ПАРАТИПОВІ ЧИННИКИ МАСТИТУ КОРІВ В УМОВАХ ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

Анотація

Стаття присвячена комплексному вивченню етіології та факторів ризику виникнення маститу у великої рогатої худоби в умовах сучасного молочного тваринництва. Мастит розглядається як багатофакторне захворювання, що зумовлює суттєві економічні втрати через зниження молочної продуктивності, передчасне вибраковування тварин та погіршення технологічних властивостей сировини. Метою дослідження було з’ясування етіологічної структури маститу корів за субклінічного та клінічного перебігу, оцінка паратипових чинників впливу та визначення профілю антибіотикочутливості домінуючих патогенів. У результаті бактеріологічного моніторингу встановлено, що провідну роль у патогенезі захворювання відіграють стафілококи. Staphylococcus aureus ідентифіковано у 50,0 % досліджених проб, а коагулазонегативні стафілококи становили 46,7 %. Доведено, що мікроорганізми роду Streptococcus spp. здебільшого асоційовані з гострим клінічним перебігом, тоді як Escherichia coli є стабільним компонентом мікробного пейзажу незалежно від форми запалення, що вказує на постійний тиск екологічних чинників. Окрему увагу приділено аналізу резистентності S. aureus. Виявлено високу чутливість ізолятів до фторхінолонів (енрофлоксацин, офлоксацин – 86,7 %), аміноглікозидів (канаміцин – 86,7 %, амікацин – 73,3 %) та ампіциліну (80,0 %). Водночас констатовано зниження ефективності ванкоміцину, гентаміцину та доксициліну (чутливість лише 33,3–40,0 %). Висновки підтверджують, що успішна стратегія боротьби з маститом потребує не лише цілеспрямованої антибіотикотерапії, а й корекції умов утримання, врахування сезонності та фізіологічного стану тварин.