БАЛАНС МІНЕРАЛЬНИХ ЕЛЕМЕНТІВ В ОРГАНІЗМІ МОЛОДНЯКУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ЗА РІЗНИХ ДЖЕРЕЛ СЕЛЕНУ В РАЦІОНІ
DOI:
https://doi.org/10.37406/2706-9052-2025-1.13Ключові слова:
селен, мідь, організм, цинк, раціон, баланс, тварини, телиціАнотація
Наведені дані вивчення впливу різних джерел селену в раціоні на його доступність для організму, на баланс кальцію, фосфору, сірки, міді, цинку і власне селену в організмі піддослідних телиць. Установлено, що підвищений рівень селену в раціоні (0,3 мг/кг СР) сприяв кращому відкладанню кальцію в тілі піддослідного молодняку. У телиць дослідних груп порівняно з контролем менше виділялося кальцію з калом на 0,76–4,3%, із сечею – на 10,8–16,5%. Найменша екскреція кальцію із сечею (0,79 г) відмічена в телиць 4-ї дослідної групи, джерелом селену в раціоні якої був селенометіонін. Найменша екскреція фосфору із сечею відмічена в телиць 4-ї дослідної групи, які отримували додатково до раціону органічний селен. Щоправда, за виділенням фосфору із сечею телиці 3-ї дослідної групи не набагато поступалися перед тваринами 4-ї дослідної групи – усього 0,02 г, або 2,1%, а телиці 3-ї дослідної групи – на 0,07 г, або 7,4%. На відміну від кальцію і фосфору, в обмінному досліді відмічена залежність обміну сірки як від рівня селену, так і від його джерела. Дослідні телиці відрізнялися від контрольних аналогів відносними показниками засвоєння сірки в тілі від спожитої її кількості на 4,64–5,80%. Варто відзначити, що найменші ендогенні виділення сірки із сечею і найвищий баланс її відмічено в телиць 4-ї дослідної групи, трохи менший – у тварин 3-ї, ще менший – у тварин 2-ї дослідної групи. Дослідні телиці відрізнялися від контролю кращим балансом міді. Серед 3-х дослідних груп телиці 4-ї дослідної групи відзначалися найменшою екскрецією міді із сечею та більш високим балансом її, хоча різниця за цими показниками між тваринами 2-ї і 3-ї дослідних груп є достовірною. Серед дослідних груп телиць меншою екскрецією цинку і більшим балансом його відзначалася 4-а дослідна група із вмістом у раціоні селенометіоніну, хоча різниця в показниках між 2-ю і 3-ю групами була недостовірною. У контрольних тварин баланс селену становив лише 0,004 мг, а в дослідних був у 173,5–189,8 раза більшим. Відносні показники засвоєння селену були більш високими у тварин 4-ї та 3-ї груп (35,1 і 33,4 проти 30,0%).
Посилання
Білецька Е.М. Біомікроелементи – селен, мідь та цинк у харчуванні населення промислово розвинутих територій. Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів : матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції. Дніпропетровськ, 2007. С. 79–80.
Білецька Е.М. Гігієнічна оцінка вмісту мікроелемента селену у воді Дніпропетровської області. Довкілля та здоров’я. 2007. № 1. С. 56–60.
Гуменюк Г.Д. Сучасний стан і перспектива розроблення стандартів на комбікормову продукцію та можливість гармонізації їх з міжнародними та європейськими стандартами. Україна – Комбікорми – 2003 : матеріали I-ї Міжнародної. науково-практичної конференції. Київ, 2003. С. 26–31.
Захарчук П.Б Гематологічні показники бичків симентальської породи на відгодівлі за різних селеновмісних добавок у раціоні. International academy journal Web of Scholar. Warsaw, 2018. Vol. 4. Р. 33–37. https://doi.org/10.31435/rsglobal_wos/12062018/5771.
Захарчук П.Б. Вплив різних селеновмісних добавок у раціоні на продуктивність, перетравність, обмін азоту та мінеральних елементів в організмі бугайців. Науково-технічний бюлетень Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок та Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України. Львів, 2018. Вип. 2. С. 65–72.
Копко І.Є. Інтенсивність всмоктування селеніту і селенату натрію в різних відділах шлунково-кишкового тракту курей. Біологічні основи живлення сільськогосподарських тварин : тези доповідей Міжнародної наукової конференції. Львів, 1998. С. 56.
Ніщеменко М.П., Омельчук О.В., Хом’як О.А., Ємельяненко А.А., Довбиш В.В. The laying hens photolyticenzy me digestive organs activity under the selenium, zinc, and vitamin A nanoacvachelates influence. Universum View17 : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. Вінниця, 2019. С. 150–152.
Подрушняк А.Є., Макарчук Т.Л., Кравцов Ю.В. Гігієнічні аспекти збагачення харчового раціону селеном, методи контролю за його вмістом у харчових продуктах. Профілактична медицина: проблеми і перспективи : матеріали Науково-практичної конференції. Київ, 2005. С. 320–324.
Приліпко Т.М., Захарчук П.Б. Вміст селену в кормах зони Поділля України за використання в раціонах великої рогатої худоби. Наукові доповіді Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2019. № 1. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nd_2019_1_24.
Приліпко Т.М., Захарчук П.Б., Косташ В.Б., Шулько О.П. Перетравність поживних речовин за використання різних селеновмісних добавок у раціоні бичків. Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького. Серія «Сільськогосподарські науки». 2016. Т. 18. № 2 (67). С. 204–208.
Приліпко Т.М. Експериментальне обґрунтування доз селену в раціонах молочної худоби : дис. … докт. с.-г. наук. Харків : ІТ УААН, 2006. 356 с.
Сердюк А.М., Гуліч М.П., Каплуненко В.Г., Косінов М.В. Нанотехнології мікронутрієнтів: проблеми, перспективи та шляхи ліквідації дефіциту макро- і мікроелементів. Журнал Національної академії медичних наук України. 2010. Т. 16. № 1. С. 107–114.
Хомин М.М., Федорук Р.С., Рівіс Й.Ф., Цап М.М. Жирнокислотний склад загальних ліпідів крові корів за згодовування хелатних і мінеральних сполук селену, йоду, кобальту та хрому в перші місяці лактації. Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук і Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. 2010. Вип. 11. № № 2–3. С. 197–201.
