ПЕРЕГОВОРНИЙ ПРОЦЕС МІЖ ТУРЕЧЧИНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ: ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ ТА ВИКЛИКИ (1989 Р. – СЬОГОДЕННЯ)

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу переговорного процесу між Туреччиною та Європейським Союзом у період із 1989 р. до сьогодення. Увагу зосереджено на ключових векторах розвитку, основних викликах і чинниках, що впливали на динаміку та перспективи інтеграції Туреччини до ЄС. Висвітлено еволюцію євроінтеграційного переговорного процесу, визначено ключові моменти на сучасні виклики. Проаналізовано основні етапи, механізми та стратегії, які визначали розвиток взаємин між сторонами. Указано, що дослідження векторів розвитку та викликів переговорного процесу між Туреччиною та ЄС у період із 1989 р. до сьогодення є актуальним для виявлення основних тенденцій, проблемних зон та потенційних шляхів їх вирішення. Виявлено чинники, які сприяли переговорному прогресу, а також обставини, що стримували інтеграційний процес. Підкреслено взаємозалежність Туреччини та ЄС, яка проявляється у стратегічних, економічних та міграційних питаннях. Розглянуто трансформацію внутрішньої та зовнішньої політики Туреччини в контексті зміни її амбіцій щодо членства в ЄС. Аргументовано думку відносно того, що в період 1989–1999 рр. зближення Туреччини та ЄС ускладнювали політичні й економічні ризики, зокрема побоювання щодо впливу сил безпеки та мусульманського чинника в Анкарі, невирішені питання зовнішньої політики Туреччини та конкуренція за членство з іншими країнами. Доведено, що на сучасному етапі розвитку взаємовідносин Туреччини та Європейського Союзу як зміни в міжнародній геополітиці, так і внутрішні трансформації Туреччини значно вплинули на переговорний процес. Таким чином, протягом 1989–1999 рр. існували політичні та економічні ризики, що ускладнювали зближення Туреччини та ЄС. Однак у 1999 р. Туреччині надано статус країни-кандидата, що активізувало політичний діалог і сприяло демократизації під керівництвом проєвропейської Партії справедливості та розвитку. Туреччина продовжувала демонструвати прогрес у галузі економіки, розвиток політичної системи та соціальний прогрес. Нині ж, незважаючи на те що Туреччина є стратегічно важливою країною та довгостроковим євроатлантичним альянсом, ЄС не прагне змінити свою політику щодо неї.