Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ДИСКУСІЯ ПРО СУЧАСНИЙ СТАН МАРКЕТИНГОВОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ НЕРУХОМОСТІ

Ян Ян, М. О. Лишенко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Під дією подвійного впливу економічної ситуації та розвитку ринку нерухомості розвиток галузі нерухомості стає дедалі складнішим, а компанії, що займаються нерухомістю, стикаються з більшими проблемами виживання. У цій ситуації конкуренти в галузі прагнуть отримати частку ринку, щоб вижити, що робить конкуренцію в галузі нерухомості більш інтенсивною. З точки зору тенденцій споживання житла, погана економічна ситуація призвела до зменшення доходів клієнтів, що купують житло, що, у свою чергу, зменшило наявні кошти та збільшило труднощі з придбанням житла. Крім того, спад на ринку нерухомості вплинув на вичікувальний настрій клієнтів, і загальне бажання купувати знизилося. Купівельна поведінка клієнтів також більш раціональна, і вони більше звертають увагу на якість проєктів. Базуючись на наведеному вище, у цій статті обговорюється поточний статус продажів компаній, що займаються нерухомістю. Перш за все, відсталі маркетингові канали компанії та єдині методи просування обмежують її можливості розширення ринку. По-друге, з точки зору гарантії обслуговування, існують такі проблеми, як низька якість зв’язку зі споживачами, низька загальна якість маркетингового персоналу, незавершені процеси продажу та обслуговування, а також недостатнє відображення продукту, що мало вплив на підвищення рівня задоволеності клієнтів і корпоративної конкурентоспроможності. Таким чином, рієлторським компаніям рекомендується інновувати маркетингові канали та покращити можливості гарантування послуг, щоб адаптуватися до змін ринку та підвищити конкурентоспроможність.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

О. А. Бялковська, Я. В. Гук — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Метою написання статті є необхідність обґрунтування значення соціально-економічних аспектів та екологічних взаємовідносин, що стали основою для розвитку та становлення альтернативної енергетики в сучасних умовах на теренах Європейського Союзу та України. Альтернативна енергетика, яка охоплює джерела енергії, що не використовують традиційні викопні пального, має величезне значення для екології. Перш за все, альтернативні джерела енергії, такі як сонячна, вітрова, гідроелектрична та геотермальна, значно зменшують викиди парникових газів, які є основними винуватцями глобального потепління. Традиційні джерела енергії, такі як вугілля, нафта та природний газ, при їх спалюванні викидають величезну кількість вуглекислого газу (CO2) та інших забруднюючих речовин, які негативно впливають на атмосферу і клімат. Сонячна енергія, отримується шляхом перетворення сонячного світла на електричний струм за допомогою сонячних панелей. Вітрова енергія використовує силу вітру для генерації електрики через вітрові турбіни. Обидва ці джерела енергії є практично безвідходними і не забруднюють атмосферу, що робить їх екологічно чистими. Також варто зазначити, що забруднені продуктами життєдіяльності людини території також можуть бути очищені завдяки організованим переробним пунктам, які надаватимуть сировину для станцій, що перероблятимуть сміття в енергію, яка сьогодні нам так необхідна. З огляду на сучасні умови функціонування енергетичної галузі в Україні, її часткове знищення російським агресором, постає гостре питання відновлення енергетики та спрямування її в напрямку екології.

УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ

М. О. Лишенко, В. В. Лишенко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Вітчизняний досвід соціальної допомоги незахищеним верствам населення, зарубіжні інноваційні проєкти з підтримки вразливих категорій населення стали тим фундаментом, на якому в останні десятиліття відбувається розвиток соціальної роботи та розбудова інфраструктури соціальних закладів, яка має свої особливості, зумовлені досвідом минулого і впливом сучасних світових тенденцій. Реформування системи завжди починається з певних змін у системі управління. Тому модернізація системи надання соціальних послуг населенню, управління якістю соціальних послуг та ефективність процесів соціального обслуговування громадян значною мірою залежить від ефективності управлінської діяльності. У статті удосконалено систему управління якістю надання соціальних послуг. Розглянуто питання підвищення відповідальності керівництва та мотивації персоналу в питаннях забезпечення адміністративного управління якістю соціальних послуг. Встановлено, що перспективою може бути використання в практичному адміністративному управлінні якістю соціальних послуг інноваційного методу надання соціальних послуг. До нього можна віднести соціальне замовлення. Це по суті комплекс заходів правового та економічного характеру, проведення психологічно-освітніх та медико-реабілітаційних заходів, які направлені на окремі групи споживачів таких послуг. Складні життєві обставини напряму залежать від сучасних соціальних деформацій та ризиків, масштаби впливу яких на населення розширюються в умовах сьогодення. Прикладом таких ризиків може бути втрата постійного джерела доходу, настання непрацездатності внаслідок хвороби, нещасного випадку, старості, смерть годувальника тощо. Як правило, соціальні ризики в незначній мірі залежать від поведінки окремої особи, оскільки вони детерміновані в основному соціально-економічними умовами, виникають внаслідок певних подій і мають постійний, передбачуваний характер, є підставою для набуття особою права на отримання соціальних послуг.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ РІЗНИХ ГРУП ПОМІДОРА В ЗИМОВИХ ТЕПЛИЦЯХ СТЕПОВОЇ ЗОНИ УКРАЇНИ

В. Л. Карачун, І. В. Лебединський — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті розглянуто економічну ефективність вирощування індетермінантних гібридів помідора різних груп, вирощених у зимових теплицях в сучасному тепличному комплексі ТОВ ТК «Дніпровський». Експериментальні дослідження проводили протягом трьох років (2021–2023 рр.). Дослідження виконували з індетермінантними гібридами помідора: Мерліс F1 (контроль), Тореро F1 DRC-564 F1, Фуджимаро F1, Біоранж F1 . Дослідження визначає економічну ефективність вирощування, фенологічні спостереження, динаміку формування врожайності та товарність плодів індетермінантних гібридів. Одночасно представлено пристосування гібридів до умов вирощування в зимових теплицях Степової зони України. Дослідження показали приріст рентабельності вирощування різних груп помідора порівняно з групою червоно плідного помідора, а саме: в групи чері на DRC-564 F1 приріст 17,7%, група жовтий біф Біоранж F1 приріст 8,7%, група рожево плідний помідор Фуджимаро F1 приріст 4,7%. При впровадженні в культурозміну нових гібридів різних груп можна отримати показник чистого прибутку з м2 на гібридах DRC-564 1280,9 грн. /м2, Біоранж 802,4 грн. /м2, Фуджимаро 655,4 грн. /м2. Отримані результати надають цінну інформацію для тепличних комбінатів щодо вибору найбільш продуктивних економічно вигідних та пристосованих гібридів помідора для вирощування в зимових теплицях, сприяючи підвищенню економічної ефективності.

ГІРЧИЦЯ САРЕПТСЬКА (BRASSICA JUNCEA (L.): ЕФЕКТИВНІСТЬ ФІТОРЕМЕДІАЦІЇ НА ЕТАПІ ЦВІТІННЯ

В. М. Яценко, О. М. Дацько, В. І. Падалка, В. Л. Моша — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті досліджується ефективність фіторемедіації ґрунту гірчицею сарептською Brassica Juncea (L.) на етапі цвітіння з акцентом на важкі метали, зокрема Барій, Цирконій та Цинк. Забруднення ґрунту важкими металами в Україні стало надзвичайно актуальною проблемою через бойові дії, що відбуваються на території країни. Це забруднення може мати значний вплив на врожайність та якість сільськогосподарської продукції, а також становити загрозу для здоров'я населення, яке споживає таку продукцію. Гірчиця сарептська використовується не лише для продовольчих цілей, але також може слугувати для відновлення ґрунтів, забруднених важкими металами. Дослідження проводилося на ділянці поблизу жвавої дороги, де ґрунт потенційно містить вищий вмісту важких металів. Для аналізу було взято зразки із метрового шару ґрунту з кроком у 10 см до сівби гірчиці сарептської та на час її цвітіння. Аналіз ґрунту саме на цьому етапі обумовлений тим, що у випадку позитивного результату, тобто значного поглинання важких металів, можна буде виконувати фіторемедіацію кілька разів протягом весняно-літнього сезону. В результаті дослідження встановлено, що гірчиця сарептська здатна ефективно поглинати Барій з ґрунту, особливо в шарах 20–30 см, 40–50 см, 50–60 см та 60–70 см. Водночас зниження концентрації Барію в інших шарах не було статистично істотним. Щодо Цирконію, його вміст у шарах 0–10 см та 20–30 см дещо зменшився, хоча ці зміни були статистично істотними, це не дозволяє розглядати гірчицю сарептську як ефективного акумулятора цього елементу у фазу цвітіння. Аналіз на поглинання Цинку показав, що гірчиця сарептська поглинає незначну кількість цього елементу у фазу цвітіння. У підсумку, результати дослідження підтверджують можливість використання гірчиці сарептської для фіторемедіації Барію з ґрунту до фази цвітіння, тоді як для Цирконію та Цинку ефективність поглинання потребує подальших досліджень. Такі дослідження є важливими для розробки методів моніторингу та очищення ґрунтів у регіонах, що постраждали від забруднення важкими металами внаслідок воєнних дій.

ВІДТВОРЮВАЛЬНІ ЯКОСТІ ТА РІВЕНЬ ЇХ ФЕНОТИПОВОЇ КОНСОЛІДАЦІЇ У СВИНОМАТОК РІЗНИХ ТИПІВ АДАПТАЦІЇ

О. М. Бордун, В. І. Халак, Б. В. Гутий, М. О. Ільченко, Б. С. Шаферівський — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень показників тривалості життя, тривалості племінного використання, відтворювальних якостей та їх фенотипової консолідації у свиноматок різних типів адаптації. Дослідження проведено в умовах племінного репродуктора з розведення свиней великої білої породи Державного підприємства «Дослідне господарство Інституту сільського господарства Північного Сходу НААН», а також лабораторії тваринництва та кормовиробництва зазначеної наукової установи. Установлено, що тривалість життя свиноматок великої білої породи французької селекції становить 37,4±1,27 міс., тривалість племінного використання – 28,2±1,18 міс., індекс «рівень адаптації» дорівнює 9,10±0,256 бала. За багатоплідністю (11,6±0,11 гол.) та масою гнізда на час відлучення у віці 60 діб (186,3±2,19 кг) свиноматки підконтрольної популяції відповідають класу еліта. Достовірну різницю між свиноматками мінус-адаптивного типу (І піддослідна група) та плюс-адаптивного типу (ІІ піддослідна група) установлено за тривалістю життя (12,9 міс.; td=5,09), тривалістю племінного використання (13,7 міс.; td=7,56), кількістю одержаних опоросів (3,0 опороси; td=13,15), кількістю одержаних поросят усього (38,4 гол.; td=12,0), кількістю одержаних живих поросят усього (37,6 гол.; td=12,78), багатоплідністю (0,6 гол.; td=3,00), масою гнізда на час відлучення у віці 30 діб (4,4 кг; td=2,43), масою гнізда на час відлучення у віці 60 діб (13,0 кг; td=2,70), збереженістю поросят до відлучення у віці 30 діб (3,25%; td=3,06) та селекційним індексом відтворювальних якостей свиноматки (СІВЯС) (4,65 бала; td=3,22). За індексом «рівень адаптації» різниця між свиноматками піддослідних груп становить 3,29 бала (td=7,0). Максимальний показник збереженості поросят на час відлучення у віці 30 діб виявлено у тварин плюс-адаптивного типу. Він дорівнює 89,4±0,93%, що на 3,25% більше порівняно з тваринами мінус-адаптивного типу (td=3,06; Р<0,01). Дослідження показали, що коефіцієнти фенотипової консолідації основних кількісних ознак у свиноматок І і ІІ піддослідних груп коливаються у наступних межах: К1 – від –0,400 до +0,594, К2 – від –0,443 до +0,473.

ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НОРМИ ВИСІВУ ТА ФОНУ ЖИВЛЕННЯ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ТУРАНСЬКОЇ (TRITICUM TURANICUM JAKUBZ.) В СХІДНІЙ ЧАСТИНІ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

О. О. Вінюков, О. М. Бутенко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Тверда пшениця має значущість через відмінні властивості, оскільки містить різноманітні вітаміни, мінерали та інші необхідні поживні речовини сполук, життєво важливі для харчових потреб людини. Унікальність зерна пшениці туранської обумовлює великий вміст клітковини, магнію і селену. Розповсюдження культури стримує відсутність чітких агротехнологічних прийомів її вирощування. Метою досліджень було встановлення впливу норм висіву насіння та дози мінеральних добрив на врожайність пшениці туранської при вирощуванні в умовах східної частини Північного Степу України. Дослідження проводились у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України протягом 2021–2023 рр. Для сівби використовували сорт пшениці туранської Сармат (ПУ № 230611 від 25.10.2023 р.). Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Першочерговим кроком було встановити оптимальну норму висіву пшениці туранської для формування найбільш ефективного стеблостою, здатного забезпечувати максимально високий рівень продуктивності рослин. Дослідження відбувались на трьох фонах живлення: N15P15 та N30P30, нульовий фон (без добрив) був контрольним. Визначено, що вищий показник коефіцієнту загального кущіння формується при нижчих нормах висіву. Використання мінеральних добрив сприяло підвищенню коефіцієнтів загального та продуктивного кущіння порівняно з контрольним фоном. Зі збільшенням норми висіву поступово знижувались всі показники структури врожаю, крім маси 1000 зерен. Використання мінеральних добрив підвищило врожайність зерна на 1,1 –2,7 т/га або на 52,3–142,1%. Не залежно від фону живлення врожайність зерна підвищувалась пропорційно збільшенню норми висіву. На кожному фоні живлення найнижчим цей показник був за норми висіву 2,0 млн. шт./га, найвищим – 4,0 млн. шт./га (на природному фоні живлення) та 5,0 млн. шт./га (при використанні мінеральних добрив). Найбільший урожай пшениці туранської по попереднику соняшник було отримано на фоні N30P30 при нормі висіву 5,0 млн. шт./га – 4,6 т/га.

ВПЛИВ ЗМІНИ КЛІМАТУ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ОСНОВНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ

Є. М. Кривохижа, А. І. Матвіїшин, В. Т. Бринь — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Протягом останніх десятиліть клімат нашої планети зазнав значних змін, основною причиною яких стали викиди парникових газів, які в минулому столітті досягли рекордного рівня за всю історію людства. Це підкреслює необхідність розроблення певних інструментів для адаптації різних сфер людської діяльності, зокрема і сільського господарства, до глобальних кліматичних змін. Метою статті є аналіз впливу змін клімату на особливості вирощування та врожайність основних сільськогосподарських культур. У результаті дослідження з’ясовано, що протягом останніх двадцяти років в Україні спостерігалися значні зміни температурного режиму та кількості опадів. Підвищення середньорічної температури призвело до збільшення кількості посух та зменшення рівня опадів у деяких регіонах. Проаналізовано динаміку врожайності основних сільськогосподарських культур в Україні, а саме пшениці, ячменю, соняшника та ріпаку, за період з 2017 по 2021 рік. Незважаючи на певні загрози, зміни клімату та переміщення кліматичних зон можуть принести і позитивні результати для аграрного сектора. Для озимих зернових культур на фоні загального підвищення температури повітря в останні роки позитивним фактором є відносно теплі зими, які дозволяють рослинам успішно перезимувати. Що стосується соняшника – однієї з головних сільськогосподарських культур України, то його врожайність сильно залежить від зовнішніх умов, ринкової кон’юнктури та просторового розподілу опадів. Тому аграрії країни повинні шукати нові адаптаційні стратегії для вирощування сільськогосподарських культур. У висновках зазначено, що зміни клімату мають неоднозначний вплив на сільське господарство України. Підвищення середньорічних температур і зміни режиму опадів можуть сприяти збільшенню врожайності в окремих регіонах. Проте, з іншого боку, збільшення частоти екстремальних погодних явищ, як-от посухи, зливи та сильні вітри, створює додаткові ризики для аграрної галузі. Для забезпечення стабільної врожайності виробникам сільськогосподарської продукції необхідно впроваджувати адаптаційні заходи та проводити моніторинг кліматичних змін, що дозволить мінімізувати їх негативний вплив.

ОЦІНКА ПРОДУКТИВНОСТІ ҐРУНТІВ ЗА ВМІСТОМ ГУМУСУ

О. О. Ласло, Р. В. Олепір, О. Ю. Диченко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлено питання моніторингу та оцінки продуктивності земель сільськогосподарського призначення, а також системи спостереження за їх станом, цільовим використанням з метою вчасного виявлення змін та уникнення негативних наслідків. Результатом досліджень є аналіз родючості ґрунтів Полтавської області у розрізі ОТГ та районів за параметром: зміни запасів гумусу. Встановлено, що за час проведення досліджень Х та ХІ турів агрохімічних обстежень ґрунтів Полтавської області, під час яких визначено вміст гумусу, зміни актуальної та обмінної кислотності та вміст основних макроелементів, окреслено заходи контролю за станом земель сільськогосподарського призначення, що дозволяє використовувати результати цих досліджень для виявлення змін стану й структури земельних угідь, ґрунтового покриву, оцінки земель, поширення ерозійних процесів та рівня екологічної стійкості ландшафтів. Дослідженнями встановлено, що вміст гумусу у Лубенському та Кременчуцькому районах середній (2,1−3,0%) і підвищений (3,1−4,0%) показники, тоді як для Полтавського та Миргородського районів характерний і високий рівень (4,1−5,0%) вмісту гумусу. Результати досліджень підтверджують що високий вміст гумусу мають ґрунти Великобагачанської (4,4%) та Карлівської (4,22%) ОТГ. Тоді як середній рівень (2,1−3,0%) вмісту гумусу відмічено у Пирятинській (2,74%), Чорнухинській (2,76%), Лохвицькій (2,97%), Гадяцькій (2,99%), Козельщанській (3,03%), Кременчуцькій (2,72%) та Кобеляцькій (3,09%) ОТГ. Шістнадцять ОТГ області мають підвищений вміст гумусу у ґрунтах, що характеризується у межах 3,1−4,0%. Результати моніторингу ґрунтів є важливим заходом при регулюванні земельних відносин. Вони використовуються для економічної та грошової оцінки земель, встановлення розмірів плати за землю, планування заходів щодо відновлення родючості ґрунтів та підвищення урожайності, коригування агротехнологій та проведення еколого-агрохімічного районування території. Його основною метою є вчасне виявлення змін у їх стані, оцінка, запобігання негативним наслідкам процесів та розроблення науково обґрунтованих систем землеробства.

ОСОБЛИВОСТІ РОСТУ І РОЗВИТКУ РОСЛИН ГОРОХУ ОВОЧЕВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД БІОЛОГІЧНОГО ФАКТОРУ В УМОВАХ ЗМІНИ КЛІМАТУ

О. І. Мулярчук, В. М. Степанченко, Т. В. Козіна — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У результаті симбіозу з бульбочковими бактеріями рослини гороху овочевого здатні засвоювати з атмосфери вільний азот і накопичувати в ґрунті за період вегетації культури 40–50 кг/га азоту, що рівноцінно внесенню 10 т/га гною або 1,5 ц/га аміачної селітри. Разом з поживною цінністю свіжої і переробленої продукції широкому поширенню овочевого гороху сприяло використання у виробництві прогресивних технологій вирощування культури, що передбачає вирощування високопродуктивних, стійких до полягання, перезрівання зерна, хвороб і шкідників сортів, використання передових агротехнічних заходів обробітку ґрунту, підготовки насіннєвого матеріалу, вибір оптимального співвідношення сортів різних груп скоростиглості, застосування ефективної системи застосування добрив, захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб, удосконалювання способів збирання і доставки сировини на переробні підприємства. У статті наведено результати досліджень щодо вивчення впливу сортів – як біологічного фактору на ріст і розвиток рослин гороху овочевого. Забезпечення високого рівня продуктивності гороху овочевого в умовах Лісостепу Західного України досягається в першу чергу, шляхом використання високопродуктивних сортів. Значний вплив на формування високоякісного урожаю в останні роки має значна зміна клімату яка проявляється в підвищенні температури повітря і зменшенню кількості опадів в найбільш критичні періоди росту і розвитку. Встановлено, що в середньому за роки досліджень технічна стиглість у сортів Лущильний, Амалфі, Вівадо, Вінко настала через 80–87 діб від з’явлення сходів. А у сортів Глоріверт, Сіенна і Шервуд технічна стиглість у середньому за роки досліджень настала через 88–97 діб від з’явлення сходів. Фотосинтез та інтенсивність процесів росту зернобобових культур, в тому числі і гороху овочевого, супроводжуються накопиченням сухої речовини (вегетативної і генеративної маси) в рослинах впродовж онтогенезу. Проте інтенсивністю накопичення сухої речовини горохом тісно пов’язана з погодними умовами вегетативного періоду. У всіх зернобобових, в тому числі й в гороху овочевого, у накопиченні сухої речовини спостерігається певна закономірність.

ПОЛЬОВА СХОЖІСТЬ НАСІННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕНІСТЬ РОСЛИН ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗАХОДІВ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ

К. С. Небаба — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

За останні роки площі посівів гороху в Україні утримувалися на рівні 250–290 га, але з 2022 року скоротилися. До повномасштабного вторгнення Запорізька область була лідером у виробництві цієї культури. Останні декілька років лідером із вирощування гороху стала Одеська область. Зростання площ під горохом у 2023 р. у порівнянні з 2022 р. свідчить про те, що українські фермери вже пристосувалися працювати в умовах воєнного стану, адаптували технологію вирощування бобових до нових реалій, тому можна також розраховувати і на збільшення середньої врожайності у новому сезоні за рахунок збільшення внесення добрив та засобів захисту рослин. Не менш важливим показником у вирощуванні зернобобових культур, є кількість пророслого насіння, що проросло в польових умовах, виражена у відсотках до кількості висіяного схожого насіння. Метою наших досліджень було виявлення впливу технологічних заходів в умовах Правобережного Лісостепу на польову схожість та густоту стояння рослин перед збиранням впродовж 2022–2024 років. Висока польова схожість насіння є важливою умовою забезпечення нормальної густоти посіву. Важливими факторами, які впливають на густоту стояння рослин гороху посівного, є норма висіву, польова схожість насіння та виживаність рослин упродовж вегетаційного періоду. Спостерігаючи за посівами впродовж вегетаційного періоду, нами було відзначено випадання або засихання рослин у рядках в середньому 16–18 рослин на варіантах досліду без інокуляції насіння. На варіантах, де вносили рідкі мікродобрива по листу, рослини гороху сортів Гамбіт та Есо збереглися краще, а показники збереження рослин перед збирання були вищими. Нашими дослідженнями встановлено, максимальна кількість рослин на період достигання, з-посеред оброблених інокулянтами, була у сорту Есо – 103,8–108,7 шт/м2 за виживаності 89,4–94,8% залежно від мікродобрив. Меншими ці показники були у сорту Гамбіт 98,3–101,2 шт/м2 за виживаності 86,0–91,4%.

ОЦІНКА ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ФОРМУВАННЯ БІОМАСИ РЕДЬКИ ОЛІЙНОЇ З ПОЗИЦІЇ ЇЇ СИДЕРАЛЬНОГО РІЗНОСТРОКОВОГО ВИКОРИСТАННЯ

Я. Г. Цицюра — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Обґрунтовано доцільність та ефективність сидеральних систем землеробства для виконання завдань національної стратегії щодо ґрунтозбереження та ґрунтореабілітації на основі світового досвіду та загроз і викликів, які сформовано сучасними тенденціями у конструюванні та імплементації інноваційних технологій вирощування основних сільськогосподарських культур. Досліджено особливості формування надземної листостеблової та кореневої біомаси рослин редьки олійної для її застосування як ефективного кандидата у системі основного чи проміжного (післяжнивного, післяукісного) сівозмінного компонента для технологічного проведення сидерації. Оцінку проведену згідно принципів загальної біопродуктивності та адаптивності збереження відповідних рівнів показника з огляду на стресовість гідротермічних умов періоду вегетації культури та застосування спряженого аналізу величини ознаки та кліматичних умов за параметрами гідротермічного коефіцієнту, коефіцієнту аридності та коефіцієнту зволоження у десятирічному циклі досліджень. Проаналізовано коефіцієнт продуктивності кореневої системи рослин редьки олійної за співвідношенням надземної та кореневої біомаси та зроблено висновки щодо можливості вирощування редьки олійної у варіантах стресової літньої проміжної сидерації. Кореляційним аналізом оцінено чутливість показника біопродуктивності рослин та похідних показників, які його визначають з позиції детермінації та прогнозування з метою оцінки придатності відповідних територій для ефективного використання редьки олійної у якості кандидата для біоорганічних сидеральних технологій без застосування удобрення. Сформовано оптимальні умови чинників довкілля з позиції зволоження та добового температурного режиму для отримання сталого рівня урожаю листостеблової маси на рівні 20 т/га відповідно до основних вимог до сільськогосподарських культур сидерального використання.

ОПТИМІЗАЦІЯ СОРТОВОГО СКЛАДУ РИЖІЮ

Н. В. Шевченко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

На основі опрацювання Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2024 рік і Офіційних описів сортів рослин та показників господарської придатності, представлених у Бюлетенях «Охорона прав на сорти рослин», розміщених у Інформаційно-довідковій системі «Сорт» встановлено наступне: найвища урожайність насіння рижію озимого була характерна для сортів: ПР46В31 – 38,6 ц/га, Опава – 37,6 ц/га, Оксана – 35,9 ц/га та ПР46В10 – 35,8 ц/га. Найвищий вміст жиру мали сорти: Елвіс – 46,5%, Ексагон – 46,4%, Нельсон – 46,1 ц/га. Найбільше білка містилось у сортів Смарт – 24,0%, Триангель – 22,6%, Опава – 22,3%, Опус – 22,1%. Найнижчий вміст ерукової кислоти був встановлений у насінні сортів Опус – 0,08%, ПР46В10, ПР46В31, Ексагон, Опава Смарт, Оксана – по 0,1%. Найменше глюкозинолатів містилося у насінні сортів Опус та Смарт – по 0,6%. Найбільшою зимостійкістю відзначалися сорти Оксана – 8,3 бали, Опава – 8,2 бали. Найстійкішими до вилягання рослин виявилися сорти ПР46В31, Нельсон – по 9,0 балів, Стілуца, Опус – по 8,9 балів. Найбільш стійкими до посухи були сорти Опава – 8,7 бали, ПР46В31, Оксана – по 8,6 балів. Найстійкішими до осипання насіння були сорти Опус – 7,8 балів, ПР46В10 – 7,7 балів, Соло, Стілуца – по 7,6 балів. Математично-статистичним аналізом кількісних показників сортів ріпаку озимого встановлено сильний негативний кореляційний зв'язок між урожайністю насіння та вмістом ерукової кислоти у ньому (r = – 0,800), між вмістом ерукової кислоти та глюкозинолатів (r = – 0,697), середній позитивний зв'язок між урожайністю насіння та посухостійкістю сортів (r = 0,619). Серед сортів рижію ярого найвища урожайність насіння була встановлена у сорту Євро 12 – 20 ц/га, найбільше жиру містилося у насінні сорту Міраж – 43,2%. Кореляційно-регресійною залежністю виявлено сильний негативний кореляційний зв'язок між урожайністю насіння рижію ярого та вмістом у ньому білка (r = – 0,656), сильний позитивний кореляційний зв'язок між вмістом у насінні жиру та білка (r = – 0,762).

АДАПТИВНА ЗДАТНІСТЬ РАННЬОСТИГЛИХ СОРТІВ КАРТОПЛІ ВІТЧИЗНЯНОЇ І ЗАРУБІЖНОЇ СЕЛЕКЦІЇ У ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Н. В. Яценко, Р. О. М’ялковський, В. В. Яценко, В. В. Фещенко, О. П. Чубко — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Метою передбачалося дослідити вплив суми опадів на динаміку формування раннього врожаю картоплі на 50 добу після появи сходів, адаптивності ранньостиглих сортів картоплі. Упродовж 2014–2024 рр. у польових умовах (м. Умань, 48°46′N, 30°14′E) досліджували сім поширених в зоні Лісостепу сортів картоплі ранньостиглої вітчизняної і зарубіжної селекції (Cерпaнoк, Рів’єрa, Ред Фентезі, Щедрик, Кіммерія, Зaгaдкa, Лaбaдія). За контроль взято сорт Серпанок. Для аналізу отриманих результатів використали загальноприйняті методи польових і генетико-статистичних досліджень. Під час проведення досліджень, вивчали динаміку формування врожаю на 50 добу після появи сходів силу статистичних залежностей врожайності від суми опадів. У результаті одержаних даних визначено найбільш перспективні сорти, з метою отримання раннього врожаю картоплі у Лісостепу України. Встановлено, що вищим рівнем урожайності картоплі відзначилися сорти у 2014, 2020, 2021 і 2024 рр., коли достатня кількість опадів та висока вологість ґрунту були сприятливими. Середньосортовий показник раннього врожаю за ці роки був у межах 12,8–15,2 т/га. За показником раннього врожаю картоплі (на 50 добу) виділилися сорти Щедрик (14,5 т/га), Кіммерія (13,9 т/га) та Ред фентезі (11,5 т/га). Аналіз співвідношення параметрів пластичності й стабільності сприяв групуванню сортів на пластичні (Серпанок, Загадка, Лабадія) й інтенсивні (Щедрик, Кіммерія, Ред фентезі), які були й адаптивними. Статистичним аналізом виявлено помітну залежність врожайності від суми опадів за період вегетації рослин картоплі (r = 0,6617). В результаті проведених досліджень визначено найбільш продуктивні сорти картоплі на ранню продукцію, що забезпечать стабільний розвиток галузі овочівництва в зоні Лісостепу України, а розраховані статистичні моделі дозволять спрогнозувати і спрятимуть програмуванню врожайності картоплі.

ДОКЛІНІЧНІ ВИПРОБУВАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ПРЕПАРАТУ ПОСТБІОТИКУ

М. Д. Кучерук, Т. С. Токарчук, В. В. Трач — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

У статті наведено проведені лабораторні та доклінічні дослідження розробленого нами мікробіологічного препарату. Визначено його антибактеріальні властивості за різних концентрацій бактеріоцину нізину. У якості тест-культур в лабораторних дослідженнях антимікробної активності використовували різні концентрації таких штамів мікроорганізмів як Escherichia coli, Bacillus cereus, Staphylococcus aureus, Listeria ivanovii, Yersinia enterocolitica. Механізм біологічної дії бактеріоцинів пов’язаний, насамперед, із порушенням цитоплазматичних мембран чутливих до них мікроорганізмів. Бактеріоцини на відміну від антибіотиків, що діють досить вибірково, впливають і на резистентні до антибіотиків штами мікроорганізмів, повністю розщеплюються і виводяться з організму. Бактеріоцин нізин продукується штамом мікроорганізмів Lactococcus lactis, володіє антибактеріальними властивостями проти широкого спектру патогенних мікроорганізмів, використовується у якості консерванту в харчовій промисловості. Молочна кислота за застосування всередину володіє протибродильною, антисептичною, подразнюючою дією. Пригнічує ріст і розвиток умовно патогенної і гнильної мікрофлори шлунково-кишкового тракту, стимулює процес відновлення кишкових ворсинок, що збільшує поверхню всмоктування поживних речовин. Випробування другого дослідного зразку на мишах оказало, що препарат не спричиняв місцево-подразнюючої, шкірно-резорбтивної та сенсибілізуючої дії, не викликав клінічних змін та порушень в роботі систем органів мишей. Розроблений і випробуваний препарат є перспективним для здійснення корекції ендомікрофлори травного каналу тварин, в тому числі за органічного вирощування, найбільш перспективними, на нашу думку, є саме препарати мікробіологічного походження.

МОДЕЛЮВАННЯ ДИНАМІКИ РУХУ СЕРЕДОВИЩА У ТРАНСПОРТУЮЧИХ МЕРЕЖАХ БРОДИЛЬНИХ ВИРОБНИЦТВ

В. А. Піддубний, І. Я. Стадник, О. М. Пилипець, Х. Ю. Кравченюк — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Розглянута фізична сутність впливу гідравлічних опорів та вершин шорсткості в примежовому шарі з великим градієнтом швидкості розчину інгібітора корозії в транспортуючих трубопроводах сировини на адгезію, що встановлює залежність від форми, градієнта швидкості і кута шорсткості, прикладання механічних сил, ступеня попередньої дисперсності й фізико-механічних властивостей середовища. Встановлено характер контактної взаємодії захисних адсорбційних і бактеріальних плівок із шорсткою поверхнею у транспортуючому трубопроводі та шляхи деградації плівок корозії металів. Порушення цих взаємних співвідношень призводить до ефективної санітарної обробки, що, відповідно, забезпечує випуск якісної продукції та подовжує термін її зберігання. Обґрунтовано площу контакту адгезиву та складові формуючі роботу на подолання адгезії і деформації середовища при визначенні критеріїв, які впливають на процес, відповідно до кожного певного періоду стадії деформації. Одержані дані дають відповідь на ряд запитань про можливість взаємодії поверхні із середовищем, що встановлюють реальну зміну контакту адгезиву у трубопроводі. Встановлено, що для забезпечення змінної площі фактичного контакту, що сприяє кращій деградації біоплівки, і відповідно, проходженню якісного процесу санітарної обробки поверхонь, необхідною умовою являється додержання швидкості руху миючих засобів до відповідних технологічних параметрів.

ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ РОБОЧОГО ПРОЦЕСУ ДОЗАТОРА ДЛЯ ВИСІВУ НАСІННЯ СОЇ

В. І. Соловей, А. В. Рудь, С. М. Грушецький — Mon, 30 Sep 2024 00:00:00 +0300

Висів насіння є одним із найважливіших етапів у процесі вирощування сільськогосподарських культур, включаючи сою, яка є ключовою культурою для виробництва олії, кормів та інших продуктів. Точність висіву відіграє критичну роль у забезпеченні оптимального росту і розвитку рослин. Неправильний або нерегулярний висів може призвести до низької врожайності, нерівномірного розвитку рослин та збільшення витрат на обробку поля. Важливість точного висіву: оптимальне розподіл насіння, запобігання конкурентному зростанню, підвищення ефективності використання ресурсів, покращення стійкості до хвороб і шкідників, зменшення витрат на роботу. Дослідження сприятиме розвитку нових технологій у сільському господарстві та підвищить ефективність використання насіння. Відповідно, метою теоретичних досліджень робочого процесу дозатора для висіву насіння сої є аналіз і моделювання механізмів дозування з метою підвищення точності і ефективності процесу висіву. Оцінка конструктивних особливостей і робочих параметрів дозатора дозволить виявити оптимальні рішення для покращення якості висіву та забезпечення стабільного і високого врожаю. У статті представлені результати теоретичних досліджень робочого процесу дозатора для висіву насіння сої. Визначено основні проблеми, пов'язані з точністю дозування та рівномірністю висіву, а також проаналізовано вплив конструктивних і технологічних параметрів дозатора на ефективність процесу. В рамках дослідження розглянуто різні моделі та механізми дозування, а також їх вплив на якість висіву і кінцевий врожай. Теоретичне моделювання дозволило виявити оптимальні умови роботи дозатора, що забезпечують точність висіву та раціональне використання ресурсів. Визначені основні параметри дозатора, що висіває, необхідні для його виготовлення: розміри і форма комірок, швидкість обертання диска і крильчатки, а також різницю швидкостей їх обертання. Результати дослідження сприяють удосконаленню технологій висіву насіння сої та підвищенню ефективності агрономічних процесів. Основні положення та результати теоретичного дослідження робочого процесу дозатора насіння принципово нової конструкції можуть використовуватися під час обґрунтування інтервалів та рівнів варіювання конструктивних, технологічних і режимних параметрів дозатора під час його дослідження за допомогою методів теорії планування експериментів.