ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНОМАТОК ЗА КОНСТРУКТИВНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ СТАНКОВОГО ОБЛАДНАННЯ В ЦЕХУ ВІДТВОРЕННЯ ТА ОПОРОСУ

Анотація

Сучасний розвиток свинарства орієнтований на забезпечення високої якості м’ясної продукції за суворого дотримання стандартів благополуччя тварин. У країнах Європейського Союзу це сприяло забороні індивідуального утримання свиноматок протягом більшої частини поросності. Водночас, як у Європі, так і в Україні, значна частина свиноматок під час опоросу та лактації дотепер утримується в індивідуальних фіксуючих станках, що обмежує їхню рухову активність. Усе більш актуальним стає вільне утримання свиноматок у період лактації, яке сприяє реалізації природної поведінки тварин. Проте така система потребує спрямування значних фінансових потоків на реконструкцію виробничих потужностей, що ставить перед товаровиробниками завдання мінімізації витрат і оптимізації використання виробничих площ, оскільки впровадження нових технологій супроводжується збільшенням розмірів станків опоросу. У зв’язку із цим конструктивні технологічні рішення щодо модифікації станкового обладнання для свиноматок у різні періоди репродуктивного циклу є виробничою необхідністю, що сфокусувало зацікавленість авторів у проведенні експерименту. Мета дослідження – оцінити продуктивні показники свиноматок і поросят-сисунів за умови використання традиційних фіксуючих станків опоросу й удосконалених станків, що забезпечують вільне утримання лактуючих свиноматок із 7 доби підсисного періоду до відлучення в умовах промислового свинарства. У 2023–2024 роки на базі Приватно-орендного підприємства (далі – ПОП) «Вікторія» (Миколаївська область) було проведено науково-господарський експеримент, що охопив 192 гнізда свиноматок у цеху опоросу із 2 706 поросятами-сисунами протягом двох суміжних опоросів. Дослідження проводилися на свинях поєднання ♀ (ВБ × Л) × ♂ “Maxter” та ♀ (ВБ × Л) × ♂ “РІС337”. У холостий період і перші 30 діб поросності всі свиноматки утримувалися в індивідуальних станках, а після підтвердження поросності – у групових станках (по 6 голів). За 5 діб до очікуваної дати опоросу їх переводили до цеху опоросу, де вони розподілялися так: І та ІІ групи – традиційні станки з фіксацією протягом усього підсисного періоду (загальна площа – 4,32 м²); ІІІ і IV групи – удосконалені станки з можливістю вільного утримання із 7 доби лактації до відлучення (загальна площа – 7,20 м², виробництво Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроДана», Україна). Аналіз отриманих даних показав, що за показниками загальної кількості поросят при народженні, частки мертвонароджених поросят, маси гнізда та великоплідності серед досліджуваних груп суттєвої різниці не виявлено. Водночас традиційне фіксоване утримання свиноматок протягом усього підсисного періоду забезпечувало вищі відтворювальні показники, що підтверджується індексами відтворювальних якостей (44,74 та 47,79 бала відповідно для І та ІІ груп). Однак у ІІІ та IV групах, де свиноматки після 7 доби лактації утримувалися у вільному режимі, було зафіксовано кращі репродуктивні результати на наступних циклах відтворення. Відсоток запліднених свиноматок у цих групах був вищим (95,8% у ІІІ групі та 93,8% у IV групі). Щодо витрат резервів тіла, товщина шпику у свиноматок усіх груп залишалася в межах нормативних значень. Однак у групах із вільним утриманням втрати шпику були достовірно вищими, що свідчить про більші енергетичні витрати за умов підвищеної рухової активності (ІІІ та IV групи: 3,96–4,17 мм). Отримані результати свідчать, що традиційне фіксоване утримання свиноматок забезпечує вищий рівень відтворювальних ознак під час лактації, проте вільне утримання сприяє покращенню репродуктивних показників на наступних циклах. Отже, поєднання обох технологій може бути перспективним підходом для підвищення ефективності промислового свинарства, забезпечуватиме як продуктивність, так і добробут тварин.