ПОШУК НОВИХ ДЖЕРЕЛ СТІЙКОСТІ ДО ГЕЛЬМІНТОСПОРІОЗНИХ ПЛЯМИСТОСТЕЙ ЯЧМЕНЮ
DOI:
https://doi.org/10.37406/2706-9052-2023-1.13Ключові слова:
селекція, ячмінь, гельмінтоспоріоз, схрещування, стійкістьт, джерела, Hordeum spontaneum K. KochАнотація
Встановлені нові високоефективні джерела стійкості до місцевих. Відомо три типи плямистості ячменю: темно-бура, смугаста і сітчаста, всі вони представлені в Україні. Згідно із науковою програмою ПНД (підпрограма) І.1 06.01.05 у відділі селекції та насінництва ячменя СГІ–НЦНС розпочато новий напрям селекції на стійкість до гельмінтоспоріозних плямистостей з генетично обумовленою стійкістю. Відповідно до паставленного завдання ми вивчали рівень сприйнятливості сортів та F1,F2 та ВС1 до місцевих популяцій рас Bipolaris sorokiniana, Drechslera graminea, Drechslera teres. Дослідження проводилося в двох напрямках: на описаних в літературі джерелах стійкості серед культурних форм та диких видах, наданих національним генетичним банком зразках Hordeum spontaneum K. Koch №UA0830018 та H. spontaneum K. Koch UA0830019. На жаль, описані у літературі джерела стійкості такі сорти, як Владімір, Thorgall та Orki [5], не виявили достатньої стійкості до місцевих популяцій рас патогенів Південного степу України. Водночас виявлено сорт, достатньо стійкий до місцевих популяцій рас темно-бурої плямистості, – Іонел з рівнем стійкості у 8 балів, але за іншими видами патогенів сорт не проявив стійкості. Отже, пошуки стійкості до зазначених патогенів у нашій роботі довелося зосередити на диких сородичах, а подальшу селекцію будувати на міжвидовій гібридизації. В результаті дослідження встановлені нові високоефективні джерела стійкості до місцевих популяцій рас Bipolaris sorokiniana та Drechslera graminea. За характером контролю джерела стійкості мали різну природу. Так Hordeum spontaneum – UA0830018 виявився носієм моногенної домінантної стійкості до місцевої популяції рас Drechslera graminea та дигенної домінантної до місцевої популяції рас Bipolaris sorokiniana. Hordeum spontaneum UA0830019 виявився носієм дигенної природи стійкості із неповним домінуванням (проявом) до місцевої популяції рас Bipolaris sorokiniana та Drechslera graminea.
Посилання
Лінчевський А.А. 92 роки селекції ячменю в Селекційно-генетичному інституті. Збірник наукових праць СГІ – НЦНС. Одеса, 2008. Вип. 12(52). С. 24–49.
Євтушенко М.Д. Імунітет рослин. Київ : Колообіг, 2004. 303 с.
Літун П.П. Генетичний контроль ознак продуктивності та адаптивна технологія селекційного процесу зернових культур. Селекція і насінництво. Київ, 1992. Вип. 72. С. 104–108.
Матковский С.О., Вдовин М.Л., Панчишин Т.В. Статистика : навчальний посібник. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2010. 344 с.
Gupta S., Loughman R., Lance R., Jones M.G.K. Genetics of seedling and adult plant resistance in barley against Pyrenophora teres f. Teres. Abstracts of the 2nd Intern. Workshop on Barley Leaf Blights. ICARDA, 2002. Р. 32.
Manninen O., Jalli M., Kalendar R., Schulman A., Afanasenko O., Robinson J. Genetic mapping of major and minor resistance genes in barley against an array of Pyrenophora teres Drechs. f. teres Smedeg. Isolates. Abstracts of Symposium, Netherlands. 2000. Р. 83.
Moseman I.G. Metcalfe D.R. Inheritance of resistance genes in barley by reaction to Ustilago nuda. Can. Your. Sci. 1969. Vol. 49. № 4. Р. 447–451.