ГРОМАДСЬКА АГРОНОМІЯ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ УКРАЇНИ В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХХ СТ.

Анотація

У статті розглядаються основні ідеї становлення громадської агрономії, як суспільно-економічного явища в організації сільськогосподарського виробництва, в українських землях напередодні та після закінчення першої світової війни. Автором на основі результатів ретроспективного аналізу описано громадсько-агрономічну діяльність в Україні (у першій чверті ХХ ст.) та визначено й охарактеризовано принципи приватної власності, самоорганізації, самодопомоги, ініціативи та самодіяльності агровиробників, об’єднаних у господарських і громадських організаціях; розкрито види та зміст допомоги виробникам з боку урядових і представницьких органів влади, забезпечення колегіальності й узгодженості у роботі агроно- мічних організацій, відповідності програми їх діяльності економічній політиці держави, планам реконструкції сільського господарства країни і конкретного району; підтримки масового сільського господарства, усіх суб’єктів господарювання і збереженні пріоритету за дрібними господарствами. Охарактеризовано систему заходів допомоги агровиробникам з боку урядової та представницької влади, громадських сільськогосподарських асоціацій для організації сільськогосподарського виробництва і вдосконалення аграрної культури; створення ефективного агропідприємницького господарювання, сервісної, збутової та переробної інфраструктури аграрного ринку; забезпечення активної участі сільськогосподарських товаровиробників у поліпшенні власного господарства і розвиткові громадсько-організованих форм господарського життя; формування стосунків учасників агроринкової економіки і державно-громадського регулювання аграрного виробництва. Організаційною формою громадської агрономії стала агрономічна служба, що від окремих заходів з метою організації та раціоналізації господарств і галузей на початку XX ст. перейшла до комплексної реконструкції сільського господарства у 20–30-х роках XX ст.