Подільський вісник: сільське господарство, техніка, економіка

ВПЛИВ РІЗНИХ ДОЗ ЗМІШАНОЛІГАНДНИХ КОМПЛЕКСІВ ЦИНКУ, МАНГАНУ І КОБАЛЬТУ НА МОЛОЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ ДІЙНИХ КОРІВ ЗА ПЕРІОДАМИ ЛАКТАЦІЇ

Ю. Г. Кропивка, В. С. Бомко, О. М. Титарьова, О. І. Скоромна — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Використання солей мікроелементів у годівлі тварин призводить до стрімкого забруднення навколишнього середовища цими металами через їхню низьку біологічну доступність для тваринного організму. Органічні сполуки мікроелементів значно краще засвоюються в організмі тварин, які проявляють кращу продуктивність за зменшених рівнів цих кормових добавок. У статті представлено результати комплексних досліджень впливу змішанолігандних комплексів мікроелементів (Zn, Mn, Co) у поєднанні з органічною формою селену (Суплекс Se) на молочну продуктивність високопродуктивних корів різних порід за різних періодів лактації. Актуальність роботи зумовлена зростанням дефіциту мікроелементів у системі ґрунт– корм–раціон в умовах інтенсивного молочного скотарства, а також низькою біодоступністю традиційних неорганічних солей мікроелементів. Мета дослідження – обґрунтувати доцільність заміни сульфатних форм цинку, мангану й кобальту на змішанолігандні комплекси та визначити їх оптимальні концентрації у раціонах корів упродовж лактаційного періоду. Експеримент проведено на 50 коровах трьох порід (голштинської породи німецької селекції, української чорно-рябої молочної породи та української червоно-рябої молочної породи) методом груп-аналогів із формуванням однієї контрольної та чотирьох дослідних груп. Вивчали продуктивність, якість молока та витрати кормів у перші, другі та треті 100 днів лактації. Встановлено, що використання органічних форм мікроелементів забезпечує достовірне підвищення середньодобових надоїв, збільшення валового виробництва молока 4 % жирності та зниження витрат обмінної енергії на одиницю продукції. Найвищі показники молочної продуктивності у перші 100 днів отримано у корів, раціони яких містили 60,8 мг Zn, 60,8 мг Mn та 0,78 мг Co/кг СР у вигляді змішанолігандних комплексів. Упродовж других 100 днів оптимальний ефект забезпечували нижчі концентрації мікроелементів (35 мг Zn і Mn та 0,4 мг Co/кг СР). Застосування хелатних форм мікроелементів сприяло також помірному зростанню вмісту жиру й білка в молоці та зниженню витрат кормів на 4–6 %. Отримані результати підтвердили, що дійні корови потребують меншу від рекомендованої кількість цинку, кобальту та мангану за умови, що джерелом цих мікроелементів у раціоні є змішанолігандні їх комплекси.

ПОВЕДІНКОВІ ПАТЕРНИ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ СВИНЕЙ ЗА ЗГОДОВУВАННЯ ФІТОГЕННОЇ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ

Н. Л. Бевз, В. Я. Лихач — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Наведено результати комплексної оцінки впливу фітогенної кормової добавки «Імуночасник» на показники статевої поведінки, спермопродуктивності ремонтних кнурів та поведінкові реакції ремонтних свинок в умовах інтенсивного вирощування в ПОП «Вікторія» Миколаївської області. Дослідження проведено у 2024–2025 рр. у межах науково-господарського експерименту із використанням ремонтних кнурів великої білої породи та породи ландрас, а також ремонтних свинок поєднання (ВБ × Л). Фітогенну кормову добавку вводили до складу комбікормів у дозі 0,10 % від маси корму. Оцінку статевої поведінки ремонтних кнурів здійснювали за тривалістю основних етапів копулятивного акту, а спермопродуктивність – за об’ємом еякуляту, концентрацією, прямолінійно-поступальною рухливістю та виживаністьм сперміїв. Поведінкові реакції ремонтних свинок аналізували у фазах проеструсу, еструсу та діеструсу з урахуванням тривалості відпочинку, рухової активності, агресивних взаємодій і кількості виплигувань. Статистичну обробку даних виконували методами двофакторного дисперсійного, кореляційного аналізів та аналізу головних компонент. Встановлено, що згодовування фітобіотику «Імуночасник» не мало вірогідного впливу на абсолютні часові показники статевої поведінки ремонтних кнурів, які варіювали в межах фізіологічної норми (p > 0,05), проте впливало на співвідношення між окремими поведінковими параметрами. Породна належність достовірно впливала на об’єм еякуляту та концентрацію сперміїв, а умови годівлі – на виживаність сперміїв, особливо у кнурів породи ландрас (p = 0,008). Кореляційний аналіз засвідчив відносну автономність показників статевої поведінки та спермопродуктивності. У ремонтних свинок використання фітогенної добавки зумовлювало достовірне зниження агресивних взаємодій у проеструсі та еструсі, зменшення рухової активності у діеструсі та збільшення тривалості відпочинку (p ≤ 0,05–0,001), а також більш рівномірний перебіг еструсу зі зниженням передчасних проявів статевого збудження. Доведено, що фітогенна кормова добавка «Імуночасник» сприяє стабілізації поведінкових патернів ремонтного молодняку свиней і може розглядатися як ефективний елемент безантибіотикових технологій підготовки тварин до репродуктивного використання.

ФОРМУВАННЯ БІОЛОГІЧНИХ ПАРАМЕТРІВ БУРЯКУ КОРМОВОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЗАКОРЕНЕВОГО ПІДЖИВЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ РОСЛИН ВІД ХВОРОБ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

П. В. Безвіконний — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті представлені результати багаторічних польових досліджень (2020–2024 рр.), спрямованих на вивчення впливу різних мікродобрив та фунгіцидів на розвиток листкового апарату та фотосинтетичні показники буряку кормового в умовах Західного Лісостепу України. За результатами проведення досліджень встановлено суттєві відмінності в площі листкової поверхні між сортами. При цьому середнє значення площі листкової поверхні у сорту Стармон становило 56,31 тис. м2/га, тоді як у сорту Ольжич – 48,18 тис. м2/га. Позакореневе підживлення мікродобривами сприяло достовірному збільшенню площі листя. Приріст площі листкової поверхні на варіанті із внесенням мікродобрива АДОБ макро + мікро порівняно з контролем становив 8,19 тис. м2/га у сорту Ольжич і 9,19 тис. м2/га у сорту Стармон, відповідно. Максимальні значення площі листкової поверхні були зафіксовані за поєднаного застосування мікродобрив і фунгіцидів. Так, у сорту Ольжич найбільшу площу листкової поверхні (54,58 тис. м2/га) відзначали на варіанті АДОБ макро + мікро у поєднанні з фунгіцидом Імпакт, тоді як у сорту Стармон аналогічна комбінація забезпечила 61,61 тис. м2/га. Фотосинтетичний потенціал рослин відображав аналогічні закономірності. Впродовж років досліджень найбільшим рівнем аналізованого показника характеризувався період інтенсивного росту (10.08). Найвищі показники фотосинтетичного потенціалу у всіх варіантах досліду зафіксовані на варіанті АДОБ макро + мікро + Імпакт у сорту Ольжич (3,785 млн м2 × діб/га), тоді як у сорту Стармон аналогічна комбінація забезпечила формування 4,531 млн м2 × діб/га. Чиста продуктивність фотосинтезу (ЧПФ), як ключовий показник ефективності використання листкової поверхні для синтезу сухої речовини, також залежала від сортових особливостей та агротехніки. Середнє значення ЧПФ у сорту Стармон становило 8,21 г/м2 за добу, а сорту Ольжич – 5,50 г/м2 за добу. Позакореневе підживлення АДОБ макро + мікро підвищувало ЧПФ до 9,22 г/м2 у першого сорту та до 5,80 г/м2 у другого, а застосування додатково фунгіциду Імпакт збільшувало цей показник до 9,61 г/м2 та 6,17 г/м2 відповідно. Це підтверджує ефективність сумісного застосування мікродобрив та фунгіцидів, що сприяє максимальному збереженню активного листкового апарату та підвищенню фотосинтетичної продуктивності рослин, що, своєю чергою, забезпечує підвищення потенційної врожайності буряку кормового.

ОЦІНКА ВПЛИВУ ПРОТЕЇНОВОГО ПОРОШКУ З ЛИЧИНОК КОМАХ НА ЗАБІЙНІ ТА МОРФОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ ТУШ СВИНЕЙ

А. М. Безносюк, О. П. Разанова — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У сучасному свинарстві велике значення має забезпечення тварин повноцінними джерелами білка для підвищення ефективності відгодівлі та якості мʼясної продукції. Перспективним рішенням є використання кормових добавок на основі личинок комах, які вирізняються високою поживною цінністю, наявністю біологічно активних речовин і збалансованим амінокислотним складом. Мета роботи – оцінити вплив протеїнового порошку з личинок комах ProtiNOVA, отриманого з личинок комах Hermetia illucens, на продуктивні та мʼясні характеристики свиней. Дослідження проведено на тваринах генотипу F2, отриманих від схрещування свинок камборо (велика біла × ландрас) із кнурцями PIC 337. У раціоні проводили заміну соєвого протеїнового концентрату введенням протеїнового порошку з личинок комах ProtiNOVA із розрахунку 20 кг/т комбікорму до 71-ї доби. Період відгодівлі свиней тривав до 173-ї доби. Результати експерименту дозволили оцінити ефективність використання білка комах як інноваційного компонента раціону свиней. Встановлено, що включення ProtiNOVA до раціону сприяло збільшенню маси туші та виходу мʼязової тканини (на 2,4 %), одночасно знижуючи відносну частку жирової тканини на 1,2 п.п. та покращуючи показник площі «мʼязового вічка» на 12,9 %. Значущих відмінностей у відсотковому вмісті кісткової тканини між групами не виявлено. Порівняльний аналіз маси внутрішніх органів свиней засвідчив незначні відмінності між групами і відсутність негативного впливу добавки на фізіологічний стан тварин. У тварин, які отримували білкову добавку з личинок комах, спостерігали дещо більшу масу печінки, серця, селезінки, шлунка та підшлункової залози, а нирки й легені мали нижчі показники порівняно з контролем. Отримані результати свідчать, що використання білкових добавок з комах сприяє підвищенню мʼясної продуктивності свиней і може розглядатися як перспективна альтернатива традиційним джерелам білка в комбікормах без погіршення морфофункціональних характеристик туші.

ДЕЯКІ БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СВИНОМАТОК РІЗНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЙНОЇ ЦІННОСТІ

О. М. Бордун, В. І. Халак, М. О. Ільченко, О. Г. Фесенко, Б. С. Шаферівський — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень тривалості життя, тривалості племінного використання та відтворювальних якостей свиноматок великої білої породи французької селекції різної експлуатаційної цінності; на основі одержаних даних визначено економічну ефективність використання свиноматок високого (І піддослідна група), середнього (ІІ піддослідна група) та низького (ІІІ піддослідна група) рівня експлуатаційної цінності. Роботу виконано згідно з ПНД НААН № 30 «Система організаційно-технологічних рішень з адаптації тварин до зміни клімату за виробництва продукції тваринництва. Кліматично-адаптивне та органічне тваринництво». Результати досліджень свідчать, що свиноматки великої білої породи французької селекції характеризуються високими показниками тривалості життя (39,1 ± 0,94 міс), тривалості племінного використання (29,1 ± 0,80 міс), багатоплідності (11,2 ± 0,09 гол) та маси гнізда на час відлучення у віці 30 діб (76,0 ± 0,46 кг). Достовірну різницю між тваринами І (високий рівень експлуатаційної цінності) і ІІІ (низький рівень експлуатаційної цінності) піддослідних груп установлено за тривалістю життя (18,7 міс; td = 9,54), тривалістю племінного використання (19,7 міс; td = 13,77), кількістю одержаних опоросів (4,0; td = 25,00), кількістю одержаних живих поросят (51,7 гол; td = 29,37), багатоплідністю (1,2 гол; td = 5,21), масою гнізда на час відлучення у віці 30 діб (4,7 кг; td = 3,01), масою гнізда на час відлучення у віці 60 діб (11,8 кг; td = 3,24), індексом М.Д. Березовського (4,18 бала; td = 8,15). Максимальний показник збереженості поросят до відлучення у віці 30 діб (92,4 ± 1,03 %) виявлено у свиноматок ІІІ піддослідної групи. Кількість достовірних коефіцієнтів парної кореляції між адаптивно-продуктивним індексом (Кh1), тривалістю життя, тривалістю племінного використання та відтворювальними якостями свиноматок становить 100,0 %; такий біометричний показник коливається у межах від –0,363 (tr = 5,67) до +0,990 (tr = 518,76). Максимальну прибавку додаткової продукції одержано від свиноматок І піддослідної групи (високий рівень експлуатаційної цінності); вона становить +4,27 %, а її вартість дорівнює +212,51 грн/гол/опорос. Критерієм відбору свиноматок провідної групи за індексом Кh1 є його значення на рівні 84,03–137,98 бала.

ОПТИМІЗАЦІЯ ГОДІВЛІ СВИНОМАТОК ВЕЛИКОЇ БІЛОЇ ПОРОДИ

В. І. Бучковська, Ю. М. Євстафієва — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Для свиней основним джерелом енергії і протеїну є рослинні корми. Одержати високу продуктивність на зернових злакових раціонах можна лише у разі додавання до них значної кількості білкових кормів тваринного походження та білково-вітамінно-мінеральних добавок. Потреба свиней порівняно з іншими видами тварин у мінеральних речовинах підвищена, що зумовлюється швидким їх ростом і високою відтворювальною здатністю. Мета наших досліджень – вивчити вплив комбікормів, виготовлених із місцевої сировини, та кормів тваринного походження, місцевої сировини, збагаченої БВМД «Probioeuro », і комбікорму заводського виробництва ТОВ «Vetko» на масу та продуктивність поросних і лактуючих свиноматок. Дослідження проводилися в умовах ПП «Калинський ключ» с. Калиня Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Науково-господарський дослід проводили методом груп-аналогів на свиноматках великої білої породи. Годівля поросних свиноматок комбікормами, однаковими за поживністю, але різними за складом та технологією виготовлення, у відповідні фізіологічні періоди проявила схожу продуктивну дію на їх живу масу. Облік продуктивності піддослідних тварин здійснювали загальноприйнятими методами. Збагачення місцевих злакових кормів БВМД «Probio-euro» підвищує їх повноцінність за всіма поживними речовинами, що зумовлює вищу продуктивну дію корму, високу продуктивність свиноматок, ріст і розвиток поросят. Висока продуктивність годівлі свиноматок і поросят до 2-місячного віку досягається у разі використання комбікормів виробництва ТОВ «Vetko». Для забезпечення повноцінної годівлі свиноматок великої білої породи рекомендуємо використовувати БВМД «Probio-euro» виробництва ТОВ «Vetko». Під час виготовлення комбікормів із власних зернових злаків вводити до його складу 20 % для поросних, 25 % для лактуючих свиноматок.

ВПЛИВ ГУСТОТИ СТОЯННЯ СОРГО ЦУКРОВОГО НА БІОМЕТРИЧНІ ПОКАЗНИКИ В УМОВАХ ЗОНИ ПІВДЕННОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

О. А. Войняк, В. С. Кравченко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Мета цього дослідження – визначити вплив густоти стояння сорго цукрового на формування біометричних показників у зоні Південного Лісостепу України з урахуванням сортових особливостей, норм висіву та варіантів позакореневого підживлення. Особливу увагу приділено виявленню оптимальних агротехнічних параметрів, які сприяють формуванню максимальної густоти стояння рослин у фазі повної стиглості, що є критично важливим чинником підвищення врожайності. Польові дослідження проводились упродовж 2023–2025 рр. у Полтавській та Вінницькій областях. Було реалізовано багатофакторний експеримент за схемою 4 × 4 × 4 з чотирикратною повторюваністю, що включав фактори: сорт (4 варіанти), норма висіву (70, 100, 130, 160 тис. насінин/га) та варіанти позакореневого підживлення (контроль, біопрепарат, мікродобриво, комбінація). Використано методику ДСТУ 7169:2010, шкалу BBCH для фенологічного аналізу, а також програмне забезпечення Excel та Agrostat для статистичної обробки. Встановлено, що густота стояння у фазі повної стиглості істотно залежала від погодних умов, норми висіву, сорту й застосованого підживлення. У сприятливіших умовах Вінницької області густота стояння була стабільно вищою, ніж у Полтавській. Сорт Медовий забезпечував найвищу густоту (до 140 тис. рослин/га за норми висіву 160 тис. та комбінованому підживленні). Натомість Сило 700 Д показав нижчу здатність до збереження рослин. Встановлено, що застосування біопрепаратів і мікродобрив покращувало густоту на 5–9 % порівняно з контролем. У Полтавській області вищі втрати були пов’язані з пиловою ерозією та нестачею вологи. Сортові особливості суттєво впливали на збереження рослин: Медовий і Троїстий мали найвищу стабільність густоти у різних умовах. Для формування оптимальної густоти стояння сорго цукрового необхідно враховувати як агрокліматичні умови, так і сортові особливості. Найефективнішими є сорти з високою енергією проростання та стійкістю до стресових факторів, зокрема Медовий і Троїстий. Оптимальною нормою висіву для більшості сортів є 130–160 тис. насінин/га у поєднанні з позакореневим підживленням. Результати підтверджують доцільність регіоналізації агротехнологій під час вирощування сорго цукрового з метою стабільного формування густих посівів та підвищення врожайності.

ВПЛИВ ПРИПОСІВНОГО ЛОКАЛЬНОГО ВНЕСЕННЯ ОРГАНІЧНИХ МЕЛІОРАНТІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ФОТОСИНТЕЗУ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО

Т. В. Герасько, Б. М. Макарчук — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Польові дослідження проводилися в період 2023–2025 років на базі Київської спеціалізованої філії Українського інституту експертизи сортів рослин, розташованої в Білоцерківському районі Київської області. Ячмінь ярий (Hordeum vulgare L.) вирощувався за органічною технологією, де у сівозміні попередником була конюшина лучна (Trifolium pratense). Органічні меліоранти (біочар, сапропель і біогумус) вносилися у дозі 100 кг/га за допомогою сівалки під час посіву ячменю. Протягом трьох років досліджень локальне припосівне внесення біочару сприяло позитивним змінам у рості та продуктивності ячменю ярого: площа листків зростала на 6–11 %, маса рослин збільшувалася на 3–9 %, фотосинтетичний потенціал посівів підвищувався на 2–7 %, чиста продуктивність фотосинтезу – на 3–6 %, а урожайність зерна показувала приріст на 2–5 % порівняно з контрольним варіантом, де органічні меліоранти не застосовувалися. Локальне припосівне внесення сапропелю позитивно вплинуло на агробіологічні показники ярого ячменю. Зокрема, спостерігалося збільшення площі листкової поверхні рослин на 8–13 %, сирої маси – на 8–12 %, фотосинтетичного потенціалу посівів – на 5–9 %, а також урожайності – на 7–11 %. Проте його внесення не спричинило значних змін у показнику чистої продуктивності фотосинтезу по сортах КВС Кріссі та Абсолют, хоча за сортом Командор була помічена тенденція до покращення – на 5 %. Застосування біогумусу під час посіву виявило найбільш виражений вплив (порівняно з біочаром і сапропелем) на показники інтенсивності фотосинтезу й урожайність ячменю ярого. Площа листкової поверхні ячменю ярого збільшувалася на 13–21 %; накопичення біомаси – на 12–21 %; фотосинтетичний потенціал посівів – на 9–14 %; урожайність зерна – на 12–19 % порівняно з контрольним варіантом без органічних меліорантів. Біогумус істотно підвищував рівень чистої продуктивності фотосинтезу по сорту Командор – на 21 %, тоді як по сортах КВС Кріссі та Абсолют була лише тенденція до збільшення – на 3–5 %. Розмір листкової поверхні мав суттєвий позитивний кореляційний зв’язок (r = 0,89–095) із врожайністю ячменю ярого впродовж усіх періодів вегетації, за винятком колосіння та воскової стиглості, коли кореляція була незначна й помірна (r = 0,05–0,35). Розмір листкової поверхні і сира вага рослин ячменю ярого також були тісно пов’язані позитивним кореляційним зв’язком (r = 0,73–0,99). Накопичення біомаси рослин мало сильну позитивну кореляцію з урожайністю ячменю ярого (r = 0,91–0,99) упродовж усіх фаз вегетації. Фотосинтетичний потенціал посіву був суттєво пов’язаний з урожайністю ячменю ярого (r = 0,97) і слабо корелював із чистою продуктивністю фотосинтезу (r = -0,17). Чиста продуктивність фотосинтезу мала невелику кореляцію з урожайністю ячменю ярого у цьому дослідженні (r = 0,28). Результати цього дослідження мають служити для покращення та прискорення впровадження органічної технології вирощування ячменю ярого.

ОЦІНЮВАННЯ СТІЙКОСТІ СОРТІВ СОЇ ДО МІКОЗІВ ЗА ОРГАНІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ

Н. В. Грицюк, Т. М. Тимощук, А. В. Бакалова, Г. В. Рибіцька — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто питання, пов’язані з виробництвом екологічно безпечної продукції сої із застосуванням елементів органічного землеробства. Метою досліджень було вивчення стійкості органічних сортів сої до фузаріозної кореневої гнилі, аскохітозу, пероноспорозу в умовах центрального Полісся України. Дослідження проводили упродовж 2023–2024 років у виробничих посівах ТОВ «Агровест-Груп». Мікрофлору насіння сої визначали згідно з ДСТУ 4138-2002. Для визначення оцінки стійкості у фазі початку формування насіння до аскохітозу, пероноспорозу застосовували візуальний метод за симптомами хвороби. У процесі здійснення поставлених завдань вивчали 6 сортів сої органічного походження зарубіжної селекції, які занесено до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Встановлено, що найбільше насіння сої було заселено грибами Alternaria sp., і становило залежно від сорту від 3,8 до 15,3 %. Сприйнятливими сортами до цих грибів були Атакама, ступінь ураження –15,3 %, Ахілея – 14,6 %. Поширення грибів родів Fusarium sp. спостерігали на рівні 0,2–1,5 %, Peronosporasp. – 1,0–10,8 %. Сприйнятливими до фузаріозної інфекції виявилися сорти Сфінкса – 1,5 % та Ахілея – 1,2 % інфікованого насіння. Нестійкими сортами до збудників Peronospora sp. були Ахілея – 10,8 % та Атакама – 8,1 %. Відносно стійкими до аскохітозу хвороби виявилися сорти Страйв, розвиток хвороби становив 11,0 %, Командор – 12,3 %, та Ахілея – 13,6 %. Сорти Віола, Сфінкса, Атакама є не стійкими до аскофітозу, розвиток хвороби становить у межах 14,4–19,0 %, поширення – 39,7–43,3 %. Відносну стійкість до пероноспорозу мали сорти сої Командор (розвиток хвороби – 6,0 %, поширення хвороби – 15,6 %), Ахілея (8,3 %, 21,4 %), Страйв (8,8 %, 24,0 %). Всі досліджувані сорти сої є біологічно не стійкими проти хвороб грибної етіології. Відносно стійкими до аскохітозу виявилися сорти Страйв, розвиток хвороби становив 11,0 %, Командор – 12,3 % та Ахілея – 13,6 %. До фузаріозної кореневої гнилі стійкість виявили сорти Страйв, Командор, Ахілея. Залежно від сорту урожайність змінювалась у середньому за роки досліджень від 2,02 до 3,05 т/га. Найбільший приріст врожаю зерна сої отримали під час вирощування сортів Ахілея і Страйв, де прибавка становила відповідно 0,83 і 0,45 т/га, що на 37,4 і 20,3 % більше порівняно із сортом-стандартом Віола.

ВПЛИВ ПОЛЕЗАХИСНИХ ЛІСОСМУГ НА ДИНАМІКУ УРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА КУКУРУДЗИ

І. М. Дідур, О. П. Ткачук, Г. В. Панцирева — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

podУ сучасних реаліях агролісомеліоративна інфраструктура полезахисних насаджень в Україні демонструє недостатню ефективність. Це підтверджується низькою врожайністю сільськогосподарських культур у роки з несприятливими кліматичними умовами. Зважаючи на наслідки глобального потепління, майже кожен аграрний рік стає екстремальним, тому функціональний потенціал полезахисних лісосмуг може бути значно посилений. Водночас на сьогодні майже відсутні дослідження, які б уточнювали межі впливу полезахисних лісосмуг на врожайність сільськогосподарських культур у контексті змін клімату. Отже, запропоновані нами завдання набувають особливої актуальності. Мета роботи – дослідити вплив основних та допоміжних продувних полезахисних лісосмуг на врожайність зерна кукурудзи залежно від віддалі насаджень. Визначено види полезахисних лісосмуг (основні, допоміжні), що примикають до посівів кукурудзи, їх біометричні характеристики: кількість рядів, віддаль дерев у рядах та між рядами, висоту дерев і обхват стовбура. Встановлено динаміку густоти, висоти, показники індивідуальної продуктивності: кількість початків на рослині, їх висоту і діаметр та урожайність зерна кукурудзи на різній відстані від основних і допоміжних полезахисних лісосмуг. Найбільшу врожайність зерна кукурудзи зафіксовано на відстані 300 метрів від основної продувної полезахисної лісосмуги, що на 21,0 % перевищує показник на відстані 500 метрів. Стабільно високі результати врожайності спостерігались у зоні 100–300 метрів від основної лісосмуги. У середньому врожайність кукурудзи поблизу основної лісосмуги була на 22,6 % вищою порівняно з ділянками біля допоміжної продувної лісосмуги. Максимальна врожайність зерна біля допоміжної лісосмуги зареєстрована на відстані 100 метрів, після чого спостерігалося поступове зниження цього показника.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ КУКУРУДЗИ ЗА РІЗНИХ СИСТЕМ МІНЕРАЛЬНОГО ЖИВЛЕННЯ ТА СТИМУЛЯТОРІВ РОСТУ

В. П. Іващук, К. С. Небаба — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Ефективність поєднання різних систем мінерального живлення зі стимуляторами росту для окремих гібридів кукурудзи залишається не досить вивченою, особливо з огляду на сучасні агрокліматичні виклики та необхідність підвищення продуктивності за умов зменшення антропогенного навантаження. Тому дослідження оптимальних комбінацій гібридів, добрив і стимуляторів росту є актуальним для наукового обґрунтування ефективних і ресурсозберігаючих технологій вирощування кукурудзи. У статті наведено результати трирічних польових досліджень (2023–2025 рр.), спрямованих на вивчення впливу гібридних особливостей, систем мінерального живлення та застосування стимуляторів росту на врожайність зерна кукурудзи в умовах Лісостепу Західного. Дослідження проводили на опідзолених чорноземах Хмельницької області з використанням середньораннього гібриду Pioneer P8834 та середньостиглого гібриду КВС Олтеніо. У досліді вивчали базове мінеральне удобрення (Поліфоска 8:24:24), його поєднання з різними нормами КАС (150 і 300 кг/га), а також ефективність застосування стимуляторів росту Sterk BIO та AMINO. Встановлено, що рівень урожайності істотно залежав від погодних умов років досліджень, гібридних особливостей та інтенсивності системи живлення. Найнижчі показники врожайності формувалися на контрольних варіантах без застосування стимуляторів росту, тоді як їх використання забезпечувало стабільний приріст урожайності незалежно від фону мінерального живлення. Найбільший ефект відзначено на варіантах із застосуванням стимулятора AMINO. Підвищення норми азотного живлення за рахунок внесення КАС зумовлювало істотне зростання врожайності зерна обох гібридів, а максимальні показники були отримані за норми КАС 300 кг/га у поєднанні зі стимуляторами росту. Гібрид КВС Олтеніо у всіх варіантах досліду перевищував за урожайністю Pioneer P8834, що свідчить про його вищий генетичний потенціал продуктивності. Отримані результати свідчать про позитивний вплив інтегрованих систем живлення та стимуляторів росту на продуктивність гібридів кукурудзи, причому більш високі показники урожайності спостерігалися у середньостиглого гібриду КВС Олтеніо порівняно зі середньораннім P8834. Значення НІР05 для факторів А (гібрид), В (мінеральне живлення) та С (стимулятори росту) підтверджують статистично значущий ефект більшості досліджуваних факторів та їх комбінацій на врожайність.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНГІЦИДІВ ТА МІКРОДОБРИВ ПРОТИ ХВОРОБ ПЕРІОДУ ВЕГЕТАЦІЇ СОНЯШНИКУ

І. В. Качинська, В. М. Григор’єв — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті наведено результати досліджень із комплексного застосування мікродобрив та фунгіцидів для визначення їх впливу на розвиток основних хвороб періоду вегетації гібридів соняшнику в умовах південної частини Лісостепу Західного. За досліджувані роки на рослинах соняшнику спостерігали прояв десяти хвороб грибного походження, проте найбільше поширення та розвиток мали септоріоз – розвиток на варіантах без застосування пестицидів у фазі наливу зерна (ВВСН 75) 31,3–33,7 %, фомоз – 8,1–8,9 %, іржа 17,6–25 %, та в 2025 році біла гниль кошиків 7,3–9,1 %. Кліматичні умови вегетаційного періоду 2023–2025 рр. відрізнялися за кількістю опадів протягом вегетаційного періоду та температурними особливостями, що в значній мірі впливало на розвиток хвороб соняшнику. Найбільш сприятливим для поширення хвороб виявився 2025 рік з надмірно високою кількістю опадів. Ефективність дії фунгіциду Фокс – 0,8 л/га за обприскування в фазі зірочки (ВВСН 51), у фазі повного цвітіння (ВВСН 65) проти септоріозу становила – 86,1–87,5 %, фомозу 85,1–89,1 %, іржі 87,2–90,6 %. У фазі наливу насіння (ВВСН 75) внаслідок повторного зараження спорами грибів ефективність фунгіциду проти септоріозу знизилась до 64,2–66,3 %, фомозу 63,9–70,7 %, іржі 63,2–65,4 %. Друге внесення фунгіциду Пропульс дозволило в значній мірі проконтролювати розвиток всіх хвороб. Так ефективність дії проти септоріозу становила 88,5–90,2 %, фомозу 90,5 – 91,4 %, іржі – 90,3–91,2 %, білої гнилі кошиків – 76,2–80,2 %. Серед досліджуваних гібридів ЛГ5478, НК Бріо та Каньйон істотної різниці в ураженні септоріозом та фомозом не виявлено. Гібрид Каньйон менше уражувався іржею – розвиток 17,6 %, тоді як гібриди ЛГ5478 та НК Бріо на 23,0 та 25 %, відповідно. Поєднання фунгіцидного обприскування з листковим підживленням мікродобривом Соняшник Аміно Хелат дозволило підвищити ефективність дії фунгіцидів у фазі наливу насіння (ВВСН 75) за одноразового внесення фунгіцидів на 7,9–15,2 %, а за дворазового внесення на 3,1–5,6 %. Дворазове листкове підживлення мікродобривом Соняшник Аміно Хелат на 13,6–18,4 % та 4,2–7,2 %.

ВПЛИВ ГЕРБІЦИДІВ НА СЕГЕТАЛЬНУ РОСЛИННІСТЬ АГРОФІТОЦЕНОЗУ КУКУРУДЗИ

О. Т. Кобернюк, В. А. Тарасюк, О. О. Ровінська — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Важливим агротехнічним заходом під час вирощування кукурудзи є ефективний захист посівів від бур’янів. Польові дослідження з вивчення забур’яненості агрофітоценозу кукурудзи здійснювались впродовж 2023–2024 років у науково-дослідному центрі «Поділля» Закладу вищої освіти «Подільський державний університет». У посівах гібриду кукурудзи ДУБЛІККС було виявлено 14 видів однорічних бур’янів та 8 видів багаторічних бур’янів. У структурі малорічних бур’янів переважали ярі пізні – 45 % (щириця звичайна (Amaranthus retroflexus L.), нетреба звичайна (Xanthium strumarium L.), амброзія полинолиста (Ambrosia artemisiifolia L.), мишій сизий (Setaria glauca L.), молочай-сонцегляд (Euphorbia helioscopia L.), плоскуха звичайна (Echinochloa cruss-galli (L.) Roem.), і ярі ранні – 32 % (гірчак почечуйний (Polygonum persicaria L.), лобода біла (Chenopodium album L.), гірчиця польова (Sinapis arvensis L.) та ін.). Серед багаторічних бур’янів найбільш поширені були коренепаросткові (берізка польова (Convolvulus arvensis L.) та осот рожевий (Cirsium arvense L.)), кореневищні (пирій повзучий (Elytrigia repens L.) та хвощ польовий (Equisetum arvense L.). Незначну частку видового складу бур’янів займали багаторічні стрижнекореневі бур’яни (полин звичайний (Artemisia vulgaris L.) та щавель кінський (Rumex confertus Willd. L.). З урахуванням різних типів забур’яненості посівів вивчалось поєднання ґрунтових і страхових гербіцидів. У результаті досліджень виявлено, що страхові гербіциди забезпечують вищу урожайність, ніж ґрунтовий гербіцид Примекстра TZ Голд 500 SC. При цьому ефективність їх у поєднанні з ґрунтовим гербіцидом значно підвищується, що забезпечило підвищення урожайності на 0,26–0,97 т/га у 2023 році та на 0,07–0,77 т/га у 2024 році. Найбільш ефективного контролю сегетальної рослинності агрофітоценозу кукурудзи було досягнуто у разі застосування страхових гербіцидів Лаудіс та Елюміс у поєднанні з ґрунтовим гербіцидом Примекстра TZ Голд 500 SC, що забезпечувало контроль ярих ранніх бур’янів на 94–100 %, ярих пізніх – на 85–100 %, багаторічних бур’янів – на 82–100 % та максимальну урожайність на рівні 11,0–14,29 т/га.

ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПОРОСЯТ ЗА РАННЬОГО ВІДЛУЧЕННЯ ШЛЯХОМ ЗАСТОСУВАННЯ РІДКИХ ЗАМІННИКІВ МОЛОКА ТА ПРЕСТАРТЕРІВ

О. А. Коваленко, А. В. Лихач — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Забезпечення продовольчої безпеки зумовлює необхідність підвищення продуктивності свинарства шляхом упровадження інноваційних технологій. Ефективним підходом є скорочення підсисного періоду і раннє відлучення поросят у 21-добовому віці, що підвищує інтенсивність використання свиноматок й оптимізує роботу маточників. Водночас раннє відлучення супроводжується поствідлучним стресом, порушеннями травлення і зниженням резистентності, зумовленими незрілістю ферментативної системи й чутливістю слизової тонкого кишківника до різкої зміни типу годівлі. У статті представлено результати науково-господарського досліду з оптимізації технології вирощування поросят-сисунів генотипу ♀(ВБ × Л) × ♂«PIC 410» за раннього відлучення (21-a доба). Обґрунтовано доцільність впровадження «технологічного містка» у формі рідкої підгодівлі для нівелювання «поствідлучного стресу». Досліджено вплив алгоритму поетапного привчання молодняку до рослинних кормів, що включав ручну випойку замінника молока «Piglait Blue» (3–12-а доба) та рідкого престартера (12–22-а доба). Встановлено, що застосування рідкої фази підгодівлі забезпечило статистично вірогідне (P < 0,001) зростання середньодобових приростів на 16,6 % (189,50 г проти 162,50 г у контролі). Найбільш показовим індикатором ефективності став показник живої маси гнізда під час відлучення, який у дослідній групі досяг 66,91 кг, що на 15,2 % перевищує результат контролю. Використання рідкої підгодівлі дозволило підвищити збереженість поросят на 3,19 % і скоротити кількість випадків аліментарної діареї у 3,75 раза (з 30 до 8 випадків) завдяки поступовій адаптації ферментної системи. Етологічний моніторинг підтвердив прискорення адаптації поросят до споживання додаткового корму: перші підходи до годівниці зафіксовано на 2,2 доби раніше (P < 0,05), а загальний час споживання корму зріс у 2,5 раза (P < 0,01). Доведено, що прецизійна годівля рідкими продуктами є ключовим фактором реалізації генетичного потенціалу сучасних гіперплідних генотипів свиней в умовах промислових комплексів. Перспективи подальших досліджень полягають у моніторингу динаміки росту та конверсії корму піддослідних тварин на етапах дорощування і відгодівлі для визначення пролонгованого впливу рідкого старту.

ПРОДУКТИВНІСТЬ ГІБРИДІВ СОНЯШНИКУ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ

К. К. Куртєв, В. А. Руденко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Дослідження проведено в умовах південного Степу Роздільнянського району Одеської області на полях ТОВ «Колос» протягом 2023–2025 рр. Порівнювали чотири системи ґрунтообробітку: 1) стерньовий культиватор Horsch Tiger 6MT; 2) Verti-till обробіток агрегатом Salford 7000; 3) дискатор Qualidisc 7000 як контроль; 4) прямий висів Mzuri Pro-til із Strip-till. Системи вивчали на фоні Classic-технології (гібрид NK Kondi) та Clearfield (гібрид P64LP130). Мета – детальне вивчення формування генеративних органів соняшнику та оцінка індивідуальної й популятивної продуктивності. Основні методи: динамічний облік приквітників, трубчастих квіток, повноцінних насінин, розрахунок біологічної урожайності та її порівняння з фактичною. Закладка органів починається у фазі 4–6 пар листків. Оптимальний кошик має діаметр 20–25 см і близько 1500 насінин. Суцвіття включає язичкові квітки та трубчасті (фертильні) з протерандрією, що запобігає самозапиленню. Цвітіння триває 20–30 діб. Кількість приквітників становила 21,7–22,2 шт./рослину з перевагою Clearfield-технології та систем Verti-till, Striptill. Кількість трубчастих квіток – 1464–1594 шт., повноцінних насінин – 941–1157 шт., реалізація потенціалу – 62,7–71,5 %. Технологія Classic переважала за квітками (+13,6 %) та насінинами (+7,3 %). Системи Strip-till і Verti-till забезпечували найвищу реалізацію (+7,4–8,2 % над контролем) та мінімальну пустозерність (28,6–30,3 %). Біологічна урожайність коливалась у межах 2,29–2,95 т/га з перевагою Classic на 6,0 %. Фактична урожайність (за вологості 7–10 % та засміченості 3–5 %) – 1,39–3,30 т/га. У сприятливих роках 2023–2024 Classic давала перевагу 10,8 % (2,94 проти 2,65 т/га). У посушливому 2025 р. Clearfield переважала на 17,3 %. Максимальну урожайність формував Strip-till в усі роки з прибавкою 10,2–27,0 % залежно від умов і технології. Реальна продуктивність соняшнику досягає лише 65–70 % від потенційної. Рівень реалізації залежить від погодних умов року та технологічних заходів. Інноваційні системи обробітку оптимізують ріст і розвиток рослин, сприяють формуванню потужного кошика та підвищують посухостійкість. Приквітники слугують раннім маркером продуктивності. Результати дозволяють рекомендувати Classic-технологію на родючих полях, Clearfield – у разі високої забур’яненості та дефіциту вологи. За обох технологій Strip-till і Verti-till забезпечують найкращі показники, особливо в посушливих умовах Півдня України. Перспективи подальших досліджень: оцінка впливу технологій на олійність насіння, економічну ефективність, екологічну стійкість; порівняння з іншими гібридами та аналіз довгострокового впливу на ґрунт.

ВПЛИВ ТЕМПЕРАТУРНИХ АНОМАЛІЙ НА ПОТРЕБУ У ЗРОШЕННІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР

О. О. Ласло, К. С. Панченко, Л. Г. Марініч — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено питання прогнозу потенційної евапотранспірації (ЕТ₀) і температурних змін літнього періоду (червень–серпень) 2023–2030 рр., враховуючи водоспоживання сільськогосподарських культур та індекс посухи SPEI. Підвищення температури повітря, особливо в літній період, суттєво впливає на водний баланс агроекосистем, зумовлюючи зростання випаровування з поверхні ґрунту та транспірації рослин. Встановлено, що підвищення середньої літньої температури на 0,3–0,5°C щороку призводитиме до збільшення ЕТ₀ з 18,74 мм у 2026 році до 23,41 мм у 2030 році, що відображає посилення випаровуваності та дефіцит ґрунтової вологи. Дослідженнями встановлено, що коефіцієнти водоспоживання культур (Kc) зростатимуть: кукурудза з 0,81 до 0,85, соя з 0,71 до 0,75, овочі з 1,01 до 1,05, що у сукупності з підвищенням ЕТ₀ збільшуватиме потребу у зрошенні: кукурудза – 15,18–19,9 мм, соя – 13,31–17,56 мм, овочі – 18,93–24,58 мм. Дослідженнями також встановлено, що зменшення значень індексу SPEI від –0,5 до –2,5 підсилюватиме водний стрес та збільшуватиме потенційну евапотранспірацію на 5–25 %, що вказує на зростання ризику літніх посух у регіоні. Результати досліджень дають підставу рекомендувати застосування адаптивних та водозберігаючих технологій поливу, інтеграцію агрометеорологічного прогнозування з управлінням водними ресурсами та пріоритетне забезпечення овочевих культур у критичні фази розвитку. Встановлено, що зрошення стає необхідним агротехнічним заходом уже з 2027–2028 рр., а до 2029–2030 рр. формуються кліматично напружені літні умови, близькі до південних степових. Перспективними є подальші дослідження щодо оцінки ефективності різних систем поливу, впровадження краплинного та мікрозрошення, розвитку кліматично орієнтованих моделей водокористування та інтеграції агрометеорологічного прогнозування з управлінням меліоративними системами для підвищення стійкості агроекосистем Полтавської області до зростаючих температурних аномалій і посух.

ВПЛИВ КОМПЛЕКСНОЇ КОРМОВОЇ ДОБАВКИ СОРБЦІЙНО-ГЕПАТОПРОТЕКТОРНОЇ ДІЇ НА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ КРОВІ РЕМОНТНИХ СВИНОК

Л. Г. Леньков — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Інтенсивне промислове свинарство підвищує вимоги до вирощування ремонтних свинок, адже їхній метаболічний і фізіологічний стан визначає подальшу їх продуктивність в якості основного маточного стада. Ключову роль у гомеостазі відіграють печінка й нирки, функцію яких об’єктивно відображають біохімічні показники крові. Ставилося за мету оцінити вплив комплексної кормової добавки «Гепасорбекс» у дозі 1500 г/т комбікорму на біохімічні показники крові ремонтних свинок як інтегральні маркери функціонального стану печінки та інтенсивності обмінних процесів. Дослідження проводили на клінічно здорових ремонтних свинках поєднання велика біла × ландрас, яких утримували в умовах промислової технології приватно-орендного підприємства «Вікторія» Баштанського району Миколаївської області. Тварин було розподілено на контрольну групу, що отримувала стандартний раціон, та дослідну групу, до раціону якої вводили «Гепасорбекс», у кожній по 40 голів. У віці 190 діб у п’яти тварин з кожної групи визначали біохімічні показники сироватки крові. Встановлено, що використання «Гепасорбексу» сприяло покращенню синтетичної функції печінки, що підтверджується підвищенням вмісту альбумінів з 24,42 до 27,80 г/л (p < 0,05) та загального білка з 54,24 до 58,49 г/л (p < 0,05). Виявлено виражений позитивний вплив на пігментний обмін: концентрація загального білірубіну знизилася з 7,49 до 2,64 мкмоль/л (p < 0,001), прямого – з 1,80 до 0,79 мкмоль/л (p < 0,05), а активність лужної фосфатази нормалізувалася (173,34 → 115,85 од./л; p < 0,01). Застосування добавки супроводжувалося стабілізацією ферментативної активності печінки, що проявлялося зниженням активності аспартатамінотрансферази та оптимізацією індексу де Рітіса (1,26 → 0,84). У дослідній групі відзначено покращення енергетичного та ліпідного обміну, зокрема підвищення концентрації глюкози у межах фізіологічної норми і зниження вмісту холестерину на 38,4 % (p < 0,01). Концентрація креатиніну підвищилася до референтних значень (91,84 → 141,45 мкмоль/л; p < 0,01), що свідчить про інтенсифікацію обмінних процесів без ознак порушення функції нирок. Отже, включення комплексної кормової добавки «Гепасорбекс» у раціони ремонтних свинок є доцільним як ефективний засіб метаболічної підтримки та стабілізації функціонального стану печінки в умовах інтенсивного свинарства.

АГРОЕКОЛОГІЧНО ОБҐРУНТОВАНЕ АЗОТНО-МІКРОЕЛЕМЕНТНЕ ЖИВЛЕННЯ КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ

Р. О. М’ялковський, Ю. В. Хмелянчишин, Д. П. Плахтій, В. В. Лапчинський — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Підвищення продуктивності кукурудзи залишається одним з ключових завдань сучасного рослинництва, особливо в умовах Західного Лісостепу України, де кліматичні та ґрунтові умови обмежують реалізацію генетичного потенціалу гібридів. Одним із головних факторів, що визначають урожайність та якість зерна, є система живлення, зокрема забезпечення рослин достатньою кількістю азоту та мікроелементів. Недостатнє або неправильне внесення добрив призводить до зниження продуктивності та погіршення якості продукції, тоді як надмірне використання мінеральних добрив підвищує ризик негативного впливу на довкілля. Мета дослідження полягала у визначенні ефективності різних варіантів азотно-мікроелементного живлення та стимуляторів росту на врожайність кукурудзи різних груп стиглості – Фернандо (ФАО 260), Лауро (ФАО 300) та Акустика (ФАО 350) у 2022–2024 роках. Результати досліджень показали, що контрольні ділянки без добрив мали найнижчу врожайність – 9,13–9,78 т/га. Внесення КАС 30 забезпечило приріст на 0,5–0,7 т/га, додавання цинку – додатково 0,2–0,3 т/га, а комплексне застосування КАС і стимулятора росту «Авангард Кукурудза» дало приріст до 1,0–1,2 т/га, демонструючи високу ефективність комбінованого живлення. Середньо- та пізньостиглі гібриди проявляли більший абсолютний приріст урожайності порівняно з ранньостиглим, проте внесення добрив мало більший практичний ефект, ніж генетичні відмінності. Статистичний аналіз підтвердив достовірність результатів, а максимальний ефект спостерігався у роки з оптимальними погодними умовами. Раціональне азотно-мікроелементне живлення дозволяє підвищити врожайність і якість зерна, ефективно використовувати добрива та мінімізувати їх негативний вплив на довкілля. Таким чином, застосування комбінованої системи живлення, що включає КАС, мікроелементи та стимулятори росту, є ефективним та екологічно безпечним методом підвищення продуктивності кукурудзи в умовах Західного Лісостепу України, забезпечуючи синергію між агротехнічною ефективністю та збереженням природних ресурсів.

ВПЛИВ АГРОТЕХНІЧНИХ ПРИЙОМІВ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ОЗИМОГО ЧАСНИКУ

В. І. Овчарук, Є. О. Сенченко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Підвищення врожайності озимого часнику є одним із пріоритетних напрямів розвитку овочівництва України, оскільки ця культура має високу продовольчу, лікувально-профілактичну та експортну цінність. За умов змін клімату та нестабільності погодних факторів особливої актуальності набуває вдосконалення технології вирощування з урахуванням ґрунтово-кліматичних особливостей регіонів. Недостатня адаптація агротехнічних заходів до конкретних умов господарства призводить до погіршення перезимівлі рослин, зниження польової схожості, формування дрібних цибулин та зменшення товарної врожайності. У зв’язку з цим виникає необхідність наукового обґрунтування комплексу прийомів, що забезпечують стабільне формування високопродуктивних насаджень озимого часнику. Дослідження проводилося методом польового багатофакторного експерименту з варіюванням строків садіння, глибини загортання зубків, схем розміщення рослин та систем мінерального живлення. Дослід закладали за загальноприйнятими методиками овочівництва з дотриманням принципів повторності та випадковості розміщення варіантів. У процесі вегетації визначали біометричні показники рослин, ступінь перезимівлі, інтенсивність росту. Після збирання врожаю здійснювали структурний аналіз: масу цибулини, кількість і масу зубків, частку товарної продукції. Статистичну обробку результатів проведено методом дисперсійного аналізу з визначенням рівня достовірності отриманих даних. За результатом дослідження встановлено, що оптимальні строки садіння сприяють формуванню добре розвиненої кореневої системи восени та забезпечують високий відсоток перезимівлі рослин. Раціональна глибина загортання зубків позитивно впливає на вирівняність сходів і стійкість до несприятливих зимових умов. Найвищі показники врожайності отримано за поєднання оптимального строку садіння з удосконаленою схемою розміщення рослин та збалансованою системою мінерального живлення. Застосування рекомендованих норм добрив сприяло збільшенню середньої маси цибулини, підвищенню частки товарної продукції та покращенню її якісних характеристик. Визначено найбільш ефективний комплекс агротехнічних прийомів, який забезпечує стабільне зростання продуктивності культури. За результатом дослідження науково обґрунтовано доцільність комплексної оптимізації строків садіння, глибини загортання зубків, схеми розміщення рослин та системи удобрення. Їх поєднання дозволяє підвищити врожайність, покращити товарні та якісні показники продукції й забезпечити зростання економічної ефективності вирощування озимого часнику в умовах Південно-Західного Лісостепу України.

ВПЛИВ СТРОКІВ ТА НОРМ ВНЕСЕННЯ БІОСТИМУЛЯТОРІВ-АНТИСТРЕСАНТІВ НА ФОТОСИНТЕТИЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬ СОЇ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

О. В. Овчарук, А. В. Ороховський, К. О. Овчарук, С. Секрієру, О. А. Скриник — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У сучасному виробництві зернової продукції серед зернобобових культур вагоме місце в структурі посівних площ посідає соя, яка визначає рівень виробництва рослинного білка в Україні. На цей час сою відносять до найбільш затребуваних стратегічних культур, що задовольняють потреби людства в рослинному білку та олії. У статті висвітлено результати досліджень, за якими було встановлено основні аспекти, що впливають на формування фотосинтетичної діяльності агрофітоценозів сортів сої залежно від застосування біостимуляторів антистресантів за умов зміни клімату. Відмічено, що вищі показники фотосинтетичної діяльності були сформовані у сої сорту Ментор за умови двократної обробки біостимулятором Вуксал БІО Аскофол (WUXAL) та АЛЬГУМ ПЛЮС / ALHUM PLUS (Smart Grow) у період проведення досліджень 2023–2025 роки. Найвищі показники в період «бутонізація – цвітіння» відмічено на варіанті з внесенням біостимулятора Вуксал БІО Аскофол в період 2 міжвузлів (ВВСН 14) та бутонізації (ВВСН 55) з нормою 1,0 л/га – 51,1 тис. м2/га, що на 4,9 тис. м2/га перевищило показник на варіанті без внесення біостимуляторів. Внесення менших норм препарату знижувало показники площі листової поверхні: з нормою 0,5 л/га на 1,4 тис. м2/га, з нормою 0,7 л/га на 0,5 тис. м2/га. Внесення біостимулятора Альгум плюс забезпечувало показники площі листковової поверхні на рівні 49,2 тис. м2/га на варіанті з нормою 1,0 л/га, що переважав на 3,0 тис. м2/га варіант без внесення біостимулятора. Різниця між застосуванням препарату Вуксал БІО Аскофол становила 1,9 тис. м2/га порівняно з Альгум плюс. Найвищий показник на варіантах сорту Сірелія становив 48,4 тис. м2/га із застосуванням Вуксал БІО Аскофол, що на 4,8 тис. м2/га переважав варіант без застосування біопрепаратів та лише 0,3 тис. м2/га від внесення Альгум плюс. Фотосинтетичний потенціал сортів сої різнився від застосування біостимуляторів в нормі внесення 1,0 л/га на 0,27 млн м2/га × діб більше на варіанті внесення Вуксал БІО Аскофол та 0,16 млн м2/га × діб на варіанті внесення Альгум плюс сорту Ментор. Найбільша продуктивність фотосинтезу була в період «цвітіння – налив зерна», чиста продуктивність фотосинтезу була в межах: у сорту Ментор 1,91–2,23 г/м2, у сорту Сірелія 1,83–2,16 г/м2, залежно від варіанта досліду. Застосування біостимулятора Вуксал БІО Аскофол на посіві сорту Ментор забезпечив найбільший приріст сухої речовини за внесення в період 2 міжвузлів (ВВСН 14) + бутонізація (ВВСН 55), і відповідно до норми внесення цей показник становив: 0,5 л/га – 16,34 г/рослину; 0,7 л/га – 16,52 г/рослину; 1,0 л/га – 16,83 г/рослину, що на 1,66, 1,84 та 2,15 г/рослину переважало варіант без внесення біостимуляторів.

ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ КОРЕНЕПЛОДІВ МОРКВИ

В. Д. Паламарчук, Є. В. Нахтман — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено результати вивчення впливу асортименту сортів та гібридів, мікоризації насіння на показники економічної та енергетичної ефективності вирощування коренеплодів моркви столової в умовах Правобережного Лісостепу України. Метою дослідження є оцінка економічної та енергетичної ефективності вирощування коренеплодів моркви залежно від асортименту сортів та гібридів та мікоризації насіння бактеріальним препаратом Мікофренд в умовах Лісостепу Правобережної України. Методи досліджень: польовий, візуальний, лабораторний, порівняльно-розрахунковий, метод спостереження та експерименту. Експериментальні дослідження проводились у 2023–2025 роках у відкритому ґрунті з використанням різних сортів та гібридів моркви середньостиглої групи стиглості. Сівбу проводили гребеневим способом за стрічковою схемою 20 + 50 см. Перед висіванням на досліджуваних варіантах насіння гібридів Болівар F1 та Олімпо F1 обробляли мікоризоутворювальним препаратом Мікофренд у нормі 20 г/кг насіння. Спостереження й обліки, оцінку енергетичної та економічної ефективності застосування досліджуваних елементів технології виконували відповідно до загальноприйнятих методик. Результати. Найвищі показники вартості валової продукції отримано в гібриду Олімпо F1 (520 200 грн/га) та сорту Кампіно (505 800 грн/га), які також забезпечили максимальний умовний чистий прибуток –133 350,5 грн/га та 119 489,1 грн/га відповідно. Рівень рентабельності в цих варіантах досягав 34,5 і 30,9 %. Застосування мікоризації насіння в досліджуваних гібридів моркви забезпечило досягнення найвищих показників економічної ефективності: валова продукція для Болівар F1 становила 446,4 тис. грн/га, для Олімпо F1 – 546,3 тис. грн/га; умовний чистий прибуток – 59,2122 та 158,9505 тис. грн/га відповідно; рівень рентабельності – 15,3 та 41,0 %, за найнижчої собівартості вирощеної продукції – 7806,2 та 6381,4 грн/т. Найвищі значення коефіцієнта енергетичної ефективності зафіксовано в гібрида Олімпо F1 – 1,089 та в сорту Кампіно – 1,070, застосування мікоризації насіння забезпечувало значення коефіцієнта енергетичної ефективності у гібридів Болівар F1 та Олімпо F1 на рівні 0,918 та 1,104 відповідно. Висновки. Встановлені найкращі показники економічної ефективності й енергетичного коефіцієнта в гібрида Олімпо F1 та в сорту Кампіно. Застосування мікоризації насіння бактеріальним препаратом Мікофренд не спричиняє значного збільшення виробничих витрат на проведення агрозаходу, водночас забезпечує підвищення загальної врожайності коренеплодів на 2,0–2,7 т/га, збільшення товарності на 3,1–4,8 % та покращення рентабельності на 4,1–6,6 % порівняно з контролем (без мікоризації насіння). Найвищі значення енергетичного коефіцієнта спостерігалися в разі обробки насіння бактеріальним препаратом Мікофренд у гібридів Болівар F1 (0,918) та Олімпо F1 (1,104).

ЗБЕРЕЖЕННЯ РОСЛИН ТА ДИНАМІКА НАКОПИЧЕННЯ СУХОЇ РЕЧОВИНИ В ПОСІВАХ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ

В. В. Паращук, А. В. Рудь — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.) – цінна лікарська рослина, яка широко використовується офіційною та народною медициною як в Україні, так і в Європі. Лікарською сировиною рослини є суцвіття, що характеризуються протизапальними, бактерицидними, гіпотензивними, седативними, кардіотонічними та іншими властивостями. У статті розглянуто питання окремих аспектів вирощування нагідок лікарських з урахуванням впливу сортових особливостей і способів застосування регуляторів росту рослин. Крім того, наведено результати досліджень наукової спільноти щодо впливу основних агротехнічних заходів під час вирощування календули в різних ґрунтово-кліматичних умовах України. Мета наших досліджень полягала у встановленні впливу способів застосування регуляторів росту на ріст та розвиток рослин різних сортів нагідок лікарських за вирощування в умовах Лісостепу Західного. Закладався двофакторний дослід, де фактор А – регулятор росту рослин (без обробки – контроль, Івін, Авангард Стимул, Азатофіт Р), фактор С – спосіб застосування (обробка насіння, обприскування посіву). За результатами проведених обліків та спостережень на варіантах передпосівної обробки насіння регуляторами росту встановлено підвищення схожості нагідок лікарських на 2–4 %. Усі досліджувані препарати різною мірою впливали на підвищення показника. Оптимальну польову схожість насіння 90 % відмічено на варіанті передпосівної обробки насіння регулятором росту Івін, перевищення контролю на цьому варіанті становило 4 %. Найвищими показниками виживання рослин відрізнялися два варіанти: обприскування посівів регулятором росту Азотофіт Р та обробка насіння препаратом Івін, показники становили 95 і 94 % відповідно, тобто з перевищенням контролів на 6 та 4 %. Оптимальні показники накопичення сухої маси рослин у посівах нагідок лікарських відмічалися на початку відмирання рослин, значення були від 0,72 до 0,96 кг/м2. Кращими показниками виділились препарати Азотофіт Р та Івін.

ФРАКТАЛЬНИЙ АНАЛІЗ АГРОҐРУНТІВ ДЛЯ ОЦІНКИ ЇХ АГРОФІЗИЧНОЇ ДЕГРАДАЦІЇ

В. В. Смільський, О. В. Павлів, М. І. Стрихар — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано доцільність застосування фрактального аналізу гранулометричного складу агроґрунтів для кількісної оцінки агрофізичної деградації в умовах інтенсифікації землеробства. Показано, що традиційний підхід, у межах якого гранулометричний склад використовується переважно як класифікаційна ознака, є методологічно обмеженим і не забезпечує достатньої інформативності щодо фізичного стану ґрунтів та ризиків розвитку деградаційних процесів. Запропоновано поєднання кумулятивного та фрактального аналізу розподілу ґрунтових часток за розмірами як інструмент кількісної інтерпретації структурної організації ґрунтової маси. Показано, що інтенсивність і спрямованість агрофізичної деградації значною мірою визначаються генезисом ґрунтів і особливостями їх гранулометричного складу. Недостатня деталізація фізичних властивостей ґрунтів та відсутність адаптивності в технологіях обробітку сприяють прогресуванню процесів переущільнення, руйнуванню агрегатної структури та зниженню родючості. Встановлено, що форма кумулятивних кривих і характер степеневих залежностей у логарифмічних координатах відображають ступінь упорядкованості гранулометричної структури ґрунту та дозволяють ідентифікувати ознаки агрофізичної деградації, зокрема порушення ієрархічної організації структурних елементів. Показано, що відхилення гранулометричного розподілу від фрактальної поведінки може розглядатися як кількісний індикатор деградаційних змін, зумовлених механічним навантаженням. Отримані результати підтверджують доцільність використання гранулометричних досліджень у поєднанні з кумулятивним і фрактальним аналізом для наукового обґрунтування адаптивних систем обробітку ґрунту, спрямованих на зменшення агрофізичної деградації та збереження родючості агроґрунтів. Запропонований підхід створює передумови для диференціації ґрунтів за рівнем стійкості до ущільнення і руйнування структури, а також для визначення критичних порогів антропогенного навантаження.

ПОКАЗНИКИ ЗАБОЮ КУРЧАТ-БРОЙЛЕРІВ ЗА ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ РІВНІВ ВАЛІНУ

А. В. Сорокун — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті висвітлено результати досліджень з визначення оптимального рівня валіну в комбікормах для курчат-бройлерів. У науково-господарському досліді досліджено вплив різних рівнів валіну в комбікормах на показники забою у курчат-бройлерів. У добовому віці 330 курчат-бройлерів кросу «Росс-308» випадковим чином розподілені на 3 групи, по 110 голів у кожній, які отримували повнораціонні гранульовані корми, що відрізнялись рівнями валіну. Кількість обмінної енергії, поживних і біологічно активних речовин у комбікормах для всіх груп бройлерів була однаковою. Поживність комбікормів змінювали залежно від віку бройлерів: 1–10, 11–24, 25–37 і 38–45 діб. Кількість загального валіну в комбікормі для контрольної групи, відповідно, становила 11,7; 10,6; 9,8; 9,3 г/кг, для першої дослідної – 12,2; 11,1; 10,2; 9,7 г/кг і для другої дослідної – 11,2; 10,2; 9,4; 8,9 г/кг. За використання комбікорму з підвищеним вмістом валіну, передзабійна жива маса зростає на 2,0 %; маса напівпатраної тушки – на 2,6 %; маса патраної тушки – на 3,5 %; маса грудних м’язів – на 4 %; маса м’язів тазових кінцівок – на 2,4 %; вихід напівпатраної тушки – на 0,6 (р < 0,05) %); вихід патраної тушки – на 1,5 %; вихід грудних м’язів – на 2,0 % та вихід м’язів тазових кінцівок – на 1,5 %. За використання комбікорму зі зниженим рівнем валіну порівняно з контролем, маса грудних м’язів птиці була нижчою за контроль на 87 г. що становить 6,1 % (р < 0,05), простежувався менший вихід напівпатраної тушки на 0,8 % (р < 0,01), менший вихід грудних м’язів (на 4 %, р < 0,01). Проведене дослідження вказує на необхідність оновлення рекомендованих рівнів валіну для різних періодів вирощування птиці. Враховуючи те, що існують різні чинники, через котрі дефіцит валіну в курчат-бройлерів може погіршити показники їхнього росту, є необхідність проведення подальших поглиблених досліджень для розв’язання даної проблеми.

АДАПТИВНІ МЕХАНІЗМИ SORGHUM BICOLOR L. В УМОВАХ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

С. Г. Столяр, О. І. Трембіцька, Р. Б. Кропивницький, Ю. Ф. Руденко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

За результатами проведених досліджень встановлено, що сучасні кліматичні зміни, які проявляються у стійкому підвищенні середньорічної температури повітря та зростанні частоти гідротермічних аномалій, зумовлюють істотну трансформацію агрокліматичних умов Полісся України та формують нові виклики для стабільного функціонування традиційних агроценозів. Аналіз багаторічних метеорологічних даних Житомирської області підтвердив тенденцію до регіонального потепління та підвищення ризику водного стресу в період вегетації сільськогосподарських культур. Доведено, що Sorghum bicolor L. характеризується високим адаптивним потенціалом до змінених гідротермічних умов завдяки комплексу взаємопов’язаних фізіологічних і морфологічних механізмів. Реалізація С4-фотосинтетичного шляху, ефективна регуляція продихової провідності, висока водоутримувальна здатність асиміляційних тканин і добре розвинена коренева система забезпечують оптимізацію водного балансу, збереження фотосинтетичної активності та стабільність продуктивного процесу за умов підвищеного температурного навантаження й обмеженого вологозабезпечення. Порівняльний аналіз фізіологічних параметрів сорго, кукурудзи та пшениці озимої засвідчив істотні переваги Sorghum bicolor щодо ефективності використання води, термостійкості та збереження продуктивності в умовах посухи. Вищі показники коефіцієнта використання води, глибини проникнення кореневої системи та температурного порогу фотосинтетичної активності зумовлюють менші втрати врожаю сорго порівняно з традиційними зерновими культурами за екстремальних погодних умов. Отримані результати свідчать, що за сучасних кліматичних трансформацій сорго перестає бути культурою виключно аридних регіонів і може розглядатися як перспективний компонент агроценозів Полісся України. Його впровадження сприятиме підвищенню адаптивної стійкості агроекосистем, диверсифікації структури посівних площ та зниженню ризиків втрати врожаю, пов’язаних із кліматично зумовленими посухами.

ОСОБЛИВОСТІ ПОЛЬОВОЇ СХОЖОСТІ ТА РОЗВИТКУ РОСЛИН ЦИКОРІЮ КОРЕНЕПЛІДНОГО ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ, СТРОКІВ СІВБИ І ГЛИБИНИ ЗАГОРТАННЯ НАСІННЯ

О. В. Ткач, О. В. Аморциту — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У роботі розглянуто актуальні питання підвищення ефективності вирощування цикорію коренеплідного шляхом оптимізації комплексу агротехнічних заходів, спрямованих на покращення польової схожості насіння та забезпечення сприятливих умов для росту й розвитку рослин протягом усього вегетаційного періоду. Цикорій коренеплідний належить до цінних технічних культур, коренеплоди якого є основною сировиною для виробництва інуліну, фруктози, кавових напоїв та спирту. Проте його вирощування супроводжується певними труднощами, зумовленими біологічними особливостями культури: насіння цикорію характеризується повільним проростанням, низькою енергією проростання та поганою здатністю вбирати вологу через особливості будови насіннєвої оболонки. Це призводить до розтягнутого періоду появи сходів, що створює сприятливі умови для проростання та розвитку бур’янів, які активно конкурують із культурними рослинами за елементи живлення, вологу та світло, особливо на початкових етапах росту. Встановлено, що вирішальне значення для подолання зазначених негативних явищ має ретельна підготовка ґрунту, зокрема його верхнього шару, де безпосередньо відбувається проростання насіння. Основними завданнями системи обробітку ґрунту під цикорій коренеплідний є створення глибокого добре аерованого орного шару, нагромадження та збереження продуктивної вологи, мобілізація поживних речовин, знищення бур’янів, збудників хвороб та шкідників, а також ретельне вирівнювання та розпушування поверхневого шару для забезпечення рівномірного загортання насіння на оптимальну глибину. Оскільки цикорій формує продуктивні органи (коренеплоди) безпосередньо у ґрунті, якість обробітку безпосередньо впливає на товарні властивості врожаю: у добре розпушеному ґрунті коренеплоди набувають правильної форми, рівномірно потовщуються, тоді як в ущільненому або грудкуватому ґрунті вони деформуються, знижуючи якість продукції. Особливу увагу приділено дослідженню впливу строків сівби та глибини загортання насіння на польову схожість і подальший розвиток рослин. Встановлено, що строки сівби мають бути науково обґрунтованими з урахуванням температурного режиму ґрунту, його фізичної стиглості та вологозабезпеченості. Запізнення із сівбою призводить до втрати ґрунтової вологи, пересихання верхнього шару та погіршення умов проростання, тоді як надто рання сівба в недостатньо прогрітий ґрунт спричиняє затримку проростання, ураження насіння хворобами та зрідженість сходів. Глибина загортання насіння також має критичне значення: за надто мілкого загортання насіння потрапляє у швидковисихаючий шар ґрунту і не отримує достатньої кількості вологи для набухання та проростання; за надто глибокого – сходи не можуть пробитися на поверхню через товщу ґрунту, особливо на важких за механічним складом ґрунтах, схильних до утворення ґрунтової кірки.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ХІМІЧНИХ І БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ У БОРОТЬБІ ЗІ ШКІДНИКАМИ ТА ХВОРОБАМИ НАГІДОК ЛІКАРСЬКИХ

І. В. Трач, Л. А. Вітровчак — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Нагідки лікарські (Calendula officinalis L.) – цінна лікарська рослина, що використовується офіційною та народною медициною. Календула входить до десятки найпоширеніших у Європі лікарських рослин. Нагідки лікарські, як затребувана й ефективна з економічного погляду культура, викликають зацікавленість науковців та сільгосптоваровиробників в аспекті вдосконалення комплексу технологічних заходів, що сприятимуть підвищенню урожайності повітряно-сухих суцвіть як цінної лікарської сировини для фармацевтики. Важливим чинником є вирощування рослин, не пошкоджених шкідниками та не уражених хворобами. Мета роботи полягала у виявленні шкідників та хвороб, встановленні ефективності досліджуваних інсектицидів і фунгіцидів за вирощування культури в умовах Лісостепу Західного. У дослідах вивчалися два фактори: А – сорт (Сонячна красуня, Березотіцька сонячна); фактор В – препарат (без обробки – контроль, інсектициди: Актеллік, Фітоверм; фунгіциди: Беноміл, Триходермін). За результатами проведених обліків та спостережень виявлено, що найбільш численним видом шкідників у посівах нагідок лікарських була попелиця, ЕПШ становить 5–10 % уражених рослин, а поширена хвороба – фузаріозне в’янення. Боротьбу проводили із застосуванням біологічних та хімічних препаратів. Обстеження посівів щодо заселеності та пошкодження попелицею нагідок лікарських показали, що без застосування інсектицидів кількість заселених рослин зростала від 165–169 до 296–302 особин на 10 рослин. Розрахунок ефективності інсектициду передбачає оцінку біологічної (відсоток знищених шкідників) складової, що ґрунтується на порівнянні оброблених і контрольних ділянок, з урахуванням погодних умов, фази розвитку рослин та шкідників для визначення реального зниження шкодочинності. Обприскування препаратом Актеллік сприяло істотному зменшенню поширення шкідника, а саме на 71–72 % через 10 діб після обробки та на 94–96 % на 30-ту добу після обробки. Застосування біологічного інсектициду Фітоверм проявляло дещо менший ефект. Так, на 30-ту добу ефективність препарату становила 92–93 %. Оптимальна дія в боротьбі з фузаріозним в’яненням була в разі обприскування фунгіцидом Беноміл, застосування якого зменшило поширення хвороби на 6–7 %.

УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ СІВБИ ТА НОРМ ВИСІВУ НАСІННЯ В УМОВАХ ЛІСОСТЕПУ ЗАХІДНОГО

В. Я. Хоміна, Ю. А. Олійник — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Удосконалення комплексу агротехнічних факторів, які б сприяли отриманню високої урожайності і якості зерна сої та максимального прибутку від реалізації продукції, є надзвичайно актуальними питаннями. У статті наведено результати досліджень наукової спільноти щодо впливу способів сівби, норм висіву насіння, обробітків ґрунту на продуктивність різних за стиглістю сортів сої за вирощування в різних ґрунтово-кліматичних умовах. Мета наших досліджень полягала у встановленні впливу способу сівби та норми висіву насіння на урожайність та економічну ефективність вирощування різних за стиглістю сортів сої в умовах Лісостепу Західного. У досліді вивчався вплив факторів: А – сорт (Моцард (ультраранній), Сяйво (середньоранній), Сенсор (середньостиглий); В – спосіб сівби: широкорядний (45 см), twin row, або двострічковий (19 × 38 cм); С – норма висіву насіння (400, 500, 600, 700 тис. насінин/га). За контроль взято сортостандарт Моравія (середньостиглий), спосіб сівби – широкорядний (45 см), норма висіву насіння – 500 тис. насінин/га. За результатами виконаних досліджень встановлено найбільш адаптовані до умов вирощування сорти сої, кращий спосіб сівби та норму висіву насіння. Розраховано показники економічної ефективності в розрізі досліджуваних варіантів. Найбільш урожайними в дослідженнях були сорти: Сяйво за сівби двострічковим способом (twin row) з нормою висіву насіння 600 тис. насінин/га з показником 3,7 т/га та Сенсор за сівби двострічковим способом (twin row) з нормою висіву насіння 500 тис. насінин/га з показником 3,95 т/га, і найменш урожайним – сорт Моцард із показником 1,96 т/га на варіанті з нормою висіву 400 тис. насінин/га широкорядним способом. Рівень рентабельності вирощування сої коливався в досить широкому діапазоні – 26–157 %. Найбільший рівень рентабельності – 132 та 157 % – отримано в сорту Сяйво за сівби twin row (19 × 38 cм) з нормою висіву насіння 600 тис. шт/га та в сорту Сенсор за сівби twin row (19 × 38 cм) з нормою висіву насіння 500 тис шт /га відповідно.

ПАРАТИПОВІ ЧИННИКИ МАСТИТУ КОРІВ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

В. В. Бандура, Т. М. Супрович — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному вивченню етіології та факторів ризику виникнення маститу у великої рогатої худоби в умовах сучасного молочного тваринництва. Мастит розглядається як багатофакторне захворювання, що зумовлює суттєві економічні втрати через зниження молочної продуктивності, передчасне вибраковування тварин та погіршення технологічних властивостей сировини. Метою дослідження було з’ясування етіологічної структури маститу корів за субклінічного та клінічного перебігу, оцінка паратипових чинників впливу та визначення профілю антибіотикочутливості домінуючих патогенів. У результаті бактеріологічного моніторингу встановлено, що провідну роль у патогенезі захворювання відіграють стафілококи. Staphylococcus aureus ідентифіковано у 50,0 % досліджених проб, а коагулазонегативні стафілококи становили 46,7 %. Доведено, що мікроорганізми роду Streptococcus spp. здебільшого асоційовані з гострим клінічним перебігом, тоді як Escherichia coli є стабільним компонентом мікробного пейзажу незалежно від форми запалення, що вказує на постійний тиск екологічних чинників. Окрему увагу приділено аналізу резистентності S. aureus. Виявлено високу чутливість ізолятів до фторхінолонів (енрофлоксацин, офлоксацин – 86,7 %), аміноглікозидів (канаміцин – 86,7 %, амікацин – 73,3 %) та ампіциліну (80,0 %). Водночас констатовано зниження ефективності ванкоміцину, гентаміцину та доксициліну (чутливість лише 33,3–40,0 %). Висновки підтверджують, що успішна стратегія боротьби з маститом потребує не лише цілеспрямованої антибіотикотерапії, а й корекції умов утримання, врахування сезонності та фізіологічного стану тварин.

ТЕРАПЕВТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНОВАНОГО ПРЕПАРАТУ ПРИ СПОНТАННОМУ ЕЙМЕРІОЗІ НУТРІЙ

М. В. Богач, О. С. Клименко, С. М. Михайлютенко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Зростаючий інтерес до виробництва екзотичних видів м’яса сприяв активному розвитку комерційного розведення нутрій у багатьох країнах світу. Нутрії характеризуються високою адаптивною здатністю до різних умов утримання та використовуються як для отримання хутра, так і для виробництва м’яса, яке відзначається високою поживною цінністю і розглядається як дієтичний продукт. Розвитку галузі сприяє впровадження сучасних технологій вирощування. Водночас важливою складовою ефективного ведення нутрієвництва є своєчасна діагностика, лікування та профілактика паразитарних захворювань, зокрема еймеріозу, який призводить до зниження продуктивності та економічних втрат. Метою даної роботи було визначення терапевтичної ефективності комплексного препарату при спонтанному еймеріозі нутрій. Дослідження проводили упродовж 2025 року в умовах приватного господарства Полтавської області (Кременчуцький район, с. Броварки). У дослід було відібрано нутрій віком 4 місяці за вольєрного утримання з клінічними та лабораторно підтвердженими ознаками еймеріозу. Рівень інвазії визначали методом Мак-Мастера шляхом підрахунку кількості ооцист у 1 грамі фекалій. До початку лікування показники інтенсивності інвазії в дослідних групах були порівнянними та становили від 340,36 ± 16,79 до 343,09 ± 17,33 ооцист/г. Результати досліджень засвідчили високу терапевтичну ефективність препарату «Трисульмікс суспензія» (MERIAL, Франція). За застосування максимальної дози, згідно інструкції від виробника, на 28-му добу спостереження екстенсефективність становила 90,9 %, тоді як при використанні нижчої дози (1 мл на один літр води) цей показник досягав лише 72,73 %. Відповідно, інтенсефективність лікування зростала зі збільшенням тривалості терапії та на 28-му добу досягала 98,25 % при оптимальній дозі, проти 83,55 % у разі застосування мінімальної дози. Отримані результати підтверджують доцільність використання препарату «Трисульмікс суспензія» у рекомендованій дозі (2 мл) для ефективного лікування еймеріозу нутрій та обґрунтовують його застосування у практиці нутрієводства з метою збереження здоров’я поголів’я і підвищення виробничої ефективності.

ОСОБЛИВОСТІ ЖИРНОКИСЛОТНОГО СКЛАДУ РІЗНИХ ВИДІВ ОЛІЙ

В. В. Данчук, Т. М. Мельничук, С. А. Сенін, Г. О. Пташник, Л. С. Ландаренко — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Рослинні олії є незамінними компонентами раціону ссавців, виконуючи роль як концентрованого джерела енергії, так і структурного базису клітинних мембран. Їхня біологічна цінність та функціональні властивості безпосередньо визначаються жирнокислотним складом, зокрема співвідношенням насичених, мононенасичених та поліненасичених жирних кислот. Особливу наукову увагу приділяють балансу есенціальних родин omega-3 та omega-6 жирних кислот, оскільки саме вони є прекурсорами біоактивних медіаторів, що регулюють запальні процеси, когнітивні функції та стабільність серцево-судинної системи. Матеріалом для досліджень слугували зразки олій, які надходили для дослідів упродовж останніх десяти років. Аналіз метилових ефірів жирних кислот (ЖК) проводили на газовому хроматографі з полум’яно-іонізаційним детектором. У статті наведено результати визначення жирнокислотного складу різних видів олій та проведено порівняльний аналіз вітчизняних олій щодо вмісту в них насичених та поліненасичених жирних кислот, акцент приділено вмісту ліноленової (С18:3n3) кислоти. Встановлено, що в оліях переважають поліненасичені жирні кислоти, які перебувають у межах від 85,53 до 91,53 %. За вмістом поліненасичених жирних кислот родини омега-3, а саме лінолевої (C18:3n3), із досліджених нами олій лідерами залишаються: лляна олія (30–58 %), конопляна олія (20–22 %), олії з плодів та кісточок шипшини (28–32 %), олія з волоського горіха (8–12 %), олія з рижія (26–30 %), гірчична олія (7,5–8,5 %), олія з кісточок малини (31–35 %). Дещо менший вміст лінолевої омега-3 жирної кислоти ми спостерігали в олії з плодів обліпихи (3,7–4 %). У рідкісних видах олій, які наявні на ринку України, наприклад в олії з чорного кмину, вміст лінолевої (C18:3n3) кислоти становив до 1 %, в олії з гарбуза – 3–5 %, в оліях з розторопші та реп’яховій – до 0,5 %, олія із зародків пшениці містить 2,5–4 % цієї жирної кислоти, в оліях з кунжута, виноградних кісточок та зародків амаранту цієї жирної кислоти міститься до 1 %.

ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ТА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛІВ ДЕТОНАЦІЙНОГО НАПИЛЕННЯ

В. В. Голов’ятинська — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Стаття присвячена проблемам розвитку детонаційного напилення, що являє інтерес як у зв’язку з дискретним і циклічним характерами технологічного процесу нанесення покриття, так і високою якістю детонаційних покриттів. Метою роботи є обґрунтування та виділення перспективних напрямів інноваційного розвитку детонаційного напилення. Розглянуто потенціали керування дискретними циклами детонаційного напилення та використання допоміжних переходів у процесі нанесення детонаційного покриття. Запропоновано підвищити якість детонаційних покриттів за рахунок виконання додаткових технологічних операцій в інтервалах між циклами детонаційного напилення. Розглянуто структурно-організаційний порядок адитивного формування детонаційних покриттів, який доцільно розробляти на основі ієрархічної структури рівнів глибини технології. Використання факторів формування детонаційних покриттів на всіх рівнях технологічної глибини і структурного синтезу технології підвищує якість і забезпечує максимальну адаптацію детонаційних покриттів до планованих умов експлуатації. Виняткові властивості детонаційних покриттів можуть бути поліпшені за рахунок використання варіативності побудови технологічних процесів детонаційного напилення, заснованих на дискретному і циклічному характері процесу формування покриття. Як інноваційні пріоритети розвитку і використання детонаційного напилення виділені такі напрями: поєднання процесу нанесення детонаційних покриттів з додатковими методами обробки; нанесення покриттів на поверхні глибоких отворів невеликого поперечного перерізу; нанесення покриттів на заготовки, вразливі до теплової деформації; нанесення неоднорідних покриттів.

СУЧАСНІ АВТОМАТИЗОВАНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ТВАРИННИЦТВІ

С. М. Грушецький, Н. А. Дубчак, А. Ю. Ліннік, В. І. Диня — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У роботі проведено комплексний аналіз та узагальнення впровадження сучасних засобів автоматизації та цифровізації у галузі тваринництва. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення рентабельності виробництва тваринницької продукції в умовах глобальної конкуренції, дефіциту кваліфікованої робочої сили та зростаючих вимог до екологічності та якості продуктів харчування. Автоматизація розглядається не лише як засіб заміни ручної праці, а як фундаментальна основа для реалізації концепції точного тваринництва (Precision Livestock Farming, PLF). Основну увагу приділено інтегрованим системам керування фермами, що базуються на використанні «Інтернету речей» (IoT), штучного інтелекту та великих даних (Big Data). Розглянуто технологічні аспекти функціонування роботизованих систем доїння (VMS), які дозволяють мінімізувати стресовий фактор для тварин, покращити якість молока та забезпечити індивідуальний підхід до кожної особини. Досліджено системи автоматизованої роздачі кормів, що забезпечують точне дозування раціону відповідно до фізіологічних потреб тварин, що суттєво знижує витрати кормів та підвищує конверсію. Важливим складником сучасних технологій є системи моніторингу здоров’я та поведінки тварин. Використання інтелектуальних давачів (акселерометрів, датчиків жуйки, термічних камер) дозволяє в режимі реального часу відстежувати стан здоров’я, фази статевого циклу та ранні ознаки захворювань. Це дає змогу перейти від групового до індивідуального управління стадом, що є ключовим для превентивної ветеринарії. Окремо проаналізовано автоматизацію мікроклімату в тваринницьких приміщеннях. Сучасні інтелектуальні системи вентиляції, освітлення та гноєвидалення працюють в автономному режимі, адаптуючись до зовнішніх погодних умов та внутрішніх параметрів середовища, що забезпечує дотримання вимог добробуту тварин (Animal Welfare). У результаті дослідження визначено, що впровадження автоматизованих технологій дозволяє збільшити продуктивність тварин на 15–25 %, скоротити витрати паливно-мастильних матеріалів та електроенергії, а також забезпечити повну простежуваність (traceability) походження продукції. Зроблено висновок, що стратегічним напрямом розвитку галузі є створення єдиних цифрових екосистем, які об’єднують усі технологічні процеси – від вирощування кормів до реалізації готової продукції, у цілісний автоматизований комплекс з мінімальним втручанням людського фактора.

АВТОМАТИЗАЦІЯ ТЕСТУВАННЯ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: КЛЮЧОВІ МЕТОДОЛОГІЇ ТА ПІДХОДИ

О. В. Лебідь — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Розвиток напрямку тестування програмного забезпечення становить важливу складову сучасної інженерії програмних систем, яка має понад сімдесят років історії становлення та вдосконалення. Автоматизоване тестування як науково-прикладна дисципліна сьогодні відіграє ключову роль у підвищенні якості, надійності та стійкості програмних продуктів у різних сферах застосування. Це особливо актуально для національних інформаційних систем України, що функціонують в умовах цифрової трансформації, інтеграції з європейськими стандартами та посиленої потреби в захищених та безвідмовних рішеннях для державних, економічних і соціальних процесів. У статті проведено системний аналіз і класифікацію основних видів тестування програмного забезпечення, включаючи функціональне, нефункціональне, модульне, інтеграційне, системне й регресійне тестування. Здійснено огляд сучасних підходів до автоматизації тестових процесів, що ґрунтуються на актуальних методологіях – зокрема, практиках Agile та DevOps, а також концепціях shift-left і shift-right, які забезпечують раннє виявлення дефектів і безперервну оцінку якості програмних модулів. Особлива увага приділена опису рівнів автоматизованого тестування та технологічних засобів, що застосовуються у дослідженні: інструментальних фреймворків для автоматичного генерування тестів, середовищ безперервної інтеграції і доставки (CI/CD), а також практичній інтеграції з системами контролю версій. Проаналізовано переваги й обмеження автоматизованого тестування у контексті українських проєктів розробки програмного забезпечення, зокрема підкреслено важливість адаптації тестових стратегій до реалій обмежених ресурсів, динамічних змін вимог та необхідності оперативного впровадження змін. Результати дослідження обґрунтовують, що впровадження автоматизованого тестування сприяє підвищенню ефективності інженерних процесів, мінімізації кількості помилок у продуктивних середовищах та зміцненню довіри до програмних продуктів як для внутрішніх користувачів, так і для міжнародних партнерів.

ВИБІР РОЗПИЛЮВАЧІВ TEEJET ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ПОЛЬОВИХ ОБПРИСКУВАЧІВ

Д. О. Макаренко, С. В. Дриваль — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Представлено комплексний аналіз структурних, технологічних та експлуатаційних характеристик найпоширеніших моделей розпилювачів TeeJet, включаючи: TTI60, Turbo TeeJet, Turbo TwinJet, Turbo TeeJet Induction, AI-3070, XR TeeJet, AIXR TeeJet та AIC TeeJet. Метою дослідження є обґрунтування раціонального вибору розпилювачів для польових обприскувачів з метою покращення якості внесення пестицидів та зменшення втрат робочих рідин за різних сільськогосподарських та екологічних умов. Особлива увага приділяється впливу конструкції розпилювача, кута розпилення, робочого тиску та матеріалу виготовлення на розподіл крапель за розміром, рівномірність розпилення та стійкість до зносу розпилення. Аналіз включає порівняння робочих параметрів та експлуатаційних характеристик різних типів розпилювачів з урахуванням вимог до внесення гербіцидів, фунгіцидів та інсектицидів. Було виявлено, що форсунки інжекторного типу, зокрема AIXR TeeJet, AIC TeeJet та Turbo TeeJet Induction, забезпечують вищу стійкість до зносу вітром та утворюють більші, стабільніші краплі, що робить їх придатними для системних пестицидів та умов з підвищеним ризиком зносу. Натомість форсунки XR TeeJet та TTI60 демонструють вищу ефективність під час застосування контактних гербіцидів завдяки утворенню дрібніших крапель та покращеному покриттю поверхні листя. Дослідження також підкреслює важливість відповідності характеристик форсунок фізико-хімічним властивостям агрохімікатів, стадіям розвитку культур та погодним умовам. Узагальнені результати показують, що правильний вибір форсунок значно підвищує біологічну ефективність застосування пестицидів, зменшує непродуктивні втрати рідин та покращує екологічну безпеку, мінімізуючи знос та забруднення ґрунту. Результати підтверджують, що сучасні технології обприскування TeeJet, особливо ті, що включають системи повітряної індукції, сприяють підвищенню точності нанесення, покращенню рівномірності покриття та підвищенню ефективності польових обприскувачів за різних агрономічних сценаріїв.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЕЛЕКТРОІСКРОВОГО ЗМІЦНЕННЯ ДЕТАЛЕЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

П. П. Федірко, В. І. Дуганець, О. А. Оленюк, В. С. Бончик — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

На основі аналізу умов експлуатації та переважаючого характеру зносу широкої номенклатури деталей сільськогосподарської техніки запропоновано класифікацію зміцнюваних і відновлюваних електроіскровим методом об’єктів та описано методологічні та технологічні особливості обробки для збільшення їх зносостійкості та ресурсу. У статті розглянуто спосіб підвищення ресурсу (довговічності) робочих органів сільськогосподарських машин. Традиційно, робочі органи зношені до граничного розміру підлягають відновленню, а деталі з граничним зносом обробляються під найближчий ремонтний розмір. Недоліком такої технології є те, що при цьому допускається занадто великий діапазон між ремонтними розмірами, а це призводить до значного зниження ресурсу робочих органів. Авторами на основі аналізу умов експлуатації та переважаючого характеру зносу широкої номенклатури деталей сільськогосподарської техніки запропоновано класифікувати об’єкти, зміцнювані електроіскровим методом, та описати технологічні й методологічні особливості електроіскрової обробки для підвищення їхньої зносостійкості та ресурсу. Також проаналізовано сильні й слабкі сторони методу електроіскрового легування, перспективи розвитку та небезпеки, що супроводжують цю технологію. Виявлено шляхи збільшення товщини формованого покриття на зношених сталевих поверхнях деталей автомобілів. Експериментальними дослідженнями встановлено, що застосування електродів на основі карбіду вольфраму та карбіду титану з добавками компонентів, що утворюють з матеріалом поверхні необмежені тверді розчини та виконують роль флюсів, дозволяє формувати леговані покриття з максимальною товщиною.

МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ВИМІРЮВАННЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ

Є. П. Швалюк — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті представлено сучасні методи та засоби вимірювання іонізуючого випромінювання, а також детально розглянуто фізичні основи кожного з методів реєстрації іонізуючого випромінювання. Вимірювання іонізуючого випромінювання виконується з метою визначення якісних і кількісних характеристик, як-от вид випромінювання, активність джерела іонізуючого випромінювання, енергія, густина потоку тощо. Виявлення радіоактивних речовин та іонізуючих (радіоактивних) випромінювань, зокрема нейтронів, гамма-променів, бета- і альфа-частинок, ґрунтується на здатності цих випромінювань іонізувати речовину середовища, у якій вони безпосередньо поширюються. Проведений аналіз підтверджує, що вплив іонізуючого випромінювання на середовище призводить до іонізації та збудження атомів і молекул цього середовища. Взаємодія іонізуючого випромінювання з різними речовинами приводить до різноманітних змін їхніх фізичних і хімічних властивостей (зміни електричних властивостей, зміни оптичних параметрів, температури, випромінювання світла, об’єму, а також зміни концентрації продуктів радіаційно-хімічних реакцій). Саме ці зміни беруться за основу під час розробки методів і засобів вимірювання та реєстрації іонізуючого випромінювання. Дослідження підкреслює, що залежно від характеру взаємодії іонізуючого випромінювання з речовиною розрізняють такі методи його реєстрації: іонізаційні, люмінесцентні, сцинтиляційні, напівпровідникові, фотоемульсійні, хімічні тощо. Отримані результати є важливими для практичного вибору конкретного методу або засобу вимірювання з урахуванням типу випромінювання, необхідної точності та умов експлуатації. Правильна класифікація та обґрунтований вибір обладнання для вимірювань відіграють ключову роль у забезпеченні радіаційної безпеки, контролі стану довкілля та виконанні наукових досліджень, що сприяє дотриманню як міжнародних, так і національних стандартів, а також нормативів щодо максимально допустимих рівнів радіації та забруднень.

АВТОМАТИЗОВАНА ІНТЕГРАЦІЯ ДАНИХ ПРО ЗЕМЛІ ВОДНОГО ФОНДУ В ДЕРЖАВНОМУ ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ

М. В. Смолярчук, Р. Б. Таратула — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто підхід до автоматизованої інтеграції відомостей про землі водного фонду в систему Державного земельного кадастру на основі поєднання кадастрових, містобудівних і муніципальних геоінформаційних ресурсів. Метою дослідження є обґрунтування послідовності узгодження просторових, правових і функціональних характеристик земель водного фонду з урахуванням вимог земельного та водного законодавства і принципів сумісності геоінформаційних систем. Методологічну основу дослідження становлять методи просторового аналізу, зіставлення координатних параметрів, аналіз нормативно-правових актів, систематизація кадастрових і містобудівних даних, а також методи геоінформаційного моделювання. Емпіричною базою слугували матеріали Державного земельного кадастру, містобудівна документація, геоінформаційні ресурси та відкриті дані Львівської міської територіальної громади. За результатами дослідження виявлено основні причини неузгодженості відомостей про землі водного фонду в різних інформаційних системах, зокрема розбіжності у просторовому відображенні меж, площі, категорії земель і режиму використання. Запропоновано модель автоматизованого узгодження даних, яка забезпечує формування цілісного та достовірного інформаційного масиву для процедур реєстрації та просторового планування. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні інтеграційного підходу до формування узгоджених кадастрових відомостей про землі водного фонду з використанням муніципальних геоінформаційних ресурсів. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами місцевого самоврядування під час підготовки землевпорядної та містобудівної документації, здійснення кадастрового обліку та контролю за використанням прибережних територій. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробленням механізмів міжвідомчої інтеграції просторових даних і впровадженням автоматизованих сервісів обміну інформацією в межах національної інфраструктури геопросторових даних.

ВІДНОВЛЕННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ: ОЦІНКА ВТРАТ, ПОТРЕБИ РЕКОНСТРУКЦІЇ І ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ BUILD BACK BETTER

С. В. Стендер — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Аграрний сектор України традиційно відіграє ключову роль у формуванні валового внутрішнього продукту, експортного потенціалу та продовольчої безпеки держави. Повномасштабна війна, розв’язана Російською Федерацією у 2022 році, спричинила безпрецедентні за масштабами економічні, соціальні та інфраструктурні втрати аграрної галузі. Окремий акцент у дослідженні зроблено на проблемі мінування сільськогосподарських угідь, економічні наслідки якої оцінюються у понад 37 млрд дол. США, а також на руйнуванні систем зрошення та водовідведення, відновлення яких потребує близько 9 млрд дол. США. Встановлено, що у 2024–2025 роках, відповідно до оновлених оцінок RDNA4, обсяги завданих втрат істотно зросли, що суттєво посилює ризики для продовольчої безпеки та макроекономічної стабільності держави. Обґрунтовано, що відновлення аграрного сектору потребує комплексного підходу, який поєднує фізичну реконструкцію інфраструктури, розмінування земель, фінансову підтримку виробників і впровадження цифрових і кліматично орієнтованих технологій. Отримані результати можуть бути використані для формування державної аграрної політики, програм післявоєнного відновлення та міжнародної донорської допомоги. На основі систематизації показників та побудови політики в концепції Build Back Better обґрунтовано ієрархію пріоритетів відбудови аграрної галузі України. Запропоновано застосовувати систему показників результативності (KPI) для моніторингу реалізації політики та коригування інструментів підтримки. Практичне значення отриманих результатів полягає у формуванні доказової бази для державної аграрної політики, орієнтованої на підвищення стійкості, інноваційності та євроінтеграційної сумісності аграрного сектору України.

КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО СЕКТОРУ В УМОВАХ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ

І. В. Томашук — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовано актуальність формування концептуальної моделі сталого розвитку національного аграрного сектору в умовах повоєнного відновлення, що зумовлено масштабними соціально-економічними, екологічними та інституційними втратами, яких зазнала аграрна сфера внаслідок воєнних дій. Наголошено, що аграрний сектор відіграє ключову роль у забезпеченні продовольчої безпеки держави, відновленні експортного потенціалу та стабілізації соціально-економічного розвитку сільських територій у повоєнний період. У роботі проаналізовано сучасний стан аграрного сектору та визначено ключові виклики його розвитку в умовах повоєнної трансформації, серед яких – руйнування виробничої та логістичної інфраструктури, деградація земельних ресурсів, дефіцит фінансових і трудових ресурсів, зростання екологічних ризиків та інституційний дисбаланс. Виявлено, що подолання зазначених проблем потребує переходу від фрагментарних відновлювальних заходів до системної моделі сталого розвитку, орієнтованої на довгострокову перспективу. Запропоновано концептуальну модель сталого розвитку національного аграрного сектору, яка передбачає поєднання стратегічних пріоритетів економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної інклюзивності. Обґрунтовано роль державної аграрної політики, інституційного середовища, інновацій, цифровізації та «зелених» технологій у забезпеченні результативності реалізації моделі. Особливу увагу приділено механізмам відновлення ресурсного потенціалу, стимулюванню інвестиційної активності, розвитку людського капіталу та підвищенню адаптивності аграрних підприємств до сучасних викликів. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання запропонованої концептуальної моделі органами державної влади та місцевого самоврядування для формування стратегій повоєнного відновлення аграрного сектору, а також аграрними підприємствами – під час розроблення програм сталого розвитку та підвищення конкурентоспроможності. Отримані результати можуть слугувати науковим підґрунтям для подальших досліджень у сфері сталого розвитку аграрної економіки в умовах посткризових трансформацій.

ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВІЙСЬКОВОЇ АГРЕСІЇ

Л. М. Чорнобай, І. Є. Чернецький, І. Р. Надюк — Mon, 27 Apr 2026 00:00:00 +0300

Досліджено потенціал розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах військової агресії як ключовий чинник збереження економічної стійкості аграрного сектору. Обґрунтовано, що воєнні загрози трансформують умови господарювання, впливаючи на ресурсне забезпечення, логістичні ланцюги, інвестиційну активність і кадровий потенціал підприємств. Визначено, що подальший розвиток галузі залежить від ефективності державної аграрної політики, рівня інвестиційної активності, впровадження інновацій і зміцнення інституційних основ господарювання. За умови комплексного підходу сільськогосподарські підприємства можуть стати ключовим чинником сталого економічного зростання та розвитку сільських територій України. Сучасний стан розвитку сільськогосподарських підприємств України характеризується поєднанням значного виробничого потенціалу та системних проблем, що стримують його повну реалізацію. Розкрито напрями реалізації потенціалу розвитку сільськогосподарських підприємств шляхом підвищення ефективності управління, диверсифікації виробництва, впровадження інноваційних технологій та посилення коопераційних зв’язків. Доведено, що раціональне використання наявного потенціалу сприяє відновленню виробничої діяльності, забезпеченню продовольчої безпеки та формуванню передумов для післявоєнного розвитку аграрної економіки. Розширення коопераційних зв’язків, доступ до фінансових ресурсів і державних програм підтримки створюють умови для зростання інвестиційної привабливості аграрного сектору. Визначено, що орієнтація аграрних підприємств на сталий розвиток, екологізацію виробництва та підвищення доданої вартості продукції може стати основою для зміцнення конкурентних позицій аграрного сектору в довгостроковій перспективі.