ЗЕМЕЛЬНІ СЕРВІТУТИ У ДЕРЖАВНОМУ ЗЕМЕЛЬНОМУ КАДАСТРІ: СУТНІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІДОБРАЖЕННЯ

Анотація

У статті розглянуто місце та роль земельних сервітутів у системі Державного земельного кадастру України як одного з ключових правових механізмів регулювання земельних відносин. Показано, що інститут сервітутів має давнє історичне коріння та нині виступає важливим інструментом забезпечення балансу приватних і суспільних інтересів у сфері землекористування. Наголошено на необхідності їх належного правового врегулювання й відображення у кадастрових даних, що дає змогу уникати конфліктних ситуацій між власниками та користувачами земельних ділянок і забезпечує передбачуваність управлінських рішень. Особливу увагу приділено інформаційним аспектам ведення даних про земельні сервітути у систему Державного земельного кадастру. Деталізовано, що такі обмеження мають не лише правове, а й просторове відображення, оскільки супроводжуються внесенням відповідних записів у текстову та графічну частини кадастру. Підкреслено значення цифрових інструментів і сервісів, які сприяють відкритості кадастрових відомостей, забезпечують оперативний доступ до них та формують підґрунтя для подальшої інтеграції України у європейський просторовий простір. Практичний аспект дослідження продемонстровано на прикладі села Малехів Львівського району Львівської області, де пропонується встановити земельний сервітут для забезпечення права проїзду на транспортному засобі. Проаналізовано особливості відображення меж сервітуту у кадастрових даних та його значення для забезпечення доступності земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності. Такий приклад підтверджує необхідність комплексного підходу до планування встановлення сервітутів, де поєднуються правові та інформаційні аспекти. Удосконалення кадастрового обліку сервітутів у сучасних умовах розглядається як складова частина цифрової трансформації земельних відносин, що сприятиме прозорості управління, підвищенню інвестиційної привабливості територіальних громад та ефективному просторовому розвитку у післявоєнний період.