ІЛОКУТИВНА БУДОВА ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ ДІАЛОГІЧНИХ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.37406/2521-6449/2023-1-6

Ключові слова:

загальна теорія текстів, ілокутивні відносини, текст-інтерв’ю, система мінімальних діалогів

Анотація

Розгляд текстів-інтерв’ю з точки зору структури, семантики та прагматики є актуальним, оскільки це дозволяє з’ясувати особливості вторинного та гібридного утворення. З погляду загальної теорії тексту дуже важливо розробити модель прототипу тексту-інтерв’ю, яка використовується в сучасній англомовній пресі. Метою даного дослідження є дослідження прототипної моделі тексту-інтерв’ю, щоб визначити дискурсні, структурні, семантичні та прагматичні аспекти тексту-інтерв’ю в сучасній англомовній пресі. У статті розглядається ілокутивна структура основної частини текстів-інтерв’ю. Система мінімальних діалогів є ілюкутивною структурою діалогічного тексту-інтерв’ю. Репліки пов’язуються ілокутивними відносинами в межах мінімального діалогу. Універсальність ілокутивних відносин дозволяє визначити межі та маркери початку та кінця мінімальних діалогів. Текстові інтерв’ю використовуються респондентами для отримання інформації та визначення свого ставлення до повідомлення інтерв’юера. Стратегії, які використовують респонденти, можуть бути конфліктними або неконфліктними. Методи інформування включають пряму відповідь на запитання, випереджувальну відповідь, демонстрацію власної здатності вести бесіду, вказівки на недоречність запитання, посилання на те, що інтерв’юер знає відповідь на його запитання, неповну відповідь, загальну відповідь, зустрічне запитання та ігнорування змісту запитання.

Посилання

Caffi, C. (1999). On mitigation. Journal of Pragmatics, 31 (7). 881-909.

Холод, O. M. (2012). Oснови тележурналістики. Kиїв: KМУ.

Kyratzis, A., Ervin-Tripp, S. (1999). The development of discourse markers in peer interaction. Journal of Pragmatics, 31 (10). 1321-1338.

Leech, J. N. (1983). Principles of Pragmatics. Cambridge: Cambridge University Press.

Lenk, U. (1998). Discourse markers and global coherence in conversation. Jounal of Pragmatics, 30 (2). 245-257.

Наукові записки Інституту журналістики. (2019). 2 (75). Kиїв. Режим доступу: https://doi.org/10.17721/2522-1272

Redeker, G. (1991). Linguistic markers of discourse structure. Linguistics, 29 (10). 1139-1172.

Рудик, І. М. (1998). Мовленнєві характеристики категорії підтвердження та заперечення. Збірник праць Київського державного лінгвістичного університету, 1 (1). 126-130.

Tannen, D. (1992). Talking Voices: Repetition, Dialogue and Imagery in Conversational Discourse. New York: Cambridge University Press.

Засєкін, С. В. (2001). Дискурсивні маркери кохерентності англомовного діалогічного тексту: когнітивний та прагматичний аспекти. Автореф. дис. … канд. філол. наук. Луцьк: Луцький державний університет.

##submission.downloads##

Опубліковано

2023-12-29

Як цитувати

Гуменюк, І. І. (2023). ІЛОКУТИВНА БУДОВА ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ ДІАЛОГІЧНИХ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю. Професійно-прикладні дидактики, (1), 35–40. https://doi.org/10.37406/2521-6449/2023-1-6

Номер

Розділ

АКТУАЛЬНІ МЕТОДИКИ – ЕФЕКТИВНА ПРАКТИКА