ФОРМУВАННЯ КЕРІВНОГО СКЛАДУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ УСРР У 1920 – НА ПОЧАТКУ 1930- Х РР. (НА ПРИКЛАДІ ІНСТИТУТІВ КАМ’ЯНЦЯ-ПОДІЛЬСЬКОГО)

Анотація

В умовах реформування системи вищої освіти України та наближення її до стандартів країн Євросоюзу велика увага приділяється кадровим питанням, зокрема методам та принципам формування керівництва закладів вищої освіти. Вони змінювались залежно від зміни освітньої політики державних інституцій. Українські за характером заклади вищої освіти почали формуватися у період української національно-демократичної революції 1917–1921 рр. Кам’янець-Подільський державний український університет, відкритий за часів Гетьманату Павла Скоропадського, став одним із центрів української вищої освіти. Незважаючи на поразку національно-визвольних змагань, після чого університет було реорганізовано в Інститут народної освіти (далі – ІНО) і сільськогосподарський інститут (далі – СГІ), Кам’янець-Подільський продовжив залишатись значним науково-освітнім центром радянської України. У цій статті на прикладі закладів вищої освіти Кам’янця-Подільського розглядається адміністративна діяльність ректорів міських інститутів у 1920-х – першій половині 1930-х рр., аналізуються мотиви та причини їх призначення та звільнення з боку НКО УСРР, простежується ставлення до них з боку органів місцевої влади. Значна увага приділяється аналізу тих вимог та мотивів, якими керувалось НКО УСРР, призначаючи керівників закладів вищої освіти. Під час написання роботи використовувались як опубліковані наукові і краєзнавчі праці, так і маловідомі для широкого загалу документи Державного архіву Хмельницької області, матеріали тогочасної періодичної преси.