Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ВИНОС ОСНОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ ЖИВЛЕННЯ РОСЛИНАМИ БУРЯКА КОРМОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД СОРТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ І НОРМ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

П. В. Безвіконний — 2025-08-29

У статті представлено результати багаторічних (2020–2024 роки) польових досліджень, спрямованих на вивчення впливу мінеральних добрив на вміст макроелементів (азоту, фосфору та калію) у біомасі кормових буряків різних сортів (Сонет, Ольжич, Стармон) в умовах Західного Лісостепу України. Особливу увагу приділено аналізу динаміки вмісту цих елементів у гичці та коренеплодах, а також визначенню їх винесення із ґрунту разом з урожаєм основної та побічної продукції. Дослідження показали, що вміст азоту в гичці всіх сортів значно перевищував його концентрацію в коренеплодах. Внесення мінеральних добрив, особливо в дозах N150P75K225 та N225P75K150 кг д. р./га, сприяло максимальному накопиченню азоту як у листках (до 2,72% у сорту Ольжич), так і в коренеплодах. Середній вміст азоту в гичці становив: у сорту Сонет – 2,41%, Ольжич – 2,62%, Стармон – 2,54%; у коренеплодах відповідно – 1,12, 1,21, 1,39%. Щодо фосфору, між вмістом його в гичці та коренеплодах чітких закономірностей не виявлено. Найбільше його накопичення зафіксовано в листках сорту Ольжич (0,64%) та коренеплодах сорту Стармон (0,51%) на суху масу. Застосування добрив сприяло підвищенню вмісту фосфору, особливо на варіантах із нормою N150P75K225. Калій, як елемент, що відіграє ключову роль у вуглеводному та білковому обміні, також продемонстрував підвищене накопичення у відповідь на удобрення. Найбільший його вміст виявлено в сорту Стармон – 1,73% у коренеплодах. У гичці концентрація калію в середньому перевищувала рівень у коренеплодах і змінювалася залежно від сорту, фази вегетації та умов живлення. Вивчення виносу елементів живлення з урожаєм показало, що найбільше із ґрунту виноситься калію, далі – азоту та фосфору. Максимальний сумарний винос азоту, фосфору й калію спостерігався на удобрених варіантах сорту Стармон – 179 кг/га азоту, 45 кг/га фосфору та 227 кг/га калію. На контрольних ділянках без добрив ці показники були значно нижчими, що свідчить про критичне значення оптимального мінерального живлення для формування продуктивної врожайності й ефективного використання поживних речовин. Отримані результати підтверджують важливу роль внесення добрив у регулюванні живлення кормових буряків, що дозволяє не лише підвищити концентрацію макроелементів у рослинах, але й забезпечити раціональне використання поживних речовин упродовж усього вегетаційного періоду.

ВПЛИВ КОНСТРУКЦІЇ СТАНКІВ, ПОРОДНОСТІ КНУРА-ПЛІДНИКА ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ УМОВ УТРИМАННЯ НА ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ТА ПРОДУКТИВНІ ОЗНАКИ СВИНОМАТОК І ПОРОСЯТ У ПРОМИСЛОВОМУ СВИНАРСТВІ

С. Л. Глухенький — 2025-08-29

У контексті євроінтеграційного курсу Україна активно впроваджує положення європейських директив щодо гуманного ставлення до сільськогосподарських тварин, зокрема – обмеження фіксованого утримання свиноматок у період поросності та лактації. Це актуалізує необхідність науково обґрунтованого підходу до вибору типів станків і схем утримання, які не лише забезпечують відповідність стандартам благополуччя, але й сприяють високій продуктивності тварин. У статті подано результати комплексного трифакторного дослідження, метою якого було з’ясування впливу різних умов утримання свиноматок у період поросності, типу станка за опоросу, породності кнура-плідника та їхньої взаємодії на відтворювальні та продуктивні ознаки свиноматок і поросят-сисунів. Дослідження проведено у 2023–2025 роках на базі ПОП «Вікторія» (Миколаївська область) за участі 576 гнізд свиноматок і 8 118 поросят, отриманих від двопородних маток (велика біла × ландрас) і кнурів термінальних ліній PIC 337 та “Maxter”. Експеримент проводився з дотриманням вимог Закону України «Про ветеринарну медицину» щодо благополуччя тварин. Встановлено, що умови утримання в цеху відтворення вірогідно впливали на більшість показників репродуктивної здатності: багатоплідність, масу гнізда, молочність, вирівняність приплоду, збереженість поросят, товщину шпику тощо. Найвищі показники були притаманні свиноматкам, які утримувалися індивідуально або з поетапним переходом у групові станки, а також у разі використання традиційних станків опоросу. Повністю групове утримання поросних свиноматок виявилося найменш ефективним. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для вдосконалення технологій утримання свиноматок у промисловому свинарстві з урахуванням вимог благополуччя тварин і потреб ефективного виробництва.

ТОВАРНІСТЬ І ФІЗИЧНІ ПОКАЗНИКИ ЯБЛУК СОРТУ РЕНЕТ СИМИРЕНКА ЗАЛЕЖНО ВІД РЕЖИМУ ОХОЛОДЖЕННЯ, ОБРОБКИ ДЕРЕВ ЕТИЛЕНПРОДУЦЕНТОМ І ПЛОДІВ ІНГІБІТОРОМ ЕТИЛЕНУ

О. О. Дрозд — 2025-08-29

Досліджено зміни товарності та фізичних показників яблук сорту Ренет Симиренка впродовж тривалого холодильного зберігання залежно від режиму охолодження, обробки дерев етиленпродуцентом (Етефон) і плодів інгібітором етилену (1-метилциклопропен). Дослідження проводили в Уманському національному університеті садівництва. За два тижні до очікуваного збору врожаю насадження обробляли фізіологічно-активною речовиною Етефон (етрел, 180 г/га) з додаванням КАНО (калійна сіль α-нафтилоцтової кислоти, 20 г/га), контрольні ділянки обприскували водою. Яблука заготовляли з настанням збиральної стиглості. У день збору одну частину плодів охолоджували за температури 5 ± 1 ℃ та відносної вологості повітря 90–95%, наступного дня обробляли 1-МЦП (СмартФреш, 0,068 г/м3). Іншу частину яблук експонували впродовж трьох діб за температури 16 ± 1 ℃ із наступним охолодженням до 5 ± 1 ℃ і обробкою 1-МЦП. Далі продукцію шість місяців зберігали в холодильній камері КХР-12М за температури 2 ± 1 ℃ і відносної вологості повітря 90–95%. Встановлено, що за температури 2 ± 1 ℃ раціональна тривалість холодильного зберігання плодів із необроблених Етефоном дерев (з 90% виходом товарних плодів) становить шість місяців, незалежно від режиму охолодження, а за обробки Етефоном – до шести місяців лише для негайно охолодженої продукції. За обробки 1-МЦП вихід товарних плодів високий (97%), незалежно від застосування Етефону й охолодження. Наприкінці зберігання за обробки дерев Етефоном і тридобового затримання післязбирального охолодження прискорено зростає відбивання шкіркою світла та нижча щільність м’якуша. Незалежно від обробки Етефоном і охолодження, за післязбиральної обробки 1-МЦП зміна основного забарвлення і щільності повільніша. Під час зберігання залежність щільності м’якуша яблук від рівня відбивання шкіркою світла на хвилі 675 нм обернено лінійна, а виходу товарних плодів від щільності – прямолінійна. Вихід товарної продукції, відбивання світла та щільність визначаються післязбиральною обробкою яблук 1-МЦП. На товарність продукції і щільність передзбиральна обробки дерев Етефоном і режим охолодження впливають слабо (2–4%), на відбивання світла вплив чинників у межах 12–14%.

ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ РОСЛИН ТА МІКРОДОБРИВ НА ВОДОСПОЖИВАННЯ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

М. О. Іванів — 2025-08-29

У статті наведено результати досліджень з вивчення впливу густоти стояння рослин та позакореневих підживлень мікродобривами на сумарне водоспоживання і коефіцієнт водоспоживання посівів гібридів кукурудзи марки DEKALB в ґрунтово-кліматичних умовах Північного Степу України. Метою дослідження було встановити ефективні агротехнічні заходи, які забезпечують раціональне використання вологи, збереження родючості ґрунтів та високу продуктивність агроценозів кукурудзи. Польові дослідження проводили у 2022–2024 рр. на чорноземі звичайному малогумусному в ТОВ АФ «Агротехно- логія-Плюс» Кропивницького району Кіровоградської області. У трифакторному досліді вивчали гібриди різних груп ФАО (310–420), вісім рівнів густот стояння рослин (55–110 тис./га) та три варіанти позакореневих підживлень (контроль – обробка водою, Аміно Ультра Кукурудза, Мікро-Мінераліс Кукурудза). За результатами досліджень встановлено, що сумарне водоспоживання суттєво залежало від погодних умов року: від 1487 м³/га у найпосушливішому 2024 р. до 4219 м³/га у найбільш зволоженому 2022 р. У середньому 61,8% водоспоживання забезпечували опади, решта припадала на запаси ґрунтової вологи. Найнижчим коефіцієнт водоспоживання (236–309 м³/т) визначено у 2024 р., найвищим (367–391 м³/т) – у 2022 р. Оптимальною у дослідженнях була густота стояння рослин у діапазоні 55–75 тис./га, для якої характерні найбільш ощадливі витрати води на формування одиниці врожаю (308–311 м³/т). Застосування мікродобрив сприяло більш економному використанню води – коефіцієнт водоспоживання знижувався на 11–17% порівняно з контролем. Найвищу ефективність забезпечили позакореневі підживлення мікродобривом Аміно Ультра Кукурудза. Між сумарним водоспоживанням, коефіцієнтом водоспоживання та врожайністю зерна встановлено дуже тісні кореляційні зв’язки (R² = 0,9280–0,9995), що засвідчує високу ефективність досліджуваних елементів технології вирощування кукурудзи у контексті адаптації до змін клімату та дефіциту водних ресурсів.

ОЦІНКА ВМІСТУ НІТРАТІВ У МОЛОЦІ КОРОВ’ЯЧОМУ СИРОМУ ПРОТЯГОМ РОКУ

В. В. Лайтер — 2025-08-29

Продукти харчування тваринного походження меншою мірою контролюються на вміст нітратів (за винятком ковбас), оскільки вони не є потенційним джерелом надходження в організм споживачів цих речовин. Водночас молоко коров’яче також може бути джерелом додаткового надходження нітратів в організм, тому особливо актуальним є контроль їх вмісту в молоці, яке є щоденним компонентом раціону багатьох споживачів, включно з дітьми. Підвищений вміст нітратів у молоці може виникати внаслідок надходження нітратів до організму корови з кормами або водою, особливо за умов порушення технології годівлі, зниження активності мікрофлори рубця чи неякісних кормів. Тому ефективність перетворення нітратів у травному тракті корів прямо впливає на якість молочної продукції. Метою роботи було визначення можливих сезонних змін кількості нітратів у молоці коров’ячому, отриманому від двох порід корів – голштинської та чорно-рябої. Для визначення кількості нітратів у молоці використовували стандартний метод з використанням відновлення кадмієм і аналізування інжекційного потоку після діалізу. Установлено, що в молоці сирому, отриманому від голштинської і чорно-рябої порід корів у літні місяці, вміст нітратів суттєво не відрізнявся і був у межах від 2,9 до 6,5 мг/кг молока. Водночас не виявлено вірогідної залежності щодо впливу породи корів на вміст нітратів у молоці за однакового раціону й типу годівлі тварин. У березні вміст нітратів у молоці голштинської і чорно-рябої порід корів у всіх господарствах був вірогідно більший, ніж у січні. До того ж у березні на фермах № 2 та № 3 з голштинськими породами корів та у двох із чорно-рябими кількість нітратів у молоці перевищувала, хоч і несуттєво, значення в 10 мг/кг. Отже, можливе збільшення вмісту нітратів у молоці потребує ґрунтовніших досліджень щодо механізмів надходження їх у молоко за сучасної технології утримання та годівлі корів.

ВПЛИВ РОКУ ТА МІСЯЦЯ НАРОДЖЕННЯ І ОТЕЛЕННЯ НА ПОКАЗНИКИ МОЛОЧНОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ КОРІВ-ПЕРВІСТОК ГОЛШТИНСЬКОЇ ПОРОДИ

І. М. Люта — 2025-08-29

У роботі розглядаються особливості формування молочної продуктивності великої рогатої худоби. Відомо, що ці показники є результатом складної взаємодії генетичних і середовищних чинників. Основну увагу приділено впливу року та сезону народження і отелення. Наводяться дані про ступінь впливу цих чинників на фенотипову мінливість молочної продуктивності первісток, що підкреслює необхідність їх урахування в селекційно-племінній роботі господарства. Досліджено вплив року та місяця народження і отелення на показники молочної продуктивності корів-первісток голштинської породи (тривалість лактації, надій за лактацію та надій за 305 днів). Матеріалом для аналізу стали первинні зоотехнічні дані 635 корів, які утримуються в господарстві СТОВ «Промінь» Миколаївської області. Встановлено, що рік отелення достовірно впливає на всі три досліджувані ознаки (P < 0,001). Максимальні значення надою за лактацію (11 251,4 ± 260,58 кг) і за 305 днів (10 940,4 ± 220,34 кг) спостерігались у тварин, що отелились у 2019–2022 роках. Водночас найнижчі надої за 305 днів зафіксовані в корів 2016 року отелення (8 948,2 ± 207,10 кг). Рік народження також виявив значущий вплив (P < 0,001), з найвищими середніми надоями у тварин 2018 року народження (10 119,5 ± 90,29 кг за 305 днів). Місяць отелення статистично впливав лише на надій за 305 днів лактації (P = 0,041). Найкращі результати отримано у тварин січневих (10 155,1 ± 176,25 кг) і жовтневих (9 989,7 ± 137,12 кг) отелень. Місяць народження не мав достовірного впливу на жоден із показників (P > 0,05). Отримані результати підкреслюють важливість урахування календарних факторів у системі управління молочним стадом. Їх практичне застосування дозволяє підвищити ефективність відтворення, удосконалити календар осіменінь і сформувати оптимальні умови для реалізації генетичного потенціалу тварин. Дані можуть бути використані в селекційно-племінній роботі та для адаптації технологічних процесів у молочному скотарстві до конкретних кліматичних і господарських умов.

ЕФЕКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ ЗАХИСТУ СОРГО ВІД ШКІДНИКІВ В УМОВАХ СТЕПУ УКРАЇНИ

В. Л. Матюха — 2025-08-29

У статті подано результати дослідження щодо ефективності інсектицидного захисту посівів зернового сорго в умовах Північного Степу України. Актуальність роботи зумовлена зростанням кліматичних ризиків, зокрема посух, і необхідністю пошуку надійних альтернатив традиційним зерновим культурам. Сорго – перспективна культура через високу посухостійкість, стабільну врожайність і меншу потребу у внесенні добрив. Водночас його вирощування супроводжується негативним впливом комплексу шкідників, серед яких домінують злакові попелиці, дротяники, шведська муха, бавовникова совка, хлібні жуки тощо. Метою дослідження було встановлення ефективності різних схем захисту сорго – передпосівного протруювання насіння та обробки вегетуючих рослин – із застосуванням хімічних і біологічних препаратів (Круїзер, Максим XL, Вермістим, Карате Зеон). Досліди проводилися на базі дослідного господарства «Дніпро» Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України у 2018–2021 роках, з урахуванням агрокліматичних умов, які виявилися нестабільними за температурним і водним режимом. Результати показали, що комбінація Круїзер + Максим XL + Вермістим забезпечила найнижчі показники ураження сходів (6,0%) та загибелі проростків (4,0%), а також найвищу врожайність – до 8,80 т/га за комбінованого застосування з Карате Зеон. Застосування інсектицидів дозволяло зменшити чисельність попелиць у критичних фазах розвитку культури (до 0,8–1,2 особини/рослину). Доведено високу ефективність інтегрованого захисту сорго, що поєднує інсектициди й біостимулятори росту, як фактор підвищення врожайності та зниження пестицидного навантаження на довкілля. Отримані дані мають практичне значення для агровиробництва в зоні ризикованого землеробства й обґрунтовують доцільність подальших досліджень ефективних, екологічно безпечних препаратів.

ВПЛИВ ЕЛЕМЕНТІВ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ НА ВИЖИВАНІСТЬ ТА ЗИМОСТІЙКІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Д. В. Михайлюк — 2025-08-29

Оптимізація та вдосконалення елементів технології вирощування пшениці озимої для формування високої продуктивності і якості культури є важливим завданням аграрного виробництва в Україні. Мета досліджень полягає у вивченні впливу стимулятора росту рослин і мікоризоутворюючого препарату за різних норм висіву насіння пшениці озимої на виживаність і зимостійкість рослин в умовах Правобережного Лісостепу України. Дослідження проводились упродовж 2022–2025 років в умовах Навчально-виробничого центру Білоцерківського національного аграрного університету (БНАУ). У роботі використовували загальноприйняті методи й методики в галузі агрономічних досліджень, а також комп’ютерні програми для оброблення і узагальнення результатів досліджень. Досліджено, що тривалість періоду осінньої вегетації у 2022 році становила 56 діб, випало 173 мм опадів, у 2024 році – 52 доби і 131 мм опадів. Мала кількість опадів (97 мм) і менший період осінньої вегетації (49 діб) спостерігаються у 2023 році. Проте це дозволило рослинам утворити восени 2–4 пагони й нагромадити у вузлах кущення до 33% цукру на суху речовину. Визначено, що густота стояння рослин перед входом у зиму змінювалась залежно від норми висіву й обробки насіння мікоризоутворюючим препаратом Мікофренд і стимулятором росту Агростимулін. Найкращі умови щодо формування густоти рослин пшениці озимої в обох сортів склалися у варіантах за норм висіву 5,0 та 5,5 млн шт./га та застосування мікоризоутворюючого препарату та стимулятора росту рослин, як за обробки насіння, так і за обприскування посівів. Найвища зимостійкість рослин спостерігається як у сорту Лісова пісня, так і в сорту Зоря ланів за норми висіву 5,0 та 5,5 млн шт./га із застосуванням біопрепаратів Мікофренду й Агростимуліну, перебуває в межах від 83,9 до 94,7% в сорту Лісова пісня та від 84,0 до 94,4% в сорту Зоря ланів. У подільших дослідженнях варто вивчити ефективність впливу норм висіву із застосуванням біопрепаратів на формування продуктивності та якості продукції пшениці озимої.

СОРТОВІ ОСОБЛИВОСТІ НАКОПИЧЕННЯ СУХОЇ РЕЧОВИНИ В РОСЛИНАХ ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО

О. І. Мулярчук — 2025-08-29

У статті представлено результати досліджень із вивчення біологічних особливостей сортів гороху овочевого залежно від строків сівби в умовах кліматичних змін Правобережного Лісостепу України. Актуальність роботи зумовлена необхідністю покращення агротехнологій вирощування гороху овочевого як культури, що є джерелом високоякісного рослинного білка, а також має здатність до біологічної фіксації азоту, що сприяє підвищенню родючості ґрунтів без надмірного використання синтетичних добрив. Метою дослідження було встановлення впливу сортових особливостей та строків сівби на динаміку розвитку листкового апарату, фотосинтетичну активність і наростання сухої речовини рослин. Польові досліди проводилися у 2019–2022 роках на землях НДЦ «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет». У дослідженні було задіяно сім сортів гороху овочевого (Лущильний – контроль, Амалфі, Вівадо, Вінко, Глоріверт, Сіенна, Шервуд) та два строки сівби. Результати свідчать, що найбільші значення чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) спостерігалися у фазі бутонізації – цвітіння, де в сорту Селена вона досягала 11,3 г/м² за добу. За весь період вегетації максимальна середня чиста продуктивність фотосинтезу – 7,4 г/м² за добу – відзначена в сорту Глоріверт, що на 1,7 г/м² вище за контроль. Найнижчі показники фіксували в сорту Амалфі. Динаміка чистої продуктивності фотосинтезу залежала як від сорту, так і від фаз росту й розвитку. Накопичення сухої речовини досягало максимуму в період формування бобів, з найвищими показниками в сортів Шервуд (3,79 т/га), Сіенна та Глоріверт. У дослідженнях установлено важливість адаптації технологій вирощування до сортових особливостей культури та погодних умов конкретного року. Результати можуть бути використані для вдосконалення сортової технології під час планування строків сівби та формування конвеєрного постачання сировини на переробні підприємства.

КОМПЛЕКСНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРОБІОТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ ТА БІШОФІТУ В АГРОСИСТЕМАХ

П. В. Писаренко — 2025-08-29

Питання використання пробіотиків у системі захисту сільськогосподарських рослин є досить інноваційним і потребує подальшого дослідження. З огляду на перспективність попередніх досліджень щодо використання бішофіту в системі захисту рослин, який водночас є джерелом макроелементів і мікроелементів, може виступати середовищем живлення для корисних мікроорганізмів, доцільно розширити науковий пошук інноваційних екологічно безпечних засобів захисту рослин, зокрема щодо синергічної дії пробіотичних препаратів і бішофіту в системі захисту рослин. Тому метою дослідження стало вивчення можливості застосування бішофіту за різних норм внесення як гербіциду на посівах пшениці озимої. У статті досліджено використання бішофіту різної концентрації, а саме: 100, 75 і 50%, як гербіциду, з нормою 150 л на гектар посіву пшениці озимої у фазу сходів. У результаті проведеного дослідження встановлено, що після оброблення посівів пшениці озимої у фазу весняного кущення – початку виходу у трубку, коли рослини пшениці нечутливі до бішофіту, пошкодження листкової поверхні бур’янів сягає значних розмірів. Найбільше зменшення біомаси рослин бур’янів – 88,8% – спостерігалось на ділянці, обробленій 100% концентрацією бішофіту. Зменшення кількості бур’янів на посівах даної культури приводить до підвищення конкурентоспроможності культурних рослин і покращання умов їх збирання. Обґрунтовано, що суміш пробіотика Sviteсo PBР у нормі 1 л/т та бішофіту – 10 л/т є досить ефективним протруювачем для насіння пшениці озимої. Внесення бішофіту як гербіциду (150 л/га, 100% концентрації) дозволяє підвищити врожайність пшениці озимої завдяки зниженню засміченості полів, водночас має фунгіцидну дію, пригнічує спори збудників захворювань, без негативних наслідків для довкілля, дозволяє покращити мікробний ценоз ґрунту, як результат – сприяє підвищенню його родючості. Застосування суміші пробіотика та бішофіту як протруювача та гербіциду на посівах пшениці озимої приводить до значного підвищення врожайності даної культури. Так, використання суміші бішофіту за 100% розбавленні та пробіотика Sviteсo PBР у відношенні 1 : 10 (10 л бішофіту, 1 л пробіотика на 9 л води на тону насіння), подальше використання бішофіту (100%) як гербіциду по сходах (норма внесення – 150 л/га) дозволяє підвищити врожайність культури на 2,43 т/га, що на 60,4% вище порівняно з контролем.

АНАЛІЗ ГАЛУЗІ СВИНАРСТВА ТА ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ДВОФАЗОВОГО ДОРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ГОДІВЛІ

М. Г. Повод — 2025-08-29

У статті визначена важлива роль галузі свинарства для економіки, для продовольчої безпеки України. Узагальнено основні напрями підвищення ефективності виробництва свинини, як-от: інтенсифікація, покращення систем утримання та догляду за тваринами, селекційна робота. Особливе значення мають системи годівлі свиней на всіх етапах їх вирощування. Проаналізовано стан галузі свинарства в Україні за останні п’ять років. Виявлено, що чисельність поголів’я скоротилася. Установлено, що переважна частина поголів’я зосереджена на підприємствах. Продуктивність тварин дещо зросла за п’ять років. Вищий рівень продуктивності свиней досягнуто в господарствах населення. Досліджено вплив багатофазного дорощування поросят зі зміною системи годівлі та тривалості фаз на їхню продуктивність і економічні показники порівняно із традиційним однофазним дорощуванням. Представлено результати застосування різних способів годівлі поросят у період дорощування, починаючи з моменту відлучення і до досягнення ними ваги 25 кг. Установлено, що однофазне утримання без зміни типу годівлі забезпечило найкращі показники: найвищу збереженість (98,93%), максимальну кінцеву масу (29,1 кг), найбільший абсолютний приріст (22,85 кг), найвищий середньодобовий приріст (466 г) і найнижчу конверсію корму. Перехід між фазами, особливо супроводжуваний зміною системи годівлі із сухого на рідкий корм, негативно впливав на збереженість і кінцеву масу поросят. Скорочення тривалості першої фази також призводило до зниження продуктивності. Хоча контрольна група мала вищу кормову й операційну собівартість на голову через більше споживання дорожчого престартерного корму, більша кінцева маса забезпечила найвищу вартість реалізації, прибуток (985,47 грн/голову) та рентабельність (37,57%). Середньодобові прирости більше залежали від факту переміщення тварин, ніж від тривалості фаз. Контрольна група продемонструвала вищі середньодобові прирости порівняно із двофазними групами. Отже, результати свідчать про оптимальність однофазної системи дорощування з незмінним типом годівлі для досягнення високих показників продуктивності й економічної ефективності. Багатофазне дорощування зі зміною годівлі та тривалості фаз може мати негативний вплив на збереженість, ріст і кінцеву масу поросят, незважаючи на потенційне зниження кормової собівартості на окремих етапах. Представлені результати порівняльного оцінювання ефективності дорощування поросят за різних систем їх годівлі свідчать про доцільність застосування запропонованої системи годівлі на підприємствах.

ВПЛИВ ТЕПЛОВОГО СТРЕСУ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ, ПОВЕДІНКУ ТА ФІЗІОЛОГІЧНИЙ СТАН СВИНЕЙ НА ВІДГОДІВЛІ

А. А. Садовий — 2025-08-29

Інтенсифікація свинарства потребує оптимізації утримання та годівлі з урахуванням біології тварин, що підвищує продуктивність, знижує стрес і поліпшує якість продукції. У статті розглянуто проблему впливу теплового стресу на продуктивність, фізіологічний стан і поведінку свиней на відгодівлі в умовах Південного регіону України. Доведено, що високі температури влітку призводять до порушення мікроклімату у свинарських приміщеннях, що спричиняє тепловий стрес у тварин. Це виявляється у зниженні апетиту, середньодобових приростів, погіршенні конверсії корму, збільшенні частоти дихання та серцевих скорочень, зміні етограми поведінки. Виробничий експеримент проводили в найбільш спекотні літні місяці (червень – серпень) на підприємстві із промислового виробництва свинини, розташованому на півдні Одеської області. У дослідженні використано 120 голів молодняку свиней, поділених на контрольну та дослідну групи. Свині дослідної групи отримували у складі комбікорму фітогенну добавку “Sangrovit Extra” у дозі 150 г/т. Встановлено, що її застосування сприяє зменшенню негативного впливу теплового стресу, зниженню температури тіла, частоти дихальних рухів і частоти серцевих скорочень, збереженню активності, покращенню апетиту, підвищенню середньодобових приростів і зменшенню падежу. У дослідній групі тварини досягали живої маси 100 та 120 кг раніше на 3,3 та 7,4 доби відповідно, із кращими показниками конверсії корму. Поведінковий аналіз підтвердив, що у тварин дослідної групи активність була вищою, апатія, агресивність і стереотипії проявлялися рідше. Результати свідчать про ефективність застосування “Sangrovit Extra” як засобу профілактики теплового стресу, підвищення продуктивності та забезпечення благополуччя свиней у промислових умовах. Практична цінність отриманих результатів полягає в наданні науково обґрунтованих рекомендацій щодо використання фітогенної добавки “Sangrovit Extra” для профілактики теплового стресу у свиней на відгодівлі.

КОНЦЕПЦІЯ ЗАСТОСУВАННЯ РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ ЯК СИДЕРАТУ ЗА РІЗНИХ СТРОКІВ ВИКОРИСТАННЯ НА ПІДСТАВІ БАГАТОРІЧНОГО ЦИКЛУ ВИВЧЕННЯ

Я. Г. Цицюра — 2025-08-29

Актуалізовано систему біоорганічних технологій та систем удобрення сільськогосподарських культур на підставі використання сидератів. Сформульовано переваги сидеральних систем удобрення з позиції загальної ефективності, позитивного впливу на ґрунтові умови родючості, їхній потенціал і перспективи. За тривалий період досліджень (2014–2024 роки) оцінено ефективність використання редьки олійної як сидеральної культури за двох варіантів строкового її використання – весняного строку сівби за сидерального прямого використання сформованої біомаси в червні та літнього (проміжного) строку за прямого сидерального використання сформованої загальної сидеральної маси рослин у жовтні. Досліджено особливості формування сидераційного біопродуктивного й удобрювального (біохімічного) потенціалу надземної листостеблової та кореневої біомаси рослин редьки олійної. Застосовано широке коло рекомендованих і апробованих методик з оцінювання рівнів виходу листостеблової та кореневої маси рослин, повного її біохімічного складу та категоріальних співвідношень для оцінювання потенціалу та динамізму мінералізації її у ґрунті, прогнозування впливу на властивості ґрунту й урожайність наступних культур, а також наявний у культури антисегетальний і біофумігаційний потенціал, з огляду на належність редьки олійної до хрестоцвітого виду рослин. Аналіз результатів проведено за спряженої кореляційно-регресійної оцінки з гідротермічними умовами періоду вегетації редьки олійної для обох строків сівби сидерату, із залученням в аналіз як базових показників суми опадів і середньодобової температури, так і аналітичних коефіцієнтів (ГТК, індексу посушливості та індексу зволоження). На підставі узагальнення результатів сформульовано концептуальні положення ефективного застосування редьки олійної в системі різнострокової сидерації з метою ефективної і максимальної реалізації її сидерального потенціалу та реалізацій урожайного потенціалу сільськогосподарських культур, вирощуваних у сидеральних багаторічних ланках із редькою олійною.

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ СОРТОВОГО РІЗНОМАНІТТЯ NICOTIANA RUSTICA L. ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ СЕЛЕКЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ТА КЛАСИФІКАЦІЇ СОРТОТИПІВ

К. А. Шейдик — 2025-08-29

Метою дослідження є систематизація сортового різноманіття Nicotiana rustica L. з метою підвищення ефективності селекційного процесу, збереження генетичних ресурсів культури та створення уніфікованої класифікації для полегшення відбору батьківських пар і впровадження нових сортів у виробництво. У роботі використано підхід, що передбачає морфологічне оцінювання колекційних зразків махорки із різних регіонів (Україна, Північне Причорномор’я, Європа, Африка, Азія), проведення аналізу господарсько-цінних ознак (висота рослин, форма та розмір листків, структура стебла, тривалість вегетації, урожайність, якість сировини), виділення екотипів і групування сортів за сортотипами. Для типізації застосовано класифікацію за Гудспідом і еколого-географічний підхід. Застосовано методи порівняльної морфології, статистичної обробки даних і експертного оцінювання. Установлено, що більшість сучасних сортів махорки є відселектованими формами місцевих популяцій, які мають високу адаптивність до регіональних умов вирощування. Іноземні сорти мають обмежене практичне значення для виробництва в Україні, але є цінними донорами для гібридизації. Уперше системно описано два основні екотипи N. rustica L. – північний і південний, які суттєво різняться за морфологічними та біологічними ознаками, а також типом сировини. Північний екотип характеризується коротким вегетаційним періодом, схильністю до пасинкування та використанням як листя, так і бадилля, тоді як у південного екотипу основним продуктом є листя. Запропоновано класифікацію сортотипів за морфологічними особливостями, вегетаційним періодом, урожайністю, якістю сировини й адаптацією до умов вирощування. Виділено сім основних груп сортотипів, що відображають географічне й історичне формування розмаїття культури: Північнопричорноморська, Українська, Західноєвропейська, Північноєвропейська, Африканська, Східна й Індійська. Аналіз морфологічних показників (кількість листків, висота рослин, тривалість вегетації) засвідчив значну варіабельність між сортами, що створює широкі можливості для цілеспрямованого відбору батьківських пар і створення нових високопродуктивних, стійких до біотичних і абіотичних чинників сортів махорки. Особливу цінність мають сорти з ознакою малопасинковості, яка була отримана шляхом гібридизації місцевих і зарубіжних форм і не трапляється у природних популяціях N. rustica L. Систематизація сортового розмаїття Nicotiana rustica L. за екотипами та сортотипами є ефективним інструментом для підвищення результативності селекційної роботи, забезпечення стабільної врожайності та якості продукції, а також для збереження унікального генетичного фонду культури. Запропонована класифікація спрощує процедуру відбору сортів для селекції, підвищує ефективність упровадження нових сортів у виробництво та сприяє подальшому розвитку галузі махорковиробництва в Україні.

ВПЛИВ СПОСОБУ СІВБИ НА ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ НАСІННЯ СОЇ

Ю. О. Юрченко — 2025-08-29

Мета. Вивчити вплив способу сівби з різною шириною міжрядь (15, 30, 45 см) на формування якості насіння, зокрема на вміст і збір з одиниці площі сирого протеїну та жиру, різних сортів сої, як-от: Титан, Паллада, Кобуко, селекції Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук на сірих лісових ґрунтах в умовах Лісостепу Правобережного. Методи. Системний метод, визначення вмісту сирого протеїну за методом К’єльдаля (ДСТУ 7169:2010), визначення жиру в апаратах Сокслета методом екстракції (ДСТУ 7577:2014), математично-статистичний метод. Результати. Упродовж 2022–2024 років установлено реакцію сої сортів Титан, Паллада та Кобуко на спосіб сівби з різною шириною міжрядь: 15, 30, 45 см. Виявлено, що ширина міжряддя впливала на вміст і збір сирого протеїну та жиру в насінні сої. У сортів Титан та Кобуко максимальні вміст сирого протеїну (40,0 та 40,9%) і жиру (20,8 та 20,4%) спостережено за сівби рядковим способом із шириною міжрядь 15 см, тоді як у сорту Паллада максимальні показники вмісту сирого протеїну (41,5%) та жиру (20,1%) – за сівби рядковим способом із шириною міжрядь 30 см. Аналогічна залежність установлена зі збором сирого протеїну та жиру з одиниці площі. У сортів сої Титан і Кобуко найбільший збір сирого протеїну (1,34 та 1,25 т/га) і жиру (0,69 та 0,62 т/га) формувався за сівби із шириною міжряддя 15 см, у сорту Паллада (1,30 та 0,63 т/га) – за сівби із шириною міжрядь 30 см. Висновки. Отже, уміст і збір сирого протеїну в насінні сої сортів Титан, Паллада та Кобуко суттєво залежать від способу сівби або ширини міжрядь. На основі кореляційного аналізу встановлено зворотні зв’язки середньої сили між умістом сирого протеїну (r = −0,555), жиру (r = −0,601) та способом сівби; між збором сирого протеїну (r = −0,721), жиру (r = −0,700) і способом сівби встановлено сильні обернені зв’язки. Зауважимо, що між умістом сирого протеїну та жиру в насінні сої встановлені сильні позитивні зв’язки (r = 0,917 у сорту Титан; r = 0,842 у сорту Паллада; r = 0,996 у сорту Кобуко). Такі показники коефіцієнта кореляції підтверджують, що сівба сортів сої Титан і Кобуко з міжряддями в 15 см створює оптимальні умови для формування максимальних показників умісту як сирого протеїну, так і жиру, а в сорту Паллада такі умови складалися за сівби із шириною міжрядь 30 см.

АДАПТИВНО-ПРОДУКТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ГІБРИДІВ CITRULLUS LANATUS (THUNB.) MATSUM. & NAKAI У ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Н. В. Яценко — 2025-08-29

У сучасних агроекологічних умовах, що ускладнюються змінами клімату та деградацією ґрунтів, постає нагальна потреба в упровадженні високопродуктивних і адаптивних сортів овочевих культур. Кавун звичайний (Citrullus lanatus) є перспективною баштанною культурою для вирощування в нетрадиційних регіонах, зокрема у Правобережному Лісостепу України, де кліматичні умови є нестабільними. Метою дослідження було проведення аналізу адаптивно-продуктивного потенціалу восьми сучасних гібридів кавуна (Трофі st, Целін, Інсепшен, Талісман, НУН 21613, Топган, Карістан і Тамерлан) за умов краплинного зрошення у 2023–2024 роках. У дослідженні наведено результати комплексного оцінювання гібридів кавуна за основними продуктивними ознаками в умовах Лісостепу України протягом 2023–2024 років. Зокрема, проаналізовано середню кількість плодів на рослину, загальну кількість плодів на одиниці площі, масу плода, урожайність, стабільність, адаптивність, пластичність і селекційну цінність гібридів. Установлено, що гібрид Інсепшен (1,4 шт./росл.) формував більше плодів, ніж стандартний гібрид Трофі (1,3 шт./росл.). Загальна кількість плодів з 1 га в гібрида Інсепшен становила 12,73 тис. шт./га, що достовірно більше від стандарту. Найбільшу масу плодів формували гібриди Тамерлан (9,44 кг), Талісман (8,52 кг) і Карістан (8,22 кг). Найвищу врожайність показали Тамерлан, НУН 21613, Карістан і Талісман. Генетико-статистичний аналіз засвідчив стабільність гібрида Тамерлана (σ²d = 1,19; КfsL = 0,95) і високий селекційний потенціал гібридів Талісмана, Карістана й Тамерлана. Інтенсивними типами за пластичністю (bi > 1) виявилися гібриди Трофі, Целін, Інсепшен, НУН 21613; пластичними – Топган, Карістан, Тамерлан. Гібриди варіювали за коефіцієнтом гомеостатичності (530–953), що вказує на відмінності у стабільності. Жоден із досліджуваних гібридів не мав адаптивності вище за 1, що свідчить про їхню недостатню відповідність умовам вирощування. Співвідношення CVG/CVE = 0,70 свідчить про обмежене розкриття біологічного потенціалу генотипів у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ ТА РЕАНІМАЦІЇ СОБАК ПРИ ОТРУЄННЯХ АНТИКОАГУЛЯНТАМИ КУМАРИНОВОГО РЯДУ

Г. В. Бойко — 2025-08-29

Отруєння собак антикоагулянтами кумаринового типу залишається актуальною проблемою сучасної ветеринарної медицини, що потребує своєчасної діагностики й ефективної терапії. Ці речовини, широко застосовувані як родентициди, порушують згортання крові шляхом пригнічення синтезу вітамін К-залежних факторів, що призводить до розвитку геморагічного синдрому з високим ризиком тяжких внутрішніх кровотеч. У статті аналізуються патогенез, клінічні прояви, діагностичні критерії та сучасні методи лікування тварин, які зазнали впливу кумаринових антикоагулянтів. Проведено порівняльний огляд двох масштабних клінічних досліджень – 23-річного досвіду Західного коледжу ветеринарної медицини (Канада) та практичних випадків із ветеринарних клінік України, що виявляє ключові особливості етіопатогенезу та сприяє оптимізації терапевтичних підходів. Основним антидотом є вітамін К1, ефективність якого підтверджена доказовими клінічними даними; проте лікування має бути комплексним, включати переливання крові, симптоматичну підтримку та моніторинг стану згортання крові. У статті також наведені рекомендації щодо термінів і дозування вітаміну К1, а також стратегії ведення важких випадків отруєння. Результати підкреслюють необхідність упровадження стандартизованих протоколів лікування та підвищення пильності клініцистів щодо латентного перебігу симптомів, а також важливість довготривалого контролю показників згортання крові навіть після клінічного одужання. Розроблені рекомендації мають практичне значення для ветеринарів, токсикологів і клініцистів і можуть слугувати основою для подальших експериментальних досліджень у галузях токсикології, фармакології та ветеринарної медицини.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЕКСПРЕСІЇ МОЛЕКУЛЯРНИХ МАРКЕРІВ ЗІ СТАНОМ МІКОБІОМУ У ДВАНАДЦЯТИПАЛІЙ КИШЦІ ПОРОСЯТ

О. А. Шептуха — 2025-08-29

У роботі представлено результати комплексного дослідження, спрямованого на встановлення взаємозв’язків між експресією ключових молекулярних маркерів кишкового епітелію (E-CAD, fibronectin, IFN-α, TNF-α, GFAP, Casp-3) і станом мікобіому тонкої кишки поросят у ранньому постнатальному періоді. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю глибшого розуміння механізмів становлення бар’єрної та імунної функції кишечника, особливо в контексті впливу біологічно активних нутрицевтичних засобів. У досліді використано 168 трипородних гібридних поросят генетики DanBred, розділених на контрольну та дослідну групи. Тваринам дослідної групи у віці із 3-ї до 8-ї доби випоювали ізотонічно-протеїнову суміш (ІПС). У віці 9, 21 і 35 діб відбирали зразки тканин дванадцятипалої та порожньої кишки для оцінювання експресії маркерів методом Western blot, а також проби вмісту кишечника для бактеріального аналізу. Встановлено, що в поросят як контрольної, так і дослідної групи спостерігається сильна позитивна кореляція між маркерами клітинної адгезії, позаклітинного матриксу, прозапальної відповіді, гліальної активності й апоптозу, що свідчить про їхню координацію у формуванні функціонального стану кишкового бар’єра. У контрольної групи виражена присутність Escherichia coli та Staphylococcus spp. була пов’язана з підвищеною експресією прозапальних і апоптотичних маркерів, що вказує на потенційний патогенний тиск цих таксонів. Натомість у поросят, які отримували ізотонічно-протеїнову суміш, спостерігалися стабілізація мікробного середовища, зменшення інтенсивності прозапальних взаємодій, збереження позитивних внутрішньогрупових зв’язків між молекулярними маркерами та зниження чутливості до колонізації умовно-патогенними бактеріями. Найбільш виражений ефект ізотонічно-протеїнової суміші виявлено на 35-ту добу, коли відзначено гармонізацію сигнальної взаємодії в осі «мікробіом – епітелій – нейроімунна відповідь». Отримані дані свідчать про потенціал ізотонічно-протеїнової суміші як ефективного модулятора формування нейро-епітеліального гомеостазу та можливого засобу для підтримки кишкового здоров’я поросят у критичні періоди розвитку.

ПІДВИЩЕННЯ ЗНОСОСТІЙКОСТІ РОБОЧИХ ОРГАНІВ ҐРУНТООБРОБНИХ МАШИН МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОЕРОЗІЙНОЇ ОБРОБКИ

К. В. Борак — 2025-08-29

У роботі встановлено ефективні технологічні параметри електроерозійної обробки для підвищення зносостійкості сталей, які працюють в умовах абразивного зношування. Установлено, що оптимальними технологічними параметрами електроерозійної обробки є: сила струму – 350–450 А, напруга – 45 В, температура робочого середовища – 30–40 ℃. За результатами проведених досліджень установлено, що найбільш суттєво на зносостійкість обробленої поверхні впливає сила струму, оскільки від неї залежать якість розплавлення поверхневого шару та глибина обробки. Також суттєвим чинником є температура діелектричного охолоджувального середовища: у разі збільшення температури охолоджувального середовища швидкість охолодження поверхні не може задовольнити умови (200 ℃/с) утворення мартенситних структур, а в разі зменшення температури у зміцненій поверхні виникають внутрішні напруження, які призводять до утворення мікротріщин. У результаті електроерозійної обробки мікротвердість обробленого шару підвищується для сталі Х12 у межах 12–12,8 ГПа, для сталі 65Г у межах 10,5–11,2 ГПа, для сталі 45 у межах до 7,3–8,2 ГПа. Підвищення твердості відбувається завдяки формуванню дрібноголчастої структури мартенситу та легування поверхневого шару Mn, Si, Ni та Cr. Установлено, що використання електроерозійної обробки підвищує зносостійкість сталі 65Г за експлуатації на різних за механічним складом ґрунтах, з відмінними властивостями абразивного середовища та різними зовнішніми чинниками в середньому на 60–80%. Застосування електроерозійної обробки для зміцнення робочих органів дискових ґрунтообробних знарядь, виготовлених зі сталі 65Г, дозволяє підвищити зносостійкість порівняно із серійними – в 1,76 раза, з робочою поверхнею, зміцненою електродом Т-590, – в 1,1 раза, з робочими органами фірми “Bellota” (виготовлених зі сталі 28MnВ5) – в 1,16 раза. Окрім того, під час експлуатації робочих органів, зміцнених електроерозійною обробкою, спостерігався ефект самозагострювання, що сприяло зменшенню тягового опору на 4–16% порівняно із серійними.

СУЧАСНІ МЕТОДИ ТА СПОСОБИ ОЧИЩЕННЯ СОНЯШНИКОВОЇ ОЛІЇ

В. Ю. Околіта — 2025-08-29

Оглядова стаття присвячена порівнянню найбільш поширених способів гідратування рослинних олій. Її мета – проведення детального аналізу сучасних методів і технологій очищення соняшникової олії, визначення їхніх переваг і недоліків, а також оцінювання перспектив застосування інноваційних рішень. Це дозволить підвищити ефективність виробничих процесів, зменшити втрати біологічно активних компонентів і мінімізувати екологічні й економічні ризики. Гідратування – перша зі стадій перероблення олій, мета якої – виведення фосфоліпідів, наявність яких унеможливлює якісне проведення всіх інших стадій рафінування. Наведено фракційний склад рослинних фосфоліпідів різних олій. Порівнюються недоліки, переваги й ефективність традиційного гідратування. Розглянуто сучасні технології очищення, як-от ферментативні методи, мембранні технології, а також використання ультразвукових і електрофізичних впливів. До суттєвого підвищення ефективності гідратування приводить інтенсифікація змішування фаз олія – гідратаційний агент. У статті розглянуто використання із цією метою ультразвукових приладів. Перспективним напрямом розвитку технологій харчової промисловості нині є застосування мембран. Розглянуто особливості цього фізичного методу гідратування. Інноваційні методи очищення, зокрема й мембранні технології, ферментативні методи, ультразвукове очищення та комбіновані підходи, відкривають нові можливості для покращення якості соняшникової олії. Вони дозволяють не лише ефективніше видаляти домішки, а й зберігати органолептичні властивості продукту, його прозорість, аромат і смакові характеристики. Окрім того, ці технології мінімізують втрати корисних компонентів, що підвищує харчову цінність олії та робить її більш привабливою для споживачів. У сучасних технологіях також застосовується центрифугування для відділення твердих частинок і очищення олії після лужного рафінування, що сприяє підвищенню ефективності процесу та зменшенню негативного впливу на довкілля. Оцінено ефективність інноваційних підходів порівняно із традиційними методами. Актуальність сучасних способів очищення підтверджується численними науковими дослідженнями, що підкреслюють їхню важливість для харчової промисловості, екологічної безпеки й економічної ефективності. Визначено найефективніші сучасні методи очищення відповідно до вимог до якості кінцевого продукту, а також розроблено рекомендації щодо комбінованого застосування традиційних і новітніх технологій для досягнення оптимального балансу між якістю, економічною доцільністю та екологічною стійкістю.

УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Н. В. Покотильська — 2025-08-29

Успішне функціонування підприємства залежить від багатьох чинників, серед яких особливу роль відіграє ефективна система управління персоналом. Нині цій сфері приділяється дедалі більше уваги, адже керівники усвідомлюють, що стабільний розвиток і підвищення конкурентоспроможності компанії значною мірою залежать від якісного управління людськими ресурсами. Управління персоналом є складним, системним процесом, якому належать ключові позиції в загальній структурі управління підприємством. Стаття присвячена актуальним аспектам управління персоналом в акціонерних товариствах. У ній розглянуто різні підходи до визначення поняття «управління персоналом», проаналізовано основні компоненти цієї системи в умовах акціонерного товариства. Зокрема, досліджено питання забезпечення підприємства кваліфікованими працівниками, структуру персоналу, динаміку трудових ресурсів, ефективність використання робочого часу, продуктивність праці, рентабельність персоналу, а також аспекти підбору, найму, розвитку й утримання кадрів. Значна увага приділена мотивації працівників і впливу корпоративної культури на формування продуктивного робочого середовища. Окрім того, розглянуто сучасні підходи до управління персоналом, зокрема використання аналітики даних і розвиток відкритої комунікації між керівниками та співробітниками. На прикладі Акціонерного товариства «Подільський цемент» обґрунтовано необхідність підвищення ефективності використання персоналу на основі проведеного аналізу. Попри значну увагу до організації, планування та застосування трудових ресурсів, на підприємстві існують проблеми, що потребують упровадження сучасних управлінських методів і механізмів. Оптимізація процесів управління персоналом дозволить підвищити ефективність діяльності компанії. Визначено ключові напрями розвитку системи управління персоналом, які необхідно враховувати під час формування стратегії в цій сфері. Запропоновано власні шляхи вдосконалення управлінських процесів в умовах воєнного стану, включаючи підвищення кваліфікації працівників, мотиваційні заходи, покращення внутрішньої комунікації, розвиток соціальної відповідальності й адаптивність підприємства до змін. Інвестиції в освіту та професійний розвиток молодих і перспективних працівників є важливим чинником підвищення ефективності роботи персоналу, що в перспективі сприятиме зміцненню позицій компанії на ринку.

СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗНАЧЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Д. М. Чорнобай — 2025-08-29

Сільські території є важливим складником економічного, соціального й екологічного розвитку кожної країни. Їхній розвиток великою мірою залежить від ефективного використання підприємницького потенціалу – ресурсу, який має ключове значення для забезпечення сталого розвитку. Сільські території України відіграють важливу роль у гарантуванні продовольчої безпеки, збереженні природного середовища, розвитку національної культури та традицій. Сучасні трансформаційні процеси в Україні, зумовлені як внутрішніми соціально-економічними змінами, так і зовнішніми викликами, зокрема війною, актуалізують потребу переосмислення стратегій розвитку сільських територій. Одним із ключових чинників такого розвитку є підприємницький потенціал, який здатен стати основою для мобілізації внутрішніх ресурсів, стимулювання економічного зростання, створення нових робочих місць та формування сталих громад. Сільські громади в умовах децентралізації набули нових повноважень у питаннях розвитку місцевого бізнесу, проте реалізація цих повноважень значною мірою залежить від здатності активізувати наявний підприємницький потенціал. Розкрито сутність підприємницького потенціалу сільських територій, досліджено його основні структурні компоненти й особливості формування в сучасних умовах. Розглянуто ключові чинники, що впливають на ефективність використання підприємницького потенціалу у процесі сталого розвитку сільських громад. Окреслено значення підприємництва як важливого інструменту зміцнення економіки, підвищення добробуту населення та активізації людського капіталу в сільській місцевості.