ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК ДИДАКТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТ В УМОВАХ НЕЛІНІЙНОГО МИСЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ОСВІТНЬОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

У статті представлено психолінгвістичне обґрунтування інтеграції штучного інтелекту в освітній простір вищої школи як відповідь на виклики трансформації когнітивної сфери сучасних здобувачів. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю адаптації дидактичних підходів до нелінійного (ризоматичного) мислення молоді, що характеризується фрагментарністю сприйняття, асоціативністю та високою швидкістю перемикання між різними модальностями інформації. Доведено, що використання генеративних моделей штучного інтелекту дає змогу перетворити «кліповість» сприйняття на дидактичну перевагу, забезпечуючи індивідуалізацію освітніх траєкторій та активізацію смислопородження. У межах дослідження проаналізовано трансформацію мовленнєвої взаємодії у системі «викладач – штучний інтелект – студент», де штучний інтелект виконує роль «когнітивного навігатора» та медіатора. Висвітлено психолінгвістичні аспекти комунікації «людина – машина», зокрема значення промпт-інжинірингу як інструменту структурування нелінійного мислення. Окрему увагу приділено практичному досвіду впровадження інтерактивних методів навчання в Національній академії Національної гвардії України. У роботі деталізовано систему вправ для різних рівнів підготовки та спеціальностей – від курсантів-психологів, які використовують штучний інтелект для первинної психодіагностики й аналізу вербальних маркерів, до ад’юнктів, які відпрацьовують стратегії протидії контрпропаганді та психологічного впливу. Для магістрів педагогічного профілю запропоновано методику рефлексивного аналізу етичних меж використання штучного інтелекту, що сприяє формуванню професійної відповідальності. Результати апробації підтверджують підвищення рівня когнітивної залученості здобувачів на 35–40% та суттєве зниження комунікативної тривожності. Доведено, що інтеграція штучного інтелекту в освітні компоненти комунікативного спрямування сприяє розвитку критичної медіаграмотності та «цифрової резильєнтності» майбутніх офіцерів і психологів, що є критично важливим в умовах сучасної гібридної агресії. Стаття підсумовує, що стратегічне поєднання технологічних можливостей штучного інтелекту з психолінгвістичним розумінням природи нелінійного мислення відкриває нові перспективи для підвищення якості фахової підготовки у секторі безпеки й оборони.