Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ СПОСОБІВ УВЕДЕННЯ АНТИБІОТИКІВ У КОМПЛЕКСНИХ СХЕМАХ ЛІКУВАННЯ КОРІВ ЗА ПІСЛЯОТЕЛЬНОГО ЕНДОМЕТРИТУ

О. О. Боднар — 2025-03-03

Післяотельні захворювання матки є серйозною проблемою молочних корів, оскільки вони можуть вражати значну частку поголів’я і мати серйозні наслідки щодо репродуктивної здатності самок і виробництва молока. Тому профілактику та своєчасне й ефективне лікування пуерперальних ускладнень необхідно розглядати як важливу ланку в системі заходів із ліквідації неплідності та яловості корів. У роботі наведені результати клініко-експериментальних досліджень із реґіонарного застосування антибіотиків і стимулюючих препаратів у комплексних схемах лікування корів за післяотельного ендометриту. В основу раціональної етіотропної та патогенетичної терапії було покладено реґіонарне введення лікарських препаратів: у внутрішню здухвинну артерію, паравагінально та внутрішньопіхвово. Були науково обґрунтовані, розроблені й апробовані комплексно-послідовні схеми лікування хворих на ендометрит корів. Клінічними дослідженнями встановлено, що комбіноване реґіонарне введення енрофлоксацину та метранідазолу в поєднанні із простагландином і утеротонічним препаратом виявилося більш ефективним методом лікування корів за гнійного ендометриту, ніж їх внутрішньом’язові ін’єкції. Ін’єктування антимікробних препаратів у магістральну судину, яка живить матку, дозволяє значною мірою сконцентрувати їхню фармакологічну дію в патологічному вогнищі. Водночас зросла запліднюваність корів, зменшилась частка рецидиву захворювання, скоротився термін лікування. Такий раціональний підхід до вдосконалення протоколів терапії дозволяє зменшити витрати на препарати, що забезпечує його оптимальні фармакоекономічні показники. Установлено, що поєднане введення «броестрофану» та «доцитолу» завдяки синергічності їх дії забезпечило активну евакуацію ексудату з матки та лютеоліз, що позитивно вплинуло на результати лікування та відновлення відтворної функції корів.

ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ГЕМАТОБІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ У СОБАК З ПАТОЛОГІЯМИ ПЕЧІНКИ

В. В. Горюк — 2025-03-03

Печінка є однією з найбільш важливих залоз організму, яка виконує численні біохімічні та фізіологічні функції, критично необхідні для метаболізму. Це дозволяє їй виконувати свої завдання навіть після серйозних патологічних змін, завдяки великій здатності до регенерації та значним функціональним резервам. Однак захворювання печінки, такі як гострий і хронічний гепатит, цироз, холестаз і холангіогепатит, є одними з основних причин смертності серед собак. Зміни в гематологічних та біохімічних показниках крові можуть бути важливими індикаторами для діагностики цих захворювань. Метою дослідження було вивчення змін гематологічних і біохімічних показників при різних патологіях печінки у собак. Дослідження проводилося на собаках різних порід і вікових груп, які лікувалися у клініках ветеринарної медицини. Встановлено, що при хронічному гепатиті та холестазі знижується рівень гемоглобіну, еритроцитів і гематокриту, що може бути пов’язано з порушенням кровообігу або підвищенням крихкості еритроцитів. Нейтрофілія та зниження кількості тромбоцитів були зафіксовані при всіх патологіях, що свідчить про порушення функції кісткового мозку або секвестрацію тромбоцитів у селезінці. У дослідженні також було виявлено, що активність трансаміназ (АЛТ і АСТ), лужної фосфатази (ЛФ) та гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) підвищується при гепатитах і холестазі. Значне збільшення рівня білірубіну було зафіксовано при холестазі та хронічному гепатиті. Зниження рівня альбуміну, глобуліну та загального білка при хронічних захворюваннях печінки підтверджує порушення білкового обміну, що може бути пов’язано з мальабсорбцією та запальними процесами. Відзначено також зниження рівня холестерину і глюкози, що відображає порушення метаболізму при печінкових захворюваннях. Отже, дослідження показало, що зміни в гематологічних і біохімічних показниках можуть бути корисними діагностичними маркерами для виявлення та моніторингу патологій печінки у собак.

БАКТЕРІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОГО ОТИТУ У СОБАК

В. П. Цимбалістий — 2025-03-03

Зовнішній отит – це запалення зовнішнього слухового проходу, що є поширеним дерматологічним захворюванням серед собак. Мікроорганізми вважаються постійними сприятливими факторами розвитку цього захворювання. Мета дослідження – охарактеризувати та визначити бактеріальну та грибкову мікробіоту зразків вух здорових собак порівняно з клінічно ураженими зразками. Дослідження проведено протягом 2021–2024 років у клініках ветеринарної медицини м. Борщова, Кам’янця-Подільського, Чернівців. Мікробіологічні дослідження щодо виділення мікрофлори проводили за загальноприйнятими у мікробіологічній практиці методами. Встановлено, що найчастіше від запалення зовнішнього вуха страждають собаки порід лабрадор (23,4%), шарпей (20,1), німецька вівчарка (10,3%), кокер-спаніель (9,6%), французький бульдог (6,4%), йоркширський тер’єр (5,8%) та помісі собак, для яких характерне обвисання вух (24,5%). Не виявлено статистично значущих відмінностей між досліджуваними віковими категоріями собак та їх статтю. Проте найчастіше собаки страждають від такої хвороби восени та навесні, що пояснюється різкими перепадами температури навколишнього середовища та зниженням ефективності роботи імунної системи. Встановлено відмінності в мікробіоті між здоровими та ураженими тваринами. Основними бактеріальними родами, які зазнають змін, є Staphylococcus та Pseudomonas, частота виділення яких зросла у разі розвитку зовнішнього отиту у 1,5 та 27 разів. При цьому Staphylococcus spp., зокрема вид S. pseudintermedius (56%), дуже поширений як серед здорових, так і хворих тварин, тоді як P. aeruginosa (27%) виявлено більшою мірою у разі отиту. Найпоширенішим видом грибів серед здорових і хворих собак є М. pachydermatis, кількість якого зростає у разі розвитку отиту, що ускладнює хворобу. Отже, розуміння взаємодії патогенів, включених у вушні інфекції собак, та їх роль у патогенезі зовнішнього отиту у собак є важливою для розробки нових підходів до профілактики та лікування цього захворювання, не спричиняючи при цьому дисбактеріозу у вушній раковині.

ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ ОЗНАК СВИНОМАТОК ЗА ВИКОРИСТАННЯ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ «ІМУНОЧАСНИК»

Н. Л. Бевз — 2025-03-03

Лише обґрунтований підхід до вирішення проблем технології годівлі в конкретних умовах утримання тварин може гарантувати їхній високий імунний статус, забезпечити оптимальну поживну цінність кормів і, відповідно, підвищити продуктивність свиней. Використання комплексних кормових добавок допомагає забезпечити високу запліднюваність, стимулювати молоковіддачу та отримати гарну кондицію і рівномірну масу новонароджених поросят, особливо за годівлі поросних і підсисних свиноматок різних циклів відтворення. Метою роботи було вивчення ефективності застосування природного стимулятору продуктивності, фітобіотику «ІМУНОЧАСНИК» на основі біоактивних сполук рослинного походження для свиноматок різного фізіологічного стану і циклу опоросу та його вплив на їх відтворювальні ознаки. Науково-господарський дослід проведено у господарстві ПОП «Вікторія» Миколаївської області протягом 2023–2024 рр. на поголів’ї 120 двопородних свиноматок першого циклу відтворення (велика біла (ВБ) × ландрас (Л)), за поєднання з кнурами термінальної лінії «РІС 337» (селекції компанії «РІС», Великобританія). Свиноматки були поділені на чотири групи: І (контрольна) група отримувала стандартні основні раціони (ОР) без додавання будь-якої добавки протягом холостого, поросного і підсисного періодів, ІІ (дослідна) група до ОР отримувала природній стимулятор росту «ІМУНО-ЧАСНИК» у кількості 500 г/тону комбікорму, ІІІ (дослідна) група маток отримувала добавку у кількості 1 000 г/тону корму, IV (дослідна) група отримувала добавку у кількості 1 500 г/тону корму. Компоненти кормової добавки «IМУНОЧАСНИК» компанії «Eagle Trading LLC» (Україна) відповідають за уведення в раціони ремонтних свинок, поросних і лактуючих свиноматок першого опоросу підвищити їхні продуктивні якості. Додавання одного кілограму кормової добавки «IМУНОЧАСНИК» (Allium Sativum L. & Carum Carvi L.) до раціону свиноматок під час поросності та лактації більш ефективно впливає на їхні відтворювальні якості, це підтверджується вищим показником індексу відтворювальних якостей. Свиноматки ІІІ групи (1 кг/т) мали оціночний індекс 40,85 бали порівняно з 33,21 балами у контрольній групі та 36,14 і 37,67 балами у тварин ІІ (0,5 кг/т) та ІV (1,5 кг/т) дослідних груп. За використання добавки «IМУНОЧАСНИК» у раціонах свиноматок першого циклу відтворення вдається створити оптимальні технологічні умови та запобігти негативним факторам жорсткої промислової технології і забезпечити кращі передумови для процесу запліднення, формування плодів і, отже, підвищити енергію росту поросят-сисунів за вищої збереженості під час опоросу.

ФОТОСИНТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ РОСЛИН БУРЯКА КОРМОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ

П. В. Безвіконний — 2025-03-03

У статті представлено результати досліджень щодо впливу норм мінеральних добрив на варіабельність показників площі листя і фотосинтетичних показників рослин кормового буряка в умовах західного Лісостепу України. Установлено, що застосування мінеральних добрив дає значне підвищення показників фотосинтетичної активності посівів буряка кормового. Так, на період першої декади червня у середньому площа листків у сорту Сонет становила 10,94 тис м2/га, у сорту Ольжич – 13,88 тис м2/га, а у сорту Стармон – 15,69 тис м2/га. Найвищу площу листків відзначали на період першої декади серпня. Кращими були варіанти, де використовували мінеральні добрива порівняно з варіантами без добрив. У розрізі сортів найбільша площа листів кормових буряків була у сорту Стармон порівняно із сортами Сонет та Ольжич. Найбільше значення аналізованого показника спостерігали на варіанті з нормою внесення N150P75K225 63,81 тис м2/га, що на 28,1% більше за контроль. Станом на період збирання спостерігалося зменшення плошці листків у рослин буряка кормового. Упродовж років досліджень найвищий фотосинтетичний потенціал був у період інтенсивного росту (10.08). На тлі без добрив рівень даного показника знаходився у межах 2,275 млн м2 × діб/га у сорту Сонет, 2,724 млн м2 × діб/га у сорту Ольжич та у сорту Стармон – 3,279 мл. м2 × діб/га. Кращі умови для збільшення фотосинтетичного потенціалу створювалися за внесення повного мінерального добрива в ґрунт. Найвищий фотосинтетичний потенціал був у сорту Стармон на тлі добрив із нормою N150P75K225 т а N225P75K150 – 4,764 та 4,589 млн м2 × діб/га. У період збирання фотосинтетичний потенціал досліджуваних сортів зменшувалася практично до такого, як у липні, проте у сортів Стармон та Ольжич упродовж років досліджень на час збирання ще залишався потужний асиміляційний апарат, при цьому ФП становив у середньому 3,80 та 3,49 млн м2 × діб/га проти 2,70 у сорту Сонет. Найвище значення продуктивності фотосинтезу відзначено на період першої декади липня (змикання рядків). Так, на контрольній ділянці рівень продуктивності становив у сорту Сонет 4,23 г/м² за добу, сорту Ольжич – 4,26 г/м² за добу та у сорту Стармон – 6,43 г/м² за добу. Тоді як за внесення добрив даний показник знаходився у межах 6,02–6,91 г/м² за добу першого сорту, 6,98–7,84 г/м² за добу другого сорту та 10,06–11,23 г/м² за добу третього сорту.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД НАСІННЯ ЧОРНУШКИ ПОСІВНОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКУ СІВБИ ТА НОРМИ ВИСІВУ НАСІННЯ

Л. А. Вітровчак — 2025-03-03

У статті розглянуто питання оптимізації комплексу агротехнічних заходів за вирощування чорнушки посівної в умовах Лісостепу західного. Наведено хімічний склад насіння чорнушки посівної і висвітлено фармакологічні властивості застосування діючих речовин чорнушки посівної. Мета наших досліджень полягала в установленні оптимального строку сівби і норми висіву насіння чорнушки посівної для підвищення врожайності насіння і покращення показників його якості, зокрема хімічного складу. Закладався двохфакторний дослід. Фактор А – строк сівби (ІІ декада квітня, ІІІ декада квітня, І декада травня), фактор В – норма висіву насіння (10, 12 та 14 кг/га), за контроль узято варіант сівби у ІІІ декаді квітня нормою висіву насіння 10 кг/га. Дослідженнями встановлено, що у сприятливих погодних умовах 2021 р. сформувались оптимальні показники якості насіння чорнушки посівної, а в умовах 2023 р. – найменші. Найбільшим відсотком жиру в насінні чорнушки посівної характеризувався строк сівби у ІІ декаду квітня, показники за норм висіву насіння 10 та 12 кг/га становили в середньому за роки досліджень відповідно 36,6% та 36,5%. Оптимальні показники вмісту ефірної олії були за сівби чорнушки посівної у ІІ декаді квітня нормами висіву насіння 10 та 12 кг/га, показник становив у середньому за роки досліджень 1,4%, що перевищує контрольний варіант на 0,2%. Доведено, що строк сівби та норма висіву насіння впливали на вміст білка в насінні чорнушки посівної, який знаходився в межах 20,7–22,8%. Оптимальним він був за сівби у третій декаді квітня та норми висіву насіння 14 кг/га – 22,8%. Уміст вуглеводів був у межах 5,53–7,03%. За різних строків сівби та норм висіву насіння була досить істотна різниця, спосіб обробки не впливав на показник. Максимальний уміст вуглеводів був за сівби у І декаді травня нормою висіву насіння 14 кг/га, значення становили 6,93–7,03%.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНОМАТОК ЗА КОНСТРУКТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНКОВОГО ОБЛАДНАННЯ В ЦЕХУ ВІДТВОРЕННЯ ТА ОПОРОСУ

С. Л. Глухенький — 2025-03-03

Сучасний розвиток свинарства орієнтований на забезпечення високої якості м’ясної продукції за суворого дотримання стандартів благополуччя тварин. У країнах Європейського Союзу це сприяло забороні індивідуального утримання свиноматок протягом більшої частини поросності. Водночас, як у Європі, так і в Україні, значна частина свиноматок під час опоросу та лактації дотепер утримується в індивідуальних фіксуючих станках, що обмежує їхню рухову активність. Усе більш актуальним стає вільне утримання свиноматок у період лактації, яке сприяє реалізації природної поведінки тварин. Проте така система потребує спрямування значних фінансових потоків на реконструкцію виробничих потужностей, що ставить перед товаровиробниками завдання мінімізації витрат і оптимізації використання виробничих площ, оскільки впровадження нових технологій супроводжується збільшенням розмірів станків опоросу. У зв’язку із цим конструктивні технологічні рішення щодо модифікації станкового обладнання для свиноматок у різні періоди репродуктивного циклу є виробничою необхідністю, що сфокусувало зацікавленість авторів у проведенні експерименту. Мета дослідження – оцінити продуктивні показники свиноматок і поросят-сисунів за умови використання традиційних фіксуючих станків опоросу й удосконалених станків, що забезпечують вільне утримання лактуючих свиноматок із 7 доби підсисного періоду до відлучення в умовах промислового свинарства. У 2023–2024 роки на базі Приватно-орендного підприємства (далі – ПОП) «Вікторія» (Миколаївська область) було проведено науково-господарський експеримент, що охопив 192 гнізда свиноматок у цеху опоросу із 2 706 поросятами-сисунами протягом двох суміжних опоросів. Дослідження проводилися на свинях поєднання ♀ (ВБ × Л) × ♂ “Maxter” та ♀ (ВБ × Л) × ♂ “РІС337”. У холостий період і перші 30 діб поросності всі свиноматки утримувалися в індивідуальних станках, а після підтвердження поросності – у групових станках (по 6 голів). За 5 діб до очікуваної дати опоросу їх переводили до цеху опоросу, де вони розподілялися так: І та ІІ групи – традиційні станки з фіксацією протягом усього підсисного періоду (загальна площа – 4,32 м²); ІІІ і IV групи – удосконалені станки з можливістю вільного утримання із 7 доби лактації до відлучення (загальна площа – 7,20 м², виробництво Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроДана», Україна). Аналіз отриманих даних показав, що за показниками загальної кількості поросят при народженні, частки мертвонароджених поросят, маси гнізда та великоплідності серед досліджуваних груп суттєвої різниці не виявлено. Водночас традиційне фіксоване утримання свиноматок протягом усього підсисного періоду забезпечувало вищі відтворювальні показники, що підтверджується індексами відтворювальних якостей (44,74 та 47,79 бала відповідно для І та ІІ груп). Однак у ІІІ та IV групах, де свиноматки після 7 доби лактації утримувалися у вільному режимі, було зафіксовано кращі репродуктивні результати на наступних циклах відтворення. Відсоток запліднених свиноматок у цих групах був вищим (95,8% у ІІІ групі та 93,8% у IV групі). Щодо витрат резервів тіла, товщина шпику у свиноматок усіх груп залишалася в межах нормативних значень. Однак у групах із вільним утриманням втрати шпику були достовірно вищими, що свідчить про більші енергетичні витрати за умов підвищеної рухової активності (ІІІ та IV групи: 3,96–4,17 мм). Отримані результати свідчать, що традиційне фіксоване утримання свиноматок забезпечує вищий рівень відтворювальних ознак під час лактації, проте вільне утримання сприяє покращенню репродуктивних показників на наступних циклах. Отже, поєднання обох технологій може бути перспективним підходом для підвищення ефективності промислового свинарства, забезпечуватиме як продуктивність, так і добробут тварин.

ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ В УМОВАХ ПОЛІССЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ЕМ-ПРЕПАРАТІВ

В. Г. Дідора — 2025-03-03

Зниження родючості ґрунтів відбувається через інтенсивну деградацію, меліоративну невпорядкованість, забруднення незбалансованим внесенням мінеральних добрив, пестицидів. Кількість органічних добрив різко скоротилася, з 10 т/га у 1900 році до 0,5 т/га у 2025 році. Родючість ґрунтів знижується також унаслідок їх переущільнення, що істотно затримує ріст і розвиток кореневої системи. Унесення речовин органічного походження: побічної продукції, пожнивних рештків, соломи, сидератів та іншої продукції рослинництва, активізує ґрунтову мікробіоту, що позитивно впливає на відновлення родючості ґрунту. Доведено, що біодобрива, азот, фосфор, біостимулятори, біофунгіциди, біоінсектициди й інші препарати – деструктори целюлоз, які містять низку целюлозолітичних ферментів, сприяють мінералізації органічних рештків. Дослідження присвячені вивченню впливу ефективних мікроорганізмів (ЕМ-препаратів) на продуктивність сої та поновлювання родючості ґрунту. Дворазове позакореневе підживлення на етапах росту та розвитку ВВСН, коди 13–19 та 49-59, сприяє збереженості рослин, яка становить 98%, і забезпечує густоту рослин – 488 тис. шт./га. Оптимальна площа листкової поверхні коливається в межах 44–45 тис. м2/га, а продуктивність фотосинтезу у фазу утворення бобів становить 3 млн м2 днів/га, що забезпечує отримання чистої продуктивності фотосинтезу 3,22–4,86 г/м2 за добу і сприяє активному формуванню бульбочкових бактерій, маса яких у фазу ВВСН 13-19 + 49-59 + 60-69 коливається в межах 156–158 кг/га. Активний симбіоз фотосинтезу сої та розвитку бульбочкових бактерій сприяє накопиченню органічної маси та загального біологічного азоту – 242 кг/га, що еквівалентно 7 ц аміачної селітри, і забезпечує врожайність сої – 3,3–3,4 т/га. Використання ЕМ-препаратів сприяє підвищенню вмісту білка й олії, покращенню родючості ґрунту та зменшенню потреб у мінеральних добривах, що робить ЕМ-технологію перспективною для екологічного рослинництва.

ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД МІКРОДОБРИВ ТА ФУНГІЦИДНОГО ЗАХИСТУ

Д. В. Козирський — 2025-03-03

У статті викладено результати впливу мікродобрив за листкового підживлення фунгіцидів і за обприскування ними рослин на продуктивність сортів сої. Дослідженнями встановлено, що основними хворобами листкового апарату сої в період вегетації були пероноспороз (збудник Peronospora manshurica (Naum)) і септоріоз (Sеptoria glycines). Серед досліджуваних сортів стійких до враження переноспорозом і септоріозом не виявлено. Розвиток пероноспорозу (фаза BBCH 69) був у межах 17,4–20,3%, септоріозу – 12,8–14,3%. За підживлення мікродобривом Фульвогумін спостерігалось незначне зниження розвитку пероноспорозу завдяки кращому розвитку рослин. Фунгіциди привели до обмеження розвитку основних хвороб листя сої. Ефективність дії фунгіциду Альєтт®, 1,7 л/га, за внесення у фазі BBCH 51, та Пропульс®, 1,0 л/га, у фазі BBCH 61, проти пероноспорозу була в межах 66,1–72,7%, проти септоріозу – 82,5–85,6%. За сумісного застосування мікродобрив і фунгіцидів спостерігався синергетичний ефект, що проявився у зменшенні інтенсивності розвитку пероноспорозу на 3,6–3,9%, септоріозу – на 1,6–3,8%. Серед досліджуваних сортів найменшою врожайність була в сорту Самородок – 3,41 т/га, а найвищою в сорту Азимут – 3,88 т/га, у сортів Рогізнянка, Тріада – 3,41 та 3,52 т/га відповідно. За дворазового листкового підживлення препаратом Фульвогумін ми отримали прибавку в урожайності в межах 0,18–0,37 т/га порівняно з базовим варіантом удобрення N30Р60К60. Система фунгіцидного захисту була ефективною та сприяла формуванню на 0,23–0,45 т/га зерна більше, ніж на варіантах без унесення. Листкове удобрення Фульвогуміном у поєднанні з фунгіцидним захистом забезпечило більшу реалізацію потенціалу продуктивності сортів сої, ніж застосування даних елементів технології окремо. Прибавка врожайносності в сорту Самородок становила 0,35 т/га, Рогізнянка та Тріада – 0,43 та 0,41 т/га, у сорту Азимут – 0,65 т/га.

УРОЖАЙНІСТЬ НАСІННЯ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ЗА ВИРОЩУВАННЯ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ

В. П. Коляда — 2025-03-03

У статті за результатами досліджень, проведених в умовах Приватного підприємства «Агро-Альянс-2007» Лозівського району Харківської області, оцінено врожайність насіння низки гібридів соняшнику різної стиглості на чорноземі типовому слабкозмитому малогумусному важкосуглинковому в гідродефіцитних умовах 2024 року. Даний регіон можна віднести до зони ризикованого землеробства через дефіцит вологи та локальні прояви ерозійних деградаційних процесів упродовж року. Порівняння рівня врожайності культури проводили для 21 гібрида соняшнику від таких торговельних марок (ТМ), як “Pioneer”, “Lidea” та “Limagrain”. Окрім рівня врожайності, визначали ступінь вологості насіння на момент збирання та значення натурної ваги насіння соняшнику на рівні бункера з оцінюванням економічної ефективності вирощування зазначених гібридів в умовах минулого 2024 року. Результати схарактеризування особливостей вирощування гібридів соняшнику від різних виробників, представлені характеристиками натурної ваги та вологості гібридів в експерименті, показали наявність вищих значень натурної ваги гібридів від торгової марки “Pioneer” (від 940 до 2 000 кілограмів) порівняно з відносно нижчими показниками для абсолютної кількості гібридів торгової марки “Lidea” (від 560 до 920 кілограмів) та торгової марки “Limagrain” (від 490 до 940 кілограмів). Що стосується показника вологості насіння, то за цим показником середні значення для гібридів коливалися в межах від 8,0 до 9,9% для торгової марки “Pioneer”; від 8,3 до 9,2% для торгової марки “Lidea”; від 8,1 до 10,4% для торгової марки “Limagrain”. Дані значення можуть бути зумовлені ранніми термінами збирання врожаю культури в умовах замалої кількості опадів у періоди фаз цвітіння – початку наливу насіння. Урожайність гібридів соняшнику від торгової марки “Limagrain” (29,5–39,5 ц/га) була загалом вище інших виробників і в умовах посушливого літа минулого 2024 року охоплювала більшість дослідних варіантів для середньоранніх гібридів, що забезпечувало врожай на рівні середніх багаторічних значень урожайності в регіоні в минулі роки. Із двох середньоранніх гібридів торгової марки “Lidea” лише Белфіс був на такому рівні продуктивності (30,2 ц/га), тоді як Аргентік демонстрував майже вдвічі нижчу врожайність (18,6 ц/га), а з усього переліку гібридів від торгової марки “Pioneer” лише середньоранній гібрид 64F66 мав урожайність 30,3 ц/га. Найвищими за рівнем рентабельності в дослідженні були гібриди торгової марки “Limagrain”, які з огляду на рівень урожайності в умовах посушливого літнього періоду 2024 року продемонстрували значення на рівні більш сприятливих попередніх років. Більшість гібридів торгової марки “Limagrain” відповідала значенням урожайності навіть в умовах збирання насіння в більш ранні терміни, що дозволяє рекомендувати їх для вирощування в посушливих умовах Лозівського району Харківської області, який географічно належить до Північного Степу.

ВПЛИВ СИНБІОТИЧНОГО ПРЕПАРАТУ «БІОМАГН» НА ДИНАМІКУ ЖИВОЇ МАСИ І ВІДТВОРНУ ЗДАТНІСТЬ КОРІВ

В. Б. Косташ — 2025-03-03

Наведені дані вивчення впливу різних доз пробіотичної кормової добавки «Біомагн» на динаміку живої маси і відтворну здатність корів. Установлено, що корови всіх піддослідних груп упродовж 1-го, 2-го і 3-го місяців лактації, які збігалися з 1–3 місяцями досліду, втрачали свою живу масу, що є характерним для новорозтелених корів, особливо високопродуктивних. Однак ці втрати у тварин дослідних груп були меншими відповідно на 8,7; 7,9 і 8,3 кг, або 1,66; 1,50 і 1,58%, що майже вдвічі менше. За 2-й місяць досліду також відбулося зменшення живої маси піддослідних корів. У контрольних тварин воно становило в середньому 9,2 кг, або 1,8%, а в дослідних – 3,9–4,3 кг, або 0,75–0,83%. На третьому місяці експерименту втрати живої маси корів усіх груп порівняно з 1-м місяцем помітно зменшилися, проте в контрольних тварин вони були більш помітними, ніж у дослідних – 4,3 проти 2,0–2,2 кг. Загалом же за останні два місяці досліду жива маса корів контрольної групи зросла на 8,9 кг, або 1,76%. Щодо приросту живої маси в дослідних корів, то він становив 13,5–14,3 кг, або 2,60–2,76%, що вище, ніж у контролі, на 4,6–5,4 кг, або 51,7–60,7%. На формування молочної продуктивності корів суттєвий вплив мали показники їхньої відтворювальної здатності. Корови дослідних груп за тривалістю сервіс-періоду випереджали свої аналоги з контрольної групи на 17–20 днів. Найменшим періодом від отелення до запліднення відзначалися корови 3-ї дослідної групи, які через 79 днів після отелення були запліднені, тоді як тварини контрольної групи були запліднені на 20 днів пізніше. Щодо індексу осіменіння, то він був меншим у корів 2-ї, 3-ї та 4-ї дослідних груп порівняно з контролем на 0,44; 0,48 і 0,42. Якщо на одно запліднення корів контрольної групи потрібно було провести в середньому 1,67 осіменіння, то для тварин 2-ї, 3-ї та 4-ї дослідних груп – 1,23; 1,19 і 1,25 осіменіння. Практично дослідні корови порівняно з контрольними запліднювалися після першого осіменіння, що, очевидно, пов’язано з уведенням кормової добавки «Біомагн» у раціон дійних корів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ РІЗНИХ НОРМ ПРИПОСІВНОГО УДОБРЕННЯ РІПАКУ ОЗИМОГО (BRASSICA NAPUS L.) В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

Б. Я. Кудла — 2025-03-03

У статті досліджується ефективність різних норм припосівного удобрення ріпаку озимого на чорноземі вилугуваному в умовах Західного Лісостепу. Основною метою є визначення оптимальних норм удобрення для підвищення врожайності ріпаку озимого (Brassica napus L.), оцінювання морфо-біологічного стану рослин протягом періоду вегетації. Дослідження проведено на території Підгаєцького району Тернопільської області, що є ґрунтово-кліматичною зоною Західного Лісостепу. Ґрунт досліджуваних ділянок – чорнозем вилугуваний, глибокий, середньогумусований, важкий суглинок. Ґрунт є типовим для зони, вклинюється в масиви чорноземів опідзолених і типових. Посів здійснювався посівним зерновим комплексом “Horsch Focus 7 MT” з одночасним внесенням припосівного комплексного гранульованого добрива. На всіх досліджуваних варіантах застосовувалась ідентична технологія вирощування, у дослідженні було дотримано умови чинника єдиної відміни. Гібрид – Треззор. Попередником на полі була пшениця озима, попереднього обробітку ґрунту перед посівом не проводилось. Було складено лінійні залежності між кількістю абортованих стручків і кількістю сформованих стручків, а також між діаметром кореневої шийки та кількістю сформованих стручків. Результати досліджень показали значний вплив норм припосівного удобрення на врожайність ріпаку озимого, а також високі коефіцієнти кореляцій між морфологічними показниками (ознаками) рослин ріпаку. Результати показали, що наявний тісний зв’язок між урожайністю зерна та рівнем удобрення. Водночас результати свідчать про наявність обмежувального чинника на досліджуваних ґрунтах, а також про значні ґрунтові резерви елементів живлення. Оптимальні норми припосівного удобрення ріпаку озимого забезпечують високу врожайність насіння. Запропоновані норми удобрення дозволяють досягти стабільного розвитку агрофітоценозу та високої продуктивності ріпаку озимого в умовах Західного Лісостепу на чорноземі вилугуваному.

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОДИФІКАЦІЇ М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИРОДНИХ ХАРЧОВИХ ДОБАВОК

О. О. Лавринюк — 2025-03-03

Сучасне м’ясопереробне виробництво постійно розвивається, упроваджує нові технології й інноваційні підходи. Одним із таких напрямів є використання харчових добавок. Ці речовини дозволяють не лише покращити смакові якості та зовнішній вигляд готових продуктів, але й гарантувати їх безпеку та збільшити термін зберігання. У процесі роботи було розроблено наукові основи використання овочевих наповнювачів на основі цибулі та моркви, обґрунтовано їхній склад для виробництва варених ковбас. Вивчено функціонально-технологічні властивості м’ясних продуктів з овочевими наповнювачами, що забезпечують нові рішення якості продуктів, обґрунтовано раціональний рівень уведення цибулі в м’ясну сировину. За результатами, отриманими під час дослідження пероксидного та тіобарбітурового числа у варених ковбасах, установлено факт інгібування окисних процесів у жировій фракції варених ковбас за наявності у продукції рослинних наповнювачів. Виявлено, що за введення цибулі та моркви відбувається підвищення біологічної цінності, антиокислювальної активності, стабілізація забарвлення. Установлено, що введення овочевих наповнювачів дозволяє підвищити біологічну цінність, покращити функціонально-технологічні властивості та знизити собівартість вареної ковбаси. На підставі отриманих даних про зміни структурно-механічних властивостей, вологозв’язувальної здатності й інтенсивності окислення тваринних жирів установлено, що в разі концентрації 2,5% антиокислювальні властивості компонентів ріпчастої цибулі проявляються неналежною мірою; збільшення вмісту ріпчастої цибулі до 7% недоцільно через загальне погіршення органолептичних показників, як-от аромат і смак. Отже, можна рекомендувати під час виготовлення фаршу додавати цибулю в кількості 5% і цибулю спільно з морквою в кількості 5 і 10% відповідно, що дозволить отримувати готові ковбасні вироби з високими якісними показниками. Результати виконаних досліджень лягли в основу розроблення технології варених ковбас із використанням властивостей овочевих наповнювачів на основі цибулі та моркви.

ГЕРБІЦИДНА ТЕХНОЛОГІЯ ЗАХИСТУ СОНЯШНИКУ ЗА УМОВ НЕСТІЙКОГО ЗВОЛОЖЕННЯ

О. О. Ласло — 2025-03-03

У статті висвітлено питання забур’янення посівів соняшнику, що є одним із вагомих чинників, що заважає гібридам реалізувати генетичний потенціал. Результатом досліджень є аналіз сегетальної та рудеральної компонент агрофітоценозу у критичні фази росту та розвитку гібридів соняшнику для контролю за фітосанітарним станом посівів за використання ґрунтових гербіцидів. Установлено, що за час проведення досліджень спостерігали сходи таких бур’янів: малорічних ‒ Amaranthus retroflexus, Setaria viridis, Chenopodium album, Thlaspi arvense L., Stellaria media L., Thlaspi arvense L.; багаторічних ‒ Cirsium arvense, Elymus repens (L.). Найбільшою була кількість бур’янів із групи дводольних малорічних ‒ 55%, найменшу частку становила група багаторічних бур’янів ‒ 15%, злакових бур’янів налічували 30%. Дослідженнями встановлено, що застосування гербіцидів та їх композицій суттєво вплинуло на формування величини врожаю соняшнику завдяки відсутності конкуренції із сегетальною рослинністю в початкових фазах росту. Кращі показники отримали в разі застосування суміші гербіцидів (Пропазокс + Промекс), які вносили до сходів соняшнику, отриманий результат перевищував контроль на 3,3 ц/га, на варіанті із застосуванням препарату Промекс урожайність збільшилася на 2,0 ц/га, а в разі застосування препарату Пропазокс – на 1,8 ц/га. Результати досліджень підтверджують, що застосування сумішей гербіцидів (Пропазокс + Промекс) для контролю рівня забур’янення посівів соняшнику на початкових етапах росту та розвитку сприяє підвищенню показників продуктивності культури. Результати досліджень дають підставу рекомендувати до застосовування суміш гербіцидів Пропазокс + Промекс для підсилення їхньої фітотоксичної дії на сегетальну рослинність, що спрятиме розкриттю генетичного потенціалу гібридів соняшнику й отриманню прибутку від вирощування культури.

ВЕГЕТАЦІЙНИЙ ПЕРІОД ГОРОХУ ПОСІВНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД АГРОТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ПРАВОБЕРЕЖНОГО

К. С. Небаба — 2025-03-03

Технології вирощування сільськогосподарських культур не можуть бути постійними. Залежно від умов навколишнього середовища, біологічних особливостей нових сортів і рівня матеріально-технічного забезпечення, необхідно постійно їх удосконалювати, щоби створити оптимальні умови для росту та розвитку рослин гороху посівного. Сучасні зміни клімату та нестабільні погодні умови призвели до того, що сорти повинні мати високий адаптаційний потенціал, щоб бути здатними відновлювати метаболічні процеси після впливу стресових чинників. Кожен сорт має критичні порогові параметри толерантності до біотичних чи абіотичних стресів. У посушливі роки вегетація гороху посівного може скорочуватися у півтора раза – до 10 днів, що може призводити до зниження продуктивності. Вегетаційний період для більшості сортів гороху ярого типу, придатних для вирощування в лісостеповій зоні, становить 75–105 діб. Для дуже пізньостиглих сортів цей період може збільшуватися до 140 діб. Метою наших досліджень було виявлення впливу агротехнічних заходів в умовах правобережного Лісостепу на вегетаційний період гороху посівного впродовж 2020–2024 років. Вегетаційний період рослин гороху сортів Гамбіт і Есо за роки наукових спостережень коливався в межах від 76 до 88 діб залежно від метеорологічних умов досліджуваного року, обробки насіння перед сівбою, фоліарного живлення посівів. Установлено, позитивний вплив на міжфазні періоди та вегетаційний період рослин загалом за використання мікоризного препарату й інокулянтів. На варіанті удобрення препаратом Мікофренд у поєднанні з інокулянтами вегетаційний період у гороху сорту Есо становив 76–85 діб, у сорту Гамбіт – 78–83 доби, після обробки посівів мікродобривами міжфазні періоди рослин подовжувалися, а вегетаційний період становив 80–85 діб та 83–88 діб відповідно. Фенологічні дослідження довели, що обробка насіння мікоризним препаратом та інокулянтом подовжувала вегетаційний період сортів гороху, які вивчалися, у середньому на 6–8 діб. Застосування мікродобрив Найс і Авангард у мікрофазі подовжувало вегетаційний період ще на 2–3 доби, залежно від сорту.

БАЛАНС МІНЕРАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ В ОРГАНІЗМІ МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ЗА РІЗНИХ ДЖЕРЕЛ СЕЛЕНУ В РАЦІОНІ

Т. М. Приліпко — 2025-03-03

Наведені дані вивчення впливу різних джерел селену в раціоні на його доступність для організму, на баланс кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку і власне селену в організмі піддослідних телиць. Установлено, що підвищений рівень селену в раціоні (0,3 мг/кг СР) сприяв кращому відкладанню кальцію в тілі піддослідного молодняку. У телиць дослідних груп порівняно з контролем менше виділялося кальцію з калом на 0,76–4,3%, із сечею – на 10,8–16,5%. Найменша екскреція кальцію із сечею (0,79 г) відмічена в телиць 4-ї дослідної групи, джерелом селену в раціоні якої був селенометіонін. Найменша екскреція фосфору із сечею відмічена в телиць 4-ї дослідної групи, які отримували додатково до раціону органічний селен. Щоправда, за виділенням фосфору із сечею телиці 3-ї дослідної групи не набагато поступалися перед тваринами 4-ї дослідної групи – усього 0,02 г, або 2,1%, а телиці 3-ї дослідної групи – на 0,07 г, або 7,4%. На відміну від кальцію і фосфору, в обмінному досліді відмічена залежність обміну сірки як від рівня селену, так і від його джерела. Дослідні телиці відрізнялися від контрольних аналогів відносними показниками засвоєння сірки в тілі від спожитої її кількості на 4,64–5,80%. Варто відзначити, що найменші ендогенні виділення сірки із сечею і найвищий баланс її відмічено в телиць 4-ї дослідної групи, трохи менший – у тварин 3-ї, ще менший – у тварин 2-ї дослідної групи. Дослідні телиці відрізнялися від контролю кращим балансом міді. Серед 3-х дослідних груп телиці 4-ї дослідної групи відзначалися найменшою екскрецією міді із сечею та більш високим балансом її, хоча різниця за цими показниками між тваринами 2-ї і 3-ї дослідних груп є достовірною. Серед дослідних груп телиць меншою екскрецією цинку і більшим балансом його відзначалася 4-а дослідна група із вмістом у раціоні селенометіоніну, хоча різниця в показниках між 2-ю і 3-ю групами була недостовірною. У контрольних тварин баланс селену становив лише 0,004 мг, а в дослідних був у 173,5–189,8 раза більшим. Відносні показники засвоєння селену були більш високими у тварин 4-ї та 3-ї груп (35,1 і 33,4 проти 30,0%).

ОЦІНКА ЯКОСТІ ПЛОДІВ ПОМІДОРА ЗАЛЕЖНО ВІД УМОВ ЗБЕРІГАННЯ

В. П. Сєвідов — 2025-03-03

Помідор – це культура світового значення, яка цінується за свої поживні властивості та кулінарну універсальність, плоди помідора вживаються у свіжому та переробленому вигляді. У статті проаналізовано шляхи підвищення ефективності дозарювання плодів гібридів помідора різних груп стиглості в разі закладення на короткочасне зберігання. Експериментальні дослідження проводились протягом трьох років (2020–2022 роки). Найважливішим показником якості плодів помідора була перевірка впливу умов зберігання дозрівання плодів томата. Для короткострокового зберігання плодів останнього збору, які збирають найчастіше зеленими чи стадії воскової стиглості, важливою характеристикою для реалізації продукції є одночасність дозрівання плодів. Під час організації дозарювання зібрану недозрілу продукцію за визначених умов доводять до біологічної стиглості. У процесі дозарювання під дією фітогормону етилену зелені плоди помідора розм’якшуються і швидко дозрівають. Проте закладені без обробки на дозарювання плоди за найсприятливіших умов достигають дуже нерівномірно. Для збереження якості та кількості товарної продукції оптимальними є методи обробки плодів помідора за одну-дві доби до збору з використанням біопрепарату “Sweet” або розчину C2H5OH, що забезпечують стабільно високий рівень одночасного дозарювання за короткочасному зберіганню плодів помідора. Оптимальний строк короткострокового зберігання становить 20 діб, коли всі плоди дозрівають, а відсоток захворілих і пошкоджених плодів мінімальний. У дослідженні підкреслено важливість оптимізації процесів дозрівання за короткострокового зберігання плодів помідора для збереження їхньої якості та продовження терміну придатності. Ці знання можуть допомогти в розробленні покращених методів післязбиральної обробки для підвищення конкурентоспроможності галузі овочівництва.

ОБҐРУНТУВАННЯ РОЗШИРЕННЯ АСОРТИМЕНТУ ВИРОЩУВАННЯ НІШЕВИХ КУЛЬТУР У ПОЛІССІ УКРАЇНИ ДЛЯ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ

С. Г. Столяр — 2025-03-03

У сучасних умовах глобальних змін клімату, трансформації аграрного сектору та зростання попиту на екологічно безпечну та якісну фітопродукцію особливу увагу привертає обґрунтування необхідності розширення асортименту вирощуваних нішевих культур на Поліссі України. У статті досліджено переваги вирощування сорго зернового та спельти озимої. Розширення асортименту сільськогосподарських культур є ключовим кроком для забезпечення збалансованого харчування, зміцнення продовольчої безпеки та розвитку аграрного сектору. Ці культури вирізняються високою адаптивністю до специфічних кліматичних умов регіону, зокрема до малородючих ґрунтів і нестійкого зволоження. Дослідження наголошують на їхній екологічній стійкості, низьких вимогах до ресурсів і високій економічній доцільності вирощування. Сорго зернове приваблює своєю посухостійкістю, високим вмістом клітковини та відсутністю глютена, що робить його цінним компонентом для здорового харчування. Спельта озима демонструє високу стійкість до хвороб, багатий поживний склад із високим вмістом білка та мікроелементів. Обидві культури мають значний потенціал для органічного землеробства й експортної діяльності, відповідають сучасним трендам здорового способу життя. Результати аналізу підтвердили перспективність інтеграції цих культур у сівозміни Полісся. Екологічний аналіз показав, що вони сприяють відновленню ґрунтів, зниженню енергозатрат і забезпеченню біорозмаїття. Економічний аналіз підтвердив високу рентабельність вирощування завдяки стабільному попиту на внутрішньому та зовнішньому ринках. Упровадження нішевих культур не лише зміцнить аграрний сектор, але й сприятиме розвитку сільських громад через створення нових робочих місць і підвищення доходів фермерів. Дослідження є цінним ресурсом для фермерів, агрономів і науковців, які шукають ефективних рішень для сталого сільськогосподарського виробництва в умовах змін клімату.

ПАРАМЕТРИ СОРТІВ СОРГО СУДАНСЬКОГО (СУДАНСЬКОЇ ТРАВИ) ПРИ ВИРОЩУВАННІ НА НАСІННЯ

О. П. Ткачук — 2025-03-03

У разі розширення посівних площ під суданською травою важливо забезпечити виробництво належної кількості насіння цієї культури та підбір сортів не тільки з господарсько цінними кормовими характеристиками, але й зі стійкими екологічними ознаками, які б сприяли збільшенні ареалу культури, підвищували стійкість до несприятливих умов вегетації й інших ознак. Проводилося опрацювання Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2025 рік, представленого в Інформаційно-довідковій системі «Сорт» Українського інституту експертизи сортів рослин. Аналізували всі сорти суданської трави за тривалістю вегетаційного періоду за збирання на насіння, стійкістю сортів до холоду, посухи, хвороб і шкідників; урожайністю насіння. Проводили обчислення кореляційних залежностей між досліджуваними чинниками. Проведеними дослідженнями встановлено, що найвищою врожайністю насіння серед сортів суданської трави відзначаються: Сюзі – 3,9 т/га, Ковалівська – 3,0 т/га, Дніпровська 54 – 2,84 т/га. Найнижчою врожайністю насіння відзначаються сорти Білявка (1,4 т/га) та Мурашка (1,5 т/га). Найбільш стійким до шкідників виявився сорт Сюзі. Найстійкішими до хвороб були такі сорти: Сюзі, Білявка, Стратегія. Підвищеною посухостійкістю відзначалися такі сорти: Сюзі, Ковалівська, Дніпровська 54, Мурашка, Білявка та Стратегія. Найбільш холодостійкими були такі сорти: Ковалівська, Дніпровська 54, Мурашка, Білявка, Стратегія, Альтура. Найстійкішими до вилягання були такі сорти: Сюзі, Ковалівська, Дніпровська 54, Мурашка, Білявка. Установлено, що висока врожайність насіння сорту Сюзі забезпечується найвищою посухостійкістю, стійкістю до хвороб, шкідників і вилягання. Висока врожайність насіння сортів Ковалівська та Дніпровська 54 забезпечується найвищими холодостійкістю, посухостійкістю та стійкістю до вилягання.

ФОРМУВАННЯ БІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН

В. Я. Хоміна — 2025-03-03

У статті розглянуто питання доцільності впровадження регуляторів росту рослин у технології вирощування нагідок лікарських в умовах Лісостепу західного. Наведено результати досліджень наукової спільноти щодо ефективності застосування біологічно активних препаратів для вирощування лікарських рослин у різних ґрунтово-кліматичних зонах України. Мета наших досліджень полягала у встановленні способу застосування регулятора росту рослин на ріст, розвиток та індивідуальну продуктивність рослин нагідок лікарських. Закладався двофакторний дослід, де фактор А – регулятор росту (без регулятора росту – контроль, Івін, Авангард Стимул, Азотофіт Р), фактор В – спосіб застосування регулятора росту (обробка насіння, обприскування посіву у фазі розетки листків). Дослідженнями встановлено, що регулятори росту мали вплив на формування габітусу рослин нагідок лікарських за обох способів застосування – передпосівній обробці насіння та обприскуванні вегетуючих рослин. Висота рослин збільшувалась на 2,2–10,4 см залежно від року досліджень. Оптимальні показники були із застосуванням препарату Азотофіт Р за обох способів, за обробки насіння показник становив 70,8 см, за обприскування посівів – 75,6 см, а також на варіанті обробки насіння регулятором росту Івін із показником – 70,3 см. Оптимальна кількість суцвіть у середньому за роки досліджень сформувалась на рослинах варіантів, де проводилось обприскування посівів регулятором росту рослин Азотофіт Р (з перевищенням контролю на 3,9 шт.) та передпосівної обробки насіння препаратом Івін (з перевищенням контролю 3,5 шт.). Експериментально встановлено, що оптимальний діаметр суцвіть був на варіанті обприскування препаратом Азотофіт Р, показник становив 5,5 см, дещо менші кошики сформувались на варіантах обробки насіння регуляторами росту Азотофіт Р та Івін, показник становив 5,2 см, тобто з перевищенням контролю на 0,6 см.

МАНІПУЛЯЦІЇ СВИНЕЙ НА ДОРОЩУВАННІ ЗІ ЗБАГАЧУВАЛЬНИМИ ОБ’ЄКТАМИ

М. М. Ченцов — 2025-03-03

Збагачення середовища у свинарстві є важливим інструментом підвищення благополуччя тварин і запобігання розвитку стереотипної поведінки. Відсутність можливості реалізувати природну дослідницьку активність у промислових умовах може призводити до стресу, агресії та погіршення продуктивності свиней. У цьому дослідженні проведено візуалізацію маніпуляцій свиней на дорощуванні у разі використання трьох різних збагачувальних об’єктів: пластикових пляшок, наполовину заповнених зерном, мотузок, підвішених на огорожі клітки, та купок паперу. Оцінка маніпулятивної поведінки базувалася на аналізі частоти взаємодії з об’єктами (разів/год), середньої тривалості маніпуляцій з об’єктом (год/добу) та часу, витраченого на маніпуляції (хв/год). Дослідження маніпуляцій свиней на дорощуванні за наявністю збагачувальних об’єктів проведено на тваринах, де материнською формою були свиноматки великої білої породи, а батьківською – кнури PIC 337, які утримувалися в умовах свинокомплексу ПОП «Вікторія» Баштанського району Миколаївської області. Всіх піддослідних тварин розподілено по клітках (за принципом аналогів) по 88 голів у кожній (4 клітки). Дослідження ґрунтувалося на даних експерименту і динаміки поведінки тварин упродовж 7 діб. Отримані результати свідчать, що пластикові пляшки із зерном викликали найвищий рівень поведінкової активності. Частота маніпуляцій із цим об’єктом у середньому становила 22 рази/год, середня тривалість маніпуляції на добу становила 3,5 год, а середній час маніпуляцій за годину становив 13,6 хв. Мотузки викликали дещо менший інтерес: 15,7 маніпуляцій/год, середня тривалість взаємодії 2 год/добу, середній час активності – 9,1 хв/год. Найменший рівень поведінкової активності зафіксовано для купок паперу, з яким свині контактували у середньому 6 разів/год, у разі середньої тривалості взаємодії 30 хв/добу, що пов’язане зі швидкою деформацією паперу внаслідок його жування тваринами. Найвищий рівень активності у взаємодії зі збагачувальними об’єктами спостерігався в перші дві доби після введення нових предметів, з поступовим зниженням у подальші дні. У випадку пластикових пляшок із зерном поведінкова активність залишалася стабільною протягом усього досліджуваного періоду, що пояснюється наявністю кормового стимулу. Мотузки поступово втрачали привабливість, а папір швидко переставав цікавити свиней після першого дня через його руйнацію. Отримані результати підтверджують важливість використання збагачувальних об’єктів для стимуляції природної активності свиней у промислових умовах утримання. Застосування пластикових пляшок із зерном є найбільш ефективним способом залучення тварин до маніпулятивної поведінки, що сприяє, очевидно, зниженню рівня стресу і покращенню загального благополуччя свиней. Результати цього експерименту можуть бути використані для подальших досліджень задля розробки стратегій збагачення середовища на свинокомплексах.

ВПЛИВ СИСТЕМНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ЗЕРНА КУКУРУДЗИ

С. М. Шевченко — 2025-03-03

Сучасне землеробство спрямоване на адаптивне використання ресурсів і впровадження інноваційних агротехнологій, зокрема ефективного використання гербіцидів у посівах кукурудзи на зерно. Актуальність дослідження зумовлена низькою конкурентоспроможністю кукурудзи у забур’янених агроценозах, що зумовлює значні втрати врожаю. Мета роботи – визначення ефективності використання гербіцидів та їх комбінацій для зниження забур’яненості посівів кукурудзи у Cтеповій зоні України. У 2019–2021 рр. було проведено двофакторний польовий дослід на чорноземах Степової зони. Фактор А передбачав внесення гліфосату (2000 г/га) у формі калійної солі, а фактор В – застосування страхових гербіцидів, таких як нікосульфурон (50 г/га) і його комбінацій з тифен-сульфурон метилом (10 г/га), дикамбою (150 г/га), 2,4 Д (450 г/га) та флорасуламом (5 г/га). Забур’яненість визначали на різних етапах вегетації кукурудзи. Результати досліджень показали, що застосування гербіцидів знижувало чисельність багаторічних бур’янів на 60–75%, а однорічних – на 15–18%. Найефективнішими виявилися комбінації нікосульфурону (40 г/га) з 2,4 Д і флорасуламом, що зменшували кількість однорічних бур’янів на 91%. Перед збиранням урожаю у варіанті з використанням загальновинищувального гербіциду кількість бур’янів була значно меншою (9,9 шт./м² однорічних і 0,9 шт./м² багаторічних) порівняно з контролем (119,1 шт./м² і 19,7 шт./м² відповідно). Висновки свідчать, що використання адаптивних систем обробітку ґрунту та гербіцидів значно підвищує фітосанітарний стан посівів кукурудзи, забезпечуючи скорочення енергетичних витрат і відновлення родючості ґрунтів. Отримані результати можуть слугувати науковим підґрунтям для оптимізації гербіцидного захисту кукурудзи в умовах Cтепової зони України.

ОЦІНКА ГОСПОДАРСЬКИ КОРИСНИХ ОЗНАК МОЛОЧНОЇ ХУДОБИ

Альона Л. Шуляр — 2025-03-03

Актуальність досліджень зумовлена підвищеною увагою до глобальної проблеми продовольчої безпеки та суттєвою роллю галузі молочного скотарства у її вирішенні через виробництво молока та продуктів його переробки як незамінних і високопоживних елементів харчових раціонів людей. У зв’язку з цим пошук шляхів збільшення обсягів виробництва молока і молочних продуктів не втрачає значущості і реалізовується в тому числі і через моніторинг господарськи корисних ознак великої рогатої худоби в тих чи інших виробничих умовах. Дослідження основних селекційних ознак молочної худоби нами проведені в умовах молокотоварного комплексу ПСП «Новоселиця» Житомирського району Житомирської області. З метою виробництва молока тут займаються розведенням великої рогатої худоби української чорно-рябої молочної породи. Утримання тварин в умовах господарства здійснюється за стійловою системою з моціоном тварин на вигульних майданчиках. Годують тварин тричі на добу однотипним протягом року раціоном з вільним доступом протягом доби до води. Доїння корів здійснюється у молокопровід тричі на добу. Видалення гною відбувається з використанням скребково-тракторної системи. Оцінку господарськи корисних ознак корів української чорно-рябої молочної породи здійснено у розрізі трьох лактацій. Досліджено молочну продуктивність корів, їх відтворну здатність, вік і живу масу корів у разі першого осіменіння і отелення, функціональні властивості вимені тварин, а також залежність молочної продуктивності корів від форми їхнього вимені. Молочна продуктивність корів господарства у розрізі трьох лактацій коливалася від 7812 кг (І лактація) до 8198 кг (ІІІ лактація), вміст жиру в молоці відповідно від 3,92% до 3,88%, вміст білка в молоці – від 3,22% до 3,27%, сумарна кількість молочного жиру і білка – відповідно від 559 кг (І лактація) до 586 кг (ІІІ лактація). Тобто з віком корів спостерігалася тенденція до збільшення кількісних показників молочної продуктивності та деякого погіршення якісних. Встановлено, що вік першого осіменіння у середньому по стаду становив 19,4 місяця, першого отелення – 28,6 місяця, при цьому жива маса становила відповідно 409,8 і 502,9 кг. З віком корів спостерігалося погіршення відтворної здатності корів, збільшення сервіс-періоду, міжотельного періоду, зменшення коефіцієнта відтворної здатності, що, на нашу думку, пов’язано з підвищенням молочної продуктивності корів. Встановлено різницю корів залежно від віку за функціональними властивостями вим’я – разовий надій корів, як і тривалість доїння, найвищих значень досягли у корів за третьою лактацією. Зафіксовано високу інтенсивність виведення молока у корів незалежно від віку – 1,94–1,99 кг/хв. За формою вимені корови цього стада розподілилися таким чином: 85% корів мали ванно- і чашеподібну, 15% – округлу форму вимені. Встановлено різний рівень впливу форми вимені на молочну продуктивність корів залежно від їхнього віку у лактаціях.

ВПЛИВ КЛАСУ АКТИВНОСТІ СВИНЕЙ НА ЇХНІ ВІДГОДІВЕЛЬНІ ОЗНАКИ

Д. А. Ярощук — 2025-03-03

Сучасне промислове свинарство базується на ретельному контролі продуктивності тварин, що включає оцінку їхньої поведінки, здоров’я, продуктивності та ефективності відгодівлі. Одним із ключових чинників, що впливають на продуктивність, є рівень рухової активності свиней. Вона визначає енергетичний баланс організму, ріст м’язової тканини, конверсію корму та м’ясні характеристики туші. Крім того, активність тварин має зв’язок із загальним благополуччям свиней. З огляду на потреби виробництва необхідним є вивчення впливу рухової активності, що дозволяє проводити етологічний моніторинг тварин в умовах господарства. Дослідження проводилися в умовах СВК «Агрофірма «Миг-Сервіс-Агро» Миколаївської області. У досліді використано 120 голів відгодівельного молодняку, отриманого від поєднань батьківських пар ♀(ВБ×Л)×♂Д і ♀(ВБ×Л)×♂П. Для оцінки локомоторної поведінки застосовували індекс рухової активності (ІРА), на підставі якого поділено піддослідних свиней на дві групи: активних та пасивних. У піддослідних тварин визначали вік досягнення маси 100 кг, середньодобові прирости, конверсію корму, а також індекс відгодівельних якостей. Дослідження показали, що активні свині демонстрували вищі показники росту порівняно з пасивними аналогами. Середня жива маса під час постановки на відгодівлю була вищою у активних поросят (30,2±0,24 кг) порівняно з пасивними (28,6±0,33 кг, P < 0,001). У разі досягнення передзабійної маси 100 кг активні тварини мали коротший період відгодівлі 151,8–153,6 діб, що на 1,2 і 2,9 доби менше, ніж у пасивних свиней залежно від поєднання. Середньодобовий приріст активних свиней становив 924,7–977,3 г, що на 7,8% і 1,72% перевищувало аналогічний показник пасивних ровесників. Також активні свині мали ефективнішу конверсію корму (2,51 і 2,53 кг), що свідчить про ефективніше використання кормів тваринами для нарощування м’язової маси. Результати експерименту дозволяють рекомендувати впровадження методів, які сприятимуть оптимальному рівню активності, включаючи збагачення середовища і корекцію поведінки.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПІДБИРАННЯ ВАЛКІВ ЗІ СТЕБЕЛ ЛЬОНУ

М. В. Бодак — 2025-03-03

Дослідження присвячено проблемі реалізації роздільної технології збирання льону з низьким зрізанням стеблостою, вирощеного в умовах Західного Полісся. Отримані результати ґрунтуються на власних польових дослідженнях вирощування сортів льону олійного Лірина і Антант та льону-довгунця Міандр і Оберіг на чорноземних і дерново-підзолистих ґрунтах. Описано особливості формування врожаю органічного льону під впливом природо-кліматичних умов, доведено потребу у застосуванні роздільної технології збирання з низьким зрізом стеблостою обох видів льону в умовах глобального потепління. Приведено схеми розробленого устаткування для проведення експериментальних досліджень моделювання поведінки стебел під дією робочих органів під час підбирання валків, вкладених шляхом зрізання стеблостою роторною косаркою. Указано на особливості проведення досліджень із визначення параметрів валків у процесі визрівання коробочок і перетворення стебел на тресту з урахуванням розміщення їх у валках під дією різального апарату роторної косарки. Представлено результати досліджень із визначення прогину і згину стебел у валку, встановлення руйнуючого зусилля, яке може призводити до втрати цілісності валків, з урахуванням їхніх розмірів, умісту бур’янів, стану коробочок і умов захоплення стебел. Отримані результати необхідні як для вдосконалення роторної косарки, так і розроблення підбирача валків льону зі стеблами, розміщеними у поздовжній площині для застосування роздільної технології збирання льону з низьким зрізанням стеблостою, вирощеного у сприятливих умовах формування високого врожаю насіння і волокнисто-стеблової маси. Продовження даного дослідження дасть змогу запропонувати вдосконалення високопродуктивного технічного забезпечення з урахуванням технології збирання льону та сформованого врожаю насіння або волокна під впливом кліматичних умов поточного сезону.

АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОПРИВОДУ В ДОЗУЮЧИХ ЕЛЕМЕНТАХ СІВАЛОК

В. А. Вольський — 2025-03-03

У статті запропоновано та перевірено нові підходи до створення техніки, які найкраще відповідають сучасним вимогам, сприяючи вирішенню базових проблем механізації польових робіт. Доведено, що використання регульованого електроприводу в умовах інтенсивного насичення мобільних сільськогосподарських агрегатів засобами інформатизації та автоматизації відкриває можливість створення техніки нового покоління з високим рівнем адаптації до агротехнічних вимог у рослинництві, що дає можливість значно підвищити рентабельність сільськогосподарського виробництва. Під час проведення посівних робіт досить часто відбувається порушення заданих норм посіву, нерівномірний розподіл насіння на площі, що засівається, або рядку, порушується контроль кількісних допусків на відхилення відстаней між насінням. У зв’язку із цим виникає ефект взаємного пригнічення, за якого рослини не отримують достатньої кількості поживних речовин через близьке розташування кореневих систем, що надалі знижує врожайність і якість одержуваного насіння. Сучасний розвиток елементної бази силового електричного приводу та систем його керування дає змогу за невеликої вартості одержувати необхідну точність виконання технологічних процесів. Стрімке впровадження систем позиціонування та геолокації дає змогу з необхідною рентабельністю впроваджувати їх у сільськогосподарські технології рослинництва. Однією з основних технологічних операцій, від якої залежить рентабельність виробництва в рослинництві, є сівба. Тому вдосконаленням посівних комплексів із метою покращення якості сівби та одержання кращої урожайності займаються провідні світові фірми. На підставі аналізу світового досвіду запропоновано методи визначення конструкційних вимог щодо впровадження регульованого електроприводу висіваючих апаратів для оперативного контролю зміни норми висіву з максимальним використанням вітчизняної елементної бази. Приводи висівних апаратів здійснюють обертання робочих органів за рахунок прямого зв’язку з колесом сівалки через механічні передачі. Для регулювання норми посіву застосовуються механічні коробки з фіксованим набором зубчастих передач або варіатори пасові з установленим діапазоном регулювання передавального відношення. Механічні приводи мають низку недоліків: жорсткий зв’язок із висівним апаратом без компенсації буксування коліс сівалки та ривків під час руху, прослизання ременя варіатора. Найбільший вплив зазначених недоліків проявляється за недотримання оператором МТА стабільного швидкісного режиму під час виконання технологічної операції посіву. Виключення негативного впливу механічних передач на висівний апарат можливе за рахунок виключення прямого зв’язку з колесом сівалки та застосування в приводах елементів із числовим програмним керуванням, які будуть узгодити швидкість переміщення сівалки з частотою обертання висівного апарату з урахуванням коефіцієнта буксування, що змінюється, і характеру руху енергозасобу, забезпечуючи точність процесу без усереднення всіх значних властивостей. Таким чином, дослідження та розроблення технічних засобів для реалізації якісного посіву насіння зернових культур є актуальним та практично значущим завданням.

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД В УКРАЇНІ

І. Д. Гарасимчук — 2025-03-03

У статті розглянуто актуальні виклики та перспективи підвищення енергоефективності будівель і споруд в Україні. Визначено основні проблеми, пов’язані з високими тепловтратами, застарілим житловим фондом, обмеженими фінансовими ресурсами та низьким рівнем обізнаності населення щодо енергоефективних технологій. Ураховано вплив воєнної агресії Російської Федерації, яка спричинила руйнування значної частини енергетичної та житлової інфраструктури, що зумовило необхідність оперативного впровадження заходів з енергозбереження та відновлення житлового фонду на засадах енергоефективності. Досліджено стратегічні ініціативи та нормативно-правову базу України у сфері енергоефективності, зокрема вимоги Європейського зеленого курсу та Директиви Європейського Союзу щодо майже нульового енергоспоживання. Окреслено ключові напрями модернізації будівель, зокрема застосування енергоефективних матеріалів, використання відновлюваних джерел енергії, автоматизацію систем опалення та вентиляції, а також інтеграцію розумних енергетичних систем. Розглянуто фінансові та регуляторні механізми, які сприяють підвищенню енергоефективності, зокрема державні програми підтримки, ґранти, «зелені» кредити та міжнародну фінансову допомогу. Проаналізовано можливості державно-приватного партнерства для реалізації масштабних проєктів енергомодернізації. Наголошено на необхідності покращення освітніх ініціатив, упровадження інформаційних кампаній і залучення фахівців до реалізації енергоефективних заходів. Зроблено висновок, що підвищення енергоефективності будівель є одним із ключових напрямів сталого розвитку України, що сприятиме зменшенню споживання енергоресурсів, зниженню викидів CO₂ та підвищенню енергетичної незалежності країни. Реалізація комплексних заходів у цій сфері потребує узгоджених дій держави, бізнесу, наукової спільноти та суспільства, а також ефективного використання сучасних технологій та інноваційних рішень.

АНАЛІЗ УМОВ І ПРИНЦИПІВ РОЗПОДІЛУ КОМПОНЕНТІВ ОРГАНАМИ ВТОРИННОЇ СЕПАРАЦІЇ КОРЕНЕБУЛЬБОЗБИРАЛЬНИХ МАШИН

С. М. Грушецький — 2025-03-03

Коренебульбозбиральні машини є важливими технічними засобами для механізованого збирання коренеплодів, як-от картопля, буряк, морква й інші культури. Одним із ключових етапів роботи цих машин є ефективне розділення компонентів, що складаються з коренеплодів, ґрунту, залишків рослин, каміння й інших домішок. Вторинна сепарація в цих машинах виконує роль очищення від різних забруднювачів і забезпечення більш якісного збирання продукції. Процес розподілу компонентів в органах вторинної сепарації коренебульбозбиральних машин потребує детального аналізу, оскільки від нього залежить не лише якість збирання, але й ефективність роботи машини загалом. Принципи, що лежать в основі вторинної сепарації, базуються на фізико-механічних властивостях компонентів, як-от їхня густина, форма, розміри, а також їхня здатність до руху під впливом сили тяжіння або механічних рухів. Одним з основних методів розподілу компонентів є використання спеціалізованих сепараційних органів, які можуть працювати за різними принципами: відцентрового розподілу, вибіркового просіювання, вібраційного й інших. У коренебульбозбиральних машинах первинне очищення відбувається на перших етапах роботи, коли великі частки ґрунту, каміння й інші забруднення відокремлюються за допомогою сит, решіт або вібраційних механізмів. Однак на другому етапі, під час вторинної сепарації, важливим є розподіл уже більш дрібних часток, як-от залишки ґрунту, які пройшли через решета, а також залишки рослинності. Основними органами, що забезпечують цей процес, є вібраційні системи, механічні сепаратори та відцентрові системи. Вибір відповідних органів і умов для вторинної сепарації залежить від типу коренебульбозбиральної машини, а також від характеру та властивостей суміші, що піддається обробці. Відцентрові сепаратори, наприклад, використовуються для відділення компонентів із різною густиною. Це дозволяє ефективно відокремлювати коренеплоди від більш важких забруднень, як-от каміння. Вібраційні механізми забезпечують додаткову сепарацію завдяки коливанням, які дозволяють більш рівномірно розподіляти матеріал і покращують ефективність очищення. У процесі вторинної сепарації важливо враховувати кілька умов, як-от швидкість руху матеріалу через сепараційні органи, інтенсивність вібрації, кут нахилу робочих поверхонь, а також механічні характеристики коренеплодів і забруднювачів. Наприклад, коренеплоди, як-от картопля, мають схильність до механічних пошкоджень під час контакту із сепараційними поверхнями, тому важливо підібрати оптимальні умови для зменшення механічного впливу. Однією з важливих проблем вторинної сепарації є мінімізація втрат коренеплодів і підвищення чистоти зібраної продукції. Занизька ефективність сепарації може призвести до того, що у продукт потраплятимуть дрібні частки ґрунту або залишки рослин, що знижує якість і товарний вигляд продукції. Тому у процесі проєктування та налаштування корене-бульбозбиральних машин велике значення має точний вибір параметрів, як-от швидкість обертання барабанів, амплітуда вібрації або кут нахилу робочих поверхонь. Іншою важливою умовою є забезпечення стабільності роботи сепараційних органів за різних умов експлуатації. Зміни в умовах роботи, як-от коливання вологості ґрунту чи зміна складу забруднювачів, можуть негативно вплинути на ефективність розподілу компонентів. Для вирішення цієї проблеми розробляються адаптивні системи управління, що дозволяють автоматично коригувати робочі параметри залежно від умов роботи. Отже, аналіз умов і принципів розподілу компонентів в органах вторинної сепарації коренебульбозбиральних машин є важливою складовою частиною для підвищення ефективності збирання та забезпечення високої якості зібраної продукції. Урахування фізико-механічних властивостей компонентів, оптимізація умов роботи сепараційних органів і розроблення інноваційних технологій дозволяють значно покращити продуктивність і знизити витрати на обробку матеріалу, що має велике значення для аграрного виробництва.

КОМП’ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ НАПРУЖЕНЬ І ДЕФОРМАЦІЙ У РОБОЧИХ ОРГАНАХ ПІД ЧАС ПОЛЬОВИХ УМОВ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

В. І. Дуганець — 2025-03-03

У статті висвітлено результати дослідження напружено-деформованого стану робочих органів сільськогосподарських машин за допомогою методів комп’ютерного моделювання в умовах польової експлуатації. Зокрема, проведено аналіз впливу механічних навантажень, що виникають у процесі роботи з різними типами ґрунтів, зокрема й суглинками, піщаними та чорноземними ґрунтами. Ураховано динамічні, статичні й ударні впливи, а також зовнішні чинники, як-от вологість, щільність ґрунту та наявність рослинних залишків, які значно впливають на роботу сільськогосподарської техніки. Дослідження ґрунтується на використанні сучасних методів комп’ютерного моделювання, зокрема методу кінцевих елементів (FEM), що дозволяє створювати високоточні тривимірні моделі та проводити числові експерименти. Виконано моделювання для типових конструкцій робочих органів, як-от плуги, культиватори, дискові борони та сошники. На основі отриманих результатів установлено критичні зони конструкцій, де виникають максимальні напруження та деформації, що може призводити до їх руйнування або зниження ефективності роботи. Окрему увагу приділено вибору матеріалів для виготовлення робочих органів. Проаналізовано вплив механічних властивостей матеріалів, як-от межа міцності, ударна в’язкість і зносостійкість, на експлуатаційні характеристики конструкцій. Запропоновано рекомендації щодо використання високоміцних сталей, композитних матеріалів і спеціальних покриттів для підвищення довговічності робочих органів. У статті представлено результати числових експериментів, які демонструють доцільність оптимізації геометрії та маси робочих органів з метою зменшення енерговитрат і підвищення їхньої продуктивності. Також розроблено алгоритм оцінювання впливу змінних експлуатаційних умов на довговічність конструкцій. Отримані результати мають велике практичне значення для вдосконалення технологічних процесів у проєктуванні й експлуатації сільськогосподарської техніки. Вони дозволяють зменшити витрати на ремонт і обслуговування машин, підвищити ефективність агротехнічних операцій і забезпечити стабільність роботи обладнання в різних кліматичних і ґрунтових умовах. Представлений підхід може бути використаний як основа для створення нових поколінь сільськогосподарських машин із покращеними характеристиками надійності, ефективності й енергоефективності.

ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇ В ПІДВИЩЕННІ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ЗАМІСЬКОГО БУДИНКУ

Ю. І. Панцир — 2025-03-03

У статті досліджено актуальні проблеми застосування відновлювальних джерел енергії для підвищення енергоефективності заміських будинків. У зв’язку з постійним зростанням вартості традиційних енергоносіїв стає важливим упровадження інноваційних технологій для забезпечення автономного енергопостачання та зменшення енергетичних витрат. Одним із найбільш ефективних рішень є використання сонячних панелей, вітрових установок, геотермальних систем і біоенергетичних технологій. Сонячні панелі дозволяють значно знизити залежність від централізованих енергомереж, забезпечують економію на витратах на електроенергію, а також надають можливість продажу надлишкової електричної енергії в мережу. Вітрові установки, зокрема малі вітрові турбіни, є перспективною альтернативою, здатною працювати в умовах змінної сонячної активності, що підвищує загальний коефіцієнт енергетичної незалежності будинку. Геотермальні системи, що використовують тепло землі для опалення й охолодження приміщень, демонструють високу енергоефективність і здатні значно зменшити витрати на опалення, хоча потребують значних інвестицій на етапі їх упровадження. Біоенергетика, яка використовує біомасу та біогаз, є ще однією перспективною технологією, яка забезпечує стійке енергопостачання для заміських будинків і є екологічно чистою альтернативою традиційним джерелам енергії. У статті детально аналізуються можливості й обмеження кожної із цих технологій, а також розглядаються економічні аспекти їх застосування на рівні заміських будинків. Окремо висвітлено проблеми та перспективи розвитку відновлювальної енергетики в контексті енергонезалежності, зниження викидів CO2 та підвищення екологічної стійкості. Особлива увага приділяється питанням інтеграції відновлювальних джерел енергії в системи опалення, водопостачання й електропостачання заміських будинків, а також економічним перевагам, що виникають у процесі їх використання. Запропоновано рекомендації щодо вибору оптимальних рішень з урахуванням регіональних особливостей, клімату та доступних природних ресурсів.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ НАПРЯМІВ УДОСКОНАЛЕННЯ МАРКЕТИНГОВОГО УПРАВЛІННЯ ЛАНЦЮГАМИ ПОСТАВОК АГРАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Н. О. Макаренко — 2025-03-03

У статті окреслено необхідність стратегічного вдосконалення маркетингового управління ланцюгами поставок сільськогосподарської продукції аграрних підприємств за умов реалізації ключових бізнес-процесів, як-от: обслуговування покупців; ефективне управління попитом; взаємодія учасників у реалізації процесів ланцюгів поставок; скорочення витрат по всьому ланцюгу поставок. Визначено основне завданням маркетингового управління ланцюгами поставок аграрної продукції через оптимізацію та зменшення витрат, пов’язаних із виробництвом, транспортуванням, зберіганням, переробкою та доведенням до споживачів продукції найвищої якості з урахуванням її специфіки. Розглянуто питання ролі та взаємодії маркетингу та логістики у стратегічних напрямах управління ланцюгами поставок аграрних підприємств, визначено перспективні напрями їх розвитку. На основі проведеного аналізу систематизовано поширені погляди й ідеї, розроблені в сучасній науці із проблем маркетингу та логістики в управлінні ланцюгами постачання. На основі сучасних досліджень проаналізовано питання, пов’язані з розвитком логістики та маркетингової індустрії. Описано основні тенденції гармонійного розвитку логістики на сучасному етапі функціонування аграрних підприємств. Аргументовано, що інтеграція процесів, які поєднують маркетинг і логістику, забезпечує значний вплив на найважливіші управлінські функції компанії, створює можливості для підвищення корисності та цінності продукту. Дослідження зосереджено на включенні маркетингової логістики в систему управління ланцюгами поставок аграрної продукції підприємства та спрямоване на визначення її позиції як ключового елементу для підвищення операційної ефективності. Доведено важливість визначення ефективності маркетингової логістики через вплив чинників навколишнього середовища на організаційні аспекти впровадження системи. Визначено позиціонування впровадження суб’єктами господарювання маркетингової логістики як ключового елементу конкурентної корпоративної стратегії, що значно підвищує продуктивність підприємства.

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНИЙ РОЗВИТОК ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА: ПРИНЦИПИ ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ

М. В. Місюк — 2025-03-03

Конкурентоспроможність галузі тваринництва є чинником, що визначає її здатність не лише задовольняти потреби внутрішнього ринку, а й успішно конкурувати на міжнародних ринках. В умовах постійних змін економічного, соціального й екологічного середовища, зростання вимог споживачів галузь має адаптуватися до нових викликів і використовувати інноваційні підходи для підвищення ефективності виробництва, зниження витрат і забезпечення сталого розвитку. У статті проаналізовано основні принципи конкурентоспроможного розвитку тваринництва, визначено ключові стратегії та напрями, які сприяють підвищенню продуктивності, екологічній відповідальності й ефективному використанню ресурсів, що є необхідними для забезпечення її стабільного та конкурентоспроможного розвитку як на національному, так і на міжнародному рівнях. У статті детально розглядається конкурентоспроможний розвиток галузі тваринництва, акцентується увага на принципах, напрямах і стратегіях підвищення ефективності цієї галузі в умовах сучасних глобальних викликів. Автори визначають конкурентоспроможність галузі як здатність створювати стійкий обсяг доданої вартості шляхом раціонального використання ресурсів, ефективної організації виробничих процесів, залучення інвестицій і освоєння нових ринків. Особливу увагу у статті приділено характеристикам тваринницької галузі, як-от висока залежність від природно-кліматичних умов, велика капіталомісткість і складність технологічних процесів, сезонність виробництва, вимоги до здоров’я тварин і генетики, що безпосередньо впливають на ефективність. Пропонується визначення конкурентоспроможності на кількох рівнях: макрорівні (національний і міжнародний), мезорівні (галузевий і регіональний), мікрорівні (підприємницький або виробничий), що дозволяє забезпечити комплексний підхід до аналізу та розвитку галузі. Відзначено, що для досягнення високої конкурентоспроможності необхідно адаптувати галузь до постійно змінюваного економічного середовища, активно впроваджувати інноваційні технології, що підвищують продуктивність і знижують витрати. У статті детально розглядаються стратегії (підходи) до підвищення конкурентоспроможного розвитку галузі тваринництва. Одним із ключових підходів до підвищення конкурентоспроможності галузі тваринництва є впровадження інноваційних технологій, як-от автоматизація виробництва, біотехнології для покращення генетики тварин і новітні методи годівлі. Важливу роль відіграє екологічна відповідальність, яка передбачає використання екологічно чистих технологій і сталих практик ведення сільського господарства, що відповідає зростанню вимог споживачів до безпечної продукції. Зниження витрат через оптимізацію використання ресурсів, удосконалення логістики і підвищення ефективності праці є критичними для збереження рентабельності галузі. Успішний конкурентоспроможний розвиток залежить від розвитку кадрового потенціалу, залучення молодих фахівців і постійного навчання працівників для впровадження інновацій. Інструментами є ефективні маркетингові стратегії, спрямовані на створення бренду, просування якісної й екологічно чистої продукції, освоєння нових ринків збуту через цифрові платформи, що відкривають нові можливості для розвитку галузі.

УКРАЇНСЬКЕ ФЕРМЕРСТВО: СТАН, ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ

О. Ю. Нісходовськa — 2025-03-03

Фермерство в Україні є важливою складовою частиною національної економіки та гарантує продовольчу безпеку країни. Незважаючи на значний потенціал, галузь стикається з низкою викликів і можливостей. У статті розглядається стан українського фермерства до миті повномасштабного вторгнення та проблеми, що виникли після. Війна досить суттєво вплинула на всі галузі економіки в Україні, вона, без сумніву, спричиняє величезні збитки та втрати для країни. Також це стосується малих господарств. Незважаючи на все, фермерство в Україні залишається важливою складовою частиною національної економки. Саме фермерство, на наш погляд, має високий ступінь адаптивності до різних ринкових сингалів, гнучко реагує на ринкову кон’юнктуру через зміни виробничих програм, спеціалізацію та диверсифікацію господарської діяльності. Гнучкість i варіативність дозволяють фермерським господарствам мати переваги порівняно із середніми та великими сільськогосподарськими підприємствами, сприяють розвитку конкуренції в сільському господарстві України. Проте різні зовнішні впливи, як-от: нестача обігових коштів, слабка матеріально-технічна база, складність i постійна зміна системи оподаткування, неврегульованість земельних відносин, нестабільність державної підтримки, стримують розвиток фермерських господарств у вітчизняній економіці. Особливо в теперішні важкі для країни часи. Тому актуальним є пошук найбільш ефективних методів господарювання, які б допомогли фермерським господарствам повною мірою виконувати їхню соціально-економічну функцію в розвитку села. Чимало фермерів уже пройшли загартування в умовах воєнного часу, блекаути та навіть руйнування господарств унаслідок російської агресії. Малі сільськогосподарські товаровиробники довели свою стійкість, більшу гнучкість, ефективність порівняно з великими агрокомпаніями. I попри всі негаразди, скептичні та песимістичні прогнози, розвиток фермерських господарств в Україні триває та заручається підтримкою держави.

ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ У СВІТІ Й УКРАЇНІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ГРОМАДЯН

С. І. Савіцька — 2025-03-03

Демографічна ситуація в Україні та світі показує, що протягом останніх десятиліть спостерігається тенденція старіння населення, що значно впливає на фінансову стабільність пенсійних систем. У багатьох країнах традиційні моделі пенсійних систем, засновані на солідарності між поколіннями, стикаються із труднощами через зменшення кількості платників внесків. Це посилює необхідність реформування пенсійних систем і створення нових підходів для забезпечення їхньої ефективності та стабільності. Метою статті є проведення аналізу сучасної демографічної ситуації у світі та її впливу на пенсійні системи різних країн, зокрема з огляду на старіння населення, зміни вікової структури, зниження народжуваності, збільшення тривалості життя, вироблення рекомендацій щодо адаптації пенсійних систем до цих змін, щоб забезпечити соціальну справедливість та фінансову стабільність пенсійного забезпечення громадян на довгострокову перспективу. Дослідження показали, що демографічні зміни, особливо старіння населення, мають суттєвий вплив на пенсійне забезпечення, для ефективного вирішення проблеми необхідно впроваджувати системні реформи та гнучкі механізми підтримки громадян старшого віку. Визначено, що демографічне старіння населення особливо відчутне в європейських країнах, де зростає частка людей пенсійного віку в загальній структурі населення. Ці тенденції продовжуватимуться й у майбутні десятиліття. Досліджено, що демографічна ситуація в Україні погіршилася ще більше з початком війни на території країни. Одним із наслідків воєнних дій стала масова еміграція українців за кордон, а також значна внутрішня міграція, зокрема через переміщення людей із тимчасово окупованих регіонів або зон активних бойових дій. Ці демографічні зміни потребують подальшого реформування пенсійної системи країни, оскільки наявне фінансове забезпечення пенсіонерів не відповідає європейським стандартам і не здатне повною мірою забезпечити їхні основні потреби. Обґрунтовано, що демографічні зміни, особливо старіння населення, мають суттєвий вплив на пенсійне забезпечення, для ефективного вирішення проблеми необхідно впроваджувати системні реформи та гнучкі механізми підтримки громадян старшого віку.

ДЕПОРТАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ЗМІНИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

С. В. Семенов — 2025-03-03

Мета дослідження – на основі звітів, доповідей правозахисних та міжнародних організацій, а також електронних публікацій дослідити депортацію як інструмент демографічної трансформації окупованих територій України в період 2014–2023 рр., виокремити історичні витоки, механізми реалізації та наслідки для українського населення й регіону в цілому. Методологія дослідження передбачає використання принципів історизму, наукової об’єктивності, системності і комплексності. Застосовано загальнонаукові та спеціально–історичні методи: аналіз документальних і правозахисних джерел, порівняльно–історичний підхід (зіставлення сучасної ситуації з депортаціями радянського періоду), метод системного аналізу (виявлення взаємозв’язку між примусовою паспортизацією, «фільтрацією» та депортацією), а також метод критичного джерелознавчого аналізу для оцінювання звітів міжнародних організацій. Наукова новизна полягає у можливості виявити закономірності розвитку та поширення сучасних депортацій, а також оцінити їхній вплив на окуповані території, визначивши шляхи запобігання та мінімізації довгострокових негативних наслідків. У результаті проведеного дослідження можна констатувати, що депортація сьогодні виступає системним інструментом демографічної трансформації, що включає паспортизацію, «фільтрацію», насильницьку русифікацію та переселення ув’язнених, дітей і жінок. Примусове переміщення чи переселення населення має глибокі радянські корені, однак у новітніх умовах поєднується з механізмами інформаційного та правового тиску (створення підстав для позбавлення українського громадянства, заборони виїзду без російських документів тощо). Руйнується соціальна тканина окупованих регіонів України: зникають родинні та громадські зв’язки, змінюється етнічний склад, активно витісняється національна культура та мова. Порушуються норми міжнародного права, зокрема ст. 49 IV Женевської конвенції та Римський статут МКС, які забороняють депортацію цивільних із окупованих територій. Це формує підстави для кваліфікації дій РФ як воєнних злочинів чи злочинів проти людяності. Далі актуальним залишається вивчення довгострокових наслідків депортацій, зокрема економічних і психологічних, а також розробка механізмів притягнення винних до відповідальності й реінтеграції депортованих.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

Ю. О. Стангрет — 2025-03-03

Організаційна структура системи соціального захисту населення є ключовим елементом у забезпеченні соціальної стабільності та благополуччя громадян. Вона охоплює різноманітні органи й установи, які відповідають за надання соціальних послуг, допомоги та забезпечення мінімальних соціальних стандартів для різних категорій населення, як-от пенсіонери, інваліди, малозабезпечені родини й інші вразливі групи. Система соціального захисту має багато рівнів організації, починаючи від місцевих органів влади та закінчуючи національними інститутами. Така структура є важливим механізмом для забезпечення соціальних прав громадян і підтримки їх у складних життєвих ситуаціях. На рівні держави основними органами, що здійснюють соціальний захист, є Міністерство соціальної політики України, яке координує і визначає загальну політику в галузі соціального захисту. Воно відповідає за розроблення та реалізацію державних програм допомоги, а також за координацію роботи місцевих органів влади. Важливим елементом є також система органів місцевого самоврядування, які реалізують на місцях рішення держави, надають конкретну допомогу громадянам, що потребують соціальної підтримки. На рівні регіонів і місцевих громад соціальний захист організовується через відділи соціального захисту, які є частиною органів місцевого самоврядування. Вони здійснюють розподіл державної допомоги, організовують роботу центрів надання соціальних послуг, забезпечують підтримку соціально незахищених категорій населення. Важливою складовою частиною системи є надання соціальних послуг, як-от тимчасове розміщення осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, допомога безробітним, компенсації для сімей із дітьми, а також підтримка інвалідів. Система соціального захисту також охоплює численні благодійні організації, неурядові організації (НУО), які надають допомогу тим, хто її потребує. Ці організації часто опікуються реалізацією програм, що доповнюють державні заходи, як-от допомога переселенцям, підтримка дітей-сиріт, надання гуманітарної допомоги у кризових ситуаціях. У багатьох випадках саме ці структури є першими, хто реагує на соціальні проблеми, що виникають унаслідок природних катастроф або соціальних конфліктів. Система фінансування соціального захисту населення забезпечується через державний бюджет, а також через внески на соціальне страхування, які здійснюються підприємствами та громадянами. Одним із важливих елементів є система пенсійного забезпечення, яка функціонує на основі солідарного і накопичувального принципів. Пенсії, допомога людям з інвалідністю, надання лікарняних листків – усе це становить комплекс заходів соціального страхування, що є основою для матеріальної підтримки громадян у різних життєвих ситуаціях. Окрім того, у системі соціального захисту важливим є питання правової підтримки. На допомогу людям, які стикаються із труднощами в отриманні соціальних послуг або з юридичними проблемами в цій сфері, надаються безкоштовні юридичні консультації та підтримка. Одним із важливих напрямів розвитку системи соціального захисту є вдосконалення механізмів надання допомоги, зокрема через цифровізацію процесів. Сучасні технології дозволяють автоматизувати багато аспектів, полегшують доступ до соціальних послуг для громадян, скорочують бюрократичні бар’єри та підвищуючить ефективність роботи соціальних служб.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ПІД ЧАС ДІЇ ВОЄННОГО СТАНУ

О. С. Харченко — 2025-03-03

У статті розглянуто основні аспекти, що пов’язані з поняттям резильєнтності стосовно економіки держави та окремої галузі економіки на прикладі агропромислового комплексу. В роботі розглянуто основні аспекти методології визначення резильєнтності на рівні держави та на рівні підприємств під час дії воєнного стану. Порівняння індексу резильєнтності для України виконано з показниками для Польщі. Оцінка здійснювалася згідно з прийнятою методикою оцінки провідної страхової компанії світового рівня за основними ознаками. Кількісні значення показників свідчать не тільки про вразливість їх до негативного впливу з боку російської військової агресії, але й про певну стійкість і здатність до відновлення, тому що порівняння відбувалося з показниками для держави Європейського Союзу, що перебуває в більш-менш стабільному економічному стані для такої геополітичної ситуації. Автором також розглянуто динаміку змін виробництва підприємств агропромислового комплексу на прикладі цукрової промисловості за певний період часу, що включав у себе роки з проявами різноманітного геополітичного впливу та кризових явищ. Завдяки зменшенню квот з боку Євросоюзу та дії міжнародних санкцій на підприємства агрокомплексу російської федерації вітчизняним підприємствам вдалося навіть трохи збільшити не тільки обсяги виробництва цукру, а й збільшити обсяги експорту. Розглянуто дані про обсяги площ землі агропідприємств під цукровий буряк за різні роки та проаналізовано динаміку їх змін залежно від геополітичних обставин. Зроблено висновок, що аналіз факторів впливу та формування методичних засад щодо створення економічної резильєнтності підприємств стосовно агропромислового комплексу потребує врахування не тільки зовнішніх факторів впливу, а й внутрішніх факторів, що безпосередньо характеризують певне підприємство. У роботі акцентовано увагу на актуальності та важливості створення методологічних засад щодо резильєнтності підприємств агропромислового комплексу задля їх збереження на внутрішньому та зовнішньому ринках і можливого подальшого розвитку навіть під час дії воєнного стану в країні.

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Л. М. Чорнобай — 2025-03-03

Диверсифікація є важливим інструментом забезпечення сталого комплексного розвитку сільських територій, оскільки дозволяє зменшити залежність від однієї галузі чи виду діяльності та створити нові можливості для економічного зростання, раціонального використання природних ресурсів, поліпшення соціальних умов та покращення екології. Диверсифікація дозволяє знизити ризики, пов’язані з коливаннями цін на сільськогосподарську продукцію або змінами кліматичних умов. Це створює більш стабільну економічну ситуацію для місцевих громад. Розвиток нових галузей, бізнесів та видів діяльності створює додаткові робочі місця, підвищує рівень доходів сільського населення та зменшує міграцію. Це сприяє зміцненню соціальної структури та збереженню традиційного способу життя. Застосування екологічно чистих технологій та сталих практик землеробства знижує негативний вплив на навколишнє середовище, допомагає зберегти природні ресурси та забезпечити довготривале ефективне використання земельних ресурсів. Диверсифікація економіки може створити умови для залучення інвестицій у сільське господарство та інші галузі, що забезпечить додаткові фінансові надходження для розвитку місцевої інфраструктури та ринку соціальних послуг. Збільшення економічної активності на сільських територіях сприяє розвитку транспортної, комунікаційної та соціальної інфраструктури, що поліпшує доступ до послуг та сприяє підвищенню якості життя місцевого сільського населення. Диверсифікація є важливим фактором для забезпечення сталого розвитку сільських територій, оскільки вона дозволяє створювати багатогранну, стійку економіку, покращувати соціальні умови та екологічну ситуацію. Вона вимагає комплексного підходу, який включає як економічні, так і соціальні та екологічні аспекти розвитку.

ПРОБЛЕМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКИ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ ФІЗИЧНИХ ОСІБ-ПІДПРИЄМЦІВ У СВІТЛІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ЗМІН ЗАКОНОДАВСТВА

О. В. Юрченко — 2025-03-03

Фінансовий облік фізичних осіб-підприємців (далі – ФОП) є ключовим аспектом ведення успішнього малого бізнесу в Україні. Він є невід’ємною складовою частиною їхньої управлінської діяльності, яка включає у себе облік доходів, витрат, а також формування та подання фінансової та податкової звітності. Тема дослідження є актуальною через появу численних нових викликів, з якими стикається система фінансового обліку фізичних осіб-підприємців, а також через тривалі нерозв’язані проблеми, які залишаються. У статті встановлено, що зміни законодавства напряму впливають на організацію та методику обліку у ФОП. Підприємцям постійно необхідно адаптувати свої облікові процеси відповідно до нових вимог, щоб уникнути ризиків, штрафів та помилок. Визначено, що надмірна бюрократизація та часті зміни у законодавстві створюють додаткове навантаження на ФОП, що може негативно впливати на їхню фінансову стабільність і конкурентоспроможність. Доведено необхідність автоматизації облікових процесів, що дозволить знизити витрати часу, покращити точність обліку та зменшити кількість помилок, пов’язаних з людським фактором. Зростаючий попит на прозорість і точність облікових операцій стає не лише бажаним, а й життєво необхідним для ефективного управління малим бізнесом. Доведено, що затвердження Наказу про облікову політику ФОП сприятиме уникненню помилок в обліку, забезпечить відповідність вимогам податкового законодавства та знизить ризики під час перевірок. Обґрунтовано, що розробка робочого плану рахунків – це основа організації якісного бухгалтерського обліку, який дозволяє вести фінансовий облік із мінімальними помилками, спрощує аналіз фінансових даних і забезпечує відповідність облікових процесів законодавству. У статті розроблено робочий план рахунків для ФОП із врахуванням специфіки діяльності ресторанної галузі.