі аналізу теплотехнічних, гідравлічних, електронних та експлуатаційних параметрів. Проведено аналіз інформативності температурних і гідравлічних показників, що характеризують технічний стан систем охолодження, мащення, паливоподачі та повітропостачання сучасних дизельних двигунів. Показано, що окремий контроль параметрів не забезпечує повної оцінки технічного стану силового агрегату, тоді як їх комплексний аналіз дає змогу підвищити достовірність діагностування, своєчасно виявляти початкові ознаки несправностей і приймати обґрунтовані рішення щодо технічного обслуговування. На основі аналізу сучасних наукових публікацій обґрунтовано концептуальний підхід до інтегрованого оцінювання технічного стану дизельних двигунів, який передбачає об’єднання різнорідних діагностичних параметрів у єдину інформаційну систему. Як приклад практичного застосування концепції розглянуто дизельний двигун Cummins ISF 3.8 потужністю 105 кВт, оснащений електронною системою керування та паливною системою Common Rail. Показано можливість використання інформації від штатних датчиків двигуна як основи для реалізації комплексного моніторингу технічного стану з можливим доповненням даними спеціалізованих засобів вимірювання. Визначено перспективні напрями розвитку комплексної діагностики дизельних двигунів, пов’язані із застосуванням цифрових двійників, телематичних технологій, методів машинного навчання та систем прогнозного технічного обслуговування. Запропонований підхід може бути використаний як науково-методична основа для подальшого розвитку інформаційно-аналітичних систем моніторингу технічного стану сучасних дизельних двигунів.

ДОСЛІДЖЕННЯ МАКЕТНОГО ЗРАЗКА КОМБІНОВАНОГО ҐРУНТООБРОБНОГО АГРЕГАТА ДЛЯ ПОВЕРХНЕВОГО ТА ПЕРЕДПОСІВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

2026-10-29T09:38:32+02:00

У світовій практиці знаходять широке застосування універсальні комбіновані агрегати, які здатні виконувати як поверхневий, так і передпосівний обробіток ґрунту. Вони обладнанні шлейфом різних пристосувань, відмінною особливістю яких є наявність пружних стійок робочих органів в комплекті зі стрілчастою лапою. Дослідження підпружинених або встановлених на пружних стійках робочих органів свідчать, що в певних ґрунтових умовах при заданих робочих швидкостях і глибині обробітку можна досягти зниження питомого тягового опору, покращити якісні показники роботи машини, а також забезпечити самоочищення робочих органів від налипання ґрунту та зависання бур’янів. Запропоновано конструкцію комбінованого агрегату для поверхневого та передпосівного обробітку ґрунту в якості першої групи робочих органів було застосовано Х-подібні робочі органи типу “Ханкмо”, а у якості пружних робочих обрано S-подібну посилену підресорену стійку із стрілчастою лапою шириною захоплення 220 мм. Об’єкт дослідження – процес взаємодії ґрунтообробного комбінованого агрегату для поверхневого та передпосівного обробітку із ґрунтовим середовищем з метою визначення його якісних та енергетичних показників роботи в умовах України в залежності від режимів роботи. За проведеними експериментальними дослідженнями визначені базові показники роботи знаряддя – якість розпушення ґрунту, питомий тяговий опір макетного зразка комбінованого агрегату, гребенистість поверхні поля після обробітку, в залежності від швидкості руху знаряддя і глибини обробітку ґрунту. Отримані рівняння регресії дозволяють підбирати в залежності від технологічних завдань режими роботи агрегата. Графічна інтерпретація результатів експериментальних досліджень свідчить, що отримані раціональні режими роботи макетного зразка комбінованого агрегату (V = 2,1–2,2 м/с і h =10–12 см) відповідають оптимальним режимам роботи робочих органів, за якими вони проєктувалися. Зокрема, це підтверджено за параметром оптимізації “тяговий опір комбінованого агрегату” в діапазоні швидкостей агрегату 2-2,1 м/с. Практичне значення результатів досліджень полягає в тому, що вони можуть бути використані для доопрацювання макетного зразка знаряддя перед запуском його в серійне виробництво.