Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

УДОСКОНАЛЕННЯ АГРОТЕХНІКИ ВИРОЩУВАННЯ БАЗИЛІКА ЗВИЧАЙНОГО (OCIMUM BASILICUM L.) В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

П. В. Безвіконний — 2025-05-30

У статті представлено результати досліджень щодо впливу гумінових препаратів на ріст і розвиток рослин базиліка звичайного в умовах західного Лісостепу України. Установлено, що під час оброблення гуміновим препаратом Фульвігрейн стимул рівень умісту малонового діальдегіду знизився в 1,5–1,8 раза порівняно з контролем. Застосування препарату Натурвітал Плюс забезпечило вміст малонового диальдегіду на рівні 0,24 нмоль/мг, що на 45% менше порівняно з контролем. Застосування біопрепаратів впливає на підвищення концентрації ефірної олії в листках базиліка звичайного сорту Едвіна. Так, найвищий уміст ефірної олії був на варіанті й із унесенням препарату Натурвітал Плюс – 1,81%. Установлено, що найбільша висота рослин сорту Едвіна була в разі застосування препарату Натурвітал Плюс – 43,4 см, що на 9,5 см вище за контроль. Використання препарату Фульвігрейн стимул дало змогу отримати висоту рослин на рівні 40,9 см, що на 7,0 см вище порівняно з контролем. Найменший приріст висоти рослин базиліку звичайного сорту Едвіна отримали при внесенні Гуміфілд Форте Аміно (37,4 см). Упродовж років досліджень визначено, що застосування препарату Фульвігрейн стимул дало отримати масу рослини на рівні 100 г, що на 34 г більше за контроль. Використання Гуміфілд Форте Аміно дало можливість отримати прибавку на рівні 25,3 г. Найбільший приріст маси рослини був за використання гумінового препарату Натурвітал Плюс – 57,2 г. Установлено, що під час обробки посівів препаратом Фульвігрейн стимул відбувалося збільшення діаметра рослини на 6,4 см, Гуміфілд Форте Аміно – 3,8 см, а Натурвітал Плюс – на 11,8 см. Застосування гумінових препаратів позитивно впливає також і на кількість листків і суцвіть на одній рослині базиліка звичайного сорту Едвіна. Так, найбільшу кількість листків спостерігали при внесенні препарату Натурвітал Плюс – 88,6 шт., що на 57,1% вище за контроль. Найбільша кількість суцвіть була при внесенні препарату Натурвітал Плюс – 18,1 шт., що на 3,3 шт. більше за контроль.

ОПТИМІЗАЦІЯ СПІЛЬНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ГЕРБІЦИДІВ І БІОСТИМУЛЯТОРІВ У ПОСІВАХ КУКУРУДЗИ

В. С. Вахняк — 2025-05-30

Проблема оптимального поєднання гербіцидів і біостимуляторів у сільському господарстві є актуальною через необхідність підвищення врожайності кукурудзи при мінімізації стресових факторів та економії ресурсів. Упровадження біостимуляторів у систему живлення культур має на меті не лише збільшення врожайності, а й підвищення стресостійкості рослин, зниження негативного впливу гербіцидів і покращення якості продукції. Проте спільне застосування цих препаратів може мати як позитивні, так і негативні наслідки, що вимагає детального вивчення. Метою дослідження є встановлення особливостей сумісного внесення гербіцидів і біостимуляторів на основі морських водоростей і визначення їх впливу на врожайність кукурудзи в умовах Правобережного Лісостепу України. Для цього проведено серію польових експериментів з використанням різних комбінацій гербіцидів і біостимуляторів з метою оцінювання їх ефективності й доцільності застосування. Дослідження проводили впродовж 2022–2024 рр. на території підприємства ТОВ «Агро-Слава 2017» Хмельницької обл., Кам’янець-Подільського району. У статті досліджено особливості спільного застосування гербіцидів і біостимуляторів у посівах кукурудзи. Проаналізовано їхню взаємодію та вплив на врожайність і якість зерна. Установлено, що ефективність поєднання гербіцидів і біостимуляторів залежить від складу препаратів і їхнього впливу на фізіологічні процеси рослин. Найвищу врожайність забезпечило застосування комбінації гербіцидів римсульфурон + 2,4-D + флорасулам, що дало змогу ефективно контролювати бур’яни, особливо дводольні. Додавання біостимуляторів до гербіцидів продемонструвало неоднозначні результати: в одних випадках вони сприяли покращенню структури врожаю, а в інших – посилювали гербіцидний стрес. Біостимулятори на основі морських водоростей впливали на формування кількості качанів на одній рослині, особливо біостимулятор 2, що містить насичений комплекс фітогормонів. Проте додаткові качани часто залишалися недорозвиненими, що не завжди призводило до зростання врожайності. Водночас біостимулятор 1 позитивно впливав на структурні елементи врожаю, такі як кількість рядів зерен, тоді як комбінації з гербіцид + біостимулятор 2 хоча й сприяли активному росту рослин, але знижували якісні показники врожайності. Установлено, що комбінація гербіцидів на основі 2,4-D з біостимуляторами, які містять природні ауксини, може викликати синергічний фітотоксичний ефект. У деяких випадках спостерігалося зниження врожайності через порушення гормонального балансу й посилення гербіцидного стресу. Отримані результати підкреслюють необхідність подальших досліджень щодо взаємодії гербіцидів і біостимуляторів, особливо в контексті підвищення стійкості рослин до стресових факторів і покращення якісних характеристик врожаю. Упровадження раціональних схем застосування цих препаратів може забезпечити ефективний контроль бур’янів при мінімізації негативного впливу на культуру.

АПРОКСИМАЦІЯ ДАНИХ, ВИЗНАЧЕНИХ МЕТОДОМ СЕДИМЕНТАЦІЇ ЗА ДСТУ ISO 11277:2005 І МЕТОДОМ ЛАЗЕРНОЇ ДИФРАКЦІЇ

Н. В. Винокурова — 2025-05-30

Метод лазерної дифракції активно використовується у світовій практиці для аналізу текстурних характеристик ґрунтів. Але на сьогодення в Україні, на відміну від розвинених країн, дослідження з використання методу лазерної дифракції для визначення гранулометричного складу ґрунтів знаходяться на початковому етапі, потребують подальшого дослідження й адаптації в умовах України. Метою статті є висвітлення аспектів вимірювання гранулометричного складу при апроксимація даних, визначених методом седиментації за ДСТУ ISO 11277:2005 і методом лазерної дифракції, на прикладі лазерного аналізатора частинок Mastersizer 3000Е фірми Malvern Instruments із рідинним модулем диспергування Hydro EV. У статті наведено оптимальні налаштування лазерного аналізатора частинок при вимірюванні гранулометричного складу ґрунту, удосконалено спосіб пробопідготовки перед вимірюванням на приладі та спосіб вибору оптимальних індексів рефракції зразків, за яким індекс рефракції приймається за найменшою сумарною різницею. Установлено, що оптимальним індексом рефракції при апроксимації даних методом лазерної дифракції та даних за ДСТУ ISO 11277:2005 для ґрунтів акумулятивного ряду (чорнозем типовий, чорнозем звичайний і темно-каштановий солонцюватий) є 1,41, для опідзоленого ряду (чорнозем опідзолений, сірий лісовий) – 1,42, для підзолистого ряду (дерновий середньоопідзолений) – 1,43. При цьому різниця по фракціях між методами для ґрунтів акумулятивного ряду не перевищує 3,5%, для опідзоленого ряду – 5,6%, для підзолистого ряду – до 6,5%. Установлено, що при підготовці ґрунтової проби подібно до ДСТУ ISO 11277:2005 і при запропонованих оптимальних індексах рефракції за даними, визначеними за методом лазерної дифракції, текстура ґрунту така сама, як і за даними ДСТУ ISO 11277:2005. Тобто метод лазерної дифракції може слугувати альтернативою класичному седиментаційному методу.

РЕАКЦІЯ СОРТІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ РІЗНОВИДІВ LUTESCENS ТА ERYTHROSPERMUM НА ТЕРМІНИ СІВБИ В УМОВАХ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

О. О. Вінюков — 2025-05-30

Для отримання високих і сталих урожаїв зерна необхідні сприятливі погодні умови впродовж усього періоду вегетації рослин, однак останні залежать від природних факторів, які неможливо корегувати. Змінюючи строки сівби в допустимих межах, можна впливати на забезпеченість рослин теплом і сонячною радіацією, тобто побічно оптимізувати біотичні й абіотичні фактори життєдіяльності зернових культур. Рослини пшениці озимої різних різновидів мають генетичні відмінності в потребах до термінів сівби, тому встановлення найбільш сприятливих термінів має наукове та практичне значення. Метою досліджень було встановлення найбільш сприятливих термінів сівби для різновидів пшениці озимої Erythrospermum і Lutescens в умовах Північного Степу України. Для досліджень використовували сорти пшениці озимої м’якої Вежа (Lutescens) і Юзовська (Erythrospermum). Установлено, що за більш пізніх термінів сівби (15 жовтня та 25 жовтня) міжфазний період сівба-сходи подовжується порівняно з ранніми термінами в середньому на одну добу незалежно від сорту. За першого терміну сівби (15 вересня) найтриваліший осінній період вегетації був у сорту Юзовська. При порівнянні із середньобагаторічним цей показник був більшим на 3 доби. У більш пізні терміни сівби тривалість осіннього періоду вегетації поступово зменшувалася незалежно від сорту. Біометричні показники рослин пшениці озимої наприкінці фази кущіння залежали як від терміну сівби, так і від сорту, що вивчався. Найвищий коефіцієнт кущіння в сорту Вежа (Lutescens) формувався за сівби 15 вересня – 2,82. Рослини сорту Юзовська (Erythrospermum) за цього терміну сівби формували коефіцієнт кущіння на рівні 2,77. Найвищі коефіцієнти продуктивного кущіння (2,15 та 1,83) у фазі воскової стиглості сформували рослини сорту Юзовська (Erythrospermum) за сівби 15 вересня й 5 жовтня відповідно. Найкращі біометричні показники рослин сорту Вежа (Lutescens) наприкінці вегетації формувалися за двох перших термінів сівби – 15.09 та 25.09, забезпечивши коефіцієнти продуктивного кущіння на рівні – 2,03 й 1,88 відповідно. Отже, установлено, що сорти обох різновидів мали найкращі біометричні показники за термін сівби 15 вересня.

ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ СВІТЛОВИХ ПРОГРАМ НА ПРОДУКТИВНІ І ВІДТВОРНІ ПОКАЗНИКИ ІНДИЧОК

Т. О. Ганзюк — 2025-05-30

У статті наведено результати досліджень з вивчення впливу на продуктивні та відтворні показники індиків розробленого ресурсозберігаючого режиму освітлення при застосуванні різних рівнів освітленості. Тривалість періоду досліджень склала 24 тижні. Протягом періоду досліджень не було відмічено загибелі та вибракування птиці, пов’язаного з досліджуваними параметрами світлових програм. У дорослої птиці у репродуктивний період відповідними світловими програмами стимулюється початок яйцекладки та підтримання в організмі необхідного рівня гонадотропних гормонів, які посилюють функції органів розмноження. Встановлено, що при недостатніх тривалості світлового дня та рівня освітленості утворення гонадотропних гормонів зменшується, і як наслідок слабішає функція органів розмноження, знижується яйцекладка, а діяльність щитовидної залози і виділення нею гормону тироксину в цей період підвищується, що стимулює линьку пера. більшу кількість яєць розрахунку на 1 індичку було отримано в групі, в якій застосовувался дослідна програма освітлення (52,6 шт.) За нормативного режиму у розрахунку на середню індичку було отримано яєць на 12,6% менше (46,7 шт.), ніж при застосуванні дослідного. Вихід інкубаційних яєць в усіх групах був достатньо високим – в межах 79,8 у контрольній групі і 89,9% у дослідній, що вказує на перевагу останньої. Відмічено, що у розрахунку на середню несучку найвищий вихід виведених індиченят спостерігається у дослідній групі, в якій застосовувався експериментальний режим освітлення. У цій групі він був вищий на 4,9% , ніж при застосуванні типових параметрів світлової програми. При цьому у дослідній групі на 28,7 % більше отримано молодняку в розрахунку на 1 індичку. Параметри світлових програм (спектр світла, інтенсивність освітлення та тривалість фотоперіодів) є суттєвим фактором впливу на ріст, розвиток, продуктивні та відтворні показники індиків.

МІКРОБІОЛОГІЧНА ОЦІНКА БІОАЕРОЗОЛЮ В БОКСАХ ДЛЯ ВІДГОДІВЛІ СВИНЕЙ

П. Б. Григораш — 2025-05-30

Загальновідомо, що для комфортного самопочуття тварин у приміщеннях необхідно, щоб параметри мікроклімату явно не відрізнялися від атмосферного. Однак висока концентрація тварин на невеликій площі та зберігання протягом деякого часу відходів (гною, сечі) у ваннах під підлогою створюють умови, які негативно впливають на якість мікроклімату. У зв’язку із цим запроваджують різні сучасні системи оптимального забезпечення мікроклімату шляхом комп’ютеризованого регулювання завдяки подачі свіжого повітря із зовнішнього середовища. Дане дослідження мало на меті провести мікробіологічне оцінювання біоаерозолю в боксах для відгодівлі свиней із метою розроблення стратегій щодо покращення умов мікроклімату ферми. Установлено, що показники вмісту МАФАнМ та грибів у біоаерозолі свинарників на відгодівлі залежали від пори року та тривалості відгодівлі. У зимові місяці кількість МАФАнМ у біоаерозолі свинарників протягом усього періоду відгодовування свиней була у 8,0 та 2,8 раза більша, ніж у літні й осінні місяці. Зокрема, узимку кількість МАФАнМ і грибів у біаерозолі через 2,5 місяця відгодовування становила 8,8 ± 0,3 × 105 та 1,3 ± 0,08 × 103 КУО/м3 відповідно, а влітку – 1,1 ± 0,09 × 105 та 8,1 ± 0,2 × 102 КУО/м3 відповідно. Виявлено відносно низьку родову й видову варіацію складу мікрофлори біоаерозолю свинарників протягом року. Основні представники мікробіоти біоаерозолю протягом року були незмінні та складалися зі стафілококів, мікрококів і стрептококів, на частку яких припадало 50–60% від усіх ідентифікованих бактерій. Від 20 до 26% у складі біоаерозолю протягом року становлять грамнегативні форми бактерій. З біоаерозолю приміщень для відгодівлі свиней у літній і зимовий періоди виділяються в незначній кількості умовно патогенні види стафілококів (S. aureus), псевдомонад (Р. aeruginosa), які можуть бути збудниками різних запальних процесів. Отже, для забезпечення комфортного середовища у приміщені для відгодівлі свиней необхідно налагодити відповідну систему вентиляції, яка має бути добре спроєктована та керована, оскільки вона суттєво впливає на концентрацію біоаерозолів у свинарнику.

ЕФЕКТИВНІСТЬ БАКОВИХ СУМІШЕЙ ПРОТИ КОМПЛЕКСУ ШКІДЛИВОЇ БІОТИ В ПОСІВАХ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

Н. В. Грицюк — 2025-05-30

Протруєння насіння є обов’язковим екологічно й економічно вигідним заходом у сучасних технологіях вирощування ячменю ярого. Протруйники насіння виявляють високу ефективність до шкідливої біоти на початковому етапі органогенезу культури – від появи сходів до фази кущення. Мета роботи полягає в підвищенні ефективності захисту ячменю шляхом застосування бакових сумішей інсектицидних, фунгіцидних та інсекто-фунгіцидних протруйників з мікродобривами. Дослідження проводилося в посівах ячменю ярого сорту Геліос на навчально-дослідному полі Поліського національного університету. Установлено, що інсекто-фунгіцид Селест Топ 312.5 FS, ТН (1,5 л/т) і бакова суміш інсектициду Гаучо ЕВО 275 FS, TH (2,0 л/т) з фунгіцидом Максим Стар 0,25 FS, TH (1,5 л/т) при протруюванні насіння ячменю ярого були досить ефективні проти пліснявих грибів видів Penicillium viridicatum Westling., Aspergillus glaucus L., Mucor mucedo Fresen, збудника гельмінстоспорізної кореневої гнилі, цикадок, злакових мух. Застосування мікродобрив Бактолайв Сід, ЗП (0,1 кг/т) і Вертибіомаг-М, р. (6 л/т) з досліджуваними пестицидами збільшило польову схожість насіння ячменю ярого в середньому на 5–6% порівняно з контрольним варіантом. Додавання мікродобрив підвищило ефективність пестицидів до гельмінтоспоріозної кореневої гнилі ячменю у фазу виходу в трубку на 1,3–5,9% (Селест Топ 312.5 FS, ТН, 1,5 л/т + добриво) і на 15,6–17% (Гаучо ЕВО 275 FS, TH, 2,0 л/т + Максим Стар 0,25 FS, TH, 1,5 л/т + добриво); у фазі воскової стиглості – на 4,9–8,5% і 14–16,8% відповідно, порівняно з варіантом без добрив. Результати оцінювання інсекто-фунгіциду Селест Топ 312.5 FS, ТН, 1,5 л/т та інсектицидно-фунгіцидної суміші (Гаучо ЕВО 275 FS, TH, 2,0 л/т + Максим Стар 0,25 FS, TH, 1,5 л/т) окремо й у комплексі з мікродобривами виявили позитивний вплив на формування елементів структури врожаю й урожайності ячменю ярого. Сумісне застосування пестицидів і добрив сприяло достовірному збільшенню врожайності ячменю в середньому на 1,2–1,36 т/га порівняно з контрольним варіантом.

НАРОСТАННЯ ВЕГЕТАТИВНОЇ МАСИ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ВЕРБИ ДРУГОГО ВЕГЕТАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕРМІНУ ЗАГОТІВЛІ САДИВНОГО МАТЕРІАЛУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ГЕЛЮ АБСОРБЕНТУ

Ю. С. Данюк — 2025-05-30

Стаття має на меті встановити особливості формування біометричних показників рослин двох видів енергетичної верби (Salix L.) у насадженнях другого року вегетації залежно від терміну заготівлі садивного матеріалу – пагонів та передсадивного обробляння живців абсорбентом. Дослідження проводили впродовж 2020–2022 рр. в умовах дослідного поля Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН України (Київська обл.), що знаходиться в зоні нестійкого зволоження Правобережного Лісостепу України. Об’єктом дослідження слугували два види енергетичної верби: Salix triandra L. ‘Панфильська’ та Salix viminalis L. ‘Збруч’. Щорічно, у третій декаді березня – першій декаді квітня, насадження закладали стандартними живцями завдовжки 20–25 см та діаметром 2,0–2,5 см із трьома-чотирма добре розвиненими бруньками. Протягом вегетації щомісяця визначали такі біометричні показники: середню висоту рослин (см), діаметр стебел (мм), кількість стебел у кущі (шт.). Статистичну обробку результатів проводили з використанням дисперсійного аналізу для встановлення достовірності відмінностей між варіантами досліду. Дослідження показало, що термін заготівлі садивного матеріалу та застосування гелю-абсорбенту істотно впливали на формування біометричних показників енергетичної верби у насадженнях другого року вегетації. Кількість рослин, висота та діаметр стебел енергетичної верби в динаміці за вегетаційний період і в середньому за три роки залежали від сортових особливостей. Застосування гелю-абсорбенту сприяло приросту висоти рослин та діаметра стебел сорту ‘Панфильська’ при осінній заготівлі пагонів, тоді як у сорту ‘Збруч’ приріст був більшим за весняної заготівлі.

ЗНАЧЕННЯ КЛІМАТИЧНО ОРІЄНТОВАНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ТВАРИННИЦТВА ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИСОКОГО РІВНЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ТВАРИН І ЯКОСТІ ТВАРИННИЦЬКОЇ СИРОВИНИ

В. В. Захарін — 2025-05-30

У статті досліджується значення кліматично орієнтованого благополуччя тваринництва як ключового чинника забезпечення високої продуктивності сільськогосподарських тварин і покращення якості тваринницької сировини. Кліматичні умови відіграють ключову роль у забезпеченні благополуччя тварин та ефективності виробництва в тваринництві. Зміни клімату, коливання температури, рівень вологості, швидкість вітру й інші екологічні фактори безпосередньо впливають на фізіологічний стан тварин, їхній ріст, відтворну здатність і продуктивність. Розглядаються основні екологічні й технологічні аспекти утримання тварин, зокрема вплив температурного режиму, вологості, якості повітря, освітлення та рівня шуму на фізіологічний стан і продуктивність тварин. Особливу увагу приділено впливу кліматичних змін на добробут тварин й розробленню адаптивних підходів до їх утримання, що включають використання сучасних систем вентиляції, охолодження, утеплення приміщень, автоматизованого моніторингу параметрів мікроклімату й зниження теплового стресу. Забезпечення оптимальних мікрокліматичних умов у тваринницьких комплексах сприяє зменшенню стресових факторів, які негативно впливають на здоров’я та продуктивність тварин. Упровадження адаптаційних стратегій, таких як використання сучасних систем вентиляції, контроль рівня температури й вологості, застосування інноваційних підходів до годівлі й утримання, дає змогу мінімізувати вплив негативних кліматичних змін. Це сприяє підвищенню надоїв молока, приросту живої маси та покращенню якості м’ясної продукції тваринництва. Проаналізовано переваги впровадження інноваційних технологій у сфері кліматичного менеджменту, що сприяють зниженню негативного впливу навколишнього середовища, підвищенню ефективності годівлі й збереженню здоров’я тварин. Також розглянуто аспекти оптимізації мікроклімату у тваринницьких комплексах, що дають змогу зменшити витрати на лікування й підвищити рентабельність виробництва. Висвітлено перспективи подальшого розвитку кліматично адаптованих систем утримання тварин, що відповідають сучасним вимогам сталого розвитку, біобезпеки й екологічної відповідальності.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОМПАКТНОСТІ ҐРУНТІВ

В. В. Іванишин — 2025-05-30

Проблема компактності ґрунту полягає в такому: ущільнені ґрунти більш тверді й важкі в обробітку; ущільнення обмежує управління ґрунтовою водою, затримуючи воду біля поверхні поля, знижує проникнення води в нижні шари ґрунту, при цьому обмежується здатність рослин до підняття вологи й поживних речовин із нижніх шарів ґрунту; переущільнена зона ґрунту не дає змоги ефективно використовувати добрива й пестициди, а якщо вони не поглинаються ґрунтом, то можуть бути легко змиті, що призводить до забруднення навколишнього середовища та зниження врожаїв сільськогосподарських культур; в ущільнених ґрунтах знижується швидкість повітрообміну й мінералізації азоту. Загрозою для врожаю є плужна підошва, що є проблемою техногенного характеру. Це ущільнений прошарок ґрунту в орному шарі, який виникає внаслідок тиску робочих органів ґрунтообробних агрегатів при однаковій глибині обробітку. При цьому руйнується структура ґрунту, зростає кількість пилоподібних частинок, які згодом опускаються в орний шар, і ґрунтовий профіль стає більш щільнішим, ґрунтові шпарини закупорюються, утворюється водонепроникний шар, який і називають плужною підошвою. У статті подано результати практичного дослідження компактності ґрунтів на землях товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС» ручним пенетрометром DICKEY-john, який забезпечує вимірювання компактності ґрунту у фунтах на квадратний дюйм на циферблаті манометра з двома шкалами (для двох різних конусних наконечників). Для переведення показів манометра пенетрометра з одиниць PSI (фунт на квадратний дюйм) в одиниці метричної міри (кг на сантиметр квадратний) ми запропонували аналітичну залежність і побудували відповідну номограму. Дослідження проведені на тринадцяти полях товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС». На кожному полі було визначено кількість точок вимірювання на основній площі поля й на їх поворотних смугах середню глибину критичного переущільнення ґрунту, її середньоквадратичне відхилення й коефіцієнт варіації, діапазон зміни глибини критичного переущільнення ґрунту. При цьому визначено середнє значення критичного ущільнення ґрунту, його середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації та діапазон зміни критичної щільності ґрунту. По кожному досліджуваному полю зроблено висновки й унесено пропозиції товариству з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Колос-ВС» щодо розущільнення ґрунту шляхом його глибокого розпушування.

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИПРОБУВАННЯ СЕРЕДНЬОСТИГЛИХ СОРТІВ СОЇ КУЛЬТУРНОЇ В КОНТРАСТНИХ УМОВАХ ДОВКІЛЛЯ

В. С. Кравченко — 2025-05-30

Метою дослідження було вивчення динаміки формування врожайності середньостиглих сортів сої культурної в різних кліматичних зонах України залежно від погодних умов та оцінювання їх адаптивної здатності. Упродовж 2023–2024 рр. у польових умовах на території Одеської (Степ), Черкаської (Лісостеп) і Житомирської (Полісся) областей досліджували 14 нових сортів сої середньостиглої групи української (Титан st, Інгуз, Турізас) і зарубіжної (Акардія, Алісія – Австрія; Дара, Терсія, Нептун – Канада; ЕС ВІЗИТОР, ЕС КОЛЕКТОР, ЕС КОМПОЗИТОР – Франція; Віталіна, Зевс Кармеліта – Польща) селекції, що рекомендовані для Степу, Лісостепу й Полісся України, за стандарт узято сорт Титан як найбільш апробований. Статистичну обробку даних проводили за допомогою загальноприйнятих методів польових і генетико-статистичних досліджень за допомогою програми Statistica 12. У результаті досліджень визначено адаптивну здатність сортів за показником «урожайність» і встановлено силу кореляції між рівнем урожайності й кліматичними умовами зон вирощування. Виділено найбільш адаптовані, стабільно й високоврожайні сорти для різних кліматичних зон України. Урожайність сої сильно варіювала залежно від зони вирощування: 1,53 т/га – Степ, 2,31 т/га – Лісостеп, 2,4 т/га – Полісся. Найсприятливішими умовами для формування стабільного й високого врожаю визначено Лісостеп (CVG/CVЕ = 0,89) і Степ (CVG/CVЕ = 0,86), а узагальнене співвідношення коефіцієнтів генетичної (CVG) та екологічної (CVЕ) варіації (0,98) підтвердило, що умови України сприятливі для реалізації біологічного потенціалу середньостиглих сортів сої. Для вирощування в різних кліматичних зонах України рекомендовано найбільш адаптовані сорти сої середньостиглої групи: стабільно високоврожайні ЕС ВІЗИТОР (2,46 т/га) й ЕС КОЛЕКТОР (2,41 т/га) і нестабільно високоврожайний сорт Алісія (2,41 т/га). Також визначено стабільно низьковрожайні сорти сої Віталіна, Інгуз, Турізас і Дара – 1,77–1,86 т/га. Проведене дослідження сприяло визначенню найбільш продуктивних сортів сої, придатних для вирощування в різних кліматичних зонах України. Розраховані статистичні моделі сприятимуть прогнозуванню врожайності й оптимізації вирощування культури.

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Т. М. Кушнірук — 2025-05-30

У статті визначено, що накопичення матеріалу про земельні ресурси в Україні відбувається по-різному й зосереджується в установах, які проводять дослідження стану землекористування відповідно до своєї спрямованості. У масштабі країни масово збирається земельна інформація недостовірна, що унеможливлює створення ефективної інформаційної системи. І навіть наявність порядку ведення державного земельного кадастру не вирішує проблему з отриманням достовірної та актуальної інформації. Інформаційна система землекористування в Україні представлена системою ведення державного земельного кадастру, тобто земельна інформаційна система прямо пов’язана із земельним кадастром. Якщо не будемо використовувати дані інформаційної системи земельного кадастру, то жодна з функцій управління землекористуванням не буде здійснена, тому що інформація, яка визначається комплексом земельно-кадастрових даних, не відповідатиме даним щодо використання земель. ДЗК України сьогодні має значну кількість проблем, а саме: невизначеність правового статусу земельно-кадастрових відомостей і порядку ведення кадастру, недостатня достовірність і повнота земельно-кадастрової інформації. Інформаційне забезпечення сфери сільського господарства сприяє веденню збалансованого землекористування, величезне значення у сфері сільського господарства має інформація, так як вона є базою проведення аналізу наявного середовища землекористування, який має відповідати критеріям раціональної та екологічної безпеки. Також ми можемо зарахувати й визначення екологічної придатності земель до вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, розроблення сівозмін землеробства.

ДОСЯГНЕННЯ Й ПЕРСПЕКТИВИ СЕЛЕКЦІЇ ЛЮПИНУ ЖОВТОГО В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

О. О. Ничипорук — 2025-05-30

Люпин жовтий Lupinus luteus – культура легких супіщаних і піщаних ґрунтів. Волинська ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН розміщена в зоні Західного Полісся України, де переважають легкі супіщані й піщані ґрунти, що найкраще підходить для вирощування люпину жовтого кормового. У Волинській державній сільськогосподарській дослідній станції більше ніж 60 років займаються питаннями селекції та насінництва жовтого кормового люпину. Наукова робота продовжується й нині. Як вихідний матеріал для створення сортів люпину використовувалася колекція генофонду культури, а також власний селекційний матеріал. У всіх розсадниках і сортовипробуваннях за стандарт прийнято сорт Світязь. У розсаднику конкурсного сортовипробування за 2016–2020 роки досліджено 82 номери. У конкурсному розсаднику висівали насіння найкращих номерів, які відібрані в контрольному й попередньому сортовипробуванні. Стандарт – сорт Світязь – висівали через кожні 5 номерів. Прово- дився аналіз на алкалоїдність – алкалоїдних рослин не виявлено. За врожайністю зерна досліджуваних генотипів у середньому за звітні роки сорт-стандарт з урожайністю 1,98 т/га перевищив майже всі номери, окрім гібридних комбінацій під польовими номерами 45 і 48, де врожайність була близькою до врожайності зерна стандарту (+0,10, +0,01 т/га відповідно). Середня врожайність зерна в розсаднику становила 1,85 т/га. Висота рослин коливалася в межах 54,2–57,7 см. У результаті проведення фітопатологічної оцінки в конкурсному розсаднику за стійкістю до фузаріозу й вірусної вузьколистості весь селекційний матеріал характеризується як відносно стійкий і стійкий (9–7 балів). Селекційна робота Волинської ДСГДС ІСГ Карпатського регіону НААН спрямована на створення сортів, які б давали значну прибавку зерна й зеленої маси, були стійкими проти основних хвороб і впровадження у виробництво нових вітчизняних високопродуктивних сортів люпину жовтого, адаптованих до умов Західного Полісся України. У 2021 році до Державного реєстру сортів рослин України внесений сорт люпину жовтого – Дарунок Полісся. Ботанічний таксон Lupinus luteus, різновид maculatus. Сорт зернофуражного напряму.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ОРГАНО-МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ ПІД ПОСІВИ ОЗИМИХ КАПУСТЯНИХ КУЛЬТУР

В. І. Овчарук — 2025-05-30

У статті наведено результати наукових досліджень з вивчення впливу особливостей застосування органо-мінеральних добрив на продуктивність посівів озимого ріпаку й суріпиці, які значною мірою залежать від родючості ґрунту та ґрунтово-кліматичних умов. За результатами досліджень установлено, що на дерново-підзолистому середньо-суглинковому ґрунті врожайність зеленої маси озимого ріпаку сорту Дембо, зібраної у фазі цвітіння, на контрольній ділянці (без унесення добрив) становила 19,2 т/га, тоді як на варіанті з унесенням мінеральних добрив к дозі N90P90K90 кг/га діючої речовини – 28,1 т/га, а на варіанті N180P90K90 – 40,3 т/га відповідно. Нашими розрахунками якісних показників установлено збір кормових одиниць – 4,6–4,8 т/га, перетравного протеїну – 0,52 т/га при забезпеченні однієї кормової одиниці 131–132 г протеїну. Урожайність зеленої маси сорту Черемош на контрольній ділянці (без унесення добрив) становила 21,4 т/га, на варіантах з унесенням мінеральних добрив у дозі N90P90K90 – 32,3 т/га, а в дозі N180P90K90 – 42,6 т/га з умістом протеїну 138–142 г однієї кормової одиниці. Визначено, що застосування мінеральних добрив впливало на врожайність і якість зеленої маси суріпиці озимої (звичайної) сорту Оріана. Так, на ділянці без унесення мінеральних добрив урожайність становила 29,6 т/га. При внесенні мінеральних добрив у дозі N180P90K90 урожайність зеленої маси становила 39,6 т/га з умістом протеїну в зеленій масі 2,8–3,1%, а на варіанті N90P90K90 – 35,8 т/га. Використання мінеральних добрив дало змогу отримати прибавку врожайності зеленої маси суріпиці озимої сорту Раміра на рівні 3,5 т/га на варіанті N90P90K90, а на варіанті N180P90K90 – 7,6 т/га з умістом протеїну 2,2–2,8% порівняно з контролем (без унесення добрив) 24,3 т/га. Таким чином, ефективність використання органо-мінеральних добрив на посівах озимого ріпаку й суріпиці значною мірою залежить від дози, строків і способів їх унесення.

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ, СОРТУ ТА УДОБРЕННЯ НА ФРАКЦІЙНИЙ І АМІНОКИСЛОТНИЙ СКЛАД БІЛКА ЗЕРНА КВАСОЛІ ЗВИЧАЙНОЇ

О. В. Овчарук — 2025-05-30

Вивчено вплив строків сівби та удобрення на амінокислотний склад білка зерна сортів квасолі звичайної Phaseolus vulgaris L. Цінність квасолі, насамперед, визначається підвищеним вмістом у зерні добре розчинного і засвоюваного білка, який перетравлюється краще за білок інших зернобобових культур. За хімічним складом насіння квасолі містить, %: білка 17–33, жиру – 0,8–3,6, крохмалю – 50–60, клітковини – 5–8, цукру – 5–6, золи – близько 4%. Білок квасолі представлений великою кількістю цінних амінокислот, необхідних для харчування, а саме, %: аргініну – 8,1–9,9, гістидину – 2,3–3,6, лізину – 3,4–5,7, метіоніну – 1,7–1,9, тирозину – 2,4–3, триптофану – 0,8–1,8, цистину – 1,2–1,6. Цукри приставлені в основному глюкозою, фруктозою та сахарозою. Також насіння квасолі містить мінеральні речовини, %: K2О – 1,72, Na2O – 0,06, CaO – 0,24, MoO – 0,29, P2O5 – 1,38. Зміна якісного складу залежить від досліджуваних факторів. В умовах сухого клімату, в період росту і розвитку рослин квасолі, в насінні, особливо під час дозрівання, нагромаджується більше глобулінів і менше водорозчинних білків, порівняно з більш сприятливими умовами. Насіння квасолі містить усі незамінні амінокислоти, проте деяких із них недостатньо, зокрема метіоніну. Крім цього, на вміст вільних амінокислот, випливають умови живлення рослин. Так, від підвищення доз азотних добрив змінюються їх показники. При одній і тій же дозі азоту менш продуктивні сорти нагромаджують відносно більше білка, в порівнянні з високопродуктивними сортами, які відрізняються за інтенсивністю фотосинтетичної діяльності і здатністю синтезувати їх в умовах достатнього азотного живлення. Результатами досліджень встановлено, що залежно від строків сівби, сортів та удобрення змінювався якісний склад зерна квасолі. Найвищі показниками вмісту загального азоту встановлено від сівби 30.04–1.05 і 21–23.05 з середніми значеннями 4,36 і 4,30%, відповідно. Із внесенням добрив показники загального азоту від сівби 21–23.04 і 30.04–1.05 становили 4,11 і 4,04%. Вміст сірковмістних амінокислот білка квасолі звичайної зменшується від ранніх до більш пізніх строків сівби. У сорту Мавка строки сівби не впливали на показники цієї групи амінокислот. В сумі незамінних амінокислот найбільша питома вага у лізина – 20–25 %, лейцина – 20-25 %, фенілаланіна – 14–18 %, найменше – з метіоніна – 0,4–3,2 %.

АГРОТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИРОЩУВАННЯ ТОПОЛІ ЯК ЕНЕРГЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УМОВАХ УКРАЇНИ

В. А. Печенюк — 2025-05-30

У статті розглядається перспективність вирощування тополі як енергетичної культури в умовах України. Описано її високу продуктивність, економічну ефективність та екологічні переваги. Проведено аналіз сортового складу тополі, що включає природні види (Populus nigra, Populus alba, Populus deltoides) і їх гібриди (Populus nigra × Populus deltoides, Populus × euramericana, Populus trichocarpa × Populus deltoides). Визначено основні фактори, що впливають на продуктивність насаджень, зокрема тип ґрунту, рівень зволоженості, забезпеченість поживними речовинами й кліматичні умови. Окреслено технологічні аспекти закладання й догляду за енергетичними плантаціями тополі, зокрема вибір якісного посадкового матеріалу, методи розмноження (саджанцями або живцями) та оптимальні агротехнічні заходи, включаючи зрошення, удобрення й захист від шкідників і хвороб. Наведено результати досліджень щодо адаптивності тополі до різних ґрунтово-кліматичних умов України та її здатності швидко нарощувати деревну масу, що робить її цінним джерелом відновлюваної енергії. Значну увагу приділено екологічним аспектам вирощування тополі, таким як зменшення викидів парникових газів, запобігання ерозії ґрунтів, покращення водного балансу, фільтрація забруднень і сприяння біорізноманіттю. Висвітлено роль тополевих плантацій у підвищенні екологічної стійкості агроландшафтів і їх внесок у реалізацію концепції сталого розвитку. Наведено дані щодо здатності тополевих насаджень ефективно поглинати вуглекислий газ і їх ролі в зменшенні негативного впливу промислових забруднень. Також проаналізовано значення розвитку енергетичного лісівництва в контексті підвищення енергетичної незалежності України й розширення використання відновлюваних джерел енергії. Підкреслено необхідність удосконалення агротехнологій для підвищення врожайності біомаси, зменшення виробничих витрат і стимулювання розвитку зеленої енергетики. Таким чином, вирощування тополі як енергетичної культури є стратегічно важливим напрямом, що сприяє енергетичній безпеці, екологічній стабільності й економічній вигоді для аграрного сектору України. Упровадження сучасних технологій вирощування тополі й удосконалення нормативно-правової бази сприятиме підвищенню ефективності цього напряму, забезпечуючи стале використання природних ресурсів і розвиток біоенергетики.

МЕХАНІЗМ ДІЇ ПЛАСТОВОЇ МІНЕРАЛІЗОВАНОЇ ВОДИ НА КУЛЬТУРНІ РОСЛИНИ Й БУР’ЯНИ

П. В. Писаренко — 2025-05-30

Нині в Україні через з економічну й енергетичну кризу, а також посилення вимог до втілення в життя екологічно обґрунтованих технологій виникла проблема захисту посівів культур від бур’янів недорогими й ефективними засобами. У зв’язку з цим стає особливо актуальним пошук нових методів боротьби з бур’янами, при цьому бажано, щоб ці методи були технологічно нескладними й, головне, щоб для їх застосування в господарствах не потрібно було великих фінансових витрат. З огляду на це, ми поставили мета роботи, спрямовану на вивчення внутрішньоклітинного механізму фітотоксичної дії пластової мінералізованої води на рослини пшениці озимої, кукурудзи й бур’яни. Проведені дослідження впливу пластової мінералізованої води на субклітинну організацію досліджуваних рослинних об’єктів дали змогу встановити низку фактів, що підтверджують їх різнопланову дію на культурні рослини й бур’яни. Дія пластової мінералізованої води на хлоропласти клітин бур’яну призводить до дезорганізації, деструкції й утрати впорядкованості локалізації мембран у цих органелах, причому в клітинах бур’янів відбувається не збільшення об’єму цих органел (як у культурних рослин), а, навпаки, зменшення. Визначено, що після застосування обприскування бур’яну пластовою мінералізованою водою відбувається зниження об’ємних часток мітохондрій, а об’ємні частки мітохондрій клітин пшениці озимої та кукурудзи під дією пластової мінералізованої води збільшуються. Отже, функції, які властиві мітохондріям (біосинтез АТФ), у клітинах бур’яну порушуються. Порівняльний аналіз дає змогу показати, що при використанні пластової мінералізованої води збільшення об’ємних часток мітохондрій у клітинах рослин пшениці озимої відбувається менш інтенсивно, ніж у клітинах кукурудзи. У бур’яну більше об’ємних часток хлоропластів і мітохондрій, які визначають їх високу спроможність в отриманні й трансформації енергії. Під дією пластової мінералізованої води їх число в одиниці об’єму клітин різко знижується, і це зумовлює зменшення структурних і функціональних показників клітин і загалом їх життєздатність. Визначено, що в бур’янів під дією пластової мінералізованої води відбувається така перебудова організації клітинних компонентів, у результаті якої збільшується хаотичність і знижується впорядкованість у клітинах. Також установлено рострегулюючу дію пластової мінералізованої води, що зумовлено вмістом фітогормонів абсцизової кислоти (АБК) та зеатину.

ОЦІНЮВАННЯ БАКТЕРИЦИДНОЇ ДІЇ ВОДНОЇ ФОРМИ ОЗОНУ ДЛЯ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ПОВЕРХНІ ЯЄЦЬ

Ж. Г. Свергун — 2025-05-30

Більшість забруднень яєчної шкаралупи відбувається одразу після відкладання яєць, й основним джерелом їх забруд- нення є контакт шкаралупи з брудними поверхнями. Тому застосування екологічних безпечних та ефективних способів зне- зараження поверхні шкарлупи курячих яєць у технології виробництва яєчних продуктів харчування є актуальним, а розробки мають інноваційний характер, є досить перспективними. Метою дослідження було визначити мінімальну бактерицидну концентрацію та білковий індекс водної форми озону стосовно музейних штамів мікроорганізмів. Установлено, що найбільш стійкими до водної форми озону виявилися спороутворюючі бактерії В. subtilis, для яких МБК озону становили 1,53 мг/л, на другому місці були дріжджі C. albicans – МБК – 1,23 мг/л, середній показник МБК реє- струвався до S. aureus – 1,0 мг/л, найменша МБК водного озону була до штамів E. coli й P. aeruginosa – 0,8 мг/л. Найнижча бактерицидна концентрація (0,8–1,0 мг/л) водної форми озону на штами умовно-патогенних бактерій проявлялася протягом експозиції 12‒15 хв. Для знищення клітин E. coli та P. aeruginosa протягом однієї хвилини необхідно, щоб концентрація озону становила 1,23 мг/л, а для S. aureus ‒ 1,53 мг/л. Також бактерицидна концентрація водної форми озону на штами B. subtilis і C. albicans протягом 12–15 хв експозиції становила 1,53 та 1,23 мг/л, відповідно. За органічного забруднення закономірно зни- жується бактерицидна концентрація водної форми озону, зокрема протягом трьох хвилин експозиції, у середньому в 1,6 раза, а за експозиції протягом шести хвилин – приблизно 1,2 раза. Тобто для підвищення ефективності водної форми озону у виробничих умовах необхідно збільшувати його концентрацію й час впливу. Водночас для оптимізації концентрації водної форми озону та часу контакту з мікроорганізмами необхідно ще проводити ґрунтовніші дослідження для встановлення всіх чинників, які можуть впливати на процес дезінфекції.

ВПЛИВ ГІДРОТЕРМІЧНИХ УМОВ НА ПРОХОДЖЕННЯ ФАЗ ВЕГЕТАЦІЇ СОРТІВ АМАРАНТУ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМ ДОБРИВ

М. Л. Тирусь — 2025-05-30

Ріст, розвиток рослин та формування урожайності найбільше залежать від п’ятьох чинників зовнішнього середовища: тепла, вологи, світла, повітря, поживних мінеральних речовин. Перші чотири у сукупності формують агрометеорологічні ресурси. Найбільший вплив на врожайність мають гідротермічні чинники – опади, температура і розподіл їх під час вегетації. Дослідження з вивчення особливостей проходження фенологічних фаз росту і розвитку рослин амаранту проводили на дослідному полі кафедри технологій у рослинництві Львівського національного університету природокористування впродовж 2020–2023 років. Встановлено основні чинники впливу росту і розвитку рослин амаранту в умовах достатнього зволоження Лісостепу західного. Тривалість вегетаційного періоду визначалася сортовими особливостями досліджуваних сортів амаранту. Підвищена температура повітря пришвидшувала проходження фаз вегетації сортів амаранту. Найдовший міжфазний період сівба–сходи (ВВСН 01–10) тривав 21 день у 2020 році за температури у травні 10,8°С. Проходження наступних фаз вегетації амаранту змінювалось залежно від норм внесення мінеральних добрив і сортових особливостей досліджуваних сортів. Коефіцієнт кореляції між рівнем удобрення, сортом та тривалістю періоду сходи–бутонізація (ВВСН 11–50) становив r = 0,93. Підвищена температура повітря у липні (21,7°С) сприяла скороченню тривалості періоду бутонізація–цвітіння (ВВСН 51–60) залежно від норми добрив і року досліджень. Це підтверджується результатами статистичного аналізу: встановлено помітний вплив температури повітря на проходження періоду бутонізація–цвітіння (ВВСН 51–60), коефіцієнт кореляції r = 53. Найбільше норми добрив вплинули на настання фази дозрівання та тривалість вегетаційного періоду. Коефіцієнт кореляції між рівнем удобрення, сортом та тривалістю періоду цвітіння-дозрівання (ВВСН 61-89) і тривалістю вегетації відповідно становив r = 0,88 і r = 0,97.

ВОДНІ БІОРЕСУРСИ ТА АКВАКУЛЬТУРА: СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВІТЧИЗНЯНІ ПЕРСПЕКТИВИ

В. П. Ткачук — 2025-05-30

Значущість проблем, пов’язаних із забезпеченням продовольчої безпеки, якості та безпечності харчових продуктів і здорового харчування населення планети загалом і нашої держави зокрема, зумовила пошук нових шляхів та рішень у цій площині на основі моніторингу світових тенденцій та вітчизняних перспектив розвитку такої важливої сфери аграрного бізнесу, як аквакультура, діяльність якої стосується штучного розведення та вирощування для різних потреб водних біоресурсів, які охоплюють, так би мовити, усі живі організми, що мешкають у водному середовищі. Продукція аквакультури багата на поживні речовини, в тому числі і на високоякісний білок, тому займає свою нішу у забезпеченні харчової безпеки. Крім того, важко переоцінити роль такої галузі у питаннях продовольчої безпеки як на глобальному, так і на національному рівні, враховуючи ще й зростаюче населення та обмеження природних ресурсів, адже галузь аквакультури забезпечує приблизно 17% споживаного тваринного білка у світі, а в деяких країнах Азії та Африки цей показник перевищує 50%. Головні світові тенденції в аквакультурі спрямовані на збільшення виробництва риби та морепродуктів у разі зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Інновації, стале використання ресурсів та підтримка з боку держав та інвесторів сприятимуть подальшому розвитку цієї галузі. Трендом у цій сфері агробізнесу є так звана «блакитна трансформація», концепція якої спрямована на перетворення продовольчих систем, які використовують водні біоресурси, з метою забезпечення продовольчої безпеки, покращення харчування та формування доступного здорового раціону для всіх людей. Аквакультура в Україні має значний потенціал для розвитку завдяки природним ресурсам та сприятливим кліматичним умовам. Проте галузь стикається з низкою викликів, таких як недостатнє фінансування, застаріла інфраструктура та наслідки військових дій. Для подолання цих проблем необхідно реалізовувати державні програми, спрямовані на підтримку цього сектору, інвестувати в модернізацію виробництва та впровадження нових технологій, залучати інвестиції, що сприятиме підвищенню ефективності та конкурентоспроможності галузі, розвивати експортний потенціал через вихід на міжнародні ринки, що відкриє нові можливості для зростання та диверсифікації виробництва. Також необхідно сконцентруватися на сталому розвитку аквакультури через раціональне використання водних ресурсів та збереження екосистем.

ВПЛИВ СХЕМИ РОЗМІЩЕННЯ І ГУСТОТИ РОСЛИН НА УРОЖАЙНІСТЬ ТА БІОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ ДИНІ ЗВИЧАЙНОЇ (CUCUMIS MELO L.) В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Н. В. Яценко — 2025-05-30

У статті висвітлено результати дослідження впливу схеми розміщення рослин дині звичайної на урожайність та біометричні показники. Дослідження проводились в умовах Правобережного Лісостепу України (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) у 2023–2024 рр. Для дослідження використовувався ранньостиглий гібрид дині Амал F1, призначений для споживання у свіжому вигляді, який вважається одним із найбільш затребуваних гібридів дині в мережах супермаркетів України. В дослідженні використовувалися такі схеми розміщення рослин 1,4+0,4×0,5 м (К), 1,6+0,4×0,5 м, 1,8+0,4×0,5 м, 2,0+0,4×0,5 м, 2,2+0,4×0,5 м, 2,4+0,4×0,5 м. Під час вегетації проводили визначення довжини стебла у різні фенологічні фази розвитку рослини, маси плоду та урожайності. Для проведення дослідження використовували польовий та лабораторний методи дослідження. Дослід закладений згідно із методикою досліджень. У результаті досліджень встановлено, що довжина стебла значно залежала від схеми розміщення рослин, чим більша була відстань між рослинами, тим довшим було стебло. Найбільша довжина стебла формувалася за використання схеми розміщення 2,4+0,4×0,5 м та 2,2+0,4×0,5 м. Найбільшу масу плоду формували дині, вирощені за схемами 2,0+0,4×0,5 та 2,4+0,4×0,5, вона становила 2,0 та 1,9 кг відповідно. Найменшу середню врожайність мали рослини, вирощені за схемою 1,6+0,4×0,5, де відповідність маси плоду до кількості рослин на гектар не забезпечує кращої врожайності, як у варіантах з іншою схемою розміщення. Найвища урожайність відзначена у дині, вирощеної за схемою 2,0+0,4×0,5 м, та становила 53,8 т/га, що на 5,95 т/га більше, ніж у контрольного варіанту. На врожайність вагомо вплинула відстань між рослинами: чим більша була відстань між рослинами, тим більшою була маса плоду. Тому вирощування дині звичайної за схемою 2,0+0,4×0,5 забезпечує кращу врожайність у разі раціонального використання земельної площі.

АНАЛІЗ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАРАЖЕННЯ СОБАК КЛІЩАМИ

С. Б. Просяний — 2025-05-30

Інвазії, спричиненні кліщами, є одними з найпоширеніших захворювань для тварин і людей. У дослідженні описано поширення збудників Demodex canis, Sarcoptes scabiei var. сanis і Otodectes cynotis на території України впродовж останніх п’яти років, досліджено вікові особливості прояву хвороб, вплив породи і статті собак на інтенсивність захворювання. Дослідження, проведене протягом 2019–2023 років, охопило 1452 собаки, які належали власникам із Хмельницької та Чернівецької областей України. Клінічне обстеження здійснювалося за стандартними методами, ураховуючи локалізацію та площу ураження шкіри, наявність свербіння й інші симптоми. Для діагностики акарозів (саркоптозу, отодектозу, демодекозу) використовувалися глибокі зіскреби шкіри, а також отоскопія для оцінювання стану вушного кліща. Дослідження акариформних кліщів у собак протягом 2019–2023 років виявило, що основними видами паразитів, які уражали тварин, є Otodectes cynotis, Sarcoptes scabiei var. canis і Demodex canis. За результатами дослідження, найбільш поширеним захворюванням серед собак є демодекоз (6,3%), отодектоз (4,3%) і саркоптоз (1,2%). Найвища екстенсивність інвазії була зафіксована у 2023 році, зокрема на отодектоз (5,5%), демодекоз (7,5%) і саркоптоз (1,4%). Досліджено також вікові особливості зараження, де відзначено високу зараженість у віці 2–6 місяців і пік ураження у віці 6–12 місяців. Порідні та статеві особливості захворювання також враховані: найбільше випадків отодектозу зареєстровано в змішаних порід собак, а демодекоз частіше зустрічався в безпородних тварин. Самки виявилися більш схильними до зараження акарозами порівняно із самцями. Отримані дані дадуть можливість розробити комплексний підхід щодо профілактики цих захворювань з урахуванням епізотичної ситуації в конкретному регіоні.

АНАЛІЗ МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО ХАРЧОВОЇ БЕЗПЕКИ

Т. М. Приліпко — 2025-05-30

У статті подано результати аналізу ефективності застосування міжнародних законодавчих актів і приватних стандартів операторами ринку харчових продуктів для забезпечення виробництва безпечних харчових продуктів. З метою регламентації виробництва харчових продуктів, їх якості, асортименту, правил реалізації, заходів щодо профілактики харчових отруєнь, запобігання фальсифікації тощо, державні органи видають закони, постанови, стандарти й інструкції, сукупність яких називають харчовим законодавством. Однак інтенсифікація і глобалізація сучасного виробництва харчових продуктів і міждержавних торгових відносин зумовили необхідність створення міжнародного харчового законодавства з метою впровадження жорсткіших вимог до безпеки харчових продуктів. З огляду на це, прийнято Кодекс Аліментаріус, застосовано приватні стандарти щодо контролювання безпечності харчових продуктів. Установлено, що впровадження стандарту BRC дає змогу надавати за необхідності всі підтвердження харчової безпеки; продукція буде відповідати всім вимогам безпеки та якості; завдяки сертифікації BRC забезпечується наявність інструментів для вдосконалення продукту, зміни якості роботи, підвищення безпечності; можливість зменшення кількості відходів у процесі виробництва продукції. В Україні застосують положення законодавства щодо покарання за випуск операторами ринку харчових продуктів небезпечної та неякісної продукції, зокрема Кодексу України «Про адміністративні правопорушення». У статті 166²² «Порушення вимог щодо безпечності харчових продуктів» прописано, що невиконання обов’язку щодо впровадження на потужностях постійно діючих процедур (GVP, GMP, GHP, GLP), які ґрунтуються на принципах системи аналізу небезпечних чинників і контролю в критичних точках (НАССР), тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від 60 до 90 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; уведення в обіг неправильно маркованих харчових продуктів тягне за собою накладання штрафу на посадових осіб від 38 до 53 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Оператори ринку харчових продуктів, які дбають про конкурентоспроможність свого підприємства на ринках збуту продукції, виробництво безпечних харчових продуктів, дотримання санітарно-гігієнічних вимог на виробництві продукції, беззаперечно виконують вимоги міжнародних стандартів.

ОЦІНЮВАННЯ НАЯВНИХ СИСТЕМ МІЛІМЕТРОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ ДЛЯ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ

О. А. Оленюк — 2025-05-30

У статті розглядається оцінювання та перспективи розвитку систем міліметрового (ММХ) випромінювання, призначених для передпосівної обробки насіння в аграрних технологіях. У дослідженні акцентується увага на важливості використання низькоенергетичних електромагнітних полів для підвищення врожайності за рахунок інформаційного впливу на біологічні системи. Детальний аналіз наявних джерел випромінювання виявив обмеження традиційних вакуумних електронних пристроїв, таких як генератори зворотної хвилі, лампи біжучої хвилі та клістрони, які мають надмірні розміри, високе енергоспоживання, низьку стабільність частоти й складні системи охолодження. Як альтернативу автори пропонують використання напівпровідникових пристроїв, зокрема діодів лавинного-пролітного типу (IMPATT), які мають переваги за такими параметрами, як стабільність частоти, вихідна потужність, розміри, ефективність і технологічність виробництва. У дослідженні зосереджено увагу на виборі й оптимізації резонаторних систем і конструкцій антен, здатних генерувати ефективне електромагнітне випромінювання для систем обробки насіння в безперервному потоці. Серед різних типів антен проаналізовані щілинні хвилеводні та поверхневохвильові антени, які виявилися недостатньо ефективними через вузьку робочу смугу частот і конструктивні обмеження. Натомість рупорні антени, особливо Н-секторальні, визначено як найпридатніші випромінювачі для обробки насіння завдяки їх широкій смузі частот, кращим погоджувальним характеристикам і здатності формувати спрямовану діаграму випромінювання з лінійною поляризацією. Зроблено висновок про необхідність подальших теоретичних та експериментальних досліджень для створення високостабільних ММХ-генераторів із вихідною потужністю 2–3 Вт і моделювання біотропної дії електромагнітних полів на основі електрофізичних властивостей насіння. Отримані результати сприяють розробленню інноваційних, енергоефективних та екологічно безпечних технологій, спрямованих на підвищення продуктивності сільського господарства шляхом застосування сучасних фізичних принципів у процесах обробки насіння.

КОНСТРУЮВАННЯ, 3D-ДРУК ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПЕРКОЛЯЦІЙНО-ФРАКТАЛЬНИХ КОМПОЗИТНИХ КОНСТРУКЦІЙНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

І. Г. Грабар — 2025-05-30

У статті представлено результати досліджень фрактально-сотових композитних конструкційних елементів, виготовлених методом адитивного 3D-друку. Основна увага приділена вивченню впливу внутрішньої фрактальної структури та рівня заповнення на механічні характеристики зразків. Дослідження спрямовані на визначення залежності між параметрами внутрішнього заповнення (Q = 10%, 30%, 50%, 100%) та такими показниками, як маса, густина, міцність і несуча здатність матеріалу. Розроблено методику моделювання, проєктування та розрахунку фрактальних структур з урахуванням вимог до експлуатаційної надійності, що дозволяє адаптувати конструкції до різних умов механічного навантаження. Створені цифрові моделі були використані для 3D-друку фізичних зразків із використанням композитного філамента на основі полімерної матриці. Проведено серію експериментальних випробувань на стиск, які показали закономірне зростання механічної ефективності зразків із підвищенням щільності внутрішнього заповнення. Максимальні показники міцності досягаються при повному заповненні, тоді як при знижених рівнях (Q = 10% і 30%) спостерігається суттєве зниження несучої здатності та зменшення опору до деформацій. Отримані результати підтверджують, що відносна несуча здатність зразків зростає зі збільшенням об’ємної густини, що є критично важливим для прогнозованого використання конструкцій у відповідальних технічних системах. Аналіз даних дозволив також виявити оптимальні співвідношення між показниками легкості, міцності та стабільності, що відкриває перспективи для подальшого вдосконалення конструктивних рішень. Зокрема, доцільним є застосування фрактально-сотових композитних матеріалів у медицині (ортопедичні імплантати, протези), у високотехнологічному машинобудуванні, в аерокосмічній та безпілотній авіації, де критично важливими є параметри масо-габаритної ефективності, а також у створенні енергоефективних, біосумісних та функціонально адаптивних інженерних систем нового покоління.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗЕЛЕНОГО ПАЛОМНИЦТВА НА ХМЕЛЬНИЧЧИНІ: РОЛЬ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У РОЗВИТКУ CAMINO PODOLICO

О. В. Чайковська — 2025-05-30

Релігійний туризм є одним із найбільш динамічних напрямів туристичної індустрії, що поєднує духовні переживання, культурну спадщину та економічний розвиток регіонів. Одним із перспективних напрямів є зелене паломництво, що передбачає екологічно відповідальні подорожі та використання цифрових технологій для покращення туристичного досвіду. У цьому контексті розвиток паломницького маршруту Camino Podolico у Хмельницькій області є важливим аспектом, який може сприяти збереженню природного середовища, залученню міжнародних туристів і створенню нових можливостей для місцевих громад. Дослідження ґрунтується на аналізі світових практик розвитку паломницьких маршрутів, зокрема досвіду Каміно де Сантьяго в Іспанії, та враховує основні екологічні та інфраструктурні виклики. Використання цифрових технологій, таких як мобільні додатки для навігації та бронювання, відіграє ключову роль у підвищенні доступності маршруту та покращенні комунікації серед паломників. Для аналізу туристичної привабливості Camino Podolico у Хмельницькій області застосовано метод оцінки туристичної готовності регіону (TDI), що включає комплексну оцінку таких параметрів, як інфраструктура, ресурсна база, соціально-економічний рівень та конкурентна позиція. Кожен із показників оцінювався за 5-бальною шкалою, що дозволило визначити узагальнений індекс туристичної привабливості регіону. Отримане значення ІТП на рівні 3,12 свідчить про помірний рівень готовності Хмельниччини до прийому паломників та необхідність подальшого розвитку маршруту. Для трансформації Camino Podolico у потужний інструмент залучення туристів запропоновано комплекс заходів, серед яких – активізація залучення місцевих підприємців та організацій для створення розвиненої мережі бюджетного житла та харчування для паломників, розширення рекламної кампанії, а також посилення співпраці з міжнародними паломницькими асоціаціями для популяризації маршруту серед іноземних туристів. Таким чином, дослідження підтверджує, що зелений паломницький туризм у Хмельницькій області має значний потенціал, проте його реалізація вимагає комплексного підходу, включаючи розвиток інфраструктури, цифрових рішень та міжнародного співробітництва. Camino Podolico може стати важливим інструментом не лише для культурного та духовного розвитку регіону, а й для його економічного зростання.

ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ В УМОВАХ НЕГАТИВНИХ ВПЛИВІВ

Ю. А. Гайбура — 2025-05-30

У статті обґрунтовано теоретичні аспекти сутності й значення фінансово-економічного потенціалу підприємства в умовах негативних впливів. Аналіз наукової думки щодо категорії фінансово-економічного потенціалу показав наявність різних підходів та оцінок. Установлено, що фінансово-економічний потенціал підприємства формується на базі функціонального взаємозв’язку фінансового й економічного потенціалів з урахуванням специфічних особливостей кожного з них. Систематизовано підходи до визначення змісту понять «економічний потенціал підприємства» й «фінансовий потенціал підприємства», які взаємодіють і доповнюють один одного, створюючи комплексне уявлення про фінансово-економічний потенціал підприємства. Це підкреслює актуальність і значимість фінансово-економічного потенціалу як інструмента управлінського аналізу та прийняття рішень, особливо в умовах нестабільності й трансформацій. З’ясовано, що фінансово-економічний потенціал пов’язаний із процесом залучення фінансових ресурсів, їх використанням, а також тісно пов’язаний з інвестиційним складником стратегії підприємства. Визначено, що фінансово-економічний потенціал не варто ототожнювати з фінансовими ресурсами, оскільки він є значно ширшим поняттям і формує механізм динамічної трансформації ресурсів у результати діяльності підприємства. Поглиблено розуміння фінансово-економічного потенціалу виокремлення реалізованого складника (який уже використовується підприємством) і резервного (який можна активувати в майбутньому), що є важливим для прийняття виважених управлінських рішень з метою забезпечення успішного розвитку та стійкості підприємства в умовах ринкової конкуренції. Установлено, що повномасштабне вторгнення суттєво позначається на формуванні фінансово-економічного потенціалу підприємств, визначаючи нові реалії та виклики для бізнес-середовища.

ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ВИКЛИКИ Й ПЕРСПЕКТИВИ

В. О. Кушнір — 2025-05-30

Сучасні аграрні підприємства стикаються зі значними екологічними викликами, зокрема зі зміною клімату, деградацією ґрунтів, зменшенням водних ресурсів і посиленням екологічного регулювання. Ці фактори змушують виробників переглядати свої бізнес-моделі й упроваджувати стратегічні підходи, спрямовані на зменшення негативного впливу на довкілля. У статті досліджено вплив екологічних факторів на діяльність аграрного сектору й обґрунтовано необхідність інтеграції екологічно орієнтованого стратегічного менеджменту. Зокрема, проаналізовано впровадження технологій точного землеробства, органічного виробництва, циркулярної економіки та використання відновлюваних джерел енергії. Окрему увагу приділено екологічним ризикам, які впливають на економічну ефективність аграрного бізнесу, і можливостям їх мінімізації через стратегічні інновації. Обґрунтовано ключові підходи до екологічного менеджменту, включаючи застосування цифрових технологій, розширення органічного виробництва й упровадження ресурсозберігаючих методів ведення сільського господарства. Досліджено міжнародний досвід інтеграції екологічних стратегій в агробізнес і визначено перспективи впровадження подібних ініціатив в Україні. На основі аналізу чинних екологічних загроз і тенденцій запропоновано конкретні заходи для підвищення екологічної стійкості українських аграрних підприємств. Окреслено необхідність державної підтримки й міжнародного партнерства в розвитку сталого аграрного виробництва. Результати дослідження свідчать, що інтеграція екологічних стратегій у стратегічний менеджмент агропідприємств може сприяти довгостроковій економічній стабільності, покращенню екологічної ситуації та підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ У СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

О. П. Чукурна — 2025-05-30

У статті проаналізована роль цифрових маркетингових комунікацій у розвитку аграрного сектору України в умовах глобалізації. Розглянута важливість впровадження сучасних цифрових інструментів для підвищення ефективності агробізнесу, зокрема через автоматизацію маркетингових процесів, використання аналітики та великих даних (Big Data), а також інтеграцію новітніх технологій, таких як Інтернет речей (IoT). Автори дослідили стан цифрових комунікацій в аграрній галузі України, визначаючи основні інструменти, зокрема соціальні мережі, email-маркетинг, CRM-системи, і вивчили рівень їх застосування на агропідприємствах різних розмірів. Зокрема, проаналізовано рівень цифровізації аграрних підприємств, виявлено основні бар’єри, які обмежують впровадження цифрових рішень, серед яких – фінансові обмеження, недостатня кваліфікація кадрів та інфраструктурні проблеми. Крім того, розглянуто державну підтримку у сфері цифровізації агробізнесу, зокрема через програми підтримки інновацій та інвестицій у цифрові технології. Автори навели приклади успішного використання цифрових маркетингових комунікацій у період військового вторгнення в Україну для просування продукції, які можуть бути використані як моделі, зокрема у малих та середніх агропідприємствах. Особливу увагу приділено перспективам розвитку цифрового маркетингу в агробізнесі, серед яких – покращення взаємодії між виробниками та споживачами через онлайн-платформи. Крім того, у статті визначені основні напрями для подальших досліджень, що включають вивчення ефективності цифрових стратегій у різних сегментах агробізнесу, а також оцінку впливу цифрових комунікацій на сталий розвиток аграрного сектору. Стаття має практичне значення для агропідприємців, що прагнуть впровадити сучасні цифрові технології у своїй діяльності, а також для дослідників, які займаються розвитком цифрового маркетингу в аграрній галузі.