ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НОРМИ ВИСІВУ ТА ФОНУ ЖИВЛЕННЯ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ТУРАНСЬКОЇ (TRITICUM TURANICUM JAKUBZ.) В СХІДНІЙ ЧАСТИНІ ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ
DOI:
https://doi.org/10.37406/2706-9052-2024-3.4Ключові слова:
пшениця туранська, норма висіву, фон живлення, біометричні показники, показники структури урожаю, урожайністьАнотація
Тверда пшениця має значущість через відмінні властивості, оскільки містить різноманітні вітаміни, мінерали та інші необхідні поживні речовини сполук, життєво важливі для харчових потреб людини. Унікальність зерна пшениці туранської обумовлює великий вміст клітковини, магнію і селену. Розповсюдження культури стримує відсутність чітких агротехнологічних прийомів її вирощування. Метою досліджень було встановлення впливу норм висіву насіння та дози мінеральних добрив на врожайність пшениці туранської при вирощуванні в умовах східної частини Північного Степу України. Дослідження проводились у польовій сівозміні Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України протягом 2021–2023 рр. Для сівби використовували сорт пшениці туранської Сармат (ПУ № 230611 від 25.10.2023 р.). Методи дослідження: польовий, лабораторний, математично-статистичний. Першочерговим кроком було встановити оптимальну норму висіву пшениці туранської для формування найбільш ефективного стеблостою, здатного забезпечувати максимально високий рівень продуктивності рослин. Дослідження відбувались на трьох фонах живлення: N15P15 та N30P30, нульовий фон (без добрив) був контрольним. Визначено, що вищий показник коефіцієнту загального кущіння формується при нижчих нормах висіву. Використання мінеральних добрив сприяло підвищенню коефіцієнтів загального та продуктивного кущіння порівняно з контрольним фоном. Зі збільшенням норми висіву поступово знижувались всі показники структури врожаю, крім маси 1000 зерен. Використання мінеральних добрив підвищило врожайність зерна на 1,1 –2,7 т/га або на 52,3–142,1%. Не залежно від фону живлення врожайність зерна підвищувалась пропорційно збільшенню норми висіву. На кожному фоні живлення найнижчим цей показник був за норми висіву 2,0 млн. шт./га, найвищим – 4,0 млн. шт./га (на природному фоні живлення) та 5,0 млн. шт./га (при використанні мінеральних добрив). Найбільший урожай пшениці туранської по попереднику соняшник було отримано на фоні N30P30 при нормі висіву 5,0 млн. шт./га – 4,6 т/га.
Посилання
Методологія та організація наукових досліджень : підручник / за ред. В.О. Дружиніної. Вінниця: Видавництво ВНТУ «УНІВЕРСУМ-Вінниця», 2010. 358 с.
Науково-обґрунтована система ведення агропромислового виробництва Донеччини. Донецьк: «Регіон», 2007. 511 с.
Bhuvaneshwari G., Yenagi N.B., Hanchinal R.R., Katarki P.A. Physico-chemical characteristics and milling quality of dicoccum wheat varieties. Karnataka J. Agric Sci. 2001. Vol. 14. P. 736.
Bhuvaneshwari G., Yenagi N.B., Hanchinal R.R., Naik R.K. Glycaemic responses to dicoccum products in the dietary management of diabetes. Ind. J. Nutr. Diet. 2003. Vol. 40. P. 363–368.
Brandolini A., Hidalgo A., Moscaritolo S. Chemical composition and pasting properties of einkorn (Triticum monococcum) whole meal flour. J Cereal Sci. 2008. Vol. 47. P. 599–609. https://doi.org/10.1016/j.jcs.2007.07.005.
Ebsaa М.А., Tessob В., Lettac Т. Genetic analysis and quality assessment of durum wheat (Triticum turgidum L.) landraces in Ethiopia. Cogent Food & Agriculture. 2024. Vol. 10 (1). Р. 2303804. https://doi.org/10.1080/23311932.2024.2303804.
Galterio G., Codianni P., Giusti A.M., Pezzarossa B., Cannella C. Assessment of the agronomical and technological characteristics of Triticum turgidum ssp. dicoccum Schrank and T. spelta L. Nahrung Food. 2003. Vol. 47. P. 54–59.
Gebruers K., Dornez E., Boros D., Dynkowska W., Bedo Z., Rakszegi M., Courtin C.M. Variation in the content of dietary fiber and components thereof in wheats in the health grain diversity screen. J Agric Food Chem. 2008. Vol. 56. P. 9740. https://doi.org/10.1021/jf800975w.
Laddomada B., Durante M., Mangini G., D‘Amico L., Lenucci M. S., Simeone R., et al. Genetic variation for phenolic acids concentration and composition in a tetraploid wheat (Triticum turgidum L.) collection. Genet. Resour. Crop Evol. 2017. Vol. 64. P. 587–597. https://doi.org/10.1007/s10722-016-0386-z.
Laidò G., Mangini G., Taranto F., Gadaleta A., Blanco A., Cattivelli L., Marone D., Mastrangelo A. M., Papa R., De Vita P. Genetic diversity and population structure of tetraploid wheats (Triticum turgidum L.) estimated by SSR, DArT and pedigree data. PloSONE. 2013. Vol. 8 (6). https://doi.org/10.1371/journal.pone.0067280.
Lidon F.C., Almeida A.S., Cia Leitão A.L., Silva M.M., Pinheiro N., Macas B., Costa R. A synoptic overview of durum wheat production in the Mediterranean region and processing following the European Union requirements. Emir. J. Food Agric. 2014. Vol. 26 (8). P. 693–705. https://doi.org/10.9755/ejfa.v26i8.17066.
Maamri K., Chourghal N., Belguerri H., Bahlouli F. Study of grain yield stability of two wheat species (durum and bread) grown in semi-arid environments. Afr.J.Bio.Sc. Vol. 6(13). Р. 4619–4625. https://doi.org/10.33472/AFJBS.6.13.2024.4619-4625.
Martínez-Moreno F., Solís I., Noguero D., Blanco A., Özberk İ., Nsarellah N., Elias E., Mylonas I., Soriano J. M. Durum wheat in the Mediterranean Rim: historical evolution and genetic resources. Genet Resour Crop Evol. 2020. Vol. 67. P. 1415–1436. https://doi.org/10.1007/s10722-020-00913-8.
Mohan B.H., Malleshi N.G. Characteristics of native and enzymatically hydrolyzed common wheat (Triticum aestivum) and dicoccum wheat (Triticum dicoccum) starches. Eur Food Res Technol. 2006. Vol. 223. P. 355–361. https://doi.org/10.1007/s00217-005-0212-x.
Ninou E., Tsivelika N., Sistanis I., Katsenios N., Korpetis E., Vazaneli E., Papathanasiou F., Didos S., Argiriou A., Mylonas I. Assessment of Durum Wheat Cultivars’ Adaptability to Mediterranean Environments Using G × E Interaction Analysis. Agronomy. 2024. Vol. 14(1). P. 102. https://doi.org/10.3390/agronomy14010102.
Rodríguez‐Quijano M., Lucas R., Ruiz M., Giraldo P., Espí A., Carrillo J.M. Allelic Variation and Geographical Patterns of Prolamin sinthe USDA‐ARS Khorasan Wheat Germplasm Collection. Crop Science. 2010. Vol. 50 (6). P. 2383–2391. https://doi.org/10.2135/cropsci2010.02.0089.
Ward J.L., Poutanen K., Gebruers K., Piironen V., Lampi A.M., Nystrom L., Andersson A.A., Aman P., Boros D., Rakszegi M., Bedo Z., Shewry P.R. The Healthgrain cereal diversity screen: concept, results and prospects. J Agric Food Chem. 2008. Vol. 56. P. 9699. https://doi.org/10.1021/jf8009574.
Xynias I.N., Mylonas I., Korpetis E.G., Ninou E., Tsaballa A., Avdikos I.D., Mavromatis A.G. Durum Wheat Breeding in the Mediterranean Region: Current Status and Future Prospects. Agronomy. 2020. Vol.10(3). P. 432. https://doi.org/10.3390/agronomy10030432.
