Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ГЕМАНГІОМИ ЯК ПОТЕНЦІЙНІ УСКЛАДНЕННЯ БАБЕЗІОЗУ: МОРФОГІСТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ КЛІНІЧНИХ ВИПАДКІВ

С. Г. Ліщук — 2024-12-30

Гемангіома селезінки у собаки являє собою доброякісне новоутворення, що формується через неконтрольоване розростання кровоносних судин у тканинах органу. У статті наведено результати дослідження впливу бабезіозу на формування гемангіоми селезінки у собак, а також вивчення частоти виникнення цієї патології і факторів, що сприяють її розвитку. Проаналізовано морфологічні і гістологічні характеристики гемангіоми, патофізіологічні механізми її утворення, а також ризик-фактори та прогностичні маркери для покращення методів профілактики і ранньої діагностики захворювання. Загальний клінічний аналіз крові собак з гемангіомою селезінки виявив зниження рівнів еритроцитів та гемоглобіну, виражену тромбоцитопенію та лейкоцитоз. Зниження гемоглобіну та гематокриту вказує на розвиток гемолітичної анемії та є ознакою анемічного синдрому, що спричиняє морфологічні зміни та порушення роботи всіх органів і систем. Ультразвукове дослідження тварин виявило гіпоехогенне утворення округлої форми, з неоднорідною структурою, ознаками патологічного кровотоку та чіткими краями. Рентгенограма продемонструвала гіпоехогенну ділянку та збільшення селезінки з характерними змінами в тканинах. Гістологічне дослідження органу після проведеної спленектомії показало, що тканина селезінки містить множинні судини малого діаметру капілярного типу, які розміщуються в фіброзній стромі та утворюють сітку різної форми. Вся пухлина складається з ендотеліальних трубочок, що в диференціальній діагностиці допомагає відрізнити гемангіому від злоякісних новоутворень, як-от гемангіосаркома. Таким чином, доведено, що збільшення функціонального навантаження на селезінку може спричинити патологічні зміни, які сприяють утворенню доброякісних новоутворень, як-от гемангіома. Цей процес може бути пов’язаний з порушенням кровообігу, змінами в гемодинаміці, активацією ангіогену та тривалим впливом інфекцій, зокрема бабезіозу.

ПРАКТИЧНИЙ МОНІТОРИНГ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТУ З ВПРОВАДЖЕННЯ ҐРУНТОЗБЕРІГАЮЧИХ СИСТЕМ ЗЕМЛЕРОБСТВА (НА ПРИКЛАДІ ТЕХНОЛОГІЇ NO-TILL)

М. В. Войтовик — 2024-12-30

Однією з основних причин деградації сільськогосподарських угідь (перш за все ріллі) є полицевий, або класичний, обробіток ґрунту. Погіршення якості ґрунтів – це глобальна світова проблема. Саме тому аграрний сектор розвинутих країн рухається в напрямі освоєння ґрунтозберігаючих енергоощадних систем землеробства. Натомість затримка з впровадження ґрунтозберігаючих систем землеробства в Україні призведе до катастрофи через глобальну деградацію ґрунтів. Енергоощадні ґрунтозберігаючі системи землеробства науково ще недостатньо вивчені, тож більшість агровиробників до кінця не розуміє їхню необхідність та економічну ефективність. Одним з ключових аспектів в цьому питанні є зміна властивостей ґрунтів унаслідок упровадження систем зберігаючого землеробства (No-Till, Strip-Till тощо), адже за доведення позитивної динаміки це може бути зайвим аргументом на користь переходу до таких технологій. У статті проаналізовано переваги і недоліки кожної ґрунтозберігаючої технології, але особливий акцент зроблено на практичному моніторингу родючості через призму змін властивостей ґрунтів в результаті впровадження технології No-till. Територія дослідження: Київська обл., Білоцерківський р-н., с. Блощинці, на базі господарства ТОВ «Мрія», в межах поля № 1. Ми прослідкували динаміку зміни властивостей ґрунту за тривалий період і в сталих межах, маючи за основу показники 2005 року (коли в межах господарства практикувався класичний обробіток ґрунту) і прослідкувати динаміку змін упродовж 13 років після впровадження технології No-till у 2007 році. Відбір проб і визначення властивостей ґрунтів проводилися за загальноприйнятими і затвердженими методиками досліджень. Результатами дослідження встановлено, що агрофізичні показники, як-от щільність будови ґрунту, не зазнали змін упродовж років. Агрохімічні показники, як найбільш мінливі в часі, зазнали більших змін, особливо показник вмісту гумусу, що за звітний період показав приріст на 1,4%. Зберігається позитивна динаміка росту показника легкогідролізованого Азоту, що корелює зі збільшенням вмісту гумусу. Використання рідких фосфорних стартових добрив під час посіву покращило динаміку за запасами рухомого Фосфору, натомість показники рухомого Калію мають тенденцію до зниження. Ступінь забезпечення ґрунту мікроелементами залишається на високому рівні. Простежується чітка тенденція до збільшення вмісту Бору з одночасним зменшенням вмісту інших мікроелементів, що є закономірним явищем, адже пожнивні рештки за технології No-till є найважливішим джерелом повернення мікроелементів у ґрунт. Негативного пестицидного навантаження на ґрунт не спостерігається згідно з отриманими даними.

СТРАТЕГІЇ УПРАВЛІННЯ РЕСУРСАМИ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КРИЗИ

Є. М. Кривохижа — 2024-12-30

Актуальність теми дослідження зумовлена значним зростанням енергетичних витрат, що безпосередньо впливає на собівартість продукції аграрного сектора та його конкурентоспроможність. Згідно з даними Міністерства аграрної політики України, станом на 2023 рік вартість дизельного палива зросла на 10–15%, що безпосередньо вплинуло на збільшення витрат на обробіток одного гектара сільськогосподарських угідь. Паралельно з цим перебої в електропостачанні, зумовлені атаками на енергетичну інфраструктуру, вимусили аграрні підприємства використовувати генератори, що суттєво збільшило витрати на виробництво. Зазначені чинники спонукають підприємців аграрного сектора України до пошуку інноваційних підходів у сфері керування ресурсами задля забезпечення безперебійності виробничих процесів і запобігання подальшому подорожчанню продукції. Це потребує розроблення ефективних стратегій керування ресурсами, спрямованих на підвищення енергоефективності, оптимізацію витрат та гарантування продовольчої безпеки держави. У цьому контексті метою дослідження є аналіз ефективних стратегій керування ресурсами в аграрному секторі України в умовах сучасної енергетичної кризи, які б забезпечили стабільність виробництва, підвищили продуктивність та зменшили залежність від зовнішніх енергоносіїв. Проведено бібліометричний аналіз наукових публікацій у базі даних Web of Science задля виявлення наукових тенденцій у дослідженнях керування ресурсами в аграрному секторі України в контексті енергетичної кризи. Аналіз 116 релевантних наукових статей дав змогу встановити, що російська збройна агресія суттєво трансформувала дослідницький ландшафт, актуалізувавши проблеми енергетичної безпеки та сталого розвитку агропромислового комплексу. Відповідно, спостерігається зростання інтересу наукової спільноти до питань енергоефективності, диверсифікації джерел енергії та впровадження технологій відновлюваної енергетики в аграрному виробництві. Отримані результати свідчать про те, що відновлювані джерела енергії все частіше розглядаються як стратегічний ресурс для забезпечення сталого розвитку сільського господарства та енергетичної незалежності України. Особливо важливо, що агропромисловий комплекс України може забезпечити власну енергетичну незалежність шляхом активного використання відновлюваних джерел енергії. Інтеграція таких джерел у виробничі процеси не лише сприяє енергетичній безпеці, але й забезпечує гармонізацію з принципами сталого розвитку. Дослідження підтверджують, що ефективне керування ресурсами в аграрному секторі в умовах енергетичної кризи передбачає вжиття комплексу заходів, спрямованих на підвищення енергоефективності та розширення використання відновлюваних джерел енергії. Зокрема, пріоритетними напрямами є модернізація обладнання, впровадження енергозбережувальних технологій, активне використання сонячної енергії та біоенергетики. Реалізація зазначених стратегій не лише забезпечить стабільність і конкурентоспроможність аграрного виробництва, але й сприятиме зменшенню вуглецевого сліду та досягненню цілей сталого розвитку.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ МАРМУРОВІСТЮ ЯЛОВИЧИНИ ТА ЇЇ ЯКІСНИМИ ОЗНАКАМИ У ПОМІСНИХ БУГАЙЦІВ ВІД УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ І ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРІД

О. П. Крук — 2024-12-30

У статті викладено результати дослідження взаємозв’язку між мармуровістю (вкрапленнями жиру у середині м’язів) яловичини та забійними показниками, морфологічним складом, якісними ознаками туш у помісних бугайців від корів української чорно-рябої молочної (УЧРМП) та бугаїв голштинської (Г) порід. Визначення взаємозв’язку між мармуровістю яловичини та її якісними ознаками у поширених помісей від української чорно-рябої молочної та голштинської худоби є актуальним. Метою роботи було встановлення кореляційного зв’язку між мармуровістю яловичини та морфологічним складом і якісними ознаками 26 туш від 20–22-місячних бугайців фермерського господарства (ФГ) «Журавушка» Броварського району Київської області. Забій тварин провели в забійному цеху с. Калинівка. Живу масу перед забоєм тварин визначили зважуванням їх до й після 24-годинного голодування за вільного доступу до води. Після забою тварин оцінили розвиток жирового покриву на тушах та їх конформацію (м’ясистість) туш та, згідно із системою Commission Regulation system (EC, 2008). Мармуровість m. longissimus dorsi, колір м’язової і жирової тканин дослідили відповідно до стандарту Japan Meat Grading Association (2000). Отримані дані свідчать про позитивно вірогідну (Р>0,95) кореляцію між мармуровістю яловичини і відсотком м’язової тканини (r=0,576), кісток у туші (r=0,638), розвитком жирової тканини на туші (r=0,661), кольором яловичини (r=0,644) і негативну з відсотком сухожилок і зв’язок (r=-0,742). Проявляється тенденція до зворотної кореляції між мармуровістю яловичини і забійним виходом (туш), відсотком м’язової тканини вищого та першого сортів, жирової тканини, площі «м’язового вічка», позитивної з відсотком м’язової тканини другого сорту, конформації (м’ясистості) туш та товщиною підшкірного жиру на них. Отримані дані можна використовувати для сортування туш помісних бугайців від корів української чорно-рябої і бугаїв голштинської молочних порід відповідно до призначення з урахування зв’язків між мармуровістю m. longissimus dorsi яловичини та якісними ознаками туш.

СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ І ФОТОСИНТЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РОСЛИН ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО

О. І. Мулярчук — 2024-12-30

Забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, багатим протеїном, має велике значення. Однією з культур, яка може відіграти вагому роль у вирішенні цієї проблеми, є горох овочевий. Задля підвищення і забезпечення стабільності врожаїв сільськогосподарських культур, в тому числі гороху овочевого, у системі агротехнічних та організаційних заходів провідне місце належить сортовому насінню, через яке реалізується потенціальні можливості сорту, за сівби низькоякісним насінням продуктивний сорт дає низький врожай. У статті наведено результати досліджень щодо наростання надземної маси рослин, листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу посіву, чистої продуктивності, загального і активного симбіотичного потенціалу, елементів структури врожаю, урожайності та якості насіння залежно від досліджуваних факторів. Визначено кореляційні зв’язки між цими показниками та врожайністю. Встановлено, що найвищі показники площі листкової поверхні на початку формування бобів були отримані у сортів гороху овочевого Шервуд – 53,04 тис. м2, Сіенна – 50,74, Глоріверт – 47,94, Вінко – 44,23, Вівадо – 44,28, АмалфіІ – 42,42, тоді як у контрольного сорту Лущильний – 42,49 тис. м2 найменша площа листків була у сорту Амалфі – 42,42 тис. м2. Фотосинтетичний потенціал рослин гороху овочевого набував максимального значення в кінці фази цвітіння. За сортами він зростав від Вінко до Шервуд. За варіантами строків сівби залежно від температури ґрунту на глибині загортання насіння кращим був за досягнення температури 4…6°С. Аналогічна закономірність спостерігалася і за площею листя у сортів. Вона зростала від Гермеса до Селена, а серед варіантів строків сівби − за досягнення температури ґрунту на глибині загортання насіння 4…6°С.

ВПЛИВ МІКРОДОБРИВ НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ВЕГЕТАТИВНОЇ МАСИ І КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ РОСЛИН ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ (ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH.) В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

В. І. Овчарук — 2024-12-30

У статті за результатами наукових досліджень 2021–2023 рр. висвітлено сутність внесення мікроелементів та застосування їх в ґрунті, які мають однакову валентність і здатність частково змінюватися, тому важливим досягненням було визначення функції мікроелементів, а також безпечне застосування їх на рослинах ехінацеї пурпурової сортів «Чарівниця» і «Поліська красуня». Ґрунти Правобережного Лісостепу України бідні на мікроелементи, їхня кількість залежить від ступеня опідзоленості, механічного складу ґрунту і вмісту гумусу, який доволі низький – 1,97%. Підтверджено, що ехінацея пурпурова вимоглива до мікроелементів, таких як бор, цинк, мідь, марганець, молібден, кобальт, на протистояння до несприятливих погодних умов, вилягання і засухи. Встановлено, що мікроелементи відіграли важливу роль у формуванні врожаю рослин досліджуваної культури. Молібден з урожайністю вегетативної маси в середньому 687 г з посудини вище контрольного варіанта на 162 г, кореневищ з коренями – 598 – 135 г (отримали за результатами досліджень у сорту Чарівниця). Аналогічні показники за врожайністю кореневищ з коренями 578 г, що на 244 г вище контролю спостерігалися в сорту Поліська красуня. За хімічними показниками найвищий вміст етерної олії вегетативної маси 0,28% та цикорієвої кислоти 1,3% забезпечив сорт Чарівниця. Різниця між сортами була невеликою. Дослідження дають змогу дійти висновку, що в умовах Правобережного Лісостепу України можна вирощувати ехінацею пурпурову на ґрунтах, бідних на ці мікроелементи, що регулювало якість сировини шляхом їх внесення.

ЕФЕКТИВНІСТЬ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ПРОТИ МІКОЗІВ КАРТОПЛІ

Н. М. Плотницька — 2024-12-30

В умовах сьогодення зростає попит на органічні продукти харчування, в тому числі на картоплю. Розвиток шкідливих організмів на картоплі призводить до щорічних втрат урожаю, які лише від хвороб можуть становити понад 30%. Серед основних грибних хвороб картоплі, які паразитують під час вегетації та зберігання урожаю, є фітофтороз (Phytophthora infestans Mont de Bary) та альтернаріоз (Alternaria solani Sorauer, Alternaria alternata Keis). Протягом багатьох років для захисту картоплі від цих хвороб використовували багаторазові обприскування під час вегетації рослин фунгіцидами, що сприяло формуванню у збудників стійкості до діючих речовин. Проте нині задля зниження негативного впливу на довкілля від застосування пестицидів та отримання органічної продукції у систему захисту картоплі від шкідливих організмів, в тому числі хвороб, включають біологічні препарати. У статті висвітлено дані щодо вивчення ефективності біологічних препаратів проти збудників фітофторозу і альтернаріозу. Дослідження проводилися в умовах Бердичівського району Житомирської області протягом 2022–2024 рр. Схема досліду складалася з таких варіантів: 1. Контроль; 2. Внесення у ґрунт МікоХелп (2,0 л/га) + 3-разова обробка по вегетації ФітоХелп (1,0 л/га); 3. Обробка бульб МікоХелп (2,0 л/т) + 3-разова обробка МікоХелп по вегетації (1,0 л/га); 4. Обробка бульб ФітоХелп (1,0 л/т) +3-разова обробка ФітоХелп по вегетації (1,0 л/га). За використання досліджуваних біопрепаратів отримали зниження розвитку та поширення фітофторозу та альтернаріозу, порівняно з контролем, у 1,8–3,2 та 2,4–4,9 рази відповідно. Найбільший відсоток зниження поширення і розвитку досліджуваних хвороб отримано у варіанті з обробкою бульб ФітоХелпом (1,0 л/т) +3-разова обробка препаратом ФітоХелп по вегетації (1,0 л/га). Зниження поширення і розвитку хвороб протягом вегетації рослин картоплі позитивно вплинуло на урожайність і якість бульб. Зокрема, отримано приріст урожаю бульб картоплі у межах 2,2–3,1 т/га. Під час дослідження якісних показників встановлено зростання вмісту сухої речовини у варіантах із застосуванням біопрепаратів на 0,07–0,28%, а крохмалю – на 0,2–0,73%, порівняно з контролем.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЦУКРИСТІСТЬ БІОМАСИ СОРГО ЦУКРОВОГО

О. П. Попова — 2024-12-30

У статті викладено результати дослідження впливу умов року вирощування, ширини міжряддя і густоти посіву на формування біометричних показників рослин та врожайність і цукристість сорго цукрового (Sorghum saccharatum (L.) Moench.). Вибрана культура для дослідження – це біоенергетична рослина, здатна забезпечити високий вихід біопалива: як твердого, так і рідкого. Мета дослідження – встановити вплив ширини міжряддя та густоти посіву на мінливість біометричних показників рослин, врожайність та цукристість біомаси сорго цукрового сорту Фаворит. Під час проведення досліджень застосовували такі методи: польовий, вимірювально‐ваговий, лабораторний, математично‐статистичний. Результати досліджень свідчать про те, що збільшення густоти рослин сорго цукрового на міжрядді 30 см (до 300 тис. шт./га) зумовлює зменшення біометричних показників рослин, спостерігається вилягання рослин. Встановлено, що збільшення ширини міжряддя до 75 см не приводить до суттєвого зростання кількісних показників рослин, а іноді навіть знижує їх. Оптимальний фітоценоз за кількісними показниками рослин формується за густоти рослин 200 тис. шт./га за вирощування сорго цукрового з міжряддям 45 і 60 см. Визначено, що за густоти стояння рослин сорго цукрового 200 тис./га на міжрядді 45 см врожайність біомаси збільшується до 64,0 т/га на противагу 60 см, де отримали 57,6 т/га, на міжрядді 75 см врожайність була істотно нижчою (на рівні 55,4 т/га), а на 30 см сягала всього 55,1 т/га за цієї ж густоти рослин. Як збільшення, так і зменшення густоти рослин не приводять до суттєвого зростання врожайності біомаси. Встановлено, що цукристість біомаси сорго цукрового була найбільшою на варіантах вирощування рослин 45 см (13,2–13,3%), як звужені, так і ширші міжряддя суттєво знижували цей показник (до 10,5–11,4%) Таким чином, ценотичні чинники (ширина міжряддя та густота рослинного стеблостою) мають істотний вплив на рівень врожайності зеленої маси. Найбільше значення отримали за густоти рослин сорго цукрового 200 тис./га на міжрядді 45 см. При цьому густота рослин не завжди має вплив на цукристість, здебільшого на цей показник впливають ширина міжряддя та умови року вирощування.

УДОСКОНАЛЕННЯ АГРОТЕХНІКИ ВИРОЩУВАННЯ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ (CALENDULA OFFICINALIS L.) В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ

В. А. Тарасюк — 2024-12-30

У статті викладено результати вивчення особливостей формування продуктивності нагідок лікарських (Calendula officinalis L.) сорту «Сонячна красуня» та обґрунтування прийомів отримання високої врожайності насіння з оптимальними показниками якості. Встановлено, що від застосування регулятора росту рослин Стимпо схожість підвищилася на 7%, Регопланту – на 3%, порівняно з контрольним варіантом. Також за роки досліджень ефективність регуляторів підвищувалася від першого строку сівби до третього. У результаті аналізу структури врожаю відзначено, що кількість насіннєвих кошиків на одному метрі змінювалася за роками і залежала від досліджуваних факторів. Найбільшу їх кількість сформовано в середньому у 2022 році (328,1 шт.), найменшу – у 2023 році (258,3 шт.). Відзначено тенденцію до збільшення кількості кошиків на одиницю площі за використання регуляторів росту. Обробка насіння і вегетуючих рослин препаратом Стимпо забезпечила надбавку щодо контролю 54,6 шт., а препаратом Регоплант – 30,2 шт. на 1 м2. Крім цього, відзначено, що маса насіння з одиниці площі від першого строку сівби до третього зменшується, але від застосування препарату Стимпо збільшується на 34,8 г г/м2, Регопланту – на 19,9 г/м2. Максимальну масу насіння отримано за використання регулятора росту Стимпо у перший строк сівби – 139,4 г/м2, мінімальну – у контролі за третього строку сівби – 84,7 г/м2. Встановлено, що строки сівби мали істотний вплив на вихід кондиційного насіння. Так, вихід кондиційного насіння з гектара за першого строку сівби становив 991 кг, що на 177 кг (18%) більше, ніж за другого і на 211 кг (22%) більше, ніж за третього строку сівби. Регулятори росту (незалежно від інших факторів) істотно збільшували вихід насіння, при цьому від застосування препарату Стимпо він був вищим на 168 кг/га, а Регопланту – на 159 кг/га. Однак ефективність препаратів була вищою за першого та другого строків сівби. Прибавка до контролю за першого строку сівби від використання регулятора росту Стимпо становила 241,0 кг/га, Регопланту – 169,5 кг/га, за третього строку – 241,5 кг/га та 166,5 кг/га відповідно. Обробка посівів нагідок лікарських сорту «Сонячна красуня» десикантом Спека збільшувала вихід кондиційного насіння до 84,2% проти 74,4% на контролі.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ АГРОНОМІЧНИМИ ПРОЦЕСАМИ З ВИКОРИСТАННЯМ РОБОТОТЕХНІКИ ТА ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

М. Ю. Осіпов — 2024-12-30

Інтеграція робототехніки та штучного інтелекту в сільське господарство є трансформаційним кроком в керуванні агрономічними процесами, що відкриває потенціал для підвищення продуктивності, стійкості та точності. Актуальність цього напряму зумовлена збільшуваним світовим попитом на продовольство, необхідністю ефективнішого використання ресурсів та екологічними проблемами, з якими стикаються традиційні методи ведення сільського господарства. Останні часто призводять до неоптимального використання ресурсів, високих трудовитрат і неефективної врожайності, що робить впровадження передових технологій, таких як робототехніка та штучний інтелект, критично важливим для розв’язання цих проблем. Метою дослідження є вивчення інноваційних рішень в керуванні агрономічними процесами шляхом інтеграції робототехніки та штучного інтелекту з акцентом на їхню роль в оптимізації виробництва сільськогосподарських культур, зменшенні відходів та підвищенні точності сільськогосподарських практик. Результати застосування робототехніки та штучного інтелекту в сільському господарстві свідчать про перспективність такого підходу. Автономні роботи, оснащені датчиками та алгоритмами штучного інтелекту, можуть моніторити стан ґрунту, виявляти шкідників та оцінювати стан рослин у режимі реального часу, що дає змогу здійснювати цілеспрямоване регулювання. Системи на основі штучного інтелекту, використовуючи машинне навчання та предиктивну аналітику, можуть оптимізувати графіки зрошення, використання добрив та стратегії боротьби зі шкідниками, що приводить до ефективнішого використання ресурсів та підвищення врожайності культур. Безпілотні літальні апарати й роботи на базі штучного інтелекту показали здатність виконувати завдання швидше і з більшою точністю, ніж традиційні методи, що сприяє зниженню витрат і підвищенню продуктивності. Таким чином, інноваційне використання робототехніки та штучного інтелекту в керуванні агрономічними процесами змінює сільське господарство. Такі технології не лише підвищують ефективність сільськогосподарських операцій, але й відкривають шлях до сталого ведення сільського господарства, зменшуючи споживання ресурсів та мінімізуючи вплив на довкілля.

РЕЗУЛЬТАТИ ВИЗНАЧЕННЯ КІНЕТИКИ ВОЛОГОВМІСТУ І ТЕМПЕРАТУРИ В М’ЯСІ ЗА КОНДУКТИВНОГО СУШІННЯ ІЗ СТИСНЕННЯМ

В. О. Скрипник — 2024-12-30

Важливішими задачами сучасної харчової промисловості, зокрема у сушінні харчової сировини, є збереження харчової цінності готового продукту та зниження енергетичних витрат. Кондуктивне сушіння вирішує такі завдання, але наразі досліджено недостатньо, що призводить до значного дефіциту наукових даних. Попит на продукти харчування з тривалим терміном зберігання, включно із сушеним м’ясом, особливо зростає в Україні через перебої з електропостачанням, викликані війною з росією. Це збільшує актуальність досліджень у цій галузі. Попередні дослідження переважно зосереджувалися на визначенні та аналізі кінетики вологовмісту та температури м’яса під час кондуктивного сушіння м’яса та не враховували стиснення самого м’яса. Залишалося невивченим, як стиснення може впливати на процес виведення вологи зі структури м’яса. У статті представлені результати експериментального дослідження кондуктивного сушіння сирого м’яса товщиною 0,003 м, 0,005 м і 0,007 м в умовах двобічного підведення теплоти з температурою поверхонь нагрівання до 130°C за різної маси навантаження, що створювало надлишковий тиск пари у поверхневому шарі сировини. Авторами досліджено і визначено кінетику вологовмісту та температури в умовах стиснення з навантаженням, визначено раціональну товщину сировини, а якість готового продукту оцінювалась органолептичним способом за 5-бальною шкалою. Результати досліджень порівнювалися з даними попереднього дослідження, в якому вивчався цей процес без навантаження на нагрівальну поверхню, що були опубліковані раніше. У результаті було встановлено, що сушіння в умовах стиснення з навантаженням дає змогу значно скоротити тривалість процесу та зменшити витрату енергії, при цьому якість готового продукту залишається високою. Апроксимація експериментальних кінетик вологовмісту і температури дала змогу розробити аналітичні моделі процесу у вигляді модифікованих експонент, що враховують товщину дослідного зразка і масу навантаження.

ТЕХНОЛОГІЯ ТА ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ ЛАКОФАРБОВИХ ПОКРИТТІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ БЕЗ ВИДАЛЕННЯ ПРОДУКТІВ КОРОЗІЇ

П. П. Федірко — 2024-12-30

У статті викладено склад ґрунту перетворювача іржі, а також технологію нанесення лакофарбових покриттів. Проаналізовано механізми корозійного та електрохімічного поводження сталей в агресивних експлуатаційних середовищах аграрного виробництва. Описано історію відкриття, класифікацію та сфери застосування перетворювачів продуктів корозії (іржі), завдяки яким нема потреби у повному видаленні продуктів корозії з поверхні металу під час проведення ремонтних робіт. Перетворювачі іржі вступають в реакцію з продуктами корозії, утворюючи захисний шар, який запобігає подальшій корозії і є доброю основою для нанесення лакофарбових матеріалів. Також наведені склади перетворювачів вітчизняного виробництва і технологія їх нанесення. За дотримання технології та врахуванні сумісності лакофарбових матеріалів застосування перетворювачів іржі суттєво знижує витрати на антикорозійний захист. Знижуються витрати під час нанесення лакофарбового покриття внаслідок суміщення операцій. Доведено, що є дефіцит обладнання для якісної підготовки поверхні металу перед нанесенням покриття, здійснення протикорозійного захисту, корозійного контролю і значним залишається обсяг робіт із протикорозійного захисту металоконструкцій у так званих польових умовах, коли поверхню перед нанесенням покриття абияк зачищають металевими щітками, неочищеним піском тощо. Така «підготовка», крім зайвих витрат, практично не дає позитивного ефекту, оскільки після нанесення на погано підготовлену поверхню металу покриття під ним розвивається підплівкова корозія, яка швидко руйнує конструкцію. Проте така практика поширена під час прокладання водогонів, газових мереж середнього тиску, ремонту мостів, веж тощо. В Україні розроблене обладнання для якісної надзвукової, термоабразивної, гідроабразивної підготовки поверхні. Проаналізовано проблему збереження машин у невеликих господарствах порівняно з агрохолдингами, які у роботі застосовують дорогі імпортні матеріали і техніку. Також бракує кваліфікованих фахівців, здатних займатися обслуговуванням і ремонтом. Тому актуальною темою є проведення пошукових досліджень для розроблення методики відновлення лакофарбових покриттів сільськогосподарської техніки, яка не потребує високої кваліфікації персоналу і значних витрат. Доведено, що найпоширенішим методом видалення продуктів корозії з поверхні, окрім механічної обробки, є кислотне травлення, яке має істотні недоліки: разом з видаленням продуктів корозії розчиняється частина поверхні металу деталі; утворюються кислотні тумани, шкідливі для органів дихання; виникає потреба в утилізації стічних вод, які утворюються в результаті промивання металевих заготовок після кислотного травлення. Запропонований альтернативний спосіб обробки кородованої поверхні металоконструкцій для використання перетворювачів іржі.

АНАЛІЗ ПОХИБОК ВИМІРЮВАННЯ ПРЕЦЕЗІЙНИХ ДЕТАЛЕЙ ВИМІРЮВАЛЬНОЮ РУКОЮ

С. Ф. Філоненко — 2024-12-30

У статті проведено детальний аналіз різних видів похибок, що виникають під час вимірювання прецизійних деталей з використанням вимірювальної руки. Вимірювальні руки є високотехнологічними інструментами, які широко застосовуються у сфері машинобудування, авіаційній промисловості, автомобілебудуванні та інших галузях, де важливі висока точність і повторюваність вимірювань. Особливості конструкції таких пристроїв дають змогу виконувати швидкі та точні вимірювання деталей різної форми, зокрема тих, які мають складну геометрію. Проте точність вимірювальних рук значною мірою залежить від низки факторів, включно з умовами експлуатації, температурними змінами, конструктивними характеристиками інструмента, кваліфікацією оператора та іншими зовнішніми чинниками. Зокрема, розглянуто вплив теплових коливань, які можуть призвести до викривлень конструкції вимірювальної руки і вплинути на точність отриманих результатів. Для аналізу точності вимірювань було використано метод Монте-Карло, що дав змогу отримати ймовірнісні характеристики похибок та визначити найбільш впливові фактори, що спричиняють погіршення точності вимірювання. У статті запропоновано алгоритм автоматичної корекції, який дає змогу компенсувати систематичні похибки та зменшити вплив зовнішніх умов на результати вимірювання. Експериментальні дослідження, проведені в умовах виробництва, підтвердили ефективність запропонованих підходів, продемонструвавши суттєве підвищення надійності вимірювань і точності отриманих даних. Окрім того, у роботі розглянуто методи мінімізації похибок, які виникають внаслідок впливу людського фактора, шляхом автоматизації процесів оброблення результатів вимірювань. Запропоновані методики й алгоритми можуть бути корисними для інженерів, відповідальних за контроль якості продукції, а також для дослідників у сфері метрології, зацікавлених у вдосконаленні вимірювальних технологій для підвищення точності контролю складних деталей.

АВТОМАТИЧНА КОРЕКЦІЯ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАННЯ НА КООРДИНАТНО-ВИМІРЮВАЛЬНІЙ МАШИНІ

О. В. Чалий — 2024-12-30

Координатно-вимірювальні машини (КВМ) відіграють ключову роль у сучасному виробництві та контролі якості, забезпечуючи високоточні вимірювання геометричних параметрів складних деталей. Однак навіть найсучасніші КВМ піддаються впливу різноманітних факторів, що призводять до виникнення похибок вимірювання. Стаття присвячена розробці та аналізу методів автоматичної корекції похибки вимірювання на КВМ, які дають змогу суттєво підвищити точність отриманих результатів без необхідності фізичної модифікації наявного обладнання. У роботі представлено комплексну математичну модель процесу вимірювання на КВМ, яка враховує геометричні, кінематичні та термічні джерела похибок. Ця модель дає змогу детально описати взаємодію різних компонентів КВМ та їхній вплив на точність вимірювань. На основі цієї моделі розроблено алгоритм автоматичної корекції, який поєднує методи кінематичного моделювання та статистичного аналізу для виявлення та компенсації різних типів похибок. Алгоритм враховує специфіку роботи КВМ у різних режимах та умовах експлуатації, що забезпечує його універсальність та ефективність. Проведено теоретичне обґрунтування запропонованого методу, включно з доведенням його збіжності й оцінюванням конфігурацій КВМ та типів вимірюваних деталей. Це теоретичне обґрунтування базується на математичних методах та забезпечує надійність і передбачуваність роботи алгоритму в різних умовах. Показано, що застосування автоматичної корекції дає змогу знизити сумарну похибку вимірювання на 20–30% порівняно з традиційними методами калібрування КВМ. Це значне покращення точності відкриває нові можливості для використання КВМ у високоточних виробничих процесах. Результати дослідження мають широке практичне значення для галузей, де використовуються КВМ, включно з авіакосмічною промисловістю, автомобілебудуванням, виробництвом прецизійних компонентів та медичного обладнання. У кожній з цих галузей підвищення точності вимірювань може привести до суттєвого покращення якості продукції, зниження відсотку браку та оптимізації виробничих процесів. Запропонований метод автоматичної корекції похибки вимірювання на КВМ може стати основою для розроблення нового покоління високоточних метрологічних систем, що забезпечують надійні результати в умовах виробництва. Це відкриває перспективи для створення більш досконалих КВМ, які зможуть задовольнити зростаючі вимоги до точності в сучасній промисловості.

ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ РОЗВИТКУ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

А. В. Печенюк — 2024-12-30

Відновлювана енергетика залишається стратегічним напрямом розвитку України, особливо в умовах воєнного стану. Війна суттєво вплинула на енергетичний сектор, зокрема на відновлювані джерела енергії (ВДЕ). Руйнування інфраструктури, окупація територій і економічна нестабільність створили серйозні виклики для галузі, яка до початку війни демонструвала активне зростання. Незважаючи на це, розвиток відновлюваної енергетики є ключовим для зменшення залежності від викопних джерел енергії, підвищення енергетичної безпеки та інтеграції в європейську енергетичну систему. Мета дослідження полягає в аналізі перспектив та викликів, які постали перед сектором ВДЕ в Україні, визначенні стратегічних напрямів його відновлення й адаптації до нових умов. Основні проблеми включають зниження інвестиційної привабливості, руйнування об’єктів, складнощі з фінансуванням та затримки з виплатами за «зеленим» тарифом. Разом із викликами війна створила нові можливості, зокрема розвиток децентралізованої енергетики, мікромереж і біоенергетики, які сприяють автономності та стійкості енергопостачання. Окрема увага приділяється ролі ВДЕ у відновленні сільських громад, забезпеченні критичної інфраструктури та інтеграції сучасних технологій. Аналіз перспектив демонструє, що за підтримки міжнародних партнерів, вдосконалення правового регулювання та стимулювання інвестицій відновлювальна енергетика може стати важливим фактором сталого розвитку України.

РОЛЬ СІЛЬСЬКОГО ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Л. М. Чорнобай — 2024-12-30

Сільський зелений туризм відіграє ключову роль у формуванні сталого розвитку сільських територій України, інтегруючи економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку регіонів. Його значення полягає у створенні можливостей для диверсифікації економічної діяльності на селі, підвищення якості життя місцевого населення та збереженні довкілля. Цей вид діяльності є потужним економічним драйвером для всебічного розвитку сільських територій. Однією з основних переваг є зростання доходів місцевих мешканців та залучення додаткових фінансових ресурсів через туристичні потоки. Це підтримка не лише розвитку малого і середнього бізнесу, а й створення нових робочих місць, що є фактором запобігання внутрішньої та зовнішньої міграції сільського населення. Одним із важливих результатів розвитку сільського зеленого туризму є поліпшення соціальної структури села. Сільський туризм сприяє збереженню і популяризації місцевих традицій і культури, що стимулює відродження народних ремесел, фольклору, кухні. Це стає потужним драйвером для розвитку місцевих культурних ініціатив та підвищення самосвідомості, створює можливості для інтеграції молоді в місцеве господарство. Сільська молодь та молоді фахівці можуть працювати в агротуризмі, тим самим залишаючись у своїх рідних селах і отримуючи достойні заробітки. Завдяки зростанню соціально-економічної активності зменшується соціальна напруга, посилюється соціальна відповідальність, а також збільшується активність місцевих жителів. Сільський зелений туризм є внутрішнім механізмом забезпечення комплексного розвитку сільських територій. Завдяки своєму потенціалу для стимулювання економічного, соціального та екологічного розвитку він сприяє підвищенню життєвого рівня місцевих жителів, створенню нових робочих місць, збереженню культурної спадщини та покращенню екологічного стану населення в сільських громадах. З огляду на ці переваги, важливим є сприяння розвитку цього виду економічної діяльності на селі, створюючи сприятливі умови для інвестування, навчання та співпраці на усіх рівнях.